Материал: наказ254_Ожир_ння_Патолог_я_росту

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Затверджено

Наказ Міністерства охорони здоров‘я України

від ___________ №______

Протокол надання медичної допомоги дітям із затримкою росту

Визначення:

Низькорослість - відставання у рості на 1-2 стандартних відхилення (СВ, δ) для відповідного віку і статі.

Субнанізм - відставання у рості на 2-3 δ для відповідного віку і статі.

Нанізм - відставання у рості > 3 δ для відповідного віку і статі.

Крім того, нанізм діагностують, якщо у пацієнта після закриття зон росту зріст у чоловіків не перевищує 130 см, у жінок - 120 см.

Формулювання діагнозу:

  • Гіпопітуїтаризм: вторинний гіпотиреоз, вторинний гіпогонадизм, соматотропна недостатність. Гіпофізарний нанізм.

  • Гіпофізарний нанізм – ізольований дефіцит соматотропного гормон

  • Синдром Шерешевського – Тернера, мозаїчний варіант. Субнанізм, генетично обумовлений.

  • Вроджений гіпотиреоз, важка форма, медикаментозно компенсований. Тиреогенний нанізм.

  • Затримка росту і статевого дозрівання спадково-конституційного генезу.

Класифікація причин затримки росту:

  1. Сімейна низькорослість;

  2. Спадково-конституційна затримка росту і фізичного розвитку;

  3. Ендокринні розлади:

  • гіпотиреоз;

  • дефіцит гормону росту (гіпопітуїтаризм, ізольований дефіцит СТГ);

  • нечутливість до гормону росту - дефіцит ІПФ-І (синдром Ларона);

  • надлишок глюкокортикоїдів (синдром та хвороба Іценка-Кушинга);

  • надлишок андрогенів або естрогенів (екзогенних, передчасне статеве дозрівання), вроджений адрено-генітальний синдром;

  • цукровий діабет;

  • нецукровий діабет (внаслідок пухлини, неонатального інсульта мозку);

  • Хронічні хвороби, системні розлади, в т.ч. із залученням сполучної тканини:

    • ЦНС, в т.ч. мікроцефалія;

    • серцево-судинна система, в т.ч. вроджені вади серця;

    • система травлення (ураження печінки, ентерити, виразковий коліт, глютенова ентеропатія, синдром мальабсорбції тощо);

    • хронічна ниркова недостатність;

    • сполучна тканина, напр., дерматоміозит;

    • хронічна анемія;

    • бронхіальна астма;

    • хронічні інфекції;

  • Генетичні синдроми:

    • хромосомні аномалії (синдром Шерешевського-Тернера, хвороба Дауна, тощо);

    • не хромосомні синдроми (синдроми Нунан, Рассела-Сільвера, Прадера-Віллі);

  • Дефекти тканин-мішеней:

    • внутрішньоутробна затримка росту (синдром плода алкоголіка, синдром плацентарної недостатності тощо);

    • кістково-хрящеві розлади (ахондроплазія, гіпохондроплазія тощо);

  • Порушення харчування;

    1. Психо-соціальна карликовість.

    Обстеження дітей для визначення причини затримки росту:

    1. Анамнез:

    • Зріст та маса тіла при народжені (можлива внутрішньоутробна затримка росту), перебіг пологів

    • Визначення щорічної динаміки росту від народження до моменту огляду (дані щорічного медогляду у школі або фіксація росту вдома)

    • Настання пубертату у батьків (менархе у матері, у батька - продовження росту після закінчення школи, до 20 років чи пізніше)

    • Загальний стан здоров‘я (хронічні хвороби, погане харчування)

    1. Спеціальні дослідження:

    а) Обов‘язкові

    • Антропометрія з оцінкою росту, швидкості росту та маси тіла тіла за центильними кривими відповідної статі (додаток 5).

