Побутували білі та коричневі кожухи вільного крою і підрізані по талії, оздоблені смужками, вишивкою кольоровими вовняними нитками. Підперізувались поліщуки вовняними кольоровими крайками та поясами. Цілий рік ходили в ликових постолах, а також у чорних чоботях та черевиках.
Народне вбрання лівобережного Полісся за кроєм та оздобленням має багато спільного з одягом центральних районів України. Давні чоловічі й жіночі сорочки вишивали біллю. На відміну від правобережного Полісся, свити й кожухи тут мало оздоблювались (див. додаток 7). Чоловіки носили смушеві шапки або солом'яні брилі. Взуття було як і на правобережному Поліссі.
Волинський чоловічий стрій. Волиняни - це етнографічна група українців які мешкають на Волині. До цього етнографічного регіону відносяться землі колишніх князівст: Перемишлянського, Белзького, Бузького. Межу можна провести від Бродів, Золочева, Львова до Самбора.
Конопляна сорочка або кошуля, шили її зі зборами, коміром, уставками (подвійними плечами), рукави були з дудицями (вузькими обшивками), які зав'язувались тороками чи шнурком. Розріз на грудях був доволі довгий (до живота). Комір защіпали мідною шпонкою або гарусною червоною стрічкою (див. додаток 8). Рукава та пазушину тут ніколи не вишивали кольоровими нитками. Сорочка була довжиною до колін або і ще нижче. Сорочку в деяких місцях заправляли в штани, а в інших носили поверху штанів. Сорочки господарів та парубків шилися з тонкого полотна, а хлопчиків-пастушків з грубого (дванадцятки). Штани шилися з того самого полотна з паском і защіпалися на ґудзик. На голові носили солом'яні капелюхи. З подвір'я чоловіки виходили завжди з покритою головою.
Зверху по сорочці носили сукману (чорну, білу, сіру). Також носили серм'ягу (свитку, гуню) пошиту до стану з коміром-стійкою і з трьома зборами по боках. Замість карманів були прорізи з клапанами. По швах серм'яга була обшита шнурками. На Перемишлянщині носили гуню. В львівському повіті носили зверху полотнянки з полотна. Старші чоловіки, господарі та парубки носили зверху опончу. Опонча мала крій сіряка, але шилася вільнішою та з бородицею. Жіночі, чоловічі, парубоцькі сіряки мали свої мотиви оздоблення. Сіряки та опончі мали біля коміра пришиті бовтиці, які закидали за плечі. Зимою чоловіки носили з білого чи сірого сукна холошні, крій яких був такий самий, як і крій полотняних штанів.
Зимою носили довгі кожухи з чорного хутра пошиті завжди до стану з коміром-стійкою або викладним. Кожух защіпався на мілкі ґудзики та був вишитий шовком. Кожух належав до строю, тому його могли одягати в великі свята також і влітку, на Петрівку. До строю обов'язково належав пояс, найчастіше малиновий.
Шапки носили на завісах, з чорного, рідше з сивого каракуля з суконним верхом. Волосся на голові брили, залишаючи зверху чуприну. Бороди запускали тільки діди, вуса носили всі. На ногах носили шкапові чоботи руського крою. Чоловічі чоботи були з круглими носами, а жіночі з гострими.
Подолянський чоловічий стрій. Чоловіки взимку носили чорні високі каракулеві шапки, а влітку низькі солом'яні капелюхи з широкими полями, оздоблені бавовняною червоною або блакитною стрічкою. Каракулева шапка зверху була з гранатового сукна або синього. А позаду, де був шов, шапка була оздоблена небесного кольору нашитими "вензелями", через які її називали "шапка на завісах".
Чоловічі сорочки лляні були довгі тунікоподібні з стоячим коміром. Сорочка защіпалась на мосяжний ґудзик або зав'язувалась вузькою стрічкою, кінці якої звисали (гарасівка). Штани носили широкі білі або сині в смуги .
