розпочинається участь України як незалежної держави у міжнародно-правовій системі охорони авторського права і суміжних прав.
Наступними стало приєднання України у травні 1995 року до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та у червні 1999 року - до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм.
Надзвичайно важливою подією в процесі становлення авторського права та всієї системи охорони інтелектуальної власності стало прийняття 28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України Конституції України, в якій, як вже зазначалося вище, на рівні Основного закону держави закріплені основні постулати права інтелектуальної власності.
Незважаючи на прийняття у першій половині 90-х років ХХ ст. основоположних нормативно-правових актів і входження у світову системи охорони авторського права і суміжних прав, у цілому в Україні стан справ, пов’язаних з їх охороною був ненакращий. За даними різноманітних міжнародних організацій, Україна наприкінці ХХ століття лідирувала в Європі за рівнем піратства. Можна заперечувати ці дані щодо абсолютного лідерства України за обсягами піратства, але відгуки вітчизняних авторів, виконавців, виробників фонограм свідчили, що воно сягає дуже високого рівня.
Серед багатьох чинників, які призвели до того, що Україна, в цілому рухаючись правильним шляхом при розробці нормативноправової бази в галузі авторського права і суміжних прав, потрапила до переліку держав, де стан справ із захисту авторського права і суміжних прав є проблемним, можна виділити такі, як відсутність через історичні чинники розвитку держави у суспільстві традицій поваги до приватної власності в цілому, а тим більше – до такого «ефемерного» в очах багатьох явища, як інтелектуальна власність.
За цих умов наша держава здійснювала перші спроби врегулювати такі актуальні й болючі для України питання, як розповсюдження аудіовізуальних творів і примірників фонограм, для подолання піратства у цій галузі.
41
Першим кроком було прийняття Указу Президента України від 20 травня 1998 року № 491 «Про впорядкування торгівлі деякими підакцизними товарами , пов’язаними з використанням аудіовізуальних творів та примірників фонограм». Наступний крок, прийняття 23 березня 2000 року Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», що відкрив нові можливості для покращення контролю за виробництвом і розповсюдженням відповідної продукції. Якщо перший нормативний акт передбачав отриманн я дозволу на торгівлю у вигляді спеціального атестата, то Закон запровадив обов’язкове маркування спеціальними голографічними захисними елементами примірників аудіовізуальних творів та фонограм, що випускаються в обіг на території України, та ведення Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок.
Забезпечення захисту авторського права і суміжних прав неможливе без наявності ефективних норм в інших галузях права, зокрема, в кримінальному та адміністративному законодавстві. 5 квітня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності», яким внесено зміни до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуально го кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України. Відповідно до цих змін та нового Кримінального кодексу України (прийнятий у квітні 2001 року та набув чинності 1 вересня 2001 року) було встановлено більш суворі санкції щодо порушників чинного законодавства в сфері авторського права і суміжних прав.
Важливим кроком на шляху створення цивілізованого ринку інтелектуальної власності та боротьби з правопорушеннями є видання Указу Президента України від 27 квітня 2001 року № 285/2001 «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні». Його головна мета - забезпечення конституційних прав громадян на захист інтелектуальної власності, сприятливих умов для створення об’єктів інтелектуальної власності та ефективного захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Указом було передбачено цілу низку заходів, спрямованих на удосконалення законодавства у сфері інтелектуа льної власності, неухильне
42
виконання положень українсько-американської спільної програми дій з боротьби з нелегальним виробництвом оптичних носіїв інформації, утворення у складі МВС України, СБУ спеціальних підрозділів боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності, а у складі Державного департаменту інтелектуальної власності – підрозділу інспекторів з питань інтелектуальної власності.
У вересні 2001 року Верховна Рада України прийняла закони України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, підписаної в Римі 26 жовтня 1961 року», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року», «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року». Після приєднання до цих міжнародних договорів Україна стала учасницею усіх найважливіших міжнародних документів у сфері авторського права і суміжних прав.
