Курсовая работа (т): Особливості поєднання інтерактивних методів навчання з традиційними на уроках у початковій школі

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього класу. Це - обговорені їй проблеми у запільному колі (її застосовують з іншими технологіями): “Мікрофон” (надається змога кожному сказати щось швидко, по черзі, висловити свою думку чи позицію), незакінчені речення (поєднується з вправою “Мікрофон”), “Мозковий штурм” (відома інтерактивна технологія колективного обговорення, широко, використовується для прийняття кількох рішень із конкретної проблеми), “Навчаючи - вчуся”, “Дерево рішень” та ін.

До технологій навчання в грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, аніж у традиційному навчанні. Учням надають максимальну свободу інтелектуальної діяльності, що обмежується лише конкретними правилами гри. Учні самі обирають свою роль у грі; висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її вирішення, покладаючи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі - інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коригування й поради стосовно розподілу ролей), тренер (підказки учням з метою прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання має 4 етапи:

·   орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

·   підготовка до проведення гри (ознайомлення зі сценарієм, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів вирішення проблеми);

·   основна частина - проведення гри;

·   обговорення [4,22].

Технології навчання в дискусії - важливий засіб пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання, бо дискусія - широке публічне обговорення спірного питання. Досвід використання дискусії у навчанні дає змогу сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

·   проведення дискусії необхідно починати з висування конкретного дискусійного питання (тобто такого, що не має однозначної відповіді і передбачає різні варіанти розв'язання, зокрема протилежні);

·   не слід висувати питання на кшталт: хто правий, а хто помиляється в тому чи іншому питанні;

·   у центрі уваги має бути ймовірний перебіг дискусії (Що було б можливим за того чи того збігу обставин? Що могло статися, якби..? Чи були інші можливості, способи, дії?);

·   усі висловлювання учнів мають стосуватися теми, що обговорюється;

·   учитель має виправляти помилки й неточності, яких припускаються учні, та спонукати їх робити те саме;

·   усі твердження учнів мають супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: "Які факти свідчать на користь твоєї думки?", "Як ти міркував, щоб дійти такого висновку?";

·   дискусія може вирішуватись як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між її учасниками [21,119].

Вона сприяє розвитку критичного мислення, дає змогу визначити власну позицію, формує навички відстоювання своєї особистої думки, поглиблює знання з даної проблеми. Такі технології досить цікаві для сучасної школи. До них відносять: “Метод ПРЕС”, “Обери позицію”, “Зміни позицію”, “Безперервна шкала думок”, “Дискусія”, “Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу”, “Дебати”. Так, наприклад, технологію “Метод ПРЕС” можна запропонувати до будь-якої проблеми за умови дотримання чотирьох етапів:

висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (починаючи зі слів: я вважаю, що);

поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки);

наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (наприклад);

узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи з слів: Отже. таким чином ..).

На нашу думку, коли учні засвоять етапи ПРЕС методу, його можна використовувати на всіх уроках, оскільки це привчає учня до логічного висловлювання своєї думки [3,7] .

Взаємодія вчителя й учня - цілісна соціально-психологічна система, яка складається з єдності перцептивного (співсмідомість), комунікативного (спілкування) та інтерактивного (співробітництво, співтворчість) компонентів, які взаємно обумовлюють один одного: вчитель може зрозуміти внутрішній світ учня спілкуючись із ним, довіра й відкритість у спілкування виникає за умови розуміння вчителем внутрішнього світу учня, результат співпраці та співтворчості залежить від передбачення емоційних реакцій іншої людини в конкретних ситуаціях [26,55].

Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами - навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об'єкт, суб'єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об'єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується (це обґрунтував видатний дидакт А. Хуторськой) на всіх його етапах.

·   На першому етапі учень, використовуючи способи зізнання, вивчає певний об'єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб'єктивні образи об'єктів, власне знання, одержує особистісний освітній продукт.

·   На другому етапі створюється, можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними продуктами людства в певній-галузі. З цією метою вчитель пропонує дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка тощо).

·   Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.

Визначальною умовою ефективного застосування інтерактивного навчання на уроках є сукупність чотирьох методичних підходів, які програмують позицію учня як активного співтворця уроку.

