Курсовая работа (т): Особливості регулювання сектору сільськогосподарської продукції в рамках міжнародних організацій

За даними Організації з питань продовольства і сільського господарства ООН (FAO), за останнє десятиліття світові ціни на продовольчі продукти зросли майже удвічі. Фронтальне зростання основних цінових індексів дало експертам підстави говорити про загострення світової продовольчої кризи та сформувати негативні для споживачів прогнози щодо подальшої цінової динаміки на ринку агропродукції. [20]

Об’єктивними причинами світової тенденції підвищення цін на ринках агропродукції є наступні:

) Населення планети постійно збільшується стрімкими темпами. При цьому останнім часом 90% приросту населення припадає на слаборозвинені країни. Серед регіонів за народжуваністю лідирує Африка (45 новонароджених на 1 тис. населення), друге місце посідає Латинська Америка - 31, третє - Азія - 29 осіб.

) Триває тенденція зменшення площ, придатних для обробітку сільськогосподарських культур. У сільськогосподарському обробітку у світі перебуває 4810 млн. га земель (у т. ч. рілля - 1340 млн. га, луги і пасовища - 365 млн. га). Найбільшими розмірами ріллі володіють США (185 млн. га), Індія (160 млн. га), РФ (134 млн. га), Китай (95 млн. га), Канада (46 млн. га), Казахстан (36 млн. га) та Україна (32 млн. га). При цьому, Земля щороку втрачає від 5 до 10 млн. га сільгоспугідь через погіршення навколишнього середовища, ще 19,5 млн. га втрачається щороку через стрімкий розвиток промисловості та ринку нерухомості.

) Скорочення пропозиції аграрної сировини, пов’язане з несприятливими погодними умовами, стихійними лихами у деяких країнах-виробниках. Повідомлення про низькі врожаї пшениці в Росії, Україні, Казахстані та Канаді у 2010 р. призвели до стрімкого зростання цін на цей вид продукції, які підвищились більш, ніж на 70% за два літніх місяці 2010 році.

) Збільшення обсягів вирощування зернових з метою вироблення біопалива. Цей напрям підтримується, наприклад, урядом США, який надає значні субсидії своїм фермерським і сільськогосподарським компаніям для вирощування ними пшениці, кукурудзи, ріпаку. В ЄС передбачається відведення від 4% до 13% площ сільськогосподарських угідь на виробництво сировини для біопалива згідно з Директивою 2003/30/ЄС, в якій наголошується на необхідності заміни 5,75% дизеля та бензину на транспорті і просування біопалива.

) Зростання споживання продуктів харчування в найбільш населених країнах світу - Індії та Китаї внаслідок стрімкого зростання економік цих країн, що супроводжується збільшенням доходів населення і споживчого попиту. В кризовий період країни, що розвиваються, продемонстрували значно помірніші показники стагнації або й зовсім уникли кризи.

) Політична нестабільність і страйки у країнах Північної Африки. Наприклад, заворушення в Єгипті, який є експортером вуглеводнів, а також через Суецький канал забезпечує близько 6% світового перевезення нафти, можуть спричинити підвищення цін на енергоресурси, що призведе до зростання цін на продовольство у світі.

) Нестабільність на світових фінансових ринках у зв’язку з накопиченням бюджетних дефіцитів і загрозою виникнення дефолтів у деяких європейських країнах (Греції, Португалії, Іспанії). Для інвесторів ринки таких країн несуть загрози неповернення вкладених коштів, тому дедалі активнішим стає вкладення спекулятивних ресурсів у продовольство, попит на яке прогнозовано збільшуватиметься. [20]

3. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ С/Г ПРОДУКЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ УКРАЇНОЮ МІЖНАРОДНИХ РЕГУЛЯТОРНИХ МЕХАНІЗМІВ У СФЕРІ ТОРГІВЛІ С/Г ПРОДУКЦІЄЮ

.1 Стан зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України

Сучасний стан розвитку ринку агропромислової продукції в Україні можна розглядати як досить стабільний. Про це свідчить в цілому позитивна статистика обсягів виробництва основних видів продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції, а також висока інвестиційна привабливість харчових і переробних галузей економіки.

