Курсовая работа (т): Чоловічий народний костюм

На таких вишуканих речах, як денця кибалок гаптування виконувалося по високому м'якому настилу і по карті (див. додаток 29, 30, 31, 32 а, б). Гаптування по настилу є варіантом попереднього способу, але ним досягалася більша рельєфність завдяки тому, що на місці майбутнього узору нашивався настил з товстих бавовняних ниток у декілька шарів6.

Гаптування прямо по тканині ("в гладь") потребує більшої уважності, бо вирахувати місця прикріпів важче. Загалом же техніка така сама, як у гаптуванні по підстеленню. Деякі відмінності має гаптування по карті. Папір або навіть картон важче проколювати і тому зашиті поверхні не мають такого складного орнаменту, утвореного прикріпами, як у попередніх способах гаптування. Трафарет накладають на тканину і пришивають по краю, якщо папір не товстий, або в обраних вузьких місцях прикріплюють, перекинувши нитку від одного краю до іншого. На папері відмічають крапками місця, де можна зробити прикріпи металевої нитки, на картоні їх проколюють шилом. Після цього починають гаптувати. Закріпивши шовкову і металеву нитки, перекидають металеву через смугу трафарету і закріплюють з його другого боку. Якщо смуга широка, у відмічених місцях роблять прикріпи, від останнього прикріпу простелюють металеву нитку на другий край трафарету і закріплюють.

При всіх способах гаптування спосіб закріплення металевих ниток шовковими по контурах мотиву однаковий. Вивівши голку з шовковою ниткою на верхньому контурі справа від металевої нитки, повертають голку на себе, роблять два накиди шовковою ниткою на голку і уколюють голку зліва від металевої нитки. Коли шовкову нитку витягують під спід тканини, металева нитка не тільки прикріплюється, а й робить потрібний поворот для наступного прокладання її до нижнього контуру. Унизу закріплення на контурі роблять так само, як угорі, тільки голку повертають і роблять накиди не на себе, а від себе.

Висновок

Традиційний народний костюм - самобутній елемент матеріальної культури будь-якого народу. Традиційний одяг українців є одним з найбагатших видів народного мистецтва. В різних місцевостях він має свої особливості, пов'язані з природними умовами, господарством, звичаями, а також стосунками із сусідніми народами. Тим-то одяг карпатських гуцулів цілковито відрізняється від одягу наддніпрянців, а разом з тим має чимало спільного з традиційним одягом румунів, угорців та словаків. А одяг волинян має спільні риси з одягом їхніх сусідів - поляків та білорусів. І все це разом утворює розмаїтий букет народної культури. Чоловічий одяг крім регіональних особливостей змінювався в різні історичні періоди: давні часи, княжу добу, період роздробленості та інші. Якщо попередні історичні періоди пов'язані з закладенням основ етнічного костюму українців, то в добу Гетьманщини формується костюм національний, тобто такий, що виступав символом спочатку Козацтва, а потім i всього українства.

Український стрій формувався і змінювався протягом століть. І на основі традицій та особливостей народного костюму сформувався й одяг запорізьких козаків. Вони надавали величезне значення своєму зовнішньому вигляду. Любили як простий одяг, так і шляхетні шати. Особливо це стосувалося козацької старшини. Ошатні тканини, дороге оздоблення, каміння, хутро, гаптування і вишивка - все це стало невід’ємною частиною костюму козацької верхівки.

Національний костюм, його колорит і вишивки і зараз змушують нас захоплюватися. Вони заражають нас оптимізмом, настроєм святковості і веселощів. Народні майстри вміють перетворювати утилітарну річ у витвір мистецтва. При цьому вони домагалися найбільшого різноманіття, грунтуючись на простому конструктивному ладі.

Аналізуючи історію народного костюму і розглядаючи сучасний костюм, можна зробити висновок, що в будь-якому сучасному костюмі повинні проявлятися риси народного, національного, традиційного, що робить його органічнішим, ріднішим, ближчим. Тому потрібно не забувати свою культуру і докладати максимум зусиль щоб зберегти і примножити її.

Список використаних джерел

. Український стрій: Навчальний посібник. М.С. Білан, Г.Г. Стельмащук.- Львів: Фенікс, 2000.- 325 с.

. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. 1 том. Львів: видавництво "Світ".1990.- 319 с.

3. Голобуцький Володимир. Запорозьке козацтво. - К.: Вища шк., 1994. 539 с.

4. Апанович О.М. Розповіді про запорозьких козаків. Київ: видавництво "Дніпро" 1991. - 342 с.

. Косміна О. Ю. Традиційне вбрання українців. - К. : Балтія-Друк, 2008. - Т. 1 : Лісостеп; Степ. - 2008. - 160 с. : іл.

. Косміна О. Ю. Традиційне вбрання українців. - К. : Балтія-Друк, 2011. - Т. 2 : Полісся; Карпати. - 2011. - 160 с.

. Antoni Albert Marcinkowski, "Lud Ukrainski", Band 2,Wilno, 1857 (пол.).

. Oskar Kolberg "Rus Czerwona",Czesc 1,Warszawa,1976,стор. 29-60 (пол.).

. Adam Fischer "Rusini:Zarys etnografij Rusi",1928,стор. 70-81 (пол.).

. Володимир Шухевич "Гуцульшина" - Львів,1902 - ст. 141.

. Олекса Воропай: Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. т.2 (репринт) "Українське видавництво", Мюнхен, 1966 - "Оберіг", К., 1991.

12. М. Ф. Сумцов "Слобожане",Харків,1918,ст. 131

13. Falkowski ,Jan "Na Pogranyczu lemkowsko-bojkowskiem" :zarys etnografichnyj,1935,стор. 42 (пол.).

. Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. - Прага : Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. "Легіографія"). - 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.

15. Rocznik Wołyński. T. 3 ,s. 443-450 . (пол.).

. Гітін Валерій Григорович Орден козацького лицарства. - Харків: Торсінг плюс. - 2008. - 352 с. ISBN 978-966-404-795-8.

17. Антоній Якса-Марцинківський, (Lud ukraiński); 2 томи, Вільнюс 1857 рік,208-210.

. Jan Nepomuzen Czarnowski, Ukraina i Zaporoże czyli Historya Kozaków od pojawienia się ich w dziejach, do czasu ostatecznego przyłączenia do Rossyi., 1854.

. Michał Gliszczyński,Apollon Aleksandrovich Skalkovskiĭ , Znaczenie i wewnętrzne życie Zaporoza podług Skalkowskiego,Warszawa,1852 ., стор. 214-225.

. Козацька вишиванка. Режим доступу: #"813801.files/image001.gif">