    • Зріст батьків (розрахунок кінцевого (цільового) росту)

    Кінцевий ріст розраховується за формулою:

    Для хлопців (ріст батька +ріст матері) : 2 + 6,5 см

    Для дівчат (ріст батька +ріст матері) : 2 – 6,5 см

    • Рентгенологічне дослідження „кісткового” віку - для визначення дефіциту осифікації:

    Дефіцит осифікації - відставання „кісткового” віку від паспортного віку

    • Консультація генетика (у т.ч. визначення каріотипу і статевого хроматину). При виключенні інших причин затримки росту (маніфестний або субклінічний гіпотиреоз, генетична патологія тощо) – обов‘язкове дослідження статевого хроматину та каріотипу всім дівчаткам із дефіцитом росту понад 2 δ, незалежно від наявності або відсутності фенотипу синдрому Шерешевського-Тернера.

    • Рівень СТГ базальний

    • ТТГ, вТ4

    • Дівчаткам - огляд гінеколога, УЗД матки, яєчників (синдром Шерешевського-Тернера)

    • Аналіз крові на токсоплазмоз

    б) Додаткові

    • Електроліти крові (калій, натрій) – при необхідності

    • Рівень соматомедіну (ІПФР-І) – при можливості

    • МРТ (КТ, рентгенографія) головного мозку (при необхідності)

    • Рівень СТГ: базальний, спонтанний (нічний), після 2-х стимулюючих проб

    Сімейно – конституційна затримка росту

    Код МКХ 10 - Е-34.3

    1. Сімейна низькорослість

    Анамнез:

    • В сімейному анамнезі є випадки низькорослості.

    • Нормальний ріст і маса тіла при народженні;

    Клініка:

    • дефіцит росту 1-3 δ;

    • пропорційна затримка росту;

    • щорічні темпи росту нормальні.

    • Настання пубертатну своєчасне

    • Дефіцит осифікації відсутній;

    • Кінцевий зріст низький

    Гормональна діагностика:

    • Селективний дефіцит СТГ: спонтанна секреція нормальна, але на одній із 2-х стимуляційних проб немає адекватного підвищення СТГ

    1. Спадково-конституційна затримка росту

    Анамнез:

    • в сімейному анамнезі є випадки затриманого росту і статевого розвитку

    • нормальний ріст і маса тіла при народженні

    Клініка:

    • дефіцит росту і маси тіла < - 2,5 δ;

    • пропорційна затримка росту;

    • протягом першого року життя повільні темпи росту

    • у період лінійного росту (від 3-х років до пубертату) – нормальні темпи росту

    • Дефіцит осифікації 1-4 роки;

    • Затримка статевого розвитку на 2-4 роки, по типу pubertas tarda;

    • Час настання пубертатного „стрибка” росту затриманий

    • Прогноз кінцевого росту задовільний.

    Гормональна діагностика:

    • Соматотропна, тиреоїна і гонадотропна функції гіпофізу, як правило, нормальні або не різко знижені.

    Лікування.

    Проводиться амбулаторно.

    • Повноцінне харчування, збагачене білками, мінералами та вітамінами.

    • При виявленні дефіциту СТГ – терапія препаратами соматропіну (див.нижче).

    • При відсутності гормону росту і у випадках, коли має місце помірна затримка росту - неспецифічні стимулятори росту (полівітаміни, кардонат, тощо)

    Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних процедур при вперше діагностованій хворобі

    Критерії ефективності лікування

    • Нормальні темпи росту, нормальний фізичний і статевий розвиток

    Профілактика – не існує

    Диспансерне спостереження - до відсутності затримки росту

    Дослідження, спеціалісти

    Частота

    Диспансерний нагляд

    Педіатр/сімейний лікар (оцінка фізичного і статевого розвитку)

    Ендокринолог

    Рентген кисті (кістковий вік)

    1 раз на 6 міс.

    1 раз на рік

    1 раз на рік

    При відсутності затримки росту – зняття з обліку

    Гіпофізарний нанізм

    Код МКХ 10 - Е-23.0

    Визначення: захворювання, що розвивається внаслідок первинної недостатності секреції гіпофізом соматотропного гормону (СТГ). Дефіцит СТГ може бути ізольованим, або як прояв гіпопітуїтаризм, пангіпопітуїтаризму, тобто у поєднанні зі зниженням або відсутністю секреції інших гормонів гіпофізу (АКТГ, ТТГ, ЛГ, ФСГ, ПРЛ).