Слід зазначити, що досить сприятлива ситуація на ринку продовольчих товарів зумовлена дією таких факторів як: невисока еластичність попиту, що зумовлює стабільність обсягів збуту продукції кінцевим споживачам; ринкові та споживчі характеристики об’єктів ринку продовольства, які відрізняються високим рівнем стандартизації товарних партій; конкурентна ситуація на ринках окремих видів продовольчих товарів, що є близькою до ринку чистої конкуренції або до олігополії; сформованість каналів розподілу продукції, які на продовольчому ринку є довшими за ті, що існують на інших ринках товарів і послуг; функціонування механізмів взаємного впливу ринку продовольства та суміжних товарних ринків. Також є наявність певного перекосу в розвитку переробних та харчових галузей. Зокрема, найбільшого розвитку протягом останніх років набуло виробництво жирних сирів, соняшникової олії та продукції з незбираного молока. При цьому обсяги переробки зерна, а також виробництво макаронних виробів, хліба та хлібобулочних виробів зазнали певного зниження. [61]

Забезпечення ефективної роботи виробників продовольства та наближення продовольчої продукції до кінцевого споживача неможливе без побудови та використання дієздатних та раціональних, з позицій всіх учасників ринкових процесів, систем розподілу продукції. Функціонування системи розподілу продукції на ринку переважної більшості продовольчих товарів характеризується такими властивостями:

) Розподіл товарів на ринку здійснюється переважно через посередницькі мережі по мірі подрібнення партій товарів, що є об’єктами конкретної операції купівлі-продажу, по мірі руху товару каналом розподілу.

) Товаровиробники заохочують посередників до співпраці шляхом проведення політики надання суттєвих цінових знижок з метою забезпечення ритмічності свого виробництва та збільшення обсягів продукції, що виробляється. При цьому зменшується прибуток товаровиробника від реалізації кожної одиниці товару, проте зростає маса прибутку.

) Певна частина товаровиробників розміщує свої інвестиційні ресурси у створенні власних систем розподілу продукції з метою максимізації прибутку шляхом отримання його в повному обсязі при реалізації продукції вроздріб кінцевим споживачам. При цьому підвищується рівень витрат, пов’язаний зі збутом продукції, а ефективність такого підходу у порівнянні з залученням посередників визначається умовами функціонування виробника.

) Ринок продовольства, як будь-який ринок споживачів, характеризується більшою довжиною каналів розподілу у порівнянні з ринками сировинної продукції, товарів виробничо-технічного призначення.

) Інфраструктурна складова системи розподілу продукції на вітчизняному продовольчому ринку вигідно відрізняє його від ринків інших товарів, проте її стан та рівень розвитку все ще залишає бажати кращого. [63]

Зазначені властивості продовольчого ринку дозволяють виділити та структурувати основні проблеми його функціонування на сучасному етапі економічного розвитку:

) Фактична відсутність інтеграційних зв’язків між сферами обігу на продовольчому ринку.

) Диспаритет інтересів товаровиробників та суб’єктів сфери обігу на продовольчому ринку за умов функціонування існуючої структури ринку.

) Недостатній розвиток інфраструктури продовольчого ринку.

) Характер конкуренції на більшості продуктових ринків не сприяє гармонічному функціонуванню їх суб’єктів на всіх рівнях.

) Зміна позиції суб’єкта ринку в структурі каналу розподілу продукції є фактично неможливою або визначається характеристиками та ефективністю разової операції з купівлі-продажу партії продукції.

