Курсовая работа (т): Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій

Країни ЄС, в ході Уругвайського раунду переговорів, нарешті, погодилися з необхідністю змінити їх сільськогосподарську політику таким чином, щоб в майбутньому стала можливою більш відкрита торгівля. Пряма підтримка доходів поступово замінює цінову підтримку. Це дає можливість істотно знизити та з часом ліквідувати деякі тарифи, щоб замінити цінову підтримку виплатою доходів і позбутися експортних субсидій. [46]

Відтак віднині сільськогосподарський сектор стикається безпосередньо зі зміною світових цін і починає більше залежити від готовності або навіть фінансової спроможності уряду підтримувати доходи фермерських господарств. З іншого боку, нова політична орієнтація, безумовно, покликана стимулювати більш ефективне сільське господарство, орієнтоване на ринок, більш сфокусоване на бажаннях споживачів, менш залежне від державної підтримки і здатне конкурувати на ринках з іншими постачальниками.

На сьогоднішній день сільськогосподарська політика ЄС, відома як спільна сільськогосподарська політика (проголошена ще у Римському договорі 1957 року) направлена на одночасне поєднання виробництва продовольства в Європі з економічним розвитком сільських громад і поширенням заходів для вирішення екологічних проблем, таких як зміна клімату, управління водними ресурсами, розвиток біоенергетики та біорізноманіття. Спільна сільськогосподарська політика визначає також єдину політику щодо експорту сільськогосподарської продукції до країн , що не входять в ЄС.

Сьогодні цілями сільськогосподарської політики ЄС є:

·        забезпечення виробництва всіх видів харчових продуктів ‒ крупи, м'яса, молочних продуктів, фруктів, овочів та вина;

·        виробництво достатньої кількості безпечних та якісних продуктів харчування для європейських споживачів;

·        диверсифікація економічного розвитку в сільських районах;

·        Відповідність високим стандартам щодо захисту навколишнього середовища і тварин. [48]

Основними елементи єдиної аграрної політики є наступні:

) Єдині ціни на с/г продукцію всередині ЄС і єдиний механізм їх підтримки. Мінімально допустимі ціни на найважливіші с/г продукти визначаються заздалегідь. Якщо ринкові ціни падають більш ніж на 10% нижче за цей рівень, органи ЄС здійснюють гарантовану закупівлю даного продукту, забезпечуючи підтримку рівня цін. В ЄС використовується декілька основних видів цін. Орієнтовні ціни, які країни ЄС вважають за необхідне підтримувати на національних ринках у внутрішньо регіональному обороті. Ціни втручання ‒ ціни, по яких скупаються або продаються надлишки с/г продукції, коли коливання цін на них досягають встановлених меж від рівня орієнтовної ціни. Зовнішньоторговельні ‒ ціни реалізації с/г товарів на зовнішньому ринку.

) Свобода торгівлі с/г продукцією всередині ЄС, відсутність тарифних і кількісних обмежень. Єдині правила зовнішньої торгівлі с/г продукцією з третіми країнами та єдиний митний тариф. Сільськогосподарські продукти пересуваються в межах ЄС за умов, подібних до умов внутрішнього ринку. При імпорті діє система компенсаційних зборів, що захищає виробників від конкуренції з боку тих країн, де витрати виробництва с/г товарів нижчі, ніж в ЄС. При експорті с/г продукції в треті країни виробники отримують субсидії від органів ЄС, які дозволяють їм продавати продукцію по більш низьких світових цінах. По окремих товарах ЄС уклало угоди із зовнішніми постачальниками, за якими вони зобов'язуються не експортувати ці товари в країни ЄС по цінах нижче встановленого рівня. За практичне здійснення єдиної політики в області сільського господарства відповідальність несуть міждержавні органи ЄС (Рада і Комісія).

