Для засвоєння цієї теми слід пам'ятати, що всі числівники / по-рос. числительные / поділяються на два розряди: кількісні / виражають кількісну характеристику предметів, відповідають на питання скільки? / і порядкові / означають порядок при лічбі, відповідають на питання котрий? /.
Порядкові числівники відмінюють за родами, числами, відмінками, як прикметники: другий - другого, другому. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: сімдесят сьомого, ... При відмінюванні кількісних числівників слід пам'ятати такі особливості:
1.Числівник один відмінюється як прикметник: одного - одному, одним...
2.Числівники два, три, чотири відмінюються за зразком:
Н. два
Р. двох
Д. двом
3. два / двох
Ор. двома
М. / на /двох
3. Числівники від п'яти до двадцяти, тридцяти при відмінюванні можуть мати паралельні закінчення:
Н. сім
Р. семи і сімох
Д. семи і сімох
3. сім і сімох
Ор. сьома і сімома
М. / на / семи і сімох
4. Складені числівники, тобто ті, що утворені від двох числівникових основ, відмінюються за зразком:
Н. шістсот п'ятдесят
Р. шестисот п'ятдесяти / п'ятдесятьох /
Д. шестистам п'ятдесяти / п'ятдесятьом /
3. шістсот п'ятдесят / п'ятдесятьох /
Ор.шістьмастами п'ятдесятьма / п'ятдесятьома /
М. / на / шестистах / на / п'ятдесяти /п'ятдесятьох /
Зверніть увагу!
У числівників на позначення десятків / від 50 до 80 / відмінюється тільки друга частина / на відміну від російської мови/.
У числівників на позначення сотень / від 200 до 900 / відмінюються обидві частини, до того ж перша частина змінюється як відповідний простий числівник.
5. Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення - а.
6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд змінюються як іменник. 7.Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.
Питання для самоконтролю:
Розкажіть про відмінювання кількісних числівників.
Розкажіть про відмінювання порядкових числівників.
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Прислівник. Особливості написання прислівників.
План
Прислівник / рос. наречие / - самостійна невідмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії чи стану або ступінь і міру вияву іншої ознаки чи обставини. Прислівники характеризуються такими властивостями:
1. Вони не відмінюються.
2. Мають властивості тільки їм словотворчі суфікси -о, -є / добре, весело/, -и, -ому, -ему, / по-новому, по-моєму, по-братськи/.
3. Співвідносяться лексично і словотворчо з усіма відмінюваними частинами мови, від яких походять: іменниками /вночі, кругом/, прикметниками /тихо, швидко/, числівниками /по-перше/, займенниками /по-нашому/.
При написанні прислівників слід пам'ятати:
1. У кінці прислівників після г, к, х, пишеться и: трохи, наввипередки.
2. Частка ні з прислівником пишеться разом: ніде, ніколи, ніяк.
3. Частка не з прислівником пишеться разом, якщо виражається у сполученні з ним одне поняття /несподівано, недалеко/, й окремо - з підсилювальним прислівником /не дуже, не зовсім/.
4. Прислівники зберігають подвоєння н, наявне у прикметниках, від яких вони утворені: зрання, спросоння.
5. Складні прислівники пишуться разом, якщо:
а) утворені поєднанням прийменників з повнозначними частинами мови: щодня, направо, вдруге, всупереч;
б) утворені за допомогою часток аби -, ані -, де-, що -, як -: абияк, анітрохи, деколи, щонайбільше, якраз;
в) утворені складанням основ: праворуч, сьогодні, самостійно, мимоволі. 6) Через дефіс пишуться складені прислівники:
а) утворені за допомогою часток будь -, небудь, казна -, хтозна -, -то, - от, -но, -таки: будь-хто, коли-небудь, казна-де, хтозна-як, якось-то, як-от, все-таки;
б) утворені з двох повторюваних синонімічних або антонімічних прислівників: пліч-о-пліч, видимо-невидимо;
в) утворені від повторення слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч.
7. Окремо пишуться прислівники сполучення:
а) що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє лексичне і граматичне значення: до побачення, за кордоном, на відмінно, по можливості;
б) які складаються з двох або іменників та одного або двох прийменників: рік у рік, один в один, з дня на день;
в) утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого /середнього/ роду: в основному, в цілому;
г) утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє.
Питання для самоконтролю:
Що ми називаємо прислівником.
Розповісти про особливості написання прислівників.
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Дієслово. Граматичні форми дієслова. Частина не з дієсловами,дієприкметниками і дієприслівниками.
План
Складності у правописі дієслів виникають в закінченнях особових форм. В закінченнях дієслів І- ої дієвідміни (крім 1-ої особи однини та 3-ої особи множини) пишемо е(є), в закінченнях дієслів П-ої дієвідміни - -и (-Ї). Для правильного написання закінчень необхідно визначити дієвідміну.
|
І дієвідміна |
II дієвідміна |
|
Якщо в 3-ій особі множини дієслова мають закінчення -уть(-ють): пишемо, бо пишуть |
Якщо в З-ій особі множини дієслова мають закінчення -ать(-ять): сидимо, бо сидять |
Якщо закінчення в 3-ій особі множини чуються невиразно, то дієвідміну можна визначити за інфінітивом.
