мережах, подібних Інтернет, відносно цієї статті було прийнято узгоджену заяву, яка роз’яснює, що «звичайне надання фізичних засобів, що дозволяють зробити чи здійснюють сповіщення, звичайно не є сповіщенням у розумінні цього Договору чи Бернської конвенції».
У статті 10 Договору визначено обмеження та винятки у цифровому середовищі. Відповідно до якої обмеження та винятки можуть бути запроваджені за таких трьох умов: якщо стосуються тільки окремих особливих випадків, не завдають шкоди нормальному використанню твору та необґрунтованим чином не зачіпають законні інтереси автора.
Значну увагу Договором приділен о проблемі технічного забезпечення прав. Договір зобов’язує держави передбачити «відповідну правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів захисту, що використовуються авторами для здійсненням їх прав за цим Договором чи за Бернською конвенцією та обмежуючих дії відносно творів, які не дозволені авторами чи не допускаються законом».
Договір вперше на міжнародному рівні запровадив поняття інформації про управління правами як інформації, яка «ідентифікує твір, автора твору, володаря якого-н ебудь права на твір чи інформацію про умови використання твору та будь-які цифри чи коди, в яких надана така інформація, коли будь-який з цих елементів інформації прикладений до примірника твору чи фігурує у зв’язку із розповсюдженням твору серед широкої публіки».
Договір зобов’язує держави забезпечити відповідні та ефективні засоби правового захисту відносно будь-якої особи, яка навмисно здійснює будь-яку з наступних дій:
- недозволене усунення або зміну будь-якої електронної інформації про управління правами;
- недозволене поширення, імпортування з метою розповсюдження, передачу в ефір або розповсюдження серед широкої публіки творів чи примірників творів, знаючи, що в них без дозволу була усунена чи змінена електронна
266 інформація про управління правами.
Узгоджена заява щодо відповідн ої статті проголошує, що «посилання на порушення будь-якого права, передбаченого цим Договором чи Бернською конвенцією, включає як виключні права, так і права на винагороду». Держави «не базуватимуться на цій статті при визначенні чи застосуванні систем управління правами, в результаті чого запроваджувалися б формальності, що не припускаються за Бернською конвенцією чи за цим Договором, наприклад, забороняючи вільний рух товарів чи перешкоджаючи використання прав за цим Договором».
Строк охорони авторського права на всі види творів, встановлено відповідно до Бернської конвенції.
Договірні держави зобов’язуються відповідно до своїх правових систем вжити заходів, необхідних для забезпечення ефективної протидії будь-якому акту порушення прав, встановлених Договором, включаючи тимчасові заходи запобігання порушенню та засоби утримання від подальших порушень.
Отже, найбільш важлива особливість Договору полягає в тому, що він включає положення, необхідні для адаптації міжнародних норм авторського права до цифрових технологій, особливо в глобальних цифрових мережах, подібних Інтернет.
Станом на 15 січня 2006 року учасницями Договору стало 57 держав.
20 вересня 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуал ьної власності про авторське право, прийнятого Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року». Цей Договір набрав чинності для України 6 березня 2002 року.
10.8 Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми
Ніщо у цьому Договорі не применшує зобов’язання, які держави |
|
мають згідно Римської конвенції. Договір про виконання і фонограми |
|
не зачіпає і жодним чином не впливає на охорону авторського |
|
права; жодне його положення не може бути розтлумачено як таке, |
|
що завдає шкоди такій охороні. |
267 |
|
|
Крім мінімального рівня прав, закріплених за виконавцями та виробниками фонограм, Договір ВОІВ про виконання і фонограми встановлює національний режим охорони прав, який надається громадянам договірних держав.
Договір дає нові визначення таких термінів, як виконавці, фонограма, запис, виробник фонограми, опублікування, мовлення, сповіщення для загального відома. Однак, Договір не включив визначення понять відтворення і ретрансляція.
Договір вперше на міжнародному рівні визначив особисті немайнові права виконав ця: «Виконавець відносно своїх незаписаних усних виконань чи виконань, записаних на фонограми, має право вимагати бути визнаним в якості виконавця своїх виконань, за винятком тих випадків, коли ненадання такого права продиктовано характером використання виконання, і заперечувати проти усякого перекручення, викривлення чи іншої зміни своїх виконань, що може нанести шкоду його репутації». Це положення в цілому аналогічне нормі, що закріплено у статті 6-bis Бернської конвенції щодо особистих немайнових права авторів.
