Материал: Лісова таксація_конспект лекцій

ТЕМА 6. ТАКСАЦІЯ ОБ’ЄМУ СТОВБУРІВ ДЕРЕВ, ЩО РОСТУТЬ

називають базовою ( б). Безпосереднє використання формули Денцина для зазначених деревних порід потребує внесення поправки ( ) на висоту стовбура:

Величина поправки становить: для сосни – 3 %, ялини – 4 %, дуба – 5 %. Скориговане значення об’єму стовбура розраховується за формулою (6.15):

Формула Нікітіна. За результатами детального вивчення показників повнодеревності низки деревних порід К.Є. Нікітін встановив тісну лінійну залежність видової висоти hf від висоти деревних стовбурів. Це дозволило узагальнити одержані результати у вигляді формули:

Пізніше К.Є. Нікітін узагальнив свої висновки у вигляді двох формул, які запропонував використовувати на практиці для визначення об’єму стовбурів дерев, що ростуть:

сосна, береза, вільха

Формула Анучина. В унісон К.Є. Нікітіну свої формули запропонував М.П. Анучин:

сосна, модрина, м’яколистяні деревні породи

ялина, ялиця, твердолистяні деревні породи

35

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

У виробничих умовах для визначення об’ємів стовбурів дерев, що ростуть, прийнято використовувати відповідні нормативи. Як правило, це таблиці з двома входами – діаметром дерева на висоті 1,3 м і висотою. За необхідності можуть також використовуватися розрядні об’ємні таблиці, які є частиною сортиментних таблиць (Лісотаксаційний довідник, 2013). Під час застосування таких нормативів на практиці враховується деревна порода, належність дерев до вікової групи (молодняки, середньовікові і т. д.), лісорослинна зона тощо.

Контрольні запитання та завдання

1.У чому полягають особливості таксації об’єму стовбура дерева, що

росте?

2.Дайте визначення поняття «видове число» стовбура. Яка різниця між старими і нормальними видовими числами?

3.Дайте визначення понять «коефіцієнти і класи форми».

4.Наведіть середні значення старого видового числа і другого коефіцієнта форми для стовбурів головних деревних порід.

5.Наведіть формули, що вказують на залежність між видовими числами

6.Як впливає висота на видове число (старе і нормальне) правильних тіл обертання? Дайте теоретичний виклад питання і зробіть висновок.

7.Виведіть формулу Денцина для визначення об’єму стовбура дерева, що росте. Які поправки необхідно вносити в об’єм під час практичного використання цієї формули?

8.Наведіть формули К.Є. Нікітіна та М.П. Анучина для визначення об’єму стовбура дерева, що росте? Наведіть приклади їхнього практичного застосування.

9.Дайте характеристику основних об’ємних таблиць, що використовуються під час таксації окремих дерев та їхніх сукупностей.

ЛІТЕРАТУРА

1.Анучин Н. П. Лесная таксация / Н. П. Анучин. – М. : Лесн пром-сть, 1982. – 552 с.

2.Кофман Г. Б. Рост и форма деревьев / Г. Б. Кофман. – Новосибирск :

Наука, 1986. – 211 с.

36

ТЕМА 7. ОСНОВНІ ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ НАСАДЖЕНЬ

ТЕМА 7. ОСНОВНІ ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ НАСАДЖЕНЬ

1.Визначення понять «ліс» і «лісове насадження».

2.Особливості таксації насаджень за елементами лісу.

3.Таксаційні показники насаджень та способи визначення їх.

1. Визначення понять «ліс» і «лісове насадження». Визначення лісу як екологічної системи почало формуватися із середини XIX століття. Наукове визначення цього поняття давали багато відомих учених, серед яких Г.Ф. Морозов, П.С. Погребняк, Г.М. Висоцький, М.Є. Ткаченко та ін. Відповідно до Лісового кодексу України ліс – це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Лісовий покрив достатньо різноманітний за походженням, складом деревних порід, віком дерев, запасом деревини та іншими показниками. Одне із завдань лісової таксації полягає у виділенні лісових насаджень – однорідних лісових ділянок, які суттєво відрізняються від інших за комплексом таксаційних показників.

Ліс, як складне рослинне угрупування, навіть на незначній площі не буває цілком однорідним. У зв’язку з цим, для вирішення різних практичних питань у лісовій справі прийнято виділяти такі компоненти лісу: деревостан, тобто сукупність дерев, які складають основу лісового насадження; підріст, який згодом може замінити материнське насадження; підлісок, представлений деревною рослинністю переважно у формі кущів; живий надґрунтовий покрив – напівкущі, трав’яні рослини; опад і лісова підстилка. Іноді у насадженні існує позаярусна рослинність у вигляді ліан, лишайників.

Деревостан виступає не лише основним компонентом лісу, а й головним об’єктом господарювання. Тому його прийнято характеризувати за комплексом лісівничо-таксаційних показників.

