6. Суфікс -ен-(я) [-єн-(я)] вживаємо в іменниках середнього роду на позначення живих істот: вовченя́, гусеня́, чаєня́.
7. Суфікси зменшено-пестливих слів –ечок [-єчок], -ечк-(а) [-єчк-(а)], -ечк-(о) [-єчк-(о)] не слід змішувати із суфіксами -ичок, -ичк-(а): останні бувають тільки в словах, що походять від іменників із суфіксами -ик, -иц(я): во́гничок, ко́шичок, ву́личка, па́личка. В инших випадках уживаємо суфікси з е (є): верше́чок, міше́чок, крає́чок; ді́жечка, копієчка.
8. Слід відрізняти суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] від суфікса -еньк-(о) [-єньк-(о)]: суфікс -енк-(о) [-єнк-(о)] вживаємо здебільшого в іменниках, що означають прізвища: Гордіє́нко, Кра́вченко, зрідка — у загальних назвах: безба́тченко, ковале́нко; суфікс -еньк-(о, а) [-єньк-(о)] вживаємо для творення пестливих назв: ба́тенько, кониче́нько, се́рде́нько.
9. За допомогою суфіксів -иськ-(о) [їськ-(о)], -ищ-(е) [їщ-(е)] утворюють слова переважно з емоційно-негативним відтінком від іменників усіх родів, причому після приголосного пишемо и, після голосного — ї: гної́сько, дівчи́сько, хлопчи́сько; вогнище.
10. Для творення чоловічих імен по батькові вживаємо тільки суфікс -ович: Васи́льович, До́рошович, І́горьович, Мики́тович, Олексі́йович, Ю́рійович, Ла́зарьович.Для творення жіночих імен по батькові вживаємо суфікс -івн-(а), від імен на -й — -ївн-(а): Бори́сівна, Васи́лівна; Горді́ївна, Сергі́ївна, Юрі́ївна.
Питання для самоконтролю:
1.Назвіть правила написання префіксів в українській мові.
2. Назвіть правила написання суфіксів в укрукраїнській мові.
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Написання складних слів разом і через дефіс.
План
Разом пишемо:
а) складні іменники, утворені поєднанням за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких — дієслівного походження: вертолі́т, лісоспла́в, самохід.
б) складні іменники, утворені поєднанням прикметникової та іменникової основ за допомогою сполучного звука: білокрі́вці, синьоцві́ття, чорногу́з, чорно́зем;
в) складні іменники, утворені за допомогою сполучного звука від двох іменникових основ: верболі́з, лісосте́п, носорі́г, зубробізо́н (але люди́но-день); сюди ж належать іменники, першою частиною яких є незмінний іменник иншомовного походження (тут роль сполучного звука виконує останній голосний першого іменника: автопробіг, велоспо́рт, радіокоміте́т);
г) складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: гори́цвіт, шиба́йголова, перекоти́по́ле, пройди́світ; Непийпи́во, Переби́йніс, Убийво́вк (прізвища);
ґ) складні іменники, утворені з кількісного числівника у формі родового відмінка (для числівника сто — називного) та іменника: дванадцятито́нка, п’ятирі́чка, сторі́ччя, стоп’ятдесятирі́ччя, шестиде́нка.
Примітка. У складних словах із числівником, який називає число двозначне, тризначне та ин., числівник звичайно пишемо цифрами й приєднуємо до другої частини слова за допомогою дефіса: 750-рі́ччя, 16-поверхо́вий;
д) складні іменники з першою частиною напів-, полу-: напівавтома́т, напівбо́кс, напіввагови́к, напівімла́, напівмо́рок, напіво́берт, по́лудень, полу́кіпок, полу́мисок;
е) складні іменники з першою частиною пів, якщо наступний іменник — загальна назва, вжита у формі називного відмінка, на позначення єдиного поняття: піва́ркуш, півба́к, пі́вдень, півза́хист, півко́ло, півку́ля, півмі́сяць, піво́берт, півова́л та ин. Якщо іменник виступає у формі родового відмінка однини, то пів з ним пишемо окремо, бо він виражає значення іменника “половина”: пів а́ркуша, пів ві́ку, пів годи́ни, пів деся́тка, пів дороги, пів ю́рти, пів я́блука, пів я́ми, пів я́щика, пів Євро́пи, пів Ки́єва, пів Украї́ни;
ж) складні іменники, утворені з трьох і більше основ: автомотогурто́к, світловодолікува́ння, термогідродина́міка;
з) складні іменники, що виникли на основі сполук словоформ: Ейбо́женко, Нетудиха́та, Панібудьла́ска та ин.