Взимку чоловіки носили білі кожухи з приталеною спинкою, вишиті кольоровим шовком (зеленим і червоним) або кафтани. Молоді парубки носили часом сіряк сивого кольору, довгий по кісточки з каптуром, який був прикрашений нашивкою в вигляді серця (див. додаток 9). Сіряки були розшиті червоними крученими шнурками. В деяких місцевостях були коричневого кольору (опонча). Відкладний комір та груди були оздоблені нашивками з блакитної тканини, що нагадувало княжий одяг з "Ізборніка". Чоловіки носили також білі до колін кітелі. На свята та до церкви носили довгі по кісточки з коміром - стійкою та каптуром бородиці.
Чоботи були без підборів, халяви мали широкі, довжиною до колін, вивернуті зверху на ширину долоні, підбиті залізною підківкою. При собі мали кремінь, кресало, люльку, ножик. На поясі носили також широкі шкіряні паси (черес). Пояс був також тканий з довгими тороками, червоний або темно-синій в повздовжні паси, шириною з долоню, спереду мав кишені. На поясі висів ножик "козик". Голови чоловіки традиційно голили, на верху залишали чуб який закривав всю голову. Бороду не носили, а вуса коротко підстригали.
Чоловічий стрій Покуття. Чоловіки носили довгу лляну сорочку поверх штанів з вузьким комірцем - стійкою, який був вишитий шовком або шерстю. Молоді хлопці носили сорочки, також ще й вишиті спереду. На голові носили соломяні капелюхи, які на свята прикрашали плетеними герданами, качачим або павлиним пірям, також стрічками чи шерстяним шнуром з кутасами. Зимою чоловіки носили білі кожухи, розшиті по швах кольоровою шерстю.
Плечовим одягом був суконний кафтан і поверху носили кожух без рукавів (кептар). Жінки і чоловіки носили також однакові чорні сіряки до колін. Зимою на голові носили баранячі шапки з верхом з гранатового сукна. Такі шапки мали "вуха" з лисячого хутра, які в холод опускали на вуха. До строю належала також вовняна сумка з широким помаранчевим пасом. Таку сумку носили через ліве плече на правому боці.
Буковинський чоловічий стрій. Буковинці в північній частині є продовженням подолян, а в південній гористій нічим не відрізняються від галицьких гуцулів.
Жителів Буковини умовно поділяли на подолян - мешканців рівнини, які себе русняками або русиними називали і гуцулів - гірських русинів, які себе називалирусинами. В мові і традиціях вони мають мало відмінностей і тому гуцулів також називали русинами (в широкому значені слова). Буковинські гуцули мають певні відмінності від галицьких гуцулів (біля Коломиї), насамперед відмінності полягають в релігії. Буковинські переважно православної віри, а галицькі греко-католицької.
Буковинські подоляни носили вишиту сорочку з широкими прямими рукавами, яка спереду мала защіпку. На вишиванку одягали розшиту цурканку (кожушок без рукавів) і на цурканку одягали довгий вовняний сердак (переважно чорний або бурий) з вовняними ґудзиками та зашпенками на грудях. Вузькі штани (портяниці) носили з білосніжного лляного полотна влітку і взимку поверх цих штанів з чорної, білої або червоної шерті - гачі). На ногах носили високі чоботи з загостреними притятими носами, черевики на шнурівках, прикрашені зверху ремінцями та китицями, та влітку постоли. Взимку чоловіки під сердаком носили ще й великі кожухи. А зверху на сердак одягали білі вовняні плащі з ковпаками на плечах (манта). Такий самий одяг носили в околицях Пруту та Дністра, за винятком капелюхів, які тут були нижчими з круглим днищем та фетрові чорні (див. додаток 11).
Парубки з Нижнього Черемошу прикрашали влітку голову високим плетеним з соломи капелюхом, з павичевим чи півнячим пірям, а також стрічками чи плетеними герданами, взимку носили хутряні шапки (кучма, шапка, капуца).