2. Особливості поєднання інтерактивних методів навчання з традиційними на уроках освітньої галузі “Людина і світ”

Кожен із зазначених вище інтерактивних методів навчання має певні переваги і недоліки. Ефективність їх застосування визначається специфікою конкретного процесу навчання. Універсальних рекомендацій щодо складу і застосування інтерактивних методів навчання на уроках освітньої галузі “Людина і світ” не існує. Викладач самостійно приймає рішення про використання того чи іншого методу на основі свого власного досвіду, врахування особливостей учнівської аудиторії з метою максимальної ефективності процесу навчання.

Однак виділяють певні умови, дотримання яких сприятиме ефективності використання інтерактивних методів навчання.

·   По-перше, слід пам'ятати, що вибір методів навчання повинен бути зумовленим: цілями навчання; змістом навчального матеріалу та специфікою предметної області; темпом та терміном процесу навчання; стилем навчання та рівнем педагогічної майстерності педагога; дидактичним та матеріально-технічним забезпеченням процесу навчання; рівнем підготовки учнів.

·   По-друге, при плануванні уроків освітньої галузі “Людина і світ” педагогу необхідно враховувати, що будь-який метод навчання має певною мірою забезпечувати:

·   активну участь учнів у процесі навчання;

·   встановлення зворотного зв'язку в системі “педагог - учень”;

·   можливість застосування набутих навичок і знань в реальних життєвих та навчальних ситуаціях;

·   розвиток цільових навичок поведінки (самостійної творчої діяльності, роботи в малих групах);

·   мотивацію учнів до підвищення ефективності своєї діяльності на заняттях і в реальних ситуаціях;

·   можливість отримувати знання на груповому та індивідуальному рівнях.

Враховуючи зазначені вище умови, при підготовці до заняття з використанням інтерактивних методів навчання вчитель повинен забезпечити ряд процесів, які є важливими умовами його ефективної організації:

·   створення позитивного для навчання емоційного клімату і відповідного навчально-просторового середовища;

·   керування діалоговою взаємодією всіх учасників навчального процесу;

·   організацію продуктивної внутрішньої групової і міжгрупової навчальної діяльності;

·   здійснення оберненого зв'язку з аудиторією, аналіз причин успіхів і невдач у спільній діяльності.

Розглянемо більш детально умови і методичні прийоми, які забезпечують ефективне здійснення зазначених вище процесів.

Створення позитивного психологічного клімату

В традиційній практиці навчання основна задача педагога полягає у виконанні навчальних цілей; при інтерактивному навчанні паралельно здійснюються два процеси: навчальний та комунікативний, і результати залежать від позитивного психологічного, емоційного мікроклімату в групі.

Психологічний клімат відображає якісний бік міжособистісних відносин і являє собою сукупність психологічних умов, що сприяють або, навпаки, перешкоджають продуктивній спільній діяльності (якщо симпатії, взаємодопомога, загальна зацікавленість в успіху сприяють продуктивності навчального процесу, то негативні емоції, навпаки, знижують працездатність учасників та ефективність навчальної діяльності).

Важливою умовою позитивної психологічної атмосфери на уроках освітньої галузі “Людина і світ” є кількість учнів в класі. Переповнення класу може призвести до неможливості ефективної реалізації активних та інтерактивних методів навчання. Ряд психологів і педагогів-практиків вважають, що оптимальна кількість учнів у класі при інтерактивному навчанні не повинна перевищувати 20 чоловік.

Бажано, щоб викладач забезпечив комфортабельну фізичну середу навчання: аудиторії для ігрових занять, дискусій, аутотренінгів, самостійної роботи. За таких умов організація навчального простору є важливим положенням, що обумовлює ефективність використання інтерактивних методів навчання на уроках освітньої галузі “Людина і світ”. Так, наприклад, застосування ряду інтерактивних методів передбачає діалогову взаємодію, при якій співрозмовники знаходяться обличчям один до одного, тому меблі повинні бути розташовані таким чином, щоб була можливість візуального контакту учасників і вільного переміщення в аудиторії. Необхідно також забезпечити адекватне навчальне середовище, по можливості, з використанням комп'ютерної техніки і відповідної навчальної та наукової літератури, до якої учні можуть звернутися у разі необхідності.

