-інші договори про передачу творів науки, літератури та мистецтва для використання будь-яким іншим способом.
Зприйняттям у 1993 році Закону України «Про авторське право
ісуміжні права» статті Цивільного кодексу УРСР 1963 року, присвячені авторським договорам, були виключені. У самому ж Законі чітке визначення поняття авторського договору відсутнє, що не сприяє однозначному тлумаченню та практичній реалізації його норм.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 23 грудня 1993 року було встановлено, що авторські майнові права могли бути передані (відступлені) автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі. Крім того, автор або інша особа, що має авторське право (ліцензіар), могли також видати дозвіл (ліцензію) на використання твору одним або всіма відомими способами іншій особі (ліцензіату). Передача (відступлення) авторського права та видача ліцензії на використання твору здійснювалися відповідно до авторського договору.
Відповідно до статей 31 та 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року на підставі авторського договору автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати (відчужити) свої майнові права будь-якій іншій особі або передати право (надати дозвіл) на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами.
Крім того, статтею 33 Закону передбачено авторський договір замовлення, відповідно до якого автор зобов’язується створити у майбутньому твір відповідно до умов цього договору і передати його замовникові. Ця стаття відноситься до авторських договорів, які укладаються в той момент, коли твір ще не створено автором.
Таким чином, законодавець, не визначаючи поняття авторського договору, до авторських договорів відносив і відносить лише договори про передачу (відступлення) та передачу (відчуження) всього комплексу майнових авторських прав; договори (ліцензії) про передачу твору у використання; договори про передачу права на використання твору; авторський договір замовлення.
131
Крім вказаних норм щодо видів авторських договорів, Закон |
|||
України «Про авторське право і суміжні права» містить ряд статей, |
|||
зі змісту яких слідує, |
що авторсько-правов і відносин можуть |
||
опосередковув атися |
також |
іншими |
цивільно -правовими |
договорами. Про це свідчать норми статей 13, 16, 17, 46, 48, 49 .
Відповідно до статті 13 відносини між співавторами твору визначаються угодою, укладеною між ними, до якої законодавець не встановлює жодних правил, передаючи вирішення цього питання повністю на розсуд сторін.
Статтею 16 встановлено, що відносини між роботодавцем та автором щодо службов их творів врегульовуються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором. Відповідно до цих договорів мають вирішуватися питання щодо майнових прав на службовий твір та щодо порядку та розміру виплати винагороди авторові за створення та використання твору. Специфічних вимог до вказаних договорів законодавець не встановлює.
У статті 17 йдеться щодо договору про створення аудіовізуального твору.
Як й у випадку з угодою між співавторами та договорами щодо службового твору, особливих вимог до договору про створення аудіовізуального твору не передбачено.
Але своєрідність цього договору полягає в тому, що ним має бути врегульовано широке коло питань, які виникають при створенні аудіовізуального твору. Зокрема, мають бути врегульовані питання щодо майнових прав на аудіовізуальний твір між авторами (режисер-постановник; автор сценарію, текстів, діалогів; автор музичного твору, спеціально створеного для аудіовізуального твору; художник-постановник; оператор-постановник) та організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсером.
Статтею також передбачено, що автори творів, що увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний окремо на свій твір і
132
можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером не передбачено інше.
Ще одна група договорів, які стосуються авторських прав, передбачена статтями 46, 48 та 49 Закону. У цих статтях йдеться про договори доручення на управління майновими авторськими правами повіреним або спеціальн о уповноваженим на це організаціям колективного управління майновими правами авторів; договори про управління майновими правами іноземних суб’єктів авторського права на основі договорів з іноземними організаціями колективного управління про взаємне представництво інтересів відповідними українськими організаціями; договори, які укладають організації колективного управління майновими правами щодо використання цих прав користувачами.
