|
Узгодження |
|
|
1. Залежне слово вживається в тому |
химерна сітка, осмислена відповідь, новий |
|
роді, числі й відміну, що й головне |
світ |
|
|
|
|
2. При неповному узгодженні залежне |
села Кулиничі (різний відмінок і число), |
|
слово має не всі граматичні ознаки |
учитель Петрова (різний рід) |
|
головного. |
|
|
|
|
|
Керування |
|
|
1. Залежне слово (з прийменником чи без прийменника) ставиться у відмінку, якого вимагає головне слово. Якщо залежне слово вживається без прийменника, таке керування називають безпосереднім, з прийменником — посереднім. 2. Керування має два види: сильне і слабке. При сильному керуванні головним словом є перехідне дієслово, а залежним — іменник у Зн. в. без прийменника, Р. в. без прийменника при заперечному перехідному дієслові, Р. в. частковості без прийменника. Слабке керування наявне у словосполученнях, де головним словом виступає дієслово або інша частина мови в будь-якій формі, а залежне стоїть у будь-якому непрямому відмінку без прийменника чи з прийменником. |
працювати без перерви писати без помилок
в’язати рукавички мити посуд не співати пісень відрізати тканини
говорити з сестрою перебуває в санаторії поїхати до матері зошит на столі
|
Речення є основною синтаксичною одиницею. Воно є засобом спілкування.
Речення виражає закінчену думку, яка повідомляється, як реальна або бажана чи можлива за певних обставин: У ньому виражаються також почуття й воля людини, прохання, наказ.
Речення складаються із граматично оформлених слів і словосполучень,
які становлять одне ціле висловлення:
|
а) за будовою |
прості складні |
Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й муку нестимуть мені (Леся Українка). Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав.. (Леся Українка). |
|
б) за складом граматичної основи |
двоскладні односкладні |
Трістан у недузі лежить... (Леся Українка). Не забудь, не забудь наших днів, днів весни (І. Франко). |
|
в) за наявністю чи відсутністю другорядних членів |
непоширені поширені |
Гай уже красується. Каштани зазеленіли в нашому селі. |
|
г) за метою висловлювання |
розповідні питальні спонукальні |
Душа моя за океан полине (Леся Українка). Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? (Леся Українка). Хай згине все і сліду не лишиться (Леся Українка). |
|
д) за емоційним забарвленням |
неокличні окличні |
Я думав — дерево німе, та й годі (Леся Українка). Чому ж цього не можна запитати?! (Леся Українка). Не руш! Не ріж! Не убивай! (Леся Українка). |
Питання для самоперевірки:
1. Що вивчає синтаксис? Пунктуація?
2. Речення-це?
3. У чому полягають відмінності між словосполученням і реченням?
4. Які існують способи зв'язку слів у словосполученні?
5. Які є речення за метою висловлюванням (за призначенням)?
Література:
1. Козачук Г. (X Українська мова для абітурієнтів - К. «Вища школа», 1994
2. Олійник О.Б. Українська мова. Підручник 10-11 кл. - К. Альфа, 1995
3. Правопис української мови. - К., Наукова думка, 1993
4. Ющук О. Г. Українська мова - К. Освіта, 199
Тема. Прості двоскладні та односкладні речення. Тире між підметом і присудком.
План
Односкладні речення
Види речення з одним головним членом речення співвідносним з присудком
Означено – особові
Головний член означає дію, яка виконує певна особа (я, ти, ми, ви), на неї вказує закінчення дієслова присудка;
виражений: 1) дієсловом у формі 1-ї / 2-ї особи одн. чи мн. тепер. або майб. часу дійсного способу; 2) дієсловом наказового способу:
Пригадай собі голос матері, як хочеш почути совість…
Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.
Неозначено – особові
Головний член означає дію осіб, які мисляться неозначено (якихось, умисне не названих)
Виражений дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього і майбутнього часу; у формі множини минулого часу.
Цю церкву збудували в минулому столітті.
Про них ще складуть легенди.
Узагальнено – особові
Головний член означає дію, яку може виконувати будь – яка особа (всі, кожний), вказує, що порада, заклик стосується будь – кого, кожного.
Виражений дієсловом у формі 2-ї особи (рідше в інших особах):
Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся».
Решетом воду не носять.
Безособові
Головний член означає дію або стан, незалежно від діючої особи (ця дія відбувається ніби сама собою);
виражений: 1) безособовим дієсловом; особовим дієсловом у формі 3-ї ос. однини, вжитим у безособовому значенні;
2) прислівником на -о, -е; словами сором, гріх, лихо, час та ін.;
3) словами треба, немає бракує + Р. в. їм.;
4) дієсл. формами на -но, -то:
Ну та й капіталу тут угачено!
Сонця не видко, світу бракує... сіро, димно, моторошно!..
Інфінітивні (за шкільною програмою входять до безособових)
Головний член означає різноманітні модальні значення: необхідність, неминучість, бажання, нездатність виконати дію, спонукання.