    Причини:

    • Пухлини гіпофіза, ЦНС, краніофарінгіома (більш, ніж у 10% дітей з краніофарінгіомою затримка росту – єдиний симптом)

    • Близько 15% дітей з дефіцитом СТГ мають аномалії гіпофіза, у т.ч. вроджені (eктопія, пусте або зменшене турецьке сідло).

    • Інфільтративні процеси (саркоїдоз)

    • Травматичні ураження

    • Токсоплазмоз

    • аутосомно-рецесивне успадкування

    • ідіопатичні форми

    Критерії діагностики:

    1. Клінічні:

    • Анамнез:

    нормальний зріст і маса тіла при народженні, затримка росту діагностується з 2 років

    Часто спадковий характер затримки росту

    Швидкість росту після 4-х років життя не перевищує 2-3 см на рік;

    • Будова тіла пропорційна;

    • Дефіцит росту зазвичай > 2 δ;

    • Помірне тулубне ожиріння;

    • Пізнє прорізування і пізня зміна зубів;

    • Нахил до гіпотонії, брадикардії,

    • Прояви гипогонадотропізму (крипторхізм та мікропенія при народженні).

    • Кетотичні гіпоглікемії

    • Коротка шия, широке обличчя, велика голова (по відношенню до тулуба);

    • Зморшкувата, витончена шкіра

    • Волосся на голові густе, вторинне оволосіння відсутнє, не з’являється воно і в період несправжнього пубертатну;

    • Розумовий розвиток нормальний або дещо знижений;

    • Ознаки гіпокортицизму можуть проявлятись лише при лікуванні тиреоїдними гормонами, на фоні стресових ситуацій.

    2. Параклінічні методи:

      1. Обов‘язкові

    • Рентгенографія кісток кистей: дефіцит осифікації понад 2 роки („кістковий” вік відстає від паспортного більше, ніж на 2 роки);

    • МРТ головного мозку

    • Низький рівень СТГ (< 7 нг/мл) у відповідь на проведення 2-х стимуляційних тестів (інсулін-індукована гіпоглікемія, леводопа, клонідін, та глюкагон) - за умови еутиреоїдного стану;

    • Зниження рівня ТТГ, вТ4, в пубертатному періоді – також ЛГ та ФСГ;

    • Низький рівень ІПФР-І (при можливості)

      1. Додаткові

    • Зниження рівня АКТГ (при можливості), в пубертатному періоді – також ЛГ та ФСГ);

    • Проведення глюкозо-толерантного тесту

    • Аналіз крові на токсоплазмоз

    Лікування

    Основним патогенетичним методом лікування є довічна терапія людським гормоном росту. Лікування починають відразу після встановлення діагнозу гіпофізарного нанізму. Призначають препарати рекомбінантного генно-інженерного соматропіну в добовій дозі 0,026-0,035 мг/кг маси тіла (0,07-0,1 МО/кг) під шкіру на ніч 6-7 разів на тиждень. За умови своєчасно розпочатого лікування (з перших років життя) кінцевий зріст дитини – нормальний.

    При досягненні прийнятного росту та остаточному злитті епіфізарних щілин – продовжити лікування препаратами соматоропіну в добовій дозі, що становить 1/3 – ¼ від дитячої дози (в середньому - 0,05-0,1 мг/кг/ тиждень), що вводиться щоденно. Контролем ефективності лікування є рівень ІПФР-І.

    За наявності дефіциту інших тропних гормонів гіпофізу - замісна терапія відповідними препаратами (див. протокол „Гіпопітуїтаризм”):

    • При гіпотиреозі призначають лівотироксин (див. протокол „Гіпотиреоз”)

    • Корекцію статевого розвитку починають після закриття зон росту (як правило, після 15-18 років). Спочатку призначають гонадотропні препарати, потім статеві гормони.

    Важливим компонентом лікування є повноцінне харчування, збагачене білками та вітамінами.

    Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних проб при вперше виявленій хворобі

    Критерії ефективності лікування

    • Нормальні темпи росту, фізичний і статевий розвиток,

    • Нормальний рівень ІПФР-І (соматомедіну С)

    Диспансерне спостереження - довічне:

    Діагностичні дослідження і консультації

    Дослідження, спеціалісти

    Частота

    Ендокринолог (оцінка фізичного і статевого розвитку)

    Генетик

    Окуліст, невролог, гінеколог

    Клінічний аналіз крові, сечі.

