Материал: Лісова таксація_конспект лекцій

ТЕМА 1. ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ ЯК ОСНОВНА ФАХОВА ДИСЦИПЛІНА

Значні площі лісів потребують розроблення методів ефективного ведення лісового господарства, раціонального використання лісосировинних ресурсів, оптимізації систем управління лісовою галуззю, що можливо здійснити лише за наявності об’єктивних даних про якісні та кількісні показники лісового фонду. У зв’язку з цим, необхідно володіти методами комплексної оцінки лісових ресурсів.

2.Визначення поняття «лісова таксація». Лісова таксація – це наукова дисципліна, яка вивчає методи обліку лісових ресурсів як в статиці, так і в динаміці. Назва дисципліни походить від латинського слова taxatio, що означає оцінювати, вимірювати, визначати вартість. Тобто мова йде про оцінку лісу в широкому розумінні цього слова.

Лісова таксація є однією з основних професійно-орієнтованих дисциплін

всистемі підготовки фахівців лісового господарства, оскільки знання методів лісової таксації необхідні для якісного виконання своїх службових обов’язків усіма інженерно-технічними працівниками лісової галузі. Базовими дисциплінами для вивчення лісової таксації є вища математика, біометрія, лісове товарознавство, геодезія. Разом із тим, знання з лісової таксації необхідні під час вивчення лісівництва, лісовпорядкування, економіки, організації та планування лісогосподарського виробництва, дистанційного зондування лісів, моделювання продуктивності лісів тощо.

3.Короткий історичний нарис виникнення та становлення дисциплі-

ни. Виникнення лісової таксації відноситься до початку XVIII століття, коли з розвитком товарного господарства лісова продукція стала предметом купівліпродажу. Об’єктом торгівлі деревина стала, передусім, в країнах з великою щільністю населення, швидкими темпами розвитку промисловості та незначною площею лісів. Серед таких країн раніше інших опинилися Німеччина, Австрія, Франція. Практично разом із ростом попиту на деревину з’явилася необхідність у кількісній та якісній оцінці лісових територій, запасів деревини тощо.

Першим значним лісотаксаційним дослідженням на теренах Російської імперії стала робота лісничого Варгаса де Бедемара «Исследования о запасе и приросте лесов в Тульской губернии», 1844 р. Результати цих досліджень було опубліковано в популярному періодичному виданні «Лесной Журнал». Пізніше подібні дослідження вченим було проведено на території Санкт-Петербурзької та Симбірської губерній і являли собою протягом наступних півстоліття єдину наукову роботу, яка не мала вітчизняних аналогів.

На той час західні країни значно випереджали Російську імперію за розвитком лісотаксаційної науки. Так, у Німеччині вже розпочиналися ґрунтовні дослідження в галузі лісової таксації, з’являлися підручники, активно запроваджувалися математичні підходи до обліку лісу. В 1878 р. Ф.К. Арнольд переклав на російську мову підручник М. Кунце «Lehrbuch der Holzmesskunst», який вийшов під назвою «Учебник древоизмерения». У 1880 р. О.Ф. Рудзький різко розкритикував математичний ухил німецької таксаційної літератури, яка була

5

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

перезавантажена питаннями, далекими від практики лісового господарства. В підручнику «Лесная таксация», який п’ять разів перевидавався, О.Ф. Рудзький помилявся, вважаючи безперспективність розвитку теорії лісової таксації й обмежившись лише її прикладним, практичним значенням.

На початку ХХ століття особливо активізувалися дослідження, пов’язані із розробленням нормативів для таксації об’єму дерев і запасу деревостанів. Цей період ознаменувався опублікуванням циклу робіт австрійського вченоголісівника А. Шиффеля, які суттєво вплинули на подальший розвиток цього напряму лісової таксації. За результатами безпрецендентних за своїм масштабом досліджень протягом 1904–1911 рр. А.А. Крюденер розробив перші російські об’ємні таблиці для п’яти основних деревних порід. Згодом вони стали основою для розроблення сучасніших нормативів, які використовуються і дотепер.

У радянський період історії особливо варто відзначити вагомий внесок у розвиток лісової таксації проф. М.М. Орлова, який став класиком також і в галузі лісовпорядкування. В цей час скарбниця лісової таксації поповнилася капітальними роботами й інших вчених: Б.О. Шустова, Д.І. Товстоліса, О.В. Тюріна, В.К. Захарова, М.Є. Ткаченка, М.В. Третьякова. Протягом 60–70-х років минулого століття лісову таксацію докорінно змінили математичні методи та ЕОМ. Піонером широкого використання математики та комп’ютерної техніки в лісотаксаційних дослідженнях став проф. К.Є. Нікітін. У цей час активно працювали також М.П. Анучин і О.Г. Мошкальов.. Подальший розвиток лісової таксації у колишньому СРСР був пов’язаний з іменами В.В. Загреєва, А.А. Антанайтіса, М.М. Свалова, І.І. Гусєва, А.З. Швиденка, О.О. Атрощенка, В.Ф. Багінського, А.А. Кулєшиса.

В сучасних умовах лісова таксація переживає новий якісний етап історії свого розвитку. Ключова роль тут належить вибірково-статистичним і дистанційним методам. У новітній історії України найбільш значущими в лісовій таксації стали роботи професорів А.А. Строчинського, П.І. Лакиди та доцента С.М. Кашпора.