) Єдине фінансування сільського господарства через Європейський фонд орієнтації і гарантії (ФЕОГА), на підтримку якого йде більше половини бюджету ЄС. Кошти для орієнтації призначені для підвищення продуктивності і модернізації сільськогосподарського виробництва, а кошти гарантій, які складають 3/4 суми фонду, прямують безпосередньо на підтримку цін. ФЕОГА формується за рахунок компенсаційних зборів, що стягуються за імпорт с/г продукції з третіх країн, відрахувань від мита на промислові товари, що ввозяться, прямих внесків з бюджету ЄС, надходжень від ПДВ. [49]

Так як споживачі приділяють більше уваги якості харчових продуктів, ЄС ввів систему добровільного маркування продуктів, яка допомагає їм зробити вибір. Ці мітки вказують географічне походження товару, інформацію щодо виготовлення з використанням традиційних інгредієнтів і методів виготовлення, в тому числі органічних сільськогосподарських продуктів.

Послідовні реформи сільськогосподарської політики ЄС також підтримують інновації в сільському господарстві і харчовій промисловості. Науково-дослідні проекти Європейського Союзу прагнуть підвищити продуктивність і зменшити негативний вплив на навколишнє середовище (наприклад, використання вторинних відходів та відходів для виробництва енергії)

Фінансова підтримка фермерів існують існує, як і раніше, але використовується набагато більш вибірково. Наприклад, фінансова підтримка може бути використана для надання допомоги у виняткових обставинах, таких як стихійні лиха чи спалах хвороби тварин (наприклад, ящур), або суттєвих невідповідностей на ринку, який може поставити під загрозу цілі сектори сільської економіки.

Нині спільна сільськогосподарська політика фінансується за рахунок Європейського Гарантійного фонду для сільського господарства та Європейського сільськогосподарського фонду для розвитку сільських районів ‒ підтримує програми з розвитку сільських районів. [49]

Спільна сільськогосподарська політика регулюється в рамках Європейської комісії, яка встановлює порогову ціну (threshold price), це означає, що, для прикладу, зернові, які пропонуються нижче встановленої порогової ціни, не можуть бути імпортовані в ЄС. Крім того, Комісія закуповує у фермерів надлишки зернових за узгодженою інтервенційною ціною (intervention price) з тим, щоб допомогти їм реалізувати продукцію за середньою прийнятною ціною, або так званою цільовою ціною (target price). У тому ж порядку, що і для зернових, узгоджуються ціни на м'ясо, птицю, яйця, фрукти й овочі. В рамках проведення Спільної сільськогосподарської політики Європейська комісія може субсидувати модернізацію фермерських господарств у країнах Євросоюзу. [15]

Виплати ЄС є інструментом підтримки доходів фермерів. Вони призначені для забезпечення середнього рівня життя сільського населення. Але в свою чергу, фермерські господарства повинні відповідати стандартам гігієни, безпеки харчових продуктів, здоров'я тварин, захисту біорізноманіття та сільських ландшафтів.

Одним з основоположних принципів сільськогосподарської політики ЄС є право споживача на широкий асортимент вибору продукції за розумною ціною.

Європейський Союз, як найбільший імпортер продуктів харчування у світі і власник найбільших ринків продовольства в країнах, що розвиваються, останнім часом здійснює реформування своєї системи підтримки домогосподарств, надаючи можливість фермерам експортувати свої продукти, якщо це можливо, не заважаючи на вплив цін світової торгівлі.

Під час міжнародних торгових переговорів у Досі, ЄС запропонував скасування експортних субсидій до 2013 року і значне зниження імпортних мит на сільськогосподарську продукцію.

Незважаючи на значні реформи, які відбулися в останні роки, ЄС потребує подальших змін. У ході опитування населення Європейського Союзу, що відбулося в 2010 році, європейці зробили вибір на користь такої політики ЄС у сільському господарстві, яка не тільки допомагає фермерам у виробництві продуктів харчування, але також підтримує захист природних ресурсів та сільських місцевостей, яка спрямована на поліпшення стану утримання тварин та економічного розвитку сільських громад.

У відповідь ЄС опублікував пропозиції щодо реформ, які відображають ці потреби і де акцент робиться на стійкий розвиток сільського господарства, інновацій, наукових досліджень, поширення знань і більш справедливої системи підтримки європейських фермерів, яка дозволили б їм відповісти на виклики майбутнього.

Загальна аграрна політика є однією з найбільш важливих політичних сфер Європейського Союзу, а витрати на виконання сільськогосподарських завдань становлять більшу частину бюджету ЄС.

