Дипломная (вкр): Особливості внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей

Тривога старшокласників із приводу не успіхів у навчанні зв'язана з перспективною ситуацією. Діти розлучення реально оцінюють обмежені можливості допомоги і підтримки з боку сім’ї і більш гостро відчувають занепокоєння за реалізацію своїх життєвих планів.

Необхідно також звертати особливу увагу на підвищену уразливість хлопчиків у неповній сім’ї і наявність у них додаткових причин для тривожності. У зв'язку з відсутністю в неповній сім’ї чоловічого еталона ідентифікації, самотня мати намагається компенсувати сину цей недолік зміною своєї батьківської ролі. Однак ця зміна стратегії відносин із сином приводить до драматичних результатів: жінка не в змозі сполучати материнську функцію любові, терпимості і теплоти з батьківською, заснованою на чоловічій строгості, вимогливості й авторитарності. У результаті хлопчик позбавляється не тільки батька, але і частково матері. Емоційний стан хлопчиків у неповній сім’ї більш низький, ніж дівчат, і пов'язаний з відчуттям особистісної ізоляції. Хлопчики в неповній сім’ї частіше відчувають почуття самітності і труднощі в спілкуванні, ніж дівчата або діти з повних сімей.

Атмосфера в неповній сім'ї істотно впливає на формування особистості дитини. Напружена атмосфера всередині та навколо сім'ї в зв'язку із загостренням стосунків між батьками, сварками, взаємними звинуваченнями, а також у зв'язку з проявом безтактної допитливості з боку оточуючих, їх безпосередніми репліками сприяють дезорганізації, соціальній деформації дитини, послаблюють авторитет батьків, формують у неї відчуття неповноцінності, озлобленості, заздрість до інших тощо. Відсутність одного з батьків порушує гармонійність розвитку дитини, робить її потенційно більш вразливою для розвитку різного роду девіацій, психологічних комплексів та проблем. Хоч, інколи, наявність повної родини ще не гарантує гармонійний розвиток особистості, проте створює кращі передумови для цього [6].

Дослідження засвідчують, що хлопці, що виросли без батька, є більш агресивними, менш контактними, несхильні визнавати авторитет жінки, раніше починають статеве життя, схильні до частої зміни партнерів в силу нездатності до стійких стосунків з особами протилежної статі, мають труднощі із статевою ідентифікацією та пошуком власної ідентичності. Дівчата, що виросли без батька, мають викривлені уявлення про шлюб, сімейні відносини та чоловіків, мають проблеми із встановленням контактів з представниками протилежної статі, схильні до раннього статевого життя та нерозбірливі у виборі статевого і шлюбного партнерів [6]. Батьківська любов сприяє формуванню відчуття жіночності у дівчинки. За висловом відомої російської феміністки М. Арбатової, "впевненою в собі дівчину роблять люблячі очі батька". Дівчинка, яка недоотримала батьківської ласки та тепла, буде завжди їх шукати у чужих чоловіків. Жінки, які в дитинстві недоотримали ласки та турботи батьків, зокрема, від матері, в свою чергу, схильні використовувати каральні засоби виховання та зривати свій гнів на дітях. Діти, що виросли без батька, мають знижений рівень домагань, підвищену тривожність, мають занижену самооцінку та невротичні прояви. Хоча, можливо, ці особливості пов'язані із втратою, а не з вихованням у неповній сім'ї [15].

Дж.Буолбі зазначає, що відсутність матері, а саме материнської турботи майже завжди призводить до затримки психосоціального та інтелектуального розвитку дитини, а також до появи симптомів фізичних та психічних захворювань. Великий вплив на формування ціннісних орієнтацій підлітка відіграє рівень освіченості матері [31].

М.І. Лисина простежила розвиток самосвідомості дітей в залежності від особливостей сімейного виховання. Діти з точним уявленням про себе виховуються в сім'ях, де батьки приділяють їм досить багато часу; позитивно оцінюють їх фізичні та розумові дані, але не вважають рівень їх розвитку вище, ніж у більшості однолітків; прогнозують гарну успішність у школі. Цих дітей часто заохочують, але не подарунками; карають, в основному, відмова від спілкування. Діти із заниженим уявленням про себе ростуть у сім'ях, в яких із ними не займаються, але вимагають послуху; низько оцінюють, часто дорікають, карають, іноді - при сторонніх; не очікують від них успіхів у школі і значних досягнень у подальшому житті.  Стиль ставлення дорослих до дитини впливає не тільки на становлення тенденції до певного стилю дитячого поводження, але і на психічне здоров'я дітей; так, невпевненість дитини у позитивному ставленні до себе дорослого чи, навпаки, впевненість саме в неактивній оцінці її як особистості провокує подавлену агресивність, якщо дитина сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то спроби дорослого спонукати дитину до спілкування викликають у нього стану збентеження і тривоги. Тривалий дефіцит емоційного співзвучного спілкування навіть між одним з дорослих і дитиною породжує непевність останнього в позитивному ставленні до нього дорослих взагалі, викликає почуття тривоги і відчуття емоційного неблагополуччя. Під впливом досвіду спілкування з дорослими в дитини не тільки формуються критерії оцінки себе та інших, але і зароджується дуже важлива здатність - співчувати іншим людям, переживати чужі прикрощі та радості як власні. У спілкуванні з дорослими і однолітками він вперше усвідомлює, що потрібно враховувати не тільки свою, але і чужу точку зору. Саме з налагодженої системи взаємин дитини з дорослим і починається орієнтація дитини на інших, тим більше що він також потребує визнання оточуючих людей [36].