) Недосконалість систем державного регулювання продовольчого ринку, в яких переважає застосування нетарифних методів впливу на ринкові процеси. [61]

Все ж таки, потрібно відмітити, що загальна тенденція України до виробництва та випуску сільськогосподарської продукції протягом останніх років дещо знижується. За статистичними даними ФАО ця тенденція має наступний вигляд (рис. 5):

Рисунок 5. Тенденція виробництва та випуску с/г продукції України (дані ФАО)

Загальна сума експорту з України у 2012 році становила 68 532 млн. доларів США, що не виявило тенденцій до зростання, порівняно з показником 2011 року. Частка у загальносвітовому об’ємі експорту склала 0,37%, що поставило Україну на 51 місце у загальносвітовому рейтингу. Основними торговими партнерами України, до яких держава здійснює експорт своєї продукції (за даними СОТ на 2012 рік) є: Російська Федерація ‒ 25.7 млн. доларів США, Європейський Союз ‒ 24.9 млн. доларів США, Туреччина ‒ 5.4, Єгипет ‒ 4.2 млн. доларів США, Казахстан ‒ 3.6 млн. доларів США. Частка експортованих товарів різних галузей розподіляється наступним чином: товари сільськогосподарської продукції ‒ 27,0%, паливо і продукція гірничодобувної промисловості ‒ 12,7%, товари виробництва інших галузей промисловості ‒ 59,7%. [21, 22]

Загальна сума імпорту до України у 2012 році становила 84 639 млн. доларів США, що виявило приріст у 2%, порівняно з показником 2011 року. Частка у загальносвітовому об’ємі імпорту склала 0,45%, що поставило Україну на 37 місце у загальносвітовому рейтингу. Основними країнами-імпортерами (за даними СОТ на 2012 рік) є: Російська Федерація ‒ 32.4 млн. доларів США, Європейський Союз ‒ 30.9 млн. доларів США, Китай ‒ 9.3 млн. доларів США, Білорусь ‒ 6.0 млн. доларів США, Сполучені Штати Америки ‒ 3.4 млн. доларів США. Частка імпортованих товарів різних галузей розподіляється наступним чином: товари сільськогосподарської продукції ‒ 9,5%, паливо і продукція гірничодобувної промисловості ‒ 33,4%, товари виробництва інших галузей промисловості ‒ 56,1%. [23]

Зокрема, основними країнами-партнерами, до яких Україна здійснює експорт сільськогосподарської продукції є: Європейський Союз, Російська Федерація, Туреччина, Єгипет та Індія. Основними сільськогосподарськими продуктами, які виготовляє та експортує Україна є: молоко коров'яче, соняшникова олія, картопля, пшениця, кукурудза, м'ясо курки, м'ясо свиней, м'ясо великої рогатої худоби, яйця курячі, помідори, цукровий буряк, яблука, соєві боби, ріпакова олія, виноград, висушена цибуля, огірки та корнішони, морква і ріпа, мед, волоські горіхи.

Основними сільськогосподарськими продуктами, які Україна імпортує на свою територію є: тютюнова сировина, напівфабрикати, кавові екстракти, пальмова олія, кукурудза, банани, чай, мандарини, вино, кава смажена, корм для тварин, какао-паста та какао-порошок. [23]

Загалом до основних товарних позицій імпортованої продукції до України належать: продукти тваринного походження, молочні продукти, фрукти та овочі, кава та чай, зернові, олійні культури, жири та олії, цукор і кондитерські вироби, напої та тютюнові вироби, бавовна, інша продукція сільського господарства, риба та рибні продукти, мінерали і метали, нафтові продукти/ сировина, хімікалії, деревина, папір і т.д., текстиль, одяг, шкіра, взуття і т.д., електричні машини , транспортне обладнання тощо.

Додаткову статистичну інформацію можна за посиланнями:

·        <http://stat.wto.org/CountryProfiles/UA_e.htm>,

·        http://stat.wto.org/TariffProfiles/UA_e.htm.

.2 Особливості застосування Україною норм ГАТТ/СОТ у регулюванні міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією

На сучасному етапі розвитку, коли Україна переживає структурні ринкові перетворення, що мають на меті формування відкритого економічного простору та глобальну інтеграцію до міжнародної спільноти, постає нагальне питання щодо реальної оцінки стану та можливостей держави, які в майбутньому визначать напрям розвитку та зможуть забезпечити конкурентні переваги завдяки використанню переваг виробництва та спеціалізації на світовому ринку. Ось чому входження України як повноправного члена до складу СОТ у 2008 році стало рушійною точкою її подальшої інтеграції до світової економіки.