Через дефіс пишемо:
1. Складні іменники, утворені з двох іменників без допомоги сполучного звука, незалежно від того, чи в даному слові відмінювані обидва іменники, чи тільки другий.
До таких слів з обома відмінюваними частинами належать:
а) іменники, що означають протилежні за змістом поняття: зліт-поса́дка, купі́вля-про́даж, ро́зтяг-сти́снення’,
б) іменники, що означають фах, професію, наукові звання: магніто́лог-астроно́м, лі́кар-еко́лог, член-кореспондент;
в) іменники на позначення персонажів казок: За́йчик-Побіга́йчик, Лиси́чка-Сестри́чка.
До слів із другою відмінюваною частиною належать:
а) іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-систе́ма, буй-ту́р, ди́зель-мото́р, жар-пти́ця.
б) іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генера́л-лейтена́нт, контр-адміра́л, прем’є́р-міні́стр, у́нтер-офіце́р, штабс-капіта́н;
в) іменники, що означають складні одиниці виміру: кілова́т-годи́на, люди́но-день.
З великої літери пишемо:
1) індивідуальні найменування людей:
а) прізвища і прізвиська (зокрема діячів давнини), імена, імена по батькові, а також зменшені імена: Григо́рій Са́вович Сковорода́, Ма́рко́ Луки́ч Кропивни́цький, Мико́ла Васи́льович Го́голь, Фе́дір Миха́йлович Достоє́вський; Лавре́нтій Зиза́ній, Памво́ Бери́нд.
б) псевдоніми, конспіративні клички, народні наймення-символи: Ма́рко́ Вовчо́к (Марія Олександрівна Вілінська), Ле́ся Украї́нка (Лариса Петрівна Коса́ч).
в) складники китайських, корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських, таїландських індивідуальних найменувань: Сунь Ятсе́н, Вень Тиню́нь, Лі Бо; Лім Хон Ін.
г) іншомовні прізвища з початковими частками О’, Д’, Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, Ібн: О’Ге́нрі, О’Ке́йсі, О’Ко́ннор, Д’Аламбе́р, Д’Артанья́н, Ван-Да́мм, Ван-Дейк, Мак-Маґо́н.
ґ) наймення відомих літературних героїв зі словом Дон (“пан”): Дон Жуа́н, Дон Хуа́н.
д) складні імена, прізвища, псевдоніми (кожний їх складник): Зино́вій-Богда́н, Богда́н-І́гор, Вільге́льм-Ри́хард, Жан-Жа́к, Джеймс-Фенімо́р, Марі́я-Тере́за, Марі́я-Антуане́тта, Е́рих-Марі́я; Ба́йда-Вишневе́цький, Кві́тка-Основ’я́ненко, Нечу́й-Леви́цький, Соловйо́в- Сєдо́й.
е) множинні форми від прізвищ (прізвиськ) на позначення роду, династії або вжитих у стилістично піднесеному тоні: Вишневе́цькі, Кайдаші́, Симире́нки; Бурбо́ни.
є) присвійні прикметники від імен та прізвищ із суфіксами -ів (-ов-а, -ев-а, -ов-е, -ев-е), -їв (-єв-а, -єв-е), -ин (-ин-а, -ин-е), -їв (-єв-а, -єв-е), що вказують на належність чого-небудь комусь: Грінче́нків словни́к, Франко́ве сло́во, Гри́цева нау́ка, Андрі́їв приз.
ж) прикметникові утворення від прізвищ: Но́белівська пре́мія, ву́лиця Го́голівська, Шевче́нківська енциклопе́дія, Франкі́вська кімна́та;
2) індивідуальні назви:
а) іпостасей (осіб) Святої Трі́йці, найменувань Богородиці та слова, що їх заміняють (також кожне слово складних і складених найменувань): Бог, Бог-Оте́ць, Я́гве (Єго́ва).
б) біблійних: Ада́м, А́вель, Ісу́с Христо́с, Марі́я Магдали́на, Петро́, Павло́, Матвій.
в) міфологічних істот і божеств: Перу́н, Ла́да, Мара́, Купа́ло, Яри́ло, Дажбо́г, Сваро́г.
г) персоніфікованих дійових осіб у байках, казках, драматичних творах: Вовк, Кіт, Лебідь.