"Зрушення в установках батьків по відношенню до дитини залежно від статі" - нерідко таке ставлення батьків до підлітка обумовлюється не реальними якостями дитини, а тими, які батько приписує його статі - "взагалі чоловікам" або "взагалі жінкам". Тоді при наявності переваги, наприклад, жіночих якостей спостерігається неусвідомлене неприйняття дитини чоловічої статі, і навпаки. Це неприйняття відчувається дитиною і може вести до порушень статеворольової ідентифікації, використанню неадекватних захисних механізмів, невротичних реакцій [45].

Американські вчені Б. Артур і М. Кеммі відзначають у дітей, які втратили одного з батьків емоційні труднощі. Серед емоційних проблем відзначаються різні розлади і реакції: фобії, порушення сну і сни з важкими сновидіннями, ознаки вираженої печалі після події. Внутрішній світ таких дітей - почуття самотності, втрати та емоційної порожнечі [45].

Діти з неповних сімей замкнуті, сором'язливі, менш емоційні, вони не впевнені у своїх силах, а деякі навіть не вірять у свої можливості. Вони дуже часто перебувають на самоті, і їх це влаштовує. Діти з неповних сімей раніше стають самостійними. У перший час після відходу одного з батьків у дітей найчастіше спостерігається сильний страх розлуки з дорослими, у них можуть бути проблеми зі сном, агресивність, дратівливість або інший тип деструктивної поведінки, що привертає до себе увагу, замкнутість і прагнення до ізоляції, смуток, туга , почуття втрати, болісні спогади і фантазії. Емоційний фон діяльності і спілкування у дітей з неповних сімей знижений у порівнянні з дітьми із повних сімей. Дітям з неповної сім'ї важче адаптуватися до життя, але вони прагнуть до встановлення теплих емоційно насичених відносин з однолітками. У дітей з неповних сімей складається особливе ставлення до матері, внаслідок відсутності батька. При цьому вивчення материнського ставлення до дітей з даного типу сімей не виявило значущих відмінностей з батьками з повних сімей. Тобто всі батьки люблять своїх дітей і намагаються забезпечити гарну сімейну атмосферу в сім'ї, але діти з неповних сімей вимагають особливих відносин з матір'ю, братами і сестрами. Також вони самі ставляться до своїх близьких більш трепетно, боячись їх втратити, втратити їх любов, ласку, турботу, втратити можливість любити їх [5].

Психологічний дискомфорт дітей з неповних сімей виявляється: по-перше, в тривожності дітей (тривожність як реакція на об'єктивні труднощі функціонування неповної сім'ї) і, по-друге, в особистих проблемах дітей як наслідок сімейного неблагополуччя. Для дітей з неповних сімей характерно загострене турбота про здоров'я близьких, яке пояснюється їх побоюваннями втратити єдиного, що залишився з ними батька. Це тривожне почуття формується у дітей розлучення вже на першому етапі розпаду сім'ї і супроводжує їх до здобуття повної соціальної та матеріальної самостійності. Логічно пояснити також наявність більш високої конфліктності стосунків подружжя у повних сім'ях і затухання конфліктів між батьками в сім'ї що розлучилася. Друга група причин тривожності дітей пов'язана з їх особистісними проблемами. Дитячі страхи виявляються через переживання розбіжностей з батьками, а також через труднощі засвоєння шкільної програми [7].

Діти розлучення реально оцінюють обмежені можливості допомоги і підтримки з боку сім'ї та більш гостро відчувають занепокоєння за реалізацію своїх життєвих планів [38].

Отже, відсутність одного з батьків призводить до порушення гармонійного розвитку особистості і, відповідно, до ускладнення механізмів формування соціально компетентної особистості. Притаманними для дітей, що зростають в неповній родині, серед несприятливих характеристик стають: постійне відчуття себе нещасливими, невпевненість у майбутньому, підвищена роздратованість. Такий хронічний стрес може призводити до кризових станів, що мають прояв у відчутті безвихіддя, апатії.

Розділ 3. Емпіричне дослідження особливостей внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей

3.1 Аналіз методів дослідження та їх загальна характеристика

Метою нашого дослідження є дослідження особливостей внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей.

Виходячи з мети дослідження, ми висунули гіпотезу: ступінь вираженості внутрішньоособистісних конфліктів школяра залежить від складу і емоційного благополуччя сім'ї, в якій він виховується, тому рівень внутрішньоособистісних конфліктів дітей з неповної сім'ї буде вищим, ніж у дітей із повної сім'ї.