4. Об’єкти, методи лісової таксації та структура курсу. Лісова такса-

ція, як і будь-яка інша галузь наукових знань, розглядає ліс як цілісну систему, всі компоненти якої взаємопов’язані. Основним у лісовій таксації є метод прямої індукції, побудований на теорії ймовірностей та математичній статистиці. Для вирішення конкретних лісотаксаційних завдань існує необхідність в узагальненні масових явищ, зв’язків, закономірностей у формалізованому вигляді. Якщо певна формула знаходить своє підтвердження на якомога більшому обсязі матеріалу, то сфера її застосування розширюється. Проте, будь-яке дослідження включає також елемент дедукції: після попередніх досліджень зазвичай визначають загальну закономірність, яка підтверджується чи спростовується на основі подальших спостережень.

Методи лісової таксації залежать від об’єктів таксації. Виділяють такі об’єкти таксації:

– окреме дерево (зрубане дерево, дерево, що росте) та його частини;

6

ТЕМА 1. ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ ЯК ОСНОВНА ФАХОВА ДИСЦИПЛІНА

–сукупність (множина) дерев;

–деревостан;

–насадження;

–лісовий масив;

–лісова деревна продукція;

–недеревна продукція;

–соціальні та екологічні функції лісу.

Враховуючи завдання, об’єкти і методи лісової таксації, дисципліну можна поділити на п’ять частин (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Структура курсу дисципліни «Лісова таксація»

Контрольні запитання та завдання

1.Дайте визначення поняття «лісова таксація». Особливості лісової таксації в умовах сучасного багатоцільового лісового господарства.

2.Охарактеризуйте взаємозв’язок курсу з базовими та іншими спеціальними дисциплінами.

3.Дайте характеристику основних методів, які використовує лісова таксація під час вивчення природи лісу.

4.Яку роль відіграють математичні методи та комп’ютерні технології

улісовій таксації на сучасному етапі?

5.Назвіть основні об’єкти лісової таксації в умовах багатоцільового лісового господарства.

6.Дайте стислу характеристику основних етапів виникнення та становлення лісової таксації як наукової дисципліни.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анучин Н. П. Лесная таксация / Н. П. Анучин. – М. : Лесн пром-сть, 1982. – 552 с.

2. Гульчак В. Державний облік лісів України – підсумки та прогнози / В. Гульчак // Лісовий і мисливський журнал. – 2012. – № 2. – С. 6–8. – http://www.scribd.com/fullscreen/95326540?access_key=key-1s88hed1nbo8bg8o2ikd&allow_ share=true&view_mode=scroll.

3.Довідник з лісового фонду України за матеріалами державного обліку лісів станом на 01.01.2011 року. – Ірпінь. – 2012. – 130 с.

4.Лісове господарство України. – К. : Вид-во Державного агентства лісових ресурсів України, 2014. – 17 с.

7

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

ТЕМА 2. ГЕОМЕТРІЯ ПОПЕРЕЧНОГО ТА ПОЗДОВЖНЬОГО ПЕРЕРІЗІВ ДЕРЕВНОГО СТОВБУРА

1.Форма поперечних перерізів стовбурів дерев та визначення їхньої площі.

2.Гіпотези про форму стовбурів.

3.Деревний стовбур як тіло обертання. Поняття про твірну поздовжнього перерізу стовбура.

1.Форма поперечних перерізів стовбурів дерев та визначення їхньої площі. Форма деревних стовбурів досить різноманітна та залежить від породи, віку, умов росту тощо. Практично всі перерізи стовбура мають неправильну форму, яка в більшості випадків нагадує круг або еліпс. Беручи до уваги цю особливість, можна істотно спростити методику вирішення низки прикладних лісотаксаційних задач. Зокрема, для визначення об’єму деревних стовбурів достатньо використовувати загальновідомі стереометричні підходи.

Найчастіше поперечний переріз стовбура прирівнюють до круга. Його площа в цьому випадку визначається на основі одного-двох діаметрів або обхвату стовбура:

за довільно виміряним діаметром (d)

де – площа перерізу стовбура, м2 (заокруглюється до 0,0001 м2);

– 3,141592…;

за двома взаємно перпендикулярними діаметрами

де – обхват стовбура, см.

Для видовжених за формою перерізів точніші результати забезпечить формула площі еліпса. У цьому випадку вимірюються два взаємно перпендикулярні діаметри, один з яких повинен бути найбільшим на заданій відмітці стовбура:

8

ТЕМА 2. ГЕОМЕТРІЯ ПОПЕРЕЧНОГО ТА ПОЗДОВЖНЬОГО ПЕРЕРІЗІВ ДЕРЕВНОГО СТОВБУРА

Із метою більш точного визначення площі перерізу використовуються складні формули, наприклад, формула Т. Симпсона. Для цього контури перерізу

стовбуру переносяться на папір, який у по-

дальшому розбивається паралельними лініями на смужки рівної висоти. Посередині кожної смужки проводиться пунктирна лі-

нія. Площа першої смужки обчислюється за формулою:

6 · 4· . 2.5

2. Гіпотези про форму стовбурів. У лісовій таксації та інших споріднених дисциплінах вчені намагалися вивчити характер форми стовбура дерева на основі законів фізіології та механіки. До фізіологічних теорій належать асиміляційна, водної провідності, трубкова модель.

9