Буковинські гуцули. Буковинські гуцули носили коротшу сорочку з прямими або на манжеті рукавами. Під сорочку одягали білі портяниці, по сорочці носили вузький ремінець або широкий шкіряний пас (черес) з ґудзиками з месінгу, по сорочці носили також кептарик, по кептарику одягали широкий короткий бурий сердак з вовняними ґудзиками та зашпенками на грудях. На ногах носили чоботи або постоли з притятими носами без прикрас. На голові носили вовняний або соломяний капелюх (кресаня) з вузькими полями. Зимою чоловіки носили поверх портяних штанів, сині або червоні шерстяні штани (гачі). На ногах носили постоли з вовняними капцями. На голові носили шапки, кучми або капузи. Під сердак одягали великі кожухи і по сердаку одягали манти з колпаками. Гуцульські парубки прикрашали капелюхи мосяжними бляшками та китицями.
Чоловічий стрій Гуцулів. Гуцули відзначалися серед інших горців русинів красивою статурою тіла, поставою та вільними рухами. Типові гуцули були шатенами і мали світлі очі. Гуцули на відміну від інших найкраще зберегли свої традиції. Одяг гуцулів також вирізнявся вишуканістю, багатьма прикрасами і різноманітними кольорами. Гуцулів можна умовно поділити на: галицьких гуцулів в долинах Пруту і Чорного Черемошу, буковинських гуцулів в долинах Білого Черемошу і частково Сучави і угорських гуцулів в долинах Чорної і Білої Тиси.
Чоловіки носили білі сорочки та довгі широкі штани з грубого білого полотна (поркениці) або ширші червоні з сукна (крашаниці), часом білі або чорні суконі (голошні, гачі). До того носили широкий шкіряний пас (черес), сорочку спереду підтягували і вона була на 20-30 см коротша ніж ззаду. За пояс закладали файку, люльку. На ногах носили шкіряні постоли. Постоли стягались шнурками або шкіряними ремінчиками. В XIX ст. парубки та газди носили чоботи замість постолів. По сорочці гуцули вдягали через плече шкіряну торбу. Зверху на сорочку одягали кептар - короткий розшитий білий кожушок без рукавів (див. додаток 12). Кептар зв'язувався біля шиї двома кутасами і був розшитий сапяновими ремінчаками.
Волося носили довге, розділене на проділ, на голові носили чорний фетровий капелюх (кресаня), дно капелюха було розшите золотим галоном або різнокольоровими шнурками.
Чоловіки в свята носили поверх кептарика також сіряк - короткий з чорного сукна, розшитий вовняними шнурама з кутасами (дармовиси). Сіряк з гранатового сукна називався - крашенек або байбарак. Святковий капелюх був прикрашений павлиним або кугутячим пірям та круглими кутасами. На шиї носили чорну в узори хустку. До цілого строю належав також топорик.
Чоловічий стрій Бойків. Бойки (верховинці, горальці, підгіряни) - етнографічна група українців які мешкають в Прикарпатті. Типові бойки високі на зріст з темним волоссям і світлою шкірою.
Чоловіки носили штани синього кольору, заправлені в чоботи. Влітку носили широкі полотняні, а зимою вовняні голошні (штани). Сорочки носили вишиті білі, поверх штанів з шкіряним широким поясом. На голові носили чорні баранячі шапки, звужені до верху (див. додаток 13). Зимою носили довгі до коліна бурки чорного кольору, які носили на плечах не одягаючи. Бурки були обшиті червоно-чорними крученими шнурами. Шапки були пошиті без сукна. Кожухи носили білого кольору, а серм'яги - кавового. Влітку на голові носили так звані "венгерські капелюхи". Сорочки бойків були оздоблені на передпліччях мережкою. На голові носили також "кучми" (баранячі кудлаті шапки). Влітку - чорний низький з широкими крисами капелюх.
Окремого розгляду заслуговує Південь України з численним робітничим населенням вихідців з різних областей України. На півдні свого часу поселилося чимало сербів, греків, болгар, молдаван, німців та представників інших народів. Проте українці все ж переважають, вони ж найбільше й зберегли свій традиційний одяг. Великий вплив на селянський одяг півдня України мав одяг робітників. Разом з тим, в одязі робітників були помітні впливи селянського. Додільна сорочка з домашнього або крамного полотна найчастіше вишивалася червоно-чорними нитками хрестиком. За кроєм, способом носіння одяг півдня України найближчий до одягу Наддніпрянщини.