Для перевірки цього припущення нами були поставлені наступні завдання:

1)      Підбір методик для вивчення особливостей внутрішньоособистісних конфліктів у школярів;

2)      Діагностичне дослідження і аналіз особливостей внутрішньоособистісних конфліктів школярів в повних та неповних сім’ях.

Дослідження було проведено на базі навчально-виховного комплексу с. Дорогінка та гімназії ім. С. Васильченка м. Ічня.

Всього в експерименті взяли участь 50 школярів, віком 13-15 років. Нами була сформована експериментальна (25 дітей, що виховуються в неповній сім’ї) та контрольна групи експерименту (25 дітей, що виховуються в повній сім’ї) .

Дослідження проходило у чотири етапи:

Ø  На першому етапі було здійснено теоретичний аналіз проблеми особливостей внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей.

Ø  На другому етапі було сформовано дві вибірки. До першої вибірки увійшли школярі, які проживають в неповних сім’ях, у другій - знаходились школярі, які проживають в повній сім’ї.

Ø  На третьому етапі була розроблена і здійснена програма емпіричного дослідження.

Ø  На четвертому етапі проводилася обробка та інтерпретація отриманих даних, підведення підсумків дослідження.

В досліджуванні нами використовувалася методика: "Рівень співвідношення"цінності" і "доступності" в різних життєвих сферах" (Є. Б. Фанталової) [35].

Методика "Рівень співвідношення" цінності "і" доступності "в різних життєвих сферах" (Є. Б. Фанталової)

Дана методика спрямована на діагностику неузгодженості, дезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері, ступеня незадоволеності поточної життєвою ситуацією, внутрішньої конфліктності, блокади основних потреб, а також рівня самореалізації, інтегрованості, гармонії.

Дана методика розглядає 12 основних загальнолюдських цінностей і виявляє співвідношення таких психологічних параметрів, як "Цінність" (Ц) і "Доступність" (Д) для людини кожної з цих цінностей. Для будь-який життєво важливої ​​сфери можна виділити кілька типових варіантів взаємозв'язку Ц і Д, а саме:

) Ц і Д повністю збігаються;

) Ц і Д значною мірою збігаються;

) Ц і Д значною мірою розходяться, і така розбіжність має два варіанти: Ц перевищує Д (Ц> Д), Д перевищує Ц (Д> Ц);

) Ц і Д повністю розходяться.

Таким чином, основний психометрической характеристикою даного тесту є показник "Цінність-Доступність" (Ц-Д), що відображає ступінь неузгодженості, дезінтеграції в мотиваційно - особистісної сфері. Остання, у свою чергу, свідчить про ступінь незадоволеності поточної життєвою ситуацією, внутрішньої конфліктності, блокади основних потреб з одного боку, а також про рівень самореалізації, інтегрованості, гармонії з іншого боку.

R =∑ │Ц i - Д i │

ІНДЕКС РОЗБІЖНОСТІ ЦІННІСТЬ - ДОСТУПНІСТЬ

При n = 12 теоретичні кордону індексу розбіжності "Ц-Д" будуть знаходитися в межах 0 - 72, де 0 - означає повний збіг "Цінності" і "Доступності" і вказує на однозначність того й іншого для особистості. 72 - максимальна розбіжність "цінності" і "доступності" згідно верхній межі методики. Воно вказує на повне неспівпадіння "бажаного" і "реального" у поточній життєвій ситуації. Суб'єктивні формули, тобто оцінки того, що відбувається "зсередини", для 0 і 72 будуть наступні: 0 - "Цінна" - одне і теж для мене, що "доступне", і, навпаки, "доступне" - одне і теж, що "цінне".

72 - Того, що для мене цінне, немає, а те, що є, мені не потрібно.

Об'єктивно, виходячи зі змісту, теоретико-методологічного понятійного апарату психології, індекс розбіжності "Ц - Д" (R) - це показник неузгодженості, дезінтеграції в мотиваційно - особистісної сфері, свідчить про ступінь незадоволеності поточної життєвою ситуацією, блокади основних потреб, внутрішнього дискомфорту, внутрішньої конфліктності, а також - про рівень самореалізації, внутрішньої ідентичності, інтегрованості, гармонії.

Є такі показники індексу розбіжності "Ц - Д" (R) у нормі: (М  m)

Чоловіки 33,07 + - 1,7 (n = 43 особи)

Жінки 37,02 + - 1,6 (n = 46 осіб)

За величиною індексу "Ц - Д" можна виділити три рівні дезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері:

Від 0 до НОРМИ (33 у чоловіків, 37 у жінок) - низький рівень дезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері.

Від НОРМИ до 50 - середній рівень дезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері.

- 72 - високий рівень дезінтеграції у мотиваційно-особистісній сфері.

ВК - внутрішній конфлікт (ступінь розбіжності між тим, що "є", і тим, що "має бути", між "хочу" і "маю", а також між "хочу" і "можу").