2. Особливості таксації насаджень за елементами лісу. Вивчаючи структуру насаджень, проф. М.В. Третьяков запропонував ділити їх на елементи лісу. В широкому розумінні елемент лісу – це однорідна частина деревостану, яка складається з дерев однієї породи, що ростуть в одному ярусі, за віком належать до одного покоління і мають однорідні умови росту. Найбільш наочним прикладом окремого елемента лісу є чисте одновікове насадження. В мішаних насадженнях елементами лісу виступають окремі деревні породи, у різновікових – різні покоління віку однієї деревної породи.

Поділ деревостану на елементи лісу спрощує його таксацію. Закономірності таксаційної будови насаджень, які покладені в основу сучасних методів

37

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

лісової таксації, найповніше проявляються і вивчаються саме за елементами лісу.

3. Таксаційні показники насаджень та способи визначення їх. В осно-

ву виділення лісових насаджень покладено наявність різниці між основними лісівничо-таксаційними показниками. У табл. 7.1 наведено перелік показників, які використовуються для характеристики лісових насаджень у цілому та окремих елементів лісу.

Походження. За походженням насадження поділяються на природні (насіннєві або паросткові) та штучні (лісові культури).

Форма. За формою насадження є прості (одноярусні) та складні (багатоярусні). Виділення ярусів у деревостанах проводиться за таких умов: повнота дерев кожного ярусу має бути не менше 0,3, різниця середніх висот ярусів – не менше 20 %. Якщо висота деревостану становить від 4 до 8 м, то ярус виділяється за умови, що його висота становить не менше 1/4 висоти верхнього ярусу.

Склад. За складом насадження поділяють на чисті та мішані. Склад простого насадження або ярусу складного встановлюється за часткою запасів деревних порід і виражається формулою, що містить коефіцієнти (цілі числа, кожна одиниця якого відповідає 10 % частки тієї чи іншої деревної породи в загальному запасі) та скорочене позначення цих порід (табл. 7.2).

Таблиця 7.2

Скорочені назви основних лісоутворювальних деревних порід України

Деревні породи, запас яких становить до 5 % від загальної його величини, записуються у формулі складу зі знаком «+». У молодняках до 10 років склад визначається за співвідношенням кількості дерев.

38

ТЕМА 7. ОСНОВНІ ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНІ ПОКАЗНИКИ НАСАДЖЕНЬ

У насадженні розрізняють головну породу, яка найбільше відповідає меті ведення господарства, та породу, що переважає. Незважаючи на частку породи в загальному запасі насадження, на першому місці у формулі його складу записується головна порода, наприклад, 4Сз6Бп, 4Дз5Лпд1Гз+Клг.

Вік. Під час визначення цього показника може вказуватися не тільки вік насадження в роках, а й вікова група та клас віку. Клас віку – це той віковий інтервал (найчастіше десятиріччя), в який потрапляє вік насадження. Для швидкорослих деревних порід, наприклад, верби чи акації, встановлюються п’ятирічні класи віку. Розподіл насаджень за групами віку здійснюється відповідно до встановлених в системі лісовпорядкування вимог. При цьому виділяють такі вікові групи: молодняки, середньовікові, пристиглі, стиглі, перестійні.

Залежно від величини мінливості віку дерев у насадженні їх поділяють на одновікові та різновікові. До одновікових належать насадження, в яких вік дерев коливається в межах прийнятої величини класу. Крім того, в лісовій таксації існує й більш складна класифікація насаджень за віком: одновікові (коефіцієнт мінливості (V) віку дерев не перевищує 4 %), умовно одновікові (V = 4–12 %),

умовно різновікові (V = 12–24 %), різновікові (V > 24 %).

Бонітет. Це опосередкований показник продуктивності насаджень, що визначається за шкалами (Лісотаксаційний довідник, 2013), які проф. М.М. Орлов ще на початку XX століття запропонував на основі походження (насіннєве і паросткове), віку та середньої висоти насадження. Спочатку деревостани поділялися на п’ять основних класів бонітету (I, II, III, IV, V). Згодом виявилося, що існують більш (Iа, Ib, Ic і т. д.) та менш (Va, Vb, Vc і т. д.) продуктивні насадження.

Повнота. Це відносний показник, який характеризує ступінь використання насадженням займаного простору при відповідності деревної породи типу лісорослинних умов. У лісовій таксації повнота насаджень визначається шляхом порівняння фактичного насадження з нормальним насадженням тієї ж форми, породи, віку і лісорослинних умов. Нормальним (повним) вважається таке насадження, яке за даних умов є найбільш «досконалим», тобто, в якому всі сили природи використовуються найповніше. М.М. Орлов відзначав, що «…нормальное насаждение должно быть идеально полным, в нем нет ни одного лишнего дерева, но нет и ни одного недостающего, т. е. нельзя ни выкинуть, ни поместить уже ни одного дерева данной породы и возраста».

Особливості ведення догляду за насадженням та його природний розвиток викликають зміну кількості дерев на одиниці площі та ступеня зімкнутості крон; найбільш постійним показником при цьому залишається сума площ поперечних перерізів дерев на висоті грудей (її ще називають абсолютною повно-

де – сума площ поперечних перерізів дерев деревостану, м2·га-1; , – сума площ поперечних перерізів деревостану з повнотою 1,0, м2·га-1.

39