Хоча за останні декілька років частка витрат, використаних з бюджету ЄС на сільське господарство, поступово скоротилася до 34% в період з 2007 по 2013 рік (у порівнянні з аналогічним показником у розмірі 70% в 70-х роках). Це пов'язано з розширенням інших обов'язків ЄС, зниженням витрат завдяки реформам, які дозволили Європі прийняти 13 нових членів до Європейського Союзу, починаючи з 2004 року, при цьому збільшення витрат на підтримку сільського господарства не відбувалося. [16]

Окрім Спільної сільськогосподарської політики в рамках Європейського Союзу діє система інститутів та права. Зокрема країни-члени підпорядковуються правилам ГАТТ.

До інструментів загальної торговельної політики Євросоюзу належать: загальний зовнішній тариф, квоти по деяких окремим товарним позиціям, антидемпінгові, компенсаційні заходи і розслідування, захисні застереження, норми визначення походження, а також митної вартості товарної продукції, встановлення загальнообов’язкових норм стандартизації та сертифікації, надання режиму преференцій.

На даний момент основним питанням у сфері зовнішньоторговельної політики ЄС постає міжнародна координація в системі ГАТТ/СОТ та розв’язання різноманітних питань торговельної політики, особливо в контексті розширення ЄС.

Тарифи

Починаючи із моменту завершення створення внутрішнього ринку ЄС у 1992 році, ЄС має єдиний Митний тариф. Це означає, що ті ж самі тарифи застосовуються по всій довжині зовнішнього кордону ЄС, незалежно від держави-члена, до якої імпортується товар. У межах ЄС, товари можуть вільно циркулювати між державами"членами. Рівень тарифу залежить від виду продукції, яка імпортується, і з якої країни імпортовано цей товар. Різні види продуктів перераховано у класифікаторі продуктів, який використовується в Об'єднаній Номенклатурі (ОН). Об'єднана Номенклатура складається із Гармонізованої Системної Номенклатури (ГС), системи класифікації для загального використання із деталізацією окремих товарних підгруп. Враховуючи той факт, що ЄС надає дозвіл на ввезення товарів з третіх країн без сплати мита або за пільговими тарифами в рамках Генеральної системи преференції та інших торгівельних договорів, також важливо знати країну походження імпортованої продукції. База даних ЄС "TARIC" містить всі види ставок митних тарифів, які сплачуються з товарів в залежності від країни походження. [15]

У той час, як загальні ставки імпортних митних тарифів в ЄС є відносно низькими для промислових товарів (менше 4 відсотків), вони можуть бути все ще досить високими по продукції сільського господарства. Європейський Союз є у значній мірі відкритим ринком для країн, які користуються режимом найбільшого сприяння, із тарифом встановленим на рівні 4.2%.

Однак, по аграрному сектору політика ЄС націлена на підтримку високого рівня самодостатності по первинних сільськогосподарських продуктах, включаючи пшеницю, молокопродукти й м'ясо, що призводить до встановлення вищих за середні митних тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції із простим середнім значенням на рівні 17.3%. Відсоток від загального обсягу тарифів на сільськогосподарську продукцію, на якому спостерігаються тарифні піки, складає приблизно 10 відсотків і включає в себе такі сільськогосподарські продукти як яловичина і баранина, молокопродукти й цукор. ЄС може також тимчасово збільшити тарифи у разі, якщо здійснюється демпінг продукції на ринок ЄС, тобто імпортовані продукти реалізовуються в ЄС за ціною, нижчої за ту, що діє на ринку країни, з якої походить ця продукція. У разі, якщо відбувається раптове збільшення імпорту певних видів продукції до ЄС, яке може нанести шкоду вітчизняним виробникам, можуть бути вжиті запобіжні заходи у формі збільшення ставки тарифу. В рамках СОТ діють багатосторонні правила щодо застосування цих інструментів та запобігання використанню цих інструментів у протекціоністських цілях. [41]

Тариф, який застосовується до імпорту, що походить з країн, які підписали Угоду СОТ, встановлюється на рівні того тарифу, який застосовується по відношенню до країн, які користуються режимом найбільшого сприяння. Однак, багато країн застосовують нижчі пільгові тарифи в рамках різних двосторонніх торгівельних угод.