ВВ - внутрішній вакуум (внутрішньої спустошеність, зниження мотивів).

НЗ - нейтральна зона-це вся сукупність показників, де немає помітних "внутрішніх конфліктів" і "внутрішніх вакуумів".

Зразок опитувальника (див. додаток А)

2.2 Аналіз отриманих результатів

Зокрема, ми встановили, що діти з неповних сімей мають середній рівень дезінтеграції в мотиваційно-особистісній сфері, а діти, що виховуються в повних сім’ях мають низький рівень дезінтеграції в мотиваційно-особистісній сфері. Це в свою чергу свідчить про те, що підлітки, які виховуються в неповній сім’ї в більшій мірі незадоволені своєю поточною життєвою ситуацією, відчувають внутрішній дискомфорт та внутрішню конфліктність (кількісні показники розміщені в табл. № 1 та малюнку 1, 2).

Табл. № 1 Рівень співвідношення "цінності - доступності" дітей з повних та неповних сімей.

Мал.1 Показники рівня співвідношення "цінності-доступності" індексу дезінтеграції дітей з неповних сімей.

Мал.2 Показники рівня співвідношення "цінності-доступності"індексу дезінтеграції дітей з повних сімей.

Аналіз отриманих результатів свідчить про наявність внутрішньоособистісних конфліктів у дітей, що виховуються у повних та неповних сім’ях в різних сферах життєдіяльності. За загальними показниками внутрішніх конфліктів виявлено, що для підлітків з неповних сімей порівняно з підлітками, що проживають в повних сім’ях є характерним підвищений показник внутрішнього конфлікту і знижений показник нейтральної зони (сфери, де потреби бажаного і можливості їх задоволення співпадають). Це свідчить, що дітям з неповної сім’ї порівняно з дітьми з повної сім’ї більшою мірою притаманний стан "розриву" між цінностями та їх наявністю (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між "хочу" і "маю").

Виявлено, що найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрішньоособистісні конфлікти, є любов, наявність друзів, впевненість в собі, щасливе сімейне життя. Були отримані наступні дані, які розміщені в табл. № 2.

Табл. №2 Відсоткові частки школярів, з повних та неповних сімей, які мають внутрішньо особистісні конфлікти в різних життєвих сферах.

В першій групі досліджуваних підлітків з неповних сімей, які відчувають внутрішньоособистісний конфлікт, найбільш значимими виступають наступні цінності: щасливе сімейне життя, любов, матеріально забезпечене життя, свобода як незалежність у вчинках та діях, впевненість в собі. До найменш значимих життєвих сфер вони віднесли: активне діяльнісне життя, пізнання, творчість, краса природи та мистецтва. При цьому найбільш доступними сферами в середовищі дітей даної групи являються: пізнання, творчість, здоров’я, активне діяльнісне життя. Менш доступні: щасливе сімейне життя, любов, матеріальна забезпеченість, свобода. Для групи підлітків з повних сімей значимими виступають такі сфери життя, в яких спостерігається внутрішньоособистісний конфлікт як матеріально-забезпечене життя, свобода , творчість , активне діяльнісне життя. До менш значимих життєвих сфер можна віднести: щасливе сімейне життя, любов, впевненість в собі, пізнання. Найбільш доступними сферами є любов, щасливе сімейне життя, впевненість в собі. Таким чином, ми бачимо, що в групі де досліджуваними були діти з неповних сімей, спостерігається розбіжність між цінностями, які є важливими для них і ступінню їх досягнення. Цим і пояснюється наявність у них переживання внутрішньо особистісного конфлікту. Наочно дані представлені на мал. 3

Отримані нами результати свідчать про те, що гендерні відмінності між дітьми позначаються на їх внутрішньоособистісній конфліктності. Так ми виявили, що група дівчат з неповної сімї має вищі показники внутрішнього конфлікту ніж хлопці з цієї ж групи. Також, аналіз результатів, дає підстави стверджувати, що даний вид конфліктів має значно вищі показники у підлітків, що виховуються у неповній сімї, а ніж у тих підлітків, що зростають у повній сімї. А саме у дівчаток з неповних сімей найвищий відсоток внутрішньоособистісних конфліктів прослідковується у таких життєвих сферах як щасливе сімейне життя (24%), любов(24%), впевненість в собі (16%), в той час як у дівчаток з повних сімей найвищі результати, що свідчать про внутрішню конфліктність, отримані у сферах матеріально забезпечене життя (16%), творчість ( 12%), свобода (12%). При цьому у дівчаток першої групи даний конфлікт є відсутнім у сфері творчість, а у дівчаток другої групи у сферах любов, впевненість в собі та краса природи та мистецтва. Детальні дані розміщені в табл.№ 3 та малюнку 4.

Мал. 3 Відсоткові частки школярів, з повних та неповних сімей, які мають внутрішньоособистісні конфлікти в різних життєвих сферах.