Відповідно до статті 46 повірений здійснює управління майновими правами автора або іншого суб’єкта авторського права на основі договору доручення.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» (стаття 48) досить детально регулює порядок створення й діяльності організацій колективного управління майновими правами авторів. Вони діють на основі і в межах повноважень, добровільно переданих їм авторами та іншими особами, які мають авторське право, безпосередньо на основі письмових договорів. Об'єктом зазначених договорів є, як правило, окремі майнові права авторів та їх правонаступників. Сторонами у цих договорах є, з одного боку, автори та їх правонаступник и, з другого - організації, що їх створюють для управління майновими правами авторів та їх правонаступників на колективній основі.
На основі одержаних повноважень організації, що управляють майновими правами на колективній основі, мають певні права та обов'язки. Передусім, вони надають користувачам творів невиключне право на використання творів шляхом укладення договорів, які мають відповідати положенням статей 31-33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (тобто положенням
133
авторських договорів); розглядають спірні питання, що виникають між авторами, їх правонаступниками та користувачами.
Управління майновими правами авторів та їх правонаступників на колективній основі, крім договорів про доручення управління майновими правами авторів та їх правонаступників, обумовлюють також договори організацій, що управляють майновими правами авторів та їх правонас тупників на колектив ній основі, з користувачами творів та договори про взаємне представництво прав та інтересів з іноземними організаціями - громадян України за кордоном, іноземних громадян - в Україні.
Отже, предметом цивільно-правового договору може бути не лише передача (відчуження) майнових авторських прав, передача права на використання твору та створення твору за замовленням, а й інші дії пов’язані з розпоряджанням авторськими правами.
Такий підхід законодавця щодо договірного регулювання авторськоправових відносин потребує коригування поняття «авторського договору».
Визначення поняття авторськог о договору доцільно сформулювати так: авторський договір – це вид цивільно-правового договору, яким опосередковуються авторсько-правові відносини, пов’язані зі створенням, використанням літературних, художніх і інших творів та розпоряджанням майновими авторськими правами на ці твори.
6.2 Зміст авторського договору
Закон України «Про авторське право і суміжні права», статті 3134, виділяє в самостійну групу три види авторських договорів: авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав, авторський договір про передачу права на використання твору та авторський договір замовлення.
Враховуючи те, що авторсько-дог овірні відносини мають цивільно-пра вовий характер, на будь-який авторський договір поширюються загальні положення цивільного права щодо форми і умов договорів та відповідні норми зобов’язального права стосовно,
134
наприклад, порядку укладен ня та виконання договорів, відповідальності за їх порушення тощо.
Особливістю авторських договорів є те, що предметом цих договорів є широке коло правових дій щодо нематеріальних благ (результатів інтелектуальної, творчої діяльності) - творів науки, літератури та мистецтва, які мають бути виражені у такій об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом авторсько го договору можуть бути права щодо творів, уже створених на момент укладення договору, а також щодо тих, які автор (співавтори) зобов'язуєт ься (зобов’язуються) створити і передати для використання.
Однією стороною у такому договорі завжди є сам автор або інший суб’єкт авторського права.
Другою стороною в авторському договорі може бути будь-яка фізична чи юридична особа, якій передаються відповідні майнові права на твір.
Авторськ ий договір має двосторонній та консенсуальний характер.
Авторські договори мають укладатися у письмовій формі. Відповідно до статті 1107 Цивільного кодексу України договір є нікчемним у разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» стаття 33 допускає укладення в усній формі договору про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Авторський договір у цьому випадку може бути укладений в усній формі, з можливим залученням свідків для доказу факту укладення договору. Про укладенн я договору може свідчити повідомлення автора редакцією про прийняття його рукопису або сам факт опублікування твору. Якщо до органу періодичної преси надходить незамовлений рукопис, попередня робота над ним ще не є доказом, що між сторонами вже виникли договірні відносини. Внутрішні організаційні дії редакції і навіть попередній набір рукопису ще не є доказом згоди на приймання рукопису.
135