досить детально розкрито порядок створення та діяльності таких організацій.
У розділі V Закону про захист авторського права і суміжних прав розширено перелік дій, що визнаються порушеннями авторського права і суміжних прав. Введено нові поняття «піратство» й «плагіат» як види порушень авторського права і суміжних прав. Суб’єкти авторського права наділені більш широкими повноважен нями щодо здійсненн я свого права на захист; розширено перелік способів забезпечення позовів у справах про порушення авторського права і суміжних прав.
Законом скасовано застереження, зроблене Україною під час приєднання до Бернської конвенції. Установлено, що об’єкти авторського права і суміжних прав, які є предметом міжнародного договору України, до якого приєдналася Україна і згоду на обов’язковість якого дала Верховна Рада України, і які створені чи вперше опубліковані до набрання чинності цим Законом, підлягають захисту за цим Законом від дня набрання ним чинності, якщо на цей день зазначені об’єкти не стали суспільним надбанням в країні походження у зв’язку із закінченням строку їх охорони в цій країні.
На виконання Закону було прийнято ряд постанов Кабінету Міністрів України, які спрямовані на створення нормативної підзаконної системи його реалізації, а саме: «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» № 1756 від 27 грудня 2001 року, «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» № 72 від 18 січня 2003 року, «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» № 71 від 18 січня 2003 року.
На виконання Спільної українсько-американської програми дій по боротьбі з піратством у сфері оптичних носіїв інформації 17 січня 2002 року було прийнято Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язано ї з виробництвом , експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
46
Останніми кроками на шляху вдосконалення законодавства України в галузі інтелектуальної власності та авторського права і суміжних прав стало, зокрема, прийнятт я після довгих років підготовки Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року.
З прийняттям Цивільного кодексу України не відмінена необхідність існування спеціальних законів, адже Кодекс не може охопити всю специфіку відносин, які складаються у процесі реалізації авторського права і суміжних прав, зокрема, порядку здійснення колекти вного управління майновими правами, здійснення державної реєстрації прав. Тому в багатьох статтях Кодексу є посилання на спеціальний закон. Таким законом є Закон України «Про авторське право і суміжні права».
Отже, на сьогоднішній день в Україні сформовано власну національну систему правової охорони авторського права і суміжних прав, яка загалом відповід ає вимогам часу та продовжує вдосконалюватися.
47
3 СУБ’ЄКТИ ТА ОБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА
3.1 Елементи авторсько-правових відносин
Норми авторського права, як і інші правові норми, регулюють суспільні відносини за участі фізичних і юридичних осіб. Відносини врегульова ні авторським правом, називаються авторськоправовими відносинами.
Авторсько-правові відносини - це форма, завдяки якій норми авторського права реалізуються в житті.
Оскільки авторське право є частиною цивільного права, авторсько -правові відносини можна визначити як особис ті немайнові та майнові відносини, врегульовані нормами сучасного авторського права між юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єкт ивних авторських прав та обов’язк ів, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.
Елементами авторсько-правових відносин є: - суб’єкти та об’єкти авторського права;
- суб’єктивне авторське право та суб’єктивний авторський - обов’язок. 3.2. Суб’єкти авторського права
Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні та юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону.
Враховуючи норми статті 7 та пункту 1 статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» фізичні та юридичні особи стають суб’єктами авторського права після передачі (відчуження) авторами або спадкоємця ми на основі відповідного договору майнових прав на користь цих осіб.
48
Отже, поняття «автор твору» і «суб'єкт авторського права» нетотожні як за змістом, так і за значенням.
Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що автор твору є первинним суб’єктом авторського права.
Інші фізичні та юридичні особи є похідним и суб’єкта ми авторського права.
У автора твору авторське право виникає як сукупні сть немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому зако¬ном. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути лише майнових авторських прав відповідно до договору або до закону.
3.2.1 Автори творів
Автор - це фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Отже, автором твору може бути лише людина, яка як учасник цивільно-правових відносин є фізичною особою (стаття 24 Цивільного кодексу України).
Юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (стаття 80 Цивільного кодексу України), не може бути автором твору.
Автором може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.
Порядок реалізації авторського права залежить від цивільної правосуб’єктності фізичної особи.
Здатність мати цивільні права і обов’яз ки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи (стаття 25 Цивільного кодексу України). Вона є необхідною умовою правоволодіння у правовідносинах. Тому автором твору потенційно може бути будьяка людина.
49
Обсяг цивільних прав і обов’язків залежить від цивільної дієздатності фізичної особи, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання (стаття 30 Цивільного кодексу України).
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років; у встановлених випадках повна цивільна дієздатність може надаватися з шістнадцяти років органами опіки й піклування (статті 34, 35 Цивільного кодексу України).
Неповну цивільну дієздатність має особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Вона має право самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (стаття 32 Цивільного кодексу України).
Часткову цивільну дієздатність має особа у віці до чотирнадцяти років. Вона має право самостійно здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом (стаття 31 Цивільного кодексу України).
Цивільна дієздатність особи може бути обмежена судом.
3.2.2 Співавторство
Твори науки, літератури і мистецтва можуть бути результатом творчої праці як однієї особи, так і кількох осіб – співавторів, які беруть участь у творчому процесі. Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. При цьому, спільний твір має бути створено спільною творчою працею співавторів.
Статтею 13 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Твір, створений у співавторстві, може мати як одну, так і і декілька різних форм втілення творчих задумів: письмова, звукова, зображувальна тощо. При застосуванні однієї форми творча праця співавторів має однорідний характер, а при застосуванні різних форм кожен співавтор виконує свою специфічну творчу функцію.
50