Мал.4 Відсоткові частки внутрішньоособистісних конфліктів у дівчат підліткового віку з повних та неповних сімей, визначені в різних життєвих сферах.

Табл. № 3 Відсоткові частки внутрішньоособистісних конфліктів у дівчат підліткового віку з повних та неповних сімей, визначені в різних життєвих сферах.

У хлопчиків з неповної сімї найбільше значення внутрішнього конфлікту ми виявили в наступних сферах: любов (24%), матеріально забезпечене життя (24%), щасливе сімейне життя (24%) та свобода (16%). Відсутність даного виду конфлікту ми бачимо у сферах краса природи та мистецтва, а також пізнання. Хлопчики з повної сімї мають найвищі показники конфліктності у життєвих сферах, таких як матеріально-забезпечене життя (16%), творчість (12%), свобода (12%). При цьому у сферах любов, впевненість в собі, пізнання, активне діяльнісне життя та краса природи та мистецтва внутрішній конфлікт відсутній. Детальні дані розміщені в табл.№ 4 та мал. 5.

Мал.5 Відсоткові частки внутрішньоособистісних конфліктів у хлопців підліткового віку з повних та неповних сімей, визначені в різних життєвих сферах.

Табл. № 4 Відсоткові частки внутрішньоособистісних конфліктів у хлопців підліткового віку з повних та неповних сімей, визначені в різних життєвих сферах.

Порівнявши середні значення внутрішньоособистісних конфліктів в різних життєвих сферах дітей експериментальної та контрольної групах, ми виявили, що даний вид конфліктів є характерним для дітей обох груп і це дає нам підстави стверджувати, що внутрішньоособистісні конфлікти є нормальним явищем в розвитку особистості і важливим способом її розвитку. Зокрема в даних досліджуваних групах внутрішньоособистісні конфлікти найбільш яскраво виражені в таких життєвих сферах: щасливе сімейне життя, впевненість в собі, свобода, любов, матеріально забезпечене життя. В таких сферах як активне, діяльне життя, наявність хороших і вірних друзів, пізнання внутрішньоособистісні конфлікти виражені в меншій мірі. Проте в експериментальній групі, до якої належали діти, які виховуються в неповних сім’ях, показники внутрішньоособистісних конфліктів в різних життєвих сферах є вищими за показники дітей з повної сімї, які належали до контрольної групи. Це свідчить про те, що склад сім’ї впливає на внутрішній особистісний стан дитини і загострює у неї ступінь вираженості внутрішньоособистісних конфліктів. Більш детально кількісні результати представлені в таблиці №5 .

Табл. №5 Середні значення кількісних індикаторів внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життєдіяльності дітей з повних та неповних сімей.

Наочно дані представлені на малюнку № 6.

Мал. № 6 Показники середніх вибіркових значень кількісного вираження внутрішньоособистісних конфлікту в різних сферах життєдіяльності дітей з повних та неповних сімей.

Ми також порівняли середні значення внутрішньоособистісного конфлікту в різних життєвих сферах життєдіяльності за гендерними відмінностями в обох групах. Нами було виявлено, те, що дівчата в експериментальній і контрольній групі мають вищі показники внутрішньоособистісного конфлікту ніж хлопці в даних групах. Також отримані результати свідчать про те, що хлопці з неповної сім’ї мають досить високі показники внутрішньоособистісних конфліктів в різних життєвих сферах, в той час як показники внутрішньоособистісних конфліктів хлопців з повних сімей є значно нижчими. Це в свою чергу свідчить про те, що емоційний стан хлопчиків у неповній сім’ї більш низький ніж у хлопчиків з повної сім’ї, тому, хлопчики, що виховуються в неповній родині частіше відчувають почуття самотності і труднощі у спілкуванні. Кількісні показники представлені в табл. №6 і №7 та графічно зображені на мал. № 7 і мал.№8.

Табл. № 6 Середні значення внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життєдіяльності дівчат з повних та неповних сімей.

Примітки: В таблиці арабськими цифрами позначено наступні життєві сфери: 1 - активне, діяльне життя; 2 - здоров’я; 3 - цікава робота; 4 - краса природи і мистецтва; 5 - любов; 6 - матеріально забезпечене життя; 7 - наявність хороших і вірних друзів; 8 - впевненість в собі; 9 - пізнання; 10 - свобода як незалежність у вчинках і діях; 11 - щасливе сімейне життя; 12 - творчість. А - група дівчат з неповних сімей; Б - група дівчат з повних сімей;

Табл. № 7 Середні значення внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життєдіяльності хлопців з повних та неповних сімей.

Примітки: В таблиці арабськими цифрами позначено наступні життєві сфери: 1 - активне, діяльне життя; 2 - здоров’я; 3 - цікава робота; 4 - краса природи і мистецтва; 5 - любов; 6 - матеріально забезпечене життя; 7 - наявність хороших і вірних друзів; 8 - впевненість в собі; 9 - пізнання; 10 - свобода як незалежність у вчинках і діях; 11 - щасливе сімейне життя; 12 - творчість. А - група хлопців з неповних сімей; Б - група хлопців з повних сімей.