|
І дієвідміна |
II дієвідміна |
|
Дієслова в інфінітиві мають суфікс -і-або -а-, який зберігається у 1-ій особі однини: біліти - білію, качати - качаю. Винятки: хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати (належать до І дієвідміни). |
Дієслова в інфінітиві мають суфікси -и-, -і-, (-Ї-) та суфікс -а- після шиплячих (ж, ч, ш, щ), які зникають і у 1 -ій особі однини бачити - бачу, варити - варю. Винятки: бігти, боятися, стояти, спати (належать до II дієвідміни). | |
У всіх інших випадках (наявність інших суфіксів в інфінітиві чи відсутність суфікса) дієслова належать до І дієвідміни: полоти - полеш, в'янути - в'янеш, жати - жнеш.
|
Дієслова дати ,їсти, відповісти у 2 -ій особі однини мають форми
|
Даси, їси, відповіси
|
Складність у правописі дієприкметників пов'язана з тим, чи правильно вони утворені. Дієприкметники діляться на активні і пасивні. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета (листок зеленіє -зеленіючий листок, листок позеленів - позеленілий листок). Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета зумовлену дією іншого предмета (хтось погасив вогнище - погашене вогнище, хтось полив город - политий город) та зумовлену зворотню дію того самого предмета (хлопець умився - умитий хлопець, дівчина збентежилася -збентежена дівчина).
|
І Активні дієприкметники: а) недоконаного виду творяться від дієслів теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч (ий), -юч (ий) для І дієвідміни, -ач (ий), яч (ий) -для II дієвідміни: несуть - несучий, темніють -темніючий; б) доконаного виду творяться від дієслів минулого часу за допомогою суфікса -л(ий): посивів -посивілий |
Пасивні дієприкметники доконаного і недоконаного виду творяться від основи інфінітива: а) якщо основа закінчується на -а,-я, то за допомогою суфікса -н (ий):написа(ти) -написаний; б) в інших випадках за допомогою суфікса -єн (ий), -т(ий), принес(ти) -принесений, зби(ти) -збитий. Примітка: перед суфіксом -ен(ий), як правило,відбувається зміна приголосного, як у дієсловах (див. Зміни приголосних при відмінюванні дієслів): розбудити -розбуджений, скосити -скошений |
|
Активні дієприкметники творяться від дієслів, які не можуть мати прямого (знахідний відмінок) додатка [неперехідні]: листок зеленіє -зеленіючий листок |
Пасивні дієприкметники творяться від дієслів, що мають прямий (знахідний відмінок) додаток [перехідні]: (хлопець) полив го-род -политий город |
|
Якщо при дієслові є прямий додаток то ознака (той, хто поливає) предмета(хлопець), зумовлена самим предметом (хлопець)Дснує, але не передається активним дієприкметником: Хлопець поливаючий город. Проте вона може передаватися іншими мовними засобами: Хлопець, який поливає город (тут - підрядне означальне речення) |
Ознака (политий) предмета (город) зумовлена іншим предметом (хлопець) не існує, якщо при дієслові немає прямого додатка (тут -слова «город») і, відповідно, не може передаватись ні пасивним дієприкметником, ні іншими мовними засобами |
*суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові не використовується.
Складність у правописі дієприслівників пов'язана з тим, чи правильно вони утворені
|
Дієприслівники творяться від дієслів І дієвідміни за допомогою суфікса - -учи-(-ючи-): пишучи (бо пишуть) |
Дієприслівники творяться від дієслів II дієвідміни за допомогою суфікса ачи- (-ячи-): стоячи (бо стоять)
|
|
НЕ пишемо окремо |
НЕ пишемо разом |
|
Якщо не вживається для заперечення значення слова перед яким стоїть (тоді до цього слова є або може бути протиставлення): не високий (а низький), не довіра а підозра), не друг (а ворог). |
Якщо додаванням не творяться слова з новим (як правило протилежним ) значенням: невисокий (низький), недовіра (підозра), недруг (ворог). |
|
3 усіма формами дієслова (крім дієприкметника ): не відвідує, не писати, не працюють, не знаючи. |
Якщо слова без не у цьому значенні не вживаються: немовля, неозорий, нехтуючи, ненавидіти, нездужати (хворіти), але не здужати (не змогти). |
|
3 дієприкметником, якщо він • Має залежні слова: не виконане мною завдання; • Виступає присудком: картина не намальована. |
3 дієприкметником, якщо він є означенням і немає при собі пояснювальних слів: невиконане завдання. |
|
3 дієприслівником, якщо не вживається для заперечення: не пишучи, не маючи. |
Якщо без не не вживається: немовлячи, ненавидячи. |
Питання для самоконтролю:
Які ви знаєте граматичні форми дієслова.
2. Розповісти про правопис НЕ з дієсловами
Література:
1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998
2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:
ТОВ ВКФ « БАО»,2002
3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994
Тема. Синтаксис та пунктуація. Словосполучення і речення.
План
Синтаксисом називається розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.
Пунктуація - розділ науки про мову, який вивчає вживання розділових знаків.
Словосполучення - це смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку.
Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень, називається синтаксисом.
Словосполучення — смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного чи сурядного синтаксичного зв'язку: темна ніч, пахуче літо, сьогодні і завтра, день і ніч; працювати творчо, незважаючи ні на що.
Основними поняттями синтаксису визначено такі:
• система синтаксичних одиниць;
• синтаксичні відношення, зв'язки, засоби зв'язку ... слів у словосполученнях та реченнях різного типу;
• граматична семантика (змістовий бік мови, слів, частин слова, словосполучень).
Основна одиниця спілкування — речення, осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість: Рідна наша, наша мати, з чим, священна, порівняти широчінь твою ясну? (М. Нагнибіда). Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно і голосно, яку нас на Україні (О. Довженко).