У Договорі закріплюються такі виключні майнові права виконавців:
- право на незаписані виконання – це право дозволяти ефірне мовлення та сповіщення для загального відома незаписаних виконань, за виключенням випадків, коли виконання вже передавалося в ефір, і запис незаписаних виконань;
- право на відтворення – це право дозволяти пряме чи непряме відтворення виконань, записаних на фонограми, будь-яким способом і в будь-якій формі;
- право на розповсюдження - це право дозволяти доведення до загального відома оригіналу та примірників записаних на фонограми виконань шляхом продажу чи іншої передачі права власності;
- право на прокат - це право дозволяти комерційний прокат для публіки оригіналу та примірн иків записаних на фонограми виконан ь, навіть після їх розповсюд ження,
268 здійсненого виконавцем чи за його дозволом;
-право зробити записані виконання доступними - це право дозволяти доведення до загального відома виконань, записаних на фонограми, через дротові або бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них з будь-якого місця та в будь-який час за їх власним вибором.
За виробниками фонограм закріплюються такі виключні майнові права:
- право на відтворення - це право дозволяти пряме чи непряме відтворення фонограм будь-яким способом та в будь-якій формі;
- право на розповсюдження - це право дозволяти доведення до загального відома оригіналу та примірників фонограм шляхом продажу чи іншої передачі права власності;
- право на прокат – це право дозволяти комерційний прокат оригіналу та примірників фонограм для публіки навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником чи за його дозволом;
- право зробити фонограми доступними - це право дозволяти доведення до загального відома фонограм через дротові і бездротові засоби зв’язку таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.
Як і у випадку Договору ВОІВ про авторське право найбільші дискусії викликала проблема застосовування права на відтворення в цифровому середовищі і, передусім, у мережі Інтернет.Також було ухвалено узгоджену заяву,відповідно до якої «зберігання виконання чи фонограми, які охороняються в цифровій формі в електронному засобі є відтворенням».
При розгляді проблем розміщенн я записаних виконань і фонограм в мережі Інтернет було встановлено, що таке розміщення може здійснюватися тільки з дозволу. Виконавці та виробники фонограм володіють виключним правом дозволяти доведення до загального відома фонограми і записані на них виконання відповідн о таким чином, що представн ики публіки можуть
269
здійснювати доступ до них з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором.
Договір передбачає, що виконавці та виробники фонограм мають право на одноразову справедливу винагороду за пряме або непряме використання фонограм, опублікованих з комерційною метою (вторинне використання). Але будь-яка договірна держава може зробити застереження щодо застосування цього права. У цьому випадку йог будуть реалізовувати відповідно до принципу взаємності у відносинах між державами.
Договірні держави можуть передбачати обмеженням та винятки у цифрово му середови щі щодо виконань і фонограм ті, які встановлює національне законодавство про охорону авторського права у певних особливи х випадках. Але вони не повинні перешкоджати нормальному використанню виконань і фонограм та необґрунтовано не обмежувати права виконавців та виробників фонограм.
Строк охорони встановлено 50 років з моменту запису виконання чи фонограми або з моменту першого опублікування фонограми.
Значну увагу приділено питанню технічного забезпечення захисту прав. Договір зобов’язує держави передбачити «відповідну правову охорону та ефективні засоби правового захисту від обходу існуючих технічних засобів, які використовують виконавці чи виробники фонограм у зв’язку зі здійсненням своїх прав за цим Договором та обмежуючих дії відносно їх виконань чи фонограм, які не дозволені виконавцями чи виробниками фонограм або не допускає закон».
Було запроваджено поняття інформації про управління правами як інформації, що «ідентифікує виконавця, виконання виконавця, виробника фонограми, фонограму, володаря якого-небудь права на виконання чи фонограму, або інформацію про умови використання виконання чи фонограми та будь-які цифри чи коди, в яких наведена така інформація , коли будь-який з цих елементів інформації супроводжує примірник записаного виконання чи фонограми, або
270