У створенні доброзичливої атмосфери і позитивного емоційного фону на уроках освітньої галузі “Людина і світ” викладачу допоможуть персоніфіковане звертання до учнів, динамічне ведення уроку, використання міміки, жестів, усмішки, почуття гумору [33,18].

Уроки освітньої галузі “Людина і світ” рекомендується розпочинати зі своєрідної розминки - рухової, емоційної, інтелектуальної, комунікативної тощо. Наприклад, можна запропонувати учням коротко відповісти на питання, передаючи один одному деякий предмет як естафету. Питання повинні спиратися на наявні знання, отримані на минулих уроках, і спонукати до вивчення нової теми. Сприяють створенню потрібної атмосфери такі деталі навчання, як вибір епіграфу до теми уроку, застосування плакатів тощо. Ефективним в цьому плані є обговорення з учнями цілей і завдань уроку, сфери застосування отриманих знань і вмінь з даної дисципліни. Вчителю варто акцентувати увагу учнів на важливості, навіть привабливості даної теми, навести приклади використання.

Рекомендується обговорювати з учнями форми проведення занять та правила роботи по групах. Спеціалісти виділяють наступні форми поведінки в процесі групової взаємодії - правила кооперації і співробітництва:

·   у спільній роботі немає “акторів” і “глядачів”, всі учні - учасники;

·   кожен учасник взаємодії має право на те, щоб його вислухали, не перериваючи;

·   слід зрозуміло висловлювати свої думки; висловлюватися безпосередньо по темі, уникаючи зайвої інформації;

·   якщо висловлена інформація не зовсім зрозуміла, задають питання, тільки після цього слід робити висновки;

·   критикувати потрібно ідеї, а не особистостей;

·   мета спільної діяльності полягає не в “перемозі” певної точки зору, а в можливості знайти найкраще рішення, дізнатися різні думки з конкретного питання [33,19].

Слід зауважити, що в багатьох випадках психологічна атмосфера заняття на уроках освітньої галузі “Людина і світ” визначається не технічними прийомами, а пріоритетними професійно-особистісними цінностями і установками вчителя. Важливими є гуманістичні, особистісно-орієнтовані педагогічні пріоритети, які задають своєрідну систему координат для вибору тактики і конкретних способів діяльності, тобто визначають вибір інтерактивних методів навчання.

Організація міжособистісного діалогу

Керування діалоговою взаємодією всіх учасників навчального процесу є однією з умов забезпечення ефективного застосування інтерактивних методів навчання, оскільки в основі всього інтерактивного навчання - безпосередній діалог учнів з вчителем, один з одним тощо.

Діалогове спілкування як основний засіб пізнання людиною інших, самого себе і особистісних відношень обґрунтовано в гуманітарній психології (Б. Братусь, С. Братченко, Л. Воробьова).

Діалог являє собою специфічну освітню ситуацію (в широкому значенні - середовище), де відбувається розвиток учня в процесі встановлення ним “ситуаційної спільноти” зі світом, оточуючими і самим собою.

Діалог виникає на основі суб'єкт-об'єктних відносин, при рівних позиціях вчителя й учнів, і є необхідною умовою звільнення особистості від формалізованого традиційного процесу навчання. Діалогічна взаємодія в на уроках освітньої галузі “Людина і світ” передбачає встановлення контактів між учасниками на основі їх спільної навчальної діяльності, що включає обмін інформацією, розробку стратегії розв'язання проблемних завдань, взаємосприйняття і взаєморозуміння.

Доцільність використання діалогічної взаємодії зумовлена проявом у діалозі всіх сторін спілкування:

комунікації (обміном інформацією між учасниками діалогу);

інтеракції (взаємодії партнерів по діалогу);

перцепції (сприйняття учасників один одного).

Як зазначає С. Братченко, при цьому важливим є не тільки сам факт міжособистісної взаємодії і спілкування, але й ступінь особистісного залучення до нього, оскільки учень включається у діалог при обговоренні проблем, що мають для нього особистісне значення.

Процес розгортання діалогу починається з постановки проблеми (при на уроках освітньої галузі “Людина і світ” доцільно використовувати проблемну ситуацію). Далі учням надається можливість самостійного пошуку її розв'язання, виникає, як правило, ряд різноманітних гіпотез та варіантів. Загальне рішення визначається в колективній моделі, яка керується викладачем.