Чоловіча сорочка завжди заправлялася в широкі штани-шаровари. Взимку чоловіки одягали - жупани, киреї, кожухи. Взувалися чоловіки та жінки в чорні, червоні та жовті чоботи. Такий в основному характер народного вбрання Наддніпрянщини (див. додаток 14).
Поряд із домотканою матерією, яка переважала в сільському побуті і використовувалась для пошиття одягу, була й так звана крамна, купована матерія фабричного виробництва.
У XVII ст. Українці як жінки так чоловіки носять верхній одяг брунатого кольору, домашнього виробництва. Шляхта та городяни носили синього кольору. Просте населення носило сорочки з грубшого лляного полотна, а міщани та заможніші з котону. Такі сорочки біля шиї та на поясі були призбирані в фалди і оздоблені різнокольоровою вишивкою бавовняними нитками. До сорочки носили пояс червоного, жовтого чи зеленого кольору або ін. фарби.
В кін. XVIIІ ст. шляхта почала носити верхній одяг довгий, з перехватом, подібний на англійський рембронт з гладкою спинкою та довгими рукавами. Також дехто починав тоді носити німецький одяг. Чоловіки бороди не носили, тільки вуса, вбрання носили черкеське, кафтан та жупан, а деякі носили також польське вбрання. Голови підбривали, а зверху волося було обстрижене півколом (чуб). Шапки носили польські та черкеські, а просте населення - кучми. Нижній одяг називали шаровари, вбрання і штанці. На ногах носили чоботи (за описом Олександра Рігельмана 1787).
З кінця XIX ст. у побуті села
з'являється також коленкор (перкаль) - біла бавовняна тканина фабричного
виробу. Відбувається процес поступового посилення впливу на село міської
культури. З дорогих, переважно заморських тканин з давніх-давен шила одяг
козацька старшина.
.2 Чоловічий костюм козацької доби
Основний о́дяг запорі́зьких козакі́в - сорочки, шаровари, шапки та жупани. Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком.
У мирний час запорожці одягались доволі багато. Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим пасом - широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаді під кобеняк, який вживали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур - суконну червону шапку з бобровою опушкою. На каптан, через праве плече вішався на перев'язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана - сталеву сітку (сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували за ліве вухо три-чотири рази. Важкою образою було взяти запорожця за чуприну - вона була для нього священою.
На думку Дмитра Яворницького одяг запорізьких козаків спочатку був дуже простим. На початку свого історичного існування запорізькі козаки не могли навіть думати про те, щоб займатися своєю зовнішністю й виряджатися в дорогі "шати". У пізній період запорізької історії, коли у козаків уже з'явилися певні звичаї й певний костюм, багато хто з них часто одягався дуже просто.
Козаки запорозькі носили :
Шаровари з домотканого полотна - льону, коноплi, сукна різного, привізних чи трофейних тканин. Сорочки прості з домоткані. Жупани, сіряки, опанчі, кобеняки. Різнокольорові пояси гаптовані золотом або сріблом з золотим френзлем (див. додаток 15). Шапки хутряні, з сукна чи з валяної вовни, обшиті хутром. Шлик до XVIII ст. якщо був, то недовгий, з того ж матеріалу, що й весь верх шапки, чоботи.
Голови та бороди всі запоріжці голили, для того, щоб відрізнятися від Донських, залишали тільки чуб, якщо чуб був дуже великий, що закривав лице, його заплітали в косу і закладали за вухо (такий чуб називався "оселедець"). Всі носили вуса, які підфарбовували та підкручували вгору, чим довші вуса були, тим краще.
Таким був військовий одяг, парадний одяг одягали тоді, коли запорожці йшли до церкви або робили візити або на великі свята .Тоді замість "черкески" одягали жупани "польського крою", в залежності від статків, часом були дуже дорогі і різнокольорові.
Вдома, щоб відрізнятися від звичайних мешканців запорізькі козаки називали себе "молодцями", носили: жупани різного кольору з багатшого привізного сукна; гранатові кунтуші; високі сиві шапки з хрестом, також червоного кольору (зверху шапки).