Мал. № 7 Показники середніх вибіркових значень кількісного вираження внутрішньоособистісного конфлікту в різних сферах життєдіяльності дівчат з повних та неповних сімей.

Мал. № 8 Показники середніх вибіркових значень кількісного вираження внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життєдіяльності хлопців з повних та неповних сімей.

Надійність і достовірність отриманих результатів забезпечується аналізом вітчизняних і зарубіжних наукових робіт з даної проблематики; вибором схеми емпіричного дослідження, адекватної його завданням; застосування прийнятих у науці методик отримання емпіричних даних, загальновизнаних методів математично-статестичної обробки результатів, співвіднесенням результатів кількісної і якісної оброки.

Більш узагальнені дані перевірки достовірності отриманих результатів подані у таблиці № 8 .

Табл.№ 8 Значення t-критерію Ст’юдента, отримані при співставлені середніх вибіркових значень кількісних індикаторів внутрішніх конфліктів в різних життєвих сферах в групах дітей, які виховуються в повних та неповних сім’ях.

Примітки: В таблиці арабськими цифрами позначено наступні життєві сфери: 1 - активне, діяльне життя; 2 - здоров’я; 3 - цікава робота; 6 - матеріально забезпечене життя; 7 - наявність хороших і вірних друзів; 10 - свобода як незалежність у вчинках і діях. А - група підлітків з неповних сімей; Б - група підлітків з повних сімей.

* р <0,05

Отже, на основі кількісного аналізу відмінності в досліджених групах виявлені за ступенем вираженості внутрішньоособистісних конфліктів у сфері свобода як незалежність у вчинках та діях.

Таким чином, аналіз отриманих результатів свідчить про те, що наша гіпотеза підтвердилася: ступінь вираженості внутрішньоособистісних конфліктів школяра залежить від складу і емоційного благополуччя сім'ї, в якій він виховується, тому рівень внутрішньоособистісних конфліктів дітей з неповної сім'ї буде вищим, ніж у дітей із повної сім'ї.

Висновки

У процесі теоретичного аналізу літератури з проблеми особливостей внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей та в результаті проведеного емпіричного дослідження, ми дійшли наступних висновків:

. Внутрішньоособистісний конфлікт - це гостре негативне переживання, викликане боротьбою структур внутрішнього світу особистості, що відбиває суперечливі зв’язки із соціальним середовищем і затримує ухвалення рішень. Він виникає на основі свідомості та самосвідомості, до структури якого входить протистояння двох або кількох рівносильних мотивацій, що сприймається і усвідомлюється як особистісна проблема, що вимагає необхідності свого вирішення та подолання.

. Внутрішньоособистісні конфлікти мають специфічні інтегральні показники, такі як погіршення механізму адаптації, посилення стресу, зокрема в когнітивній сфері - зниження самооцінки, затримка прийняття рішень; в емоційній сфері - психоемоційне напруження, часті негативні переживання; в поведінковій сфері - зниження якості та інтенсивності діяльності, негативно емоційний фон спілкування.

. У процесі дослідження ми встановили, що внутрішньоособистісний конфлікт досить специфічний і згідно з вивченою літературою нами були виділені його особливості:

Особливість структури конфлікту - відсутність суб’єктів конфліктного протистояння в якості окремих особистостей чи груп, сторонами конфлікту стають різні внутрішньо особистісні утворення;

Специфічність форм протікання і проявів - даний вид конфліктів протікає у формі тяжких внутрішніх переживань, супроводжуються специфічними станами - страхом, депресіями, стресом, може перерости в невроз або психоз;

Латентність протікання як для оточуючих, так і для самої особистості.

. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів доволі різноманітна. В залежності від того, які сторони внутрішнього світу особи вступають в конфлікт, в нашому дослідженні ми виділили наступні види конфліктів: мотиваційний; моральний; конфлікт нереалізованого бажання, або комплексу неповноцінності; рольовий; адаптаційний; конфлікт неадекватної самооцінки; невротичний конфлікт.

. У процесі дослідження нами були виявлені внутрішні та зовнішні причини внутрішньоособистісних конфліктів школярів з неповних сімей. Згідно вивченій літературі та емпіричному дослідженню, ми можемо стверджувати, що до внутрішніх причин, які спричинені самою особистістю можна віднести:

протиріччя між потребою та соціальною нормою;

протиріччя мотивів, інтересів і потреб;

протиріччя соціальних ролей;

протиріччя соціальних цінностей і норм.

. Зовнішні причини внутрішньо особистісного конфлікту зумовлені положенням особистості в групі можуть бути різними:

фізичні перешкоди, які не дають можливості задовольнити основні потреби;

відсутність об’єкту, який необхідний для задоволення потреби;

біологічні обмеження;

соціальні умови.