Україна поставила питання приєднання до системи ГАТТ/СОТ ще у 1993 році. Тоді від Уряду України до Секретаріату ГАТТ надійшов офіційний лист про її намір долучитися до системи ГАТТ. У 1994 році Робоча Комісія розпочала процес розгляду заяви після того, як згідно процесуальної процедури Україна надала до розгляду Меморандум про зовнішньоторговельний режим. Вже у 1997 році Україні вдалося почати переговори з державами-членами СОТ, такими як США, Канада, ЄС, Японія, Австралія та ін. Майже через 10 років, у 2008 році, Україна стала приєдналася до СОТ відповідно до Марракеської угоди. [45]

Для узгодження положень СОТ Україна прийняла "План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ", в якому, зокрема, містяться положення щодо адаптації сфери сільського господарства України згідно Угоди про сільське господарство та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі СОТ. Детальнішу інформацію можна знайти у додатках. (Додатки 4)

Якщо говорити про узгодження Україною положень ГАТТ/СОТ щодо торгівлі сільськогосподарською продукцією, то потрібно спочатку зазначити, що країни-члени СОТ при вступі до організації зобов’язалися зафіксувати розмір діючих експортних субсидій, які надалі підлягали поступовому скороченню. Питання експортних субсидій стало одним з найбільш нагальних і таким, що підлягало жорсткому регулюванню. Відтак, Україна, яка і раніше широко не використовувала метод надання експортних субсидій з метою входження до зарубіжних ринків, приєднавшись до системи СОТ, відмовилася і в подальшому використовувати цей засіб.

Згідно погоджених домовленостей при вступі України до СОТ, що стосуються сільського господарства, держава може надавати субсидії на бюджетні програми агропромислового комплексу, такі як підтримка та розвиток рослинництва тваринництва, надання дешевших кредитів, створення резерву продовольства в рамках Аграрного фонду. Окрім цього, Україна може надавати непряму підтримку товаровиробникам сільськогосподарської продукції завдяки застосуванню щодо ПДВ спеціального режиму оподаткування, у разі дефіциту бюджету. [52]

Також, Україна може без обмежень використовувати так звані "зелені" програми для підтримки вітчизняних товаровиробників с/г продукції, але в тому випадку, якщо вони відповідають вимогам Угоди СОТ про сільське господарство. Окрім того, використовуючи "зелені" програми Україна має змогу збільшувати видатки з державного бюджету на розробку технічних стандартів, що відповідатимуть європейським та міжнародним аналогам, на інспекційну перевірку продукції, побудову інфраструктури, надання маркетингових та консалтингових послуг, на розробку навчальних програм та забезпечення належного захисту навколишнього середовища. Щодо "жовтих" скриньок, які передбачають безпосередню підтримку стосовно доходів, а звідси і можливе викривлення торгівлі, то Україна може їх використовувати в обмеженому обсязі, не перевищуючи узгоджений ліміт по сукупному вимірі підтримки. [51]

Отже, будучи членом СОТ, Україна має можливість не лише стати конкурентоздатним гравцем на міжнародному ринку, а й долучитися до процесу формування параметрів торгівлі на сучасному світовому ринку.

ВИСНОВКИ

У першому розділі моєї курсової роботи було розглянуто історичний розвиток регулювання міжнародного ринку товарів та окреслено теоретичні засади регулювання експортно-імпортної діяльності в аграрному секторі.

Другий розділ було присвячено дослідженню системи діяльності ГАТТ/СОТ на ринку сільськогосподарської продукції, а також розглянуто діяльність Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) на ринку сільськогосподарської продукції. Окрім того, було розглянуто механізми регулювання ринку сільськогосподарської продукції в рамках Європейського союзу.

У третьому розділі було проаналізовано сучасний стан експортно-імпортних операцій із агропромисловою продукцією в Україні, а також розглянуто особливості регулювання нормами ГАТТ/СОТ ринку сільськогосподарської продукції України.