твору окремо. Якщо встановити розмір винагороди у вигляді відсотка від доходу неможливо у зв'язку з характером твору або особливостями його використання, то винагороду визначають у вигляді зафіксованої у договорі чітко визначеної суми або іншим способом. В окремих випадках ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Права, не зазначені в авторському договорі як передані суб’єктом авторського права, вважають такими, що не передані, і зберігаються за ним.
6.2.2 Договір про передачу (відчуження) майнових авторських прав
Як свідчить практика, основним предметом авторських договорів між автором чи іншими суб’єктом авторського права є передача іншій особі права на використання творів. Такі договори є найбільш використовуваними. Але в сучасних умовах все частіше предметом авторських договорів стає передача (відчуження) майнових прав автора чи іншої особи, яка має авторське право, іншій особі. Інакше кажучи, автор має право продати свої майнові права, подарувати їх, обміняти на інші права тощо у порядку, визначеному статтею 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Відповідно до авторського договору про передачу (відчуження) майнових авторських прав автор чи інша особа, яка має авторське право, за певних умов можуть відмовитися від своїх майнових авторських прав, передавши їх у власність іншої особи повністю або частково. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути в ньому визначені, а ті, що не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Цей договір є безстроковим, але може бути чинним лише в межах строку дії авторського права. Наприклад, автор передав свої майнові права іншій особі і після продажу прожив ще 20 років. Отже, у набувача майнових прав автора вони зберігають чинність до смерті автора і 70 років після його смерті.
141
Договір може бути укладено на оплатній чи безоплатній основі.
6.2.3 Договір замовлення
Частиною 6 статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено можливість укладення авторського договору замовлення. Відповідно до умов цього договору автор зобов’язується створити у майбутньому твір і передати його замовникові.
Авторський договір замовлення є досить розповсюдженим видом авторських договорів, відповід но до яких створюють літературні, музичні та художні твори.
На відміну від договору щодо готового твору на момент укладення договору замовлення твір не існує в об’єктивній формі. Тому сторони договору можуть наперед планувати певний зміст, направленість, об’єм твору, який замовляється, в залежності від своїх потреб і фінансових можливостей, в тому числі й можливості щодо доведення твору до публіки та отримання відповідних доходів від його використання.
Ініціатива його укладення, як правило, виходить від замовника. Особливістю договору замовлення є те, що автор зобов’язується створити твір у певні строки і не випускати його у світ. Право на використання твору певними способами переходить до замовника з моменту створення твору. Ті права, які не передбачено у договорі, до замовника не переходять.
Автору твору замовником може бути виплачена обумовлена в договорі авансова сума авторської винагороди. У тому разі, якщо автор не передав твір замовникові відповідно до умов договору, він повинен відшкодувати замовникові збитки, в тому числі й упущену вигоду.
Під час підписання договору замовлення сторони мають чітко визначити умови стосовно змісту твору, що є важливою умовою прийняття його в майбутньому замовником.
142
6.3 Види авторських договорів
Авторські договори умовно можна поділити на такі види: залежно від правовідносин, які регулюють авторські договори:
а) договір про надання дозволу на використання твору; б) договір про надання права на використання твору;
в) договір про передачу (відчуження) майнових прав на твір; г) договір про передачу права на управління майновими
правами автора;
залежно від об’єму прав, які передають (відчужують); а) договір про відчуження прав повністю; б) договір про відчуження прав частково;
залежно від готовності твору: а) договір щодо готового твору;
б) договір про створення твору (договір замовлення);
залежно від характеру відносин між авторами та іншими суб’єктами:
а) договір з роботодавцем; б) договір про співавторство; в) договір з іншими особами;
залежно від мети, яку переслідує користувач та автор:
а) договір про надання права використання твору зі створенням похідного твору;
б) договір про надання права без створення похідного твору;
залежно від способів використання твору:
а) видавничий договір; б) договір про депонування рукопису; 143
в) постановочний договір; г) сценарний договір;
д) договір художнього замовлення; е) договір про використання у промисловості неопублікованого
твору декоративно-прикладного мистецтва; є) інші договори;
залежно від об’єму прав, які передають для використання: а) про передачу виключного права на використання; б) про передачу невиключного права на використання;
залежно від виплати чи невиплати авторської винагороди: а) з виплатою авторської винагороди; б) без виплати авторської винагороди;
залежно від форми договору: а) укладені в письмовій формі; б) укладені в усній формі.
6.4 Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір відповідно до Цивільного кодексу України
У Цивільному кодексі України, що набрав чинності 1 січня 2004 року, виділено окрему група договорів, які регулюють відносини, пов’язані з розпоряджанням майновими правами інтелектуальної власності. Цьому питанню присвячено окрему главу 75 Книги V «Зобов’язальне право», статті 1107-1114.
Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, у тому числі авторськими правами на твір, здійснюють на підставі таких договорів:
- ліцензії на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
- ліцензійного договору; 144
-договору про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;
-договору про переданн я виключних майнових прав інтелектуальної власності;
-іншого договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
6.4.1Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності
Відповідно до ліцензії на викори стання об'єкта права інтелектуальної власності особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері.
Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.
Ліцензії можуть бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.
Виключну ліцензію видають лише одному ліцензіату. Вона виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Одиничну ліцензію видають також лише одному ліцензіату. Вона виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.
Невиключна ліцензія не виключає можливості використання |
|
ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що |
|
обмежена цією ліцензією, та видачі ним ліцензій на використання |
|
цього об'єкта у зазначеній сфері іншим особам. |
145 |
|
|