. Нам вдалося з’ясувати, що основним інститутом соціалізації і особистісного розвитку дитини являється сім’я, тому для нормального гармонійного розвитку дитини важливим є склад сім’ї, рівень благополуччя сімейних відносин, наявність сприятливого сімейного клімату в якому вона зростає. В неповній сімї родинні функції виконуються на недостатньому рівні, що негативно впливає на формування особистості дитини та загострює в неї внутрішньоособистісні конфлікти.

. Для підтвердження теоретичних відомостей нами було проведено емпіричне дослідження, у процесі якого ми з’ясували, що показники рівня дезінтеграції між „цінностями" та їх „наявністю" в різних життєвих сферах експериментальної та контрольної груп різняться майже в два рази. Зокрема школярі з неповних сімей мають середній рівень дезінтеграції ( 40 балів), а рівень дезінтеграції школярі з повних сімей є низьким (27 балів). Це в свою чергу свідчить про те, що підлітки, які виховуються в неповній сім’ї в більшій мірі незадоволені своєю поточною життєвою ситуацією, відчувають внутрішній дискомфорт та внутрішню конфліктність. В той час як у підлітків з повних сімей при низькому рівні дезінтеграції в мотиваційно - особистіснісній сфері можливість виникнення внутрішніх конфліктів знижується.

. Якісний аналіз отриманих результатів свідчить про:

а) наявність внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життєдіяльності у досліджуваних обох груп. За загальними показниками внутрішніх конфліктів виявлено, що для підлітків з неповних сімей порівняно з підлітками, що проживають в повних сім’ях є характерним підвищений показник внутрішньоособистісного конфлікту і знижений показник нейтральної зони (сфери, де потреби бажаного і можливості їх задоволення співпадають). Це свідчить, що дітям з неповної сім’ї порівняно з дітьми з повної сім’ї більшою мірою притаманний стан "розриву" між цінностями та їх наявністю (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між "хочу" і "маю").

б) виявлено, що найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрішньоособистісні конфлікти школярів з неповних сімей є щасливе сімейне життя, любов, матеріальне забезпечення, свобода, впевненість в собі. Проміжне місце в структурі внутрішніх конфліктів посідають такі сфери: здоровя, цікава робота, наявність друзі, активне життя. Найменш конфліктними є сфери: пізнання, краса природи та мистецтва, творчість.

На підставі емпіричного дослідження та аналізу суперечностей, що лежать в основі внутрішньоособистісних конфліктів здійснено їх ранжування для дітей, що зростають в неповній сім’ї за ступенем конфліктності: особистісно-сімейні конфлікти (любов, сімейне життя); конфлікти, зумовлені матеріальними труднощами; конфлікти, зумовлені станом здоров’я (фізичного та психічного); конфлікти, зумовлені проблемами практичної діяльності; конфлікти, спричинені проблемами соціальної взаємодії (впевненість у собі, наявність друзів, можливість ведення активного діяльного життя, свобода як незалежність у діях і вчинках); конфлікти, пов’язані з прагненням до духовного самовдосконалення (можливість пізнання, творчості, сприймання краси природи та мистецтва).

в) існують гендерні відмінності між дітьми щодо ступеня вираженості внутрішньоособистісних конфліктів. Цей висновок ґрунтується на тому, що у дівчаток показники внутрішнього конфлікту за різними сферами життєдіяльності є вищим ніж у хлопчиків і вони пов’язані з відчуттям особистісної ізоляції.

. Кількісний аналіз показав відмінності в досліджених групах виявлені за ступенем вираженості внутрішньоособистісних конфліктів у сфері свобода як незалежність у вчинках та діях. Так у підлітків з неповних сімей показники за цим параметром є вищими.

Отже, проаналізувавши психолого-педагогічну літературу та здійснивши емпіричне дослідження, ми дійшли висновку, що ступінь вираженості внутрішньоособистісних конфліктів школяра залежить від складу і емоційного благополуччя сім'ї, в якій він виховується, тому рівень внутрішньоособистісних конфліктів дітей з неповної сім'ї буде вищим, ніж у дітей із повної сім'ї.

Список використаної літератури

1. Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер. - СПб.: Гуманитарное агентство "Академический проект", 1997. - 256 с.

. Андреева А.Д. Как помочь ребенку пережить горе: Психол. консультация / Андреева А.Д. // Вопр. психол. - 1991. - №2. - с. 87-96.

. Анцупов А.Я. Словарь конфликтолога: 2-е изд. / А.Я. Анцупов, А.И.Шипилов. - СПб.: Питер, 2006. - 528 с.

. Анцупов А.Я. Проблема конфликта: аналитический обзор, междисциплинарный библиографический указатель / А.Я. Анцупов, А.И.Шипилов.. - М.: ГАВС, 1992. - 230 с.

5. Березовська Т.П. Емоційний розвиток особистості старшокласників / Березовська Т.П. - Мн.: БДПУ, 2003. - 25 с.

. Бондарчук О. Сім'я, як осередок соціалізації дитини / Бондарчук О. // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. - К.: АЛД, 1998. - 186 с

. Бурбо Л. Отношения родитель - ребенок / Бурбо Л. - Киев, 2002. - 456 с.