    СТГ (фон, нічний пік, проби)

    ІПФР-І (соматомедін С)

    ТТГ, в Т4, ЛГ, ФСГ, ПРЛ, тестостерон,

    Рівень глюкози крові, сечі

    МРТ головного мозку (при відсутності - Ro у 2-х проекціях)

    Рентген кисті (кістковий вік)

    1 раз на 6 місяців

    1 раз

    1 раз на рік

    1 раз на 3-6 міс.

    1 раз

    1 раз на 6-12 міс.

    1 раз, далі – по потребі

    1 раз на 6 міс

    1 раз на рік

    1 раз на рік

    Ізольована недостатність стг

    Причини:

    • Аномалії гіпофізу з дефіцитом лише СТГ (інші тропні гормони – в нормі).

    • Випадіння секреції соматоліберину

    • Синтез аномального СТГ

    • Тип успадкування аутосомно-домінантний (тип В) або аутосомно-рецесивний (тип А)

    Класифікація:

    1. Виражений дефіцит СТГ

    2. Частковий дефіцит СТГ

    3. Селективний дефіцит СТГ, нейросекреторна дисфункція (порушення катехоламінової, дофамінергічної, серотонінергічної регуляції секреції СТГ)

    Критерії діагностики:

    1. Клінічні:

    Анамнез:

    • Затримка росту – з перших місяців життя

    • Клініка нагадує гіпофізарний нанізм, але не характерна зморшкуватість шкіри.

    • Пропорційне зниження росту

    • Ожиріння рівномірне

    • Психо-моторний розвиток нормальний чи дещо затриманий.

    • Пубертат спонтанний, при відсутності лікування настає на 3-5 років пізніше. У хлопчиків можливий пубертатний стрибок росту завдяки наявності андрогенів.

    • Помірна затримка статевого розвитку, але фертильність збережена.

    • Часто – гіпоглікемії.

    1. Параклінічні

      1. Обов‘язкові

    • Дефіцит осифікації („кістковий вік” відстає від паспортного)

    • Виражений дефіцит: знижена спонтанна секреція СТГ (чим нижче – тим гірше прогноз кінцевого росту), стимульована секреція СТГ - нижче 7 нг/мл

    • Частковий дефіцит: знижений спонтанна секреція СТГ (не так виражена), стимульована секреція СТГ – 7-10 нг/мл

    • Селективний дефіцит:

    Спонтанна секреція знижена, а після стимуляції – адекватне підвищення СТГ.

    При проведенні 2-х стимуляційних проб: одна – нормальна, інша – знижена;

    або якщо спонтанна секреція нормальна, але на одній із проб немає адекватного підвищення СТГ (зазвичай це спостерігається при сімейній низькорослості)

    • Проведення глюкозо-толерантного тесту

    б) Додаткові

    • Низький рівень ІПФР-І

    • Аналіз крові на токсоплазмоз

    Лікування:

    Призначають препарати соматропіну – див. вище.

    Прогноз для росту гірше у хворих зі зниженою спонтанною, а не стимульованою секрецією СТГ.

    Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: проведення діагностичних проб при вперше виявленій хворобі

    Критерії ефективності лікування

    • Нормальний фізичний і статевий розвиток, темпи росту

    Диспансерне спостереження - довічне:

    Дослідження, спеціалісти

    Частота

    Ендокринолог

    Окуліст, невролог, гінеколог

    Клінічний аналіз крові, сечі.

    ІПФР-І (соматомедін С)

    в Т4, тестостерон, естрадіол

    Рівень глюкози крові, сечі

    МРТ головного мозку (при відсутності - Ro в 2-х проекціях)

    Рентген кисті (кістковий вік)

    1 раз на 6 міс.

    1 раз на рік

    1 раз на 3-6 міс.

    1 раз на 6-12 міс.

    по потребі

    1 раз на 6 міс.

    1 раз на рік

    1 раз на рік

    Источник: https://studfile.net/preview/13715997/