11 липня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права», з новою редакцією Закону. Це було викликане необхідністю приведення законодавства України з авторського права і суміжних прав у відповідність до норм міжнародних договорів прийняти х Всесвітньо ю організаціє ю інтелектуальної власності; Угоди про торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність, що діє у рамках Світової організації торгівлі; Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, а також з метою врахування досвіду з налагодження системи охорони авторського права і суміжних прав, набутого Україною впродовж останнього десятиріччя ХХ століття.
Закон складається з преамбули, 53 статей, що згруповані за п’ятьма розділами, та прикінцевих положень.
У преамбулі визначено предмет правового регулювання.
43
Урозділ І «Загальні положення» подано тлумачення основних понять (стаття 1), визначено складові українського законодавства про авторське право і суміжні права (стаття 2), сферу дії Закону (стаття 3), повноваження Установи у сфері охорони авторського права і суміжних прав (стаття 4), застосування правил міжнародного договору (стаття 5) та права іноземних осіб і осіб без громадянства (стаття 6).
Урозділі ІІ «Авторське право» розкриваються поняття творів науки, літератури і мистецтва як об’єктів авторського права, їх можливі види та суб’єктів авторського права (статті 7-10); закріплюється, як виникає авторське право, в тому числі на окремі види творів (статті 11-13, 16-20, 26-27); визначено зміст особистих немайнових і майнових прав автора (статті 14 і 15) та випадки вільного використання творів (статті 21-25); регулюється строк дії майнових авторських прав (стаття 28); визначено порядок розпоряджання майновими авторськими правами відповідно до авторських договорів (статті 3134).
Розділ ІІІ «Суміжні права» має аналогічну до розділу ІІ структуру: на спочатку подано перелік об’єктів і суб’єктів суміжних прав, порядок виникне ння та здійснення цих прав (статті 35-37); розкривається зміст суміжних прав і обмеження сфери їх дії (статті 38-43); визначається строк дії суміжних прав та їх перехід до інших осіб (ст. 44).
Розділ IV Закону присвячено управлінню майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав, розкриваються способи управління та закріплюється порядок створення організацій колективного управління (статті 45-47); визначаються функції та порядок діяльності організацій колективного управління (статті 4849).
V розділ Закону «Захист авторського права і суміжних прав» визначає види порушень і порядок захисту авторського права і суміжних прав (статті 50 і 51), способи цивільно-правового захисту та забезпечення позову в справах про порушення авторського права і суміжних прав (статті 52 і 53).
44
Прикінцеві положення передбачають порядок введення в дію Закону, містять доручення Уряду щодо реалізації його положень, визначають особливість дії окремих статей Закону, внесення змін до окремих законодавчих актів.
Структура Закону логічна, дає змогу легко орієнтуватися в правовому матеріалі, практично виключає дублювання норм і послідовно розкриває всі основні аспекти правового регулювання у зазначеній сфері.
З метою розширення і конкретиз ації повноважень органів державної влади у сфері авторського права і суміжних прав, контролю з боку держави за реалізацією Закону, а також для координації дій держави у сфері інтелектуальної власності введено нову статтю стосовно повноважень Установи, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав. Установі надано широкі повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав. Установа має здійснювати нагляд за діяльніст ю організацій колективного управління майновими правами авторів і суб’єктів суміжних прав.
Термінологію Закону приведено у відповідність до вимог міжнародних документів. Крім того, її значно розширено з метою однозначного розуміння і тлумачення Закону при його застосуванні.
Закон у новій редакції розширює перелік майнових прав автора, суб’єктів суміжних прав, а також збільшує строк дії авторського права – до 70 років після смерті автора, строк дії суміжних прав – до 50 років з моменту їх виникнення.
Законом введено охорону нового виду суміжних прав – прав, пов’язаних з виробництвом та використанням відеограм.
Враховуючи важливу роль як відіграють організації колективного управління у системі охорони авторського права і суміжних прав, значно розширено розділ IV Закону про управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав. У ньому
45