Виражений самостійним (синтаксично незалежним) інфінітивом:
Не відступатися. І не покласти лжу на струни.
Школярських днів нам не забуть ніколи.
Тире між підметом і присудком
Ставиться
1. Якщо підмет і присудок виражені називним відмінком іменика або числівника:
Життя без книг - це хата без вікна.(Д. Павличко)
Двічі по три - шість.
2. Якщо один або обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова:
Жити - Вітчизні служити. (Нар. тв.)
3. Перед вказівними частками це> то,ось, якщо вони стоять перед присудком, вираженим іменником:
Вірний приятель - то найбільший скарб. (Нар. тв.)
Не ставиться
1. Коли підмет виражений особовим займенником: Я сирота з Вільшаної... ( Т. Шевченко )
2. Коли іменна частина присудка виражена прикметником, дієпрщсметником або іменником із прийменником: Місто наше невелике.
3. Коли присудок виражений іменником у Н. в. з часткою НЕ:
Кров людська не водиця... (М. Стельмах. )
4. Коли присудок стоїть перед підметом:
Дуже добра жінка наша бабуся.
Питання для самоперевірки:
1. Що називається реченням?
2. Які речення називаються простими двоскладними? Односкладними?
3. Які є головні члени речення?
4. Дайте визначення підмета. Які є підмети?
5. Дайте визначення присудка. Які є присудки?
6. Коли між підметом та іменним складеним присудком ставиться тире? Коли не ставиться?
не ставиться.
Література:
1. Козачук Г.О. Українська мова 10-П кл. - К. «Вища школа», 1994.
2. Міляновський Е. Шкільний довідник з укр. мови 5-11 кл. - Т., «Підручники £ таблиці», 2000.
3. Олійник О. Б. Українська мова для абітурієнтів. - К. «Альфа», 1993.
4. Правопис української мови. - К. «Наукова думка», 1996.
Тема. Однорідні члени речення. Розділові знаки при них.
План
Однорідні члени речення - це такі члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні; відповідають на те саме питання і вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення.
|
Правила |
Приклади |
|
1. Між однорідними членами речення ставиться кома, якщо вони: а) не з'єднанні сполучниками
б) з'єднанні протиставними сполучниками а, але, проте, зате, те(=але), так, хоч, хоча, однак; в) з'єднанні повторюваними сполучниками і...і(й...й), та...та, ні...не(ані...ані), не (то)...не (то), або...або(и&віть коли перед першим однорідним членом нема сполучника);
г) з'єднанні парними сполучниками як...так, не так...як, хоч... але (та), не тільки...але й (а ще й), не стільки... скільки, наскільки...настільки, якщо не...то, не то що...а (кома ставиться тільки перед другою частиною сполучника)
ґ) з'єднанні сполучниками і (й), та (=і) в пари (кома ставиться між парами); д) з'єднанні приєднувальними сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які вказують, що до переліченого приєднується ще один елемент як додаток до сказаного.
|
Сім погод надворі: сіє, віє. мутить, крутить, зверху ллє, знизу мете (н.тв.) Вона (весна) мені співала про любов, про молодщі, радості, надії...(Л.У.). Данило став навколішки, хотів заглянути у казанок, та тільки диму набрав у очі...(Т.). В своїй хаті своя правда, і силі, і Воля (Ш.). Енея заболіли ноги: Не чув ні рук, ні голови (Котл.). Де-не-де видніється ... синє, чаруюче око блавату, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (Ф.). На так тії вороги, Як добрії люди - І окрадають жалкуючи, Плачучи осудять (Ш.). Хлопець увесь час насвистував якщо не марші, то вальси. Не то що слів, а навіть мотиву пісень не можна було розібрати (Гол.). Та й став Кармелюк думати, думати та гадати, гадати та мужити (М.В.). Зазеленіли луги, ще й дібровонька (н.тв.). Дерев'яна скринька була неодмінним елементом українського весільного обряду, та й побуту взагалі. Але: зробився я Остапом Вишнею та почав писати (О.В.). (сполучник в єднальному значенні)
|
|
2. Кома не ставиться: а) якщо сполучник і (й), або, чи, та (=і) вжитий один раз; б) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету;
в) між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжите з часткою не, якщо така словосполука являє собою одне ціле; г) між двома словами, з'єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють суцільний вираз. |
Ось і постарілі прибережні верби та гнучкі верболози (Ст.). Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене (н.тв.). Але: Приходь, посидимо (різні форми дієслів). Вона на нього дивиться не надивиться, дише не надишеться. Хата не хата, а від дощу ховає (н.тв.)
І сюди і туди, ні се ні те, і сяк і так, ні чутки ні вістки, ні собі ні людям, ні риба ні м'ясо, ні з сього ні з того, ні пуху ні пера, і вдень і вночі і т. ін.
|
|
3. Крапка з комою ставиться між поширеними однорідними членами речення, особливо, якщо в їх складі є свої розділові знаки. |
На панщині пшеницю жала, Втомилися; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана - сина годувать (Ш.). |