3) клички тварин (свійських і приручених): Рябко́, Сірко́ (собаки); Сніжи́нка (кішка).
4) пошанні звертальні форми в офіційному та приватному листуванні: Па́не, Добро́дію, Громадя́нине, Дру́же та ин.; Па́не Президе́нте, Па́не Голо́во та ин.; Ваш, Твій та ин.;
5) умовні назви осіб (суб’єктів) в офіційних документах:
а) персоніфіковані найменування сторін, що укладають угоди, контракти тощо: А́втор,
б) персоніфіковані наймення у практиці міжнародних відносин та в актах міжнародного значення: Висо́кий Гість, [Висо́кі] Догові́рні Сто́рони та ин.;
6) назви найвищих посад (крім родових найменувань у їхньому складі):
а) в Україні: Президе́нт Украї́ни (Президе́нт), Голова́ Конституці́йного Су́ду Украї́ни, Голова́ Верхо́вної Ра́ди Украї́ни, Прем’є́р-міні́стр Украї́ни
б) інших країн згідно з нормами офіційного протоколу: Президе́нт І́ндії, Президе́нт Ме́ксики, Ма́ршал Се́йму (Сена́ту) Респу́бліки По́льща, Прем’є́р-міні́стр Кана́ди та ин.;
в) міжнародного й дипломатичного рівнів: Генера́льний секрета́р ООН.
г) у церковній ієрархії: Дала́й-ла́ма, Патрія́рх Ки́ївський і всіє́ї Украї́ни-Ру́с.
2. Складні іменники з першим компонентом віце-, екс-, лейб-, максі-, міді-, міні-, обер-: ві́це-президе́нт, екс-чемпіо́н, лейб-ме́дик, ма́ксі-спідни́ця, мі́ні-футбо́л, о́бер-ма́йстер.
3. Иншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ве́ст, норд-о́ст.
4. Словосполучення, що є переважно назвами рослин: брат-і-сестра́, люби́-мене́, розри́в-трава́, чар-зі́лля.
5. Скорочені іменники, в яких наводять початок і кінець слова: б-ка — бібліотека, вид-во — видавництво, д-р — доктор, ін-т — інститут, л-ра — література, т-во — товариство.
6. Перша частина складного слова (яке пишемо разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою самою другою частиною: кулько- й роликопідши́пники, радіо- й телеапарату́ра, тепло- й гідроелектроста́нції.
Питання для самоконтролю:
Назвіть основні правила написання складних слів разом.
Назвіть основні правила написання складних слів через дефіс.
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Вживання великої літери та лапок. Правила переносу слів.
План
ґ) у світському і церковному етикеті: Ва́ша Королі́вська Вели́чність, Ва́ша Свя́тістьта.
д) різного рангу згідно з нормами офіційного протоколу: Міні́стр осві́ти Украї́ни, Посо́л Ісла́мської Респу́бліки Іра́н, Президе́нт Націона́льної акаде́мії нау́к Украї́ни.
З малої літери пишемо:
1) службові слова — складники иншомовних індивідуальних особових найменувань (вам, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, лос, фон та ин.): Лю́двіґ ван Бетховен.
2) слова дон (“пан”) і дона (“пані”) перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання: дон Мануе́ль, дон Фердина́нд, до́на Клари́та, до́на Ро́са та ин.;
3) компонент -паша в тюркських особових назвах: Геди́к-паша́, Осма́н-паша́ та ін.;
4) кваліфікаційні прикладки після імен: Іва́н-царе́нко, Ки́рик-мужичо́к та ін.;
5) узагальнені назви — похідні від імен і прізвищ та утворення від них: донжуа́н (донжуа́нство, донжуа́нський), ловела́с, ме́нтор (ме́нторський), мецена́т (мецена́тство),
6) загальні назви — похідні від найменувань персонажів казок, вистав, творів для дітей тощо: ба́ба-яга́, дід-моро́з, іва́н-покива́н, попелю́шка, черво́на ша́почка та ин.;
7) родові, узагальнені та образні назви міфологічних істот: а́нгел, де́мон, лісови́к, му́за, ні́мфа, руса́лка, тита́н, фавн, фе́я, бог Перу́н, моло́х війни́, змагання геркуле́сів, ю́да (зрадник);
Питання для самоконтролю:
1.Назвіть правила написання слів з великої літери.
2. Назвіть правила переносу слів.
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Лексика. Лексичне значення слова. Синоніми. Складні випадки слововживання.
План