8. Василюк Е.Ф. Психология переживаний (анализ преодоления критических ситуацій) / Е.Ф. Василюк. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 200 с.

. Гребенников И. В. Основы семейной жизни / Гребенников И. В. - М.: Просвещение, 1991. - 234 с.

. Гришина Н.В. "Психологія конфлікту" 2-е вид. / Гришина Н.В. - СПб.: Пітер, 2008. - 464 с.

11. Дворецкая М.Я. Взаимосвязь жизненного и профессионального самоопределения у разных социальных групп. Автореф. канд. Дисс. / Дворецкая М.Я. - СПб. - 2003.

. Дементьева И. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье // Соц. исслед. / Дементьева И.- М., 2001. - №11. - С. 108-118.

13. Донченко Е.А. Личность: конфликт, гармонія / Е.А. Донченко, Т.М.Титаренко. - К.: Политиздат, 1989. - 175 с.

. Зубкова Т.С. Неполные семьи//Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семей: Учеб. пособ. Студ / Зубкова Т.С. - М., 2003. - С. 75-80.

. Ковалев А.Г. Психология семейного воспитания / Ковалев А.Г. - Минск: Народная освита, 1998. - 264 с.

16. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / Кон И.С. - М. - 1984. - 335 с.

17. Красильников И.А. Внутриличностный конфликт и психологическая адаптация: Учеб. пособие к спецкурсу для студентов факультета философии и психологии, специальности "Психология" / Красильников И.А. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2007.-110 с.

18. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.

19. Левин К. Теория поля в социальных науках: Пер. с англ. / К. Левин. - СПб. :Ювента, 2000. - 406 с.

20. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека / Н.Д. Левитов. - М.: Просвещение, 1964. - 343 с.

21. Лурия А.Р. Экспериментальные конфликты у человека / А.Р. Лурия //Проблемы современной психологи /Под.ред. К.Н.Корнилова. - М.-Л., 1930. - С.97-137.

22. Маланьїна Т.М. Проблема внутрішньо особистісного конфлікту в психології / Маланьїна Т.М. // Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць. 2010. - № 2. С. 12-24.

. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. - СПб: Евразия, 1999. - 478 с.

25. Мясищев В.Н. Личность и неврозы / В.Н. Мясищев. - Л.: ЛГУ, 1960. - 589 с.

. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии: Пер. с англ. / Оклендер В. - М., 1997. - 303 с.

. Общая психология /под редакцией В.В. Богословского, А.Г. Ковалева, А.А. Степанова-М. : Просвещение, 1998. - 159 с.

. Психологічний Словник. Під ред. А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського. М.: Політвидав, 1990. - 356с.

29. Психология подростка. Полное руководство / Под общей редакцией А. А. Реана. - СПб.: Прайм - ЕВРОЗНАК, 2008. - 504 с.

30. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К.Роджерс. - М.: Прогресс "Универс", 1994. - 480 с.

. Сарджвеладзе Н.И. Личность и ее взаимодействие с социальной средой / Сарджвеладзе Н.И. - Тбилиси: "Мецниереба", 1999. -145с

32. Столин В.В. Самосознание личности / В.В. Столин. - М.: Изд-во МГУ, 1983. - 284 с.

33. Тайсон Ф., Тайсон Р. Психоаналитические теории развития. Когито-Центр / Тайсон Ф., Тайсон Р. - Серия: Университетское образование. - 2006. - 407 с.

. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности / Титаренко В.Я. - М.: Мысль, 1987. - 321с.

. Фанталова Е. Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта. - Самара: Издательский дом Бахрах-м, 2001. - 128 с.

36. Фельдштейн Д. И. Проблемы возрастной и педагогической психологии / Фельдштейн Д. И. - М., 1995. - 284 с.

37. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса / Л. Фестингер. - СПб.: Речь, 2000 - 318 с.

. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой / Фигдор Г. - М., 1995. - 195 с.

39. Франкл В. Пошук сенсу життя и логотерапия. / Франкл В. // Психология личности. Тексты. - М. МГУ. 1982. - С. 121

40. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. - М.: Прогресс, 1990. - 395 с.

41. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции / З. Фрейд. - М.: Наука, 1989. - 381 с.

42. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Є. Фромм. - М.: Республика, 1994. - 447 с.

43. Хорни К. Невротическая личность нашего времени / К. Хорни. - М.: Прогресс: Универс, 1993. - 480 с.

. Юрченко І.В. Функціонально неповна сім’я: характерні риси та проблеми // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія / Юрченко І.В. - Івано-Франківськ: ВЦВ ЦІТ, 2008. - Вип. 13. - Ч. 2. - С. 207.

. Юрченко І.В., Психологічна характеристика неповної сім’ї // Альманах студентського наукового товариства "Актуальні питання психологічної науки" Юрченко І.В . - Рівне: РДГУ, 2008. - Вип. 1. - С. 119.