В рамках Угоди, підписаної під час Уругвайського раунду, ЄС зобов'язався зменшувати митні тарифи на імпорт по сільськогосподарській продукції у середньому на 36% протягом 6 років. [15]

2.4 Загальносвітові тенденції розвитку ринку сільськогосподарської продукції

Сільське господарство майже у всьому світі включає дві великі взаємопов'язані галузі: землеробство (рослинництво) і тваринництво. Співвідношення між цими галузями змінюється під впливом зрушень в промислово розвинених країнах, що зумовили переважання тваринництва над рослинництвом. Так, у Швеції та Фінляндії на частку тваринництва припадає 75-80% валової продукції сільського господарства. У США питома вага тваринництва помітно нижча ‒ близько 55%, у Франції ‒ 53%. Виняток становлять середземноморські країни, у тому числі Італія, де ця галузь виробляє 40-42% сільськогосподарської продукції, що багато в чому визначається недостатньо сприятливими для тваринництва природними умовами. [56]

У міжнародній торгівлі до продовольчих товарів належать: продукція землеробства, тваринництва, рибальства, лісового господарства та морського промислу, а також виготовлені з них напівфабрикати і певні готові товари.

Перші місця на світовому ринку продовольства займають зернові і продукти їх переробки, рослинні масла та жири, шроти, овочі і фрукти, м'ясо та м'ясопродукти, риба і морепродукти, молочні продукти, а також кава, какао, чай та цукор. [27]

Протягом останніх двох десятиріч спостерігається тенденція до зростання торгівлі готовим до вживання продовольством. Основними експортерами продовольства є країни з ринковою економікою ‒ понад 70%.

У багатьох випадках торгівля продовольчими товарами здійснюється на біржах. А ціни в позабіржовій торгівлі складаються на основі біржових котирувань (це стосується, зокрема, таких продовольчих товарів як пшениця, кукурудза, кава, цукор, деякі види насіння та ін.). [60]

В інших випадках торгівля продовольчими товарами здійснюється на аукціонах, які формують світові ціни на них (чай, риба, овочі, фрукти тощо). Іншим чином у якості світових цін служать імпортні чи експортні ціни основних імпортерів чи експортерів. Наприклад, ціни на горіхи, сухофрукти, мед визначаються на лондонському ринку; на окремі види кормових, овочів і фруктів ‒ на паризькому оптовому ринку або за імпортними цінами Німеччини.

Роздробленість виробників і споживачів продовольчих товарів сприяла розвитку електронної форми укладання угод, при якій обмін повідомленнями рівносильний письмовому підписанню договорів. При закупівлях і реалізації великих партій товарів використовується і така форма організації торгівлі як торги.

Великий вплив на ціни має конкуренція з боку штучних і синтетичних замінників. Динаміка світових цін значною мірою залежить від зовнішньоторговельної політики (тарифне і нетарифне регулювання, субсидії тощо).

У зв'язку зі значним коливаннями цін на продовольчі товари на міждержавному рівні робляться кроки по стабілізації ринків за допомогою експортних квот, буферних запасів і т.д.

Наразі, за даними Світової організації торгівлі можна прослідкувати тенденцію до загального зростання торгівлі сільськогосподарською продукцією. [27]

Загальна сума експорту сільськогосподарської продукції за даними СОТ за 2012 рік склала 1,656,711.2 млн. доларів США (рис. 1), а лідером виявився Європейський союз, загальна сума експорту якого склала 612,939 млн. доларів США (рис. 2).

Рисунок 1. Загальна сума експорту с/г продукції (дані СОТ)

Рисунок 2. Розподіл об’єму експорту с/г продукції по країнам (дані СОТ)

У той же час, загальний об’єм імпорту сільськогосподарської продукції за 2012 рік склав 1,744,582.5 млн. доларів США (рис. 3).

Рисунок 3. Загальний об’єм імпорту с/г продукції (дані СОТ)

Лідером знову виявився ЄС ‒ 623,242.4 млн. доларів США, і також Китай ‒ 156,822.8 млн. доларів США (рис. 4).

Рисунок 4. Розподіл об’єму імпорту с/г продукції по країнам (дані СОТ)