Дипломная (вкр): Прямі податки в Україні: теорія і практика

Середньою ставкою податку з доходів у розмірі 19% обкладаються дивіденди та надходження від долі у прибутках юридичних осіб. Податком з доходу обкладаються фізичні особи, які постійно проживають в Польщі та особи, які перебувають в країні понад півроку. Також оподатковуються доходи осіб, що проживають за кордоном, якщо джерело цих доходів знаходиться у Польщі.

Для визначення загальної суми оподаткування дохід зменшується на суму страхових внесків на пенсійне страхування за віком та станом здоров'я, на лікарняне страхування та страхування від нещасних випадків, що передбачено у положеннях про систему соціального страхування.

Швеція

Найбільш важливий вид національного податку в Швеції - прибутковий податок. Він розподіляється на три категорії: податок на трудові доходи фізичних осіб, майновий та корпоративний.

Якщо скупний прибуток фізичної особи не перевищує 170 тис. крон, податок складає 31%, при перевищенні вказаної суми, ставка податку може зростати до 50%. Майновий податок стягується із розрахунку вартості майна: до 800 тис. крон - ставка нульова; до 1,5 млн. крон - 1,5%; до 3,5 млн. крон - 12 тис. крон + 2,5%; на майно більшої вартості - 62 тис. крон + 3%. Корпоративний податок стягується з підприємств за ставками в межах від 20 до 30%.

Наступними важливими надходженнями в бюджет є соціальні виплати із заробітної плати фізичних осіб, що сягають до 22%. Роботодавці також сплачують в пенсійний та фонд медичного страхування 43% із розрахунку фонду заробітної плати.

Великобританія

Податок з доходів фізичних осіб

Цей податок був запроваджений в 1799 році з метою акумуляції додаткових джерел для фінансування війни з французькою армією. Він і зараз залишається - найбільш важливий податком.

Податок передбачає низку пільг:

–        неоподатковуваний мінімум складає 3445 фунтів стерлінгів на рік;

–        для осіб старших 64 років - 4200 фунтів стерлінгів;

–        для осіб старших 74 років - 4370 фунтів стерлінгів;

–        неповним сім’ям, які мають дітей віком до 16 років;

–        неповним сім’ям, діти яких навчаються у вищих навчальних закладах денної форми навчання;

–        оподатковуваний дохід зменшується на суму витрат, пов’язаних з одержанням доходу (спецодяг, обладнання для роботи), а також на суми внесків до пенсійних і благодійних фондів, медичної страховки для старших 65 років, процентних платежів по позиках на придбання житла та власності (максимум 30 тис. фунтів стерлінгів).

До речі, величина знижок щорічно індексується в залежності від рівня інфляції.

До цього ж у Великобританії існує дещо інший принцип (на відміну від інших кран Європи) побудови на нарахування податку на прибуток, який розподіляє дохід на певні групи в залежності від джерела отриманого доходу.

Діє всього 5 груп, кожна така група оподатковується за особливим принципом і названа в порядку англійського алфавіту: A, C, D, E, F.

Група A - доходи від власності та орендованого майна (землі, будинку, квартири, якщо це буде навіть автофургон чи яхта, пристосовані для постійного проживання); оподатковуваний дохід вираховується як різниця між доходами від власності чи володіння майном і експлуатаційними видатками на його утримання; до даної групи відносяться також доходи від колишньої;

Група B - комерційна експлуатація лісів, що знаходяться у приватній власності;

Група C - доходи від облігацій державних позик;

Група D - доходи від виробничо-комерційної діяльності (наприклад, прибуток власника магазину), від надання послуг особами вільних професій (адвокатами, лікарями і т. д.), аліменти, гонорари, доходи британських підданих від цінних паперів і майна, що знаходиться за кордоном);

Група E - заробітна плата, пенсії з приватних пенсійних фондів, оподатковувані соціальні допомоги;

Група F - дивіденди та інші виплати, здійснювані компаніями. Загалом, система поділу на групи має ряд переваг, що дозволяє визначити кількість платників по кожній із окремих груп доходів.

Ці доходи оподатковуються за такими ставками: за мінімальною - 10%, базовою -22%, максимальною - 50%.

Корпоративний податок

З метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності британських компаній, заохочення інвестицій та інновацій ставку податку на прибуток корпорацій було знижено з 30% до 28%. Крім того було спрощено систему податкових знижок, передбачену для компаній, що здійснюють інвестиції в основний капітал. Водночас підвищено ставку корпоративного податку, яка дії для невеликих підприємств (із прибутками, нижчими 300 тис. ф. ст.).

Корпоративний податок стягується з глобальних прибутків британських компаній-резидентів, державних корпорацій і некорпоративних асоціацій. Фірми,

Що не є резидентами, сплачують лише на прибутки від їх діяльності в цій країні. Корпоративний прибуток, який обкладається податком, складається з доходів від торговельної, інвестиційної діяльності та продажу основного капіталу(див. таблицю 3.4).

прямий податок надходження сплата

Таблиця 3.4

Ставки корпоративного податку

Стандартна ставка корпоративного податку становить 28%, знижена - 21% на прибутки нижче 300 тис. ф. ст., діє система знижок, тобто прибуток понад 300 тис. ф. ст. обкладається за ефективною граничною ставкою в розмірі 29,75%. Ця система застосовується з метою поступового збільшення середньої ставки податку, поки вона не досягне 28%:

Податок на спадщину

Прийнятий у 1986 році.

Стягується з операцій передачі матеріальних цінностей на час смерті або незадовго до смерті, вартість яких перевищує мінімальний поріг(312 тис. ф. ст.). Податок на спадщину нараховується на частину суми передачі, що перевищує встановлений поріг, за єдиною ставкою - 40% після смерті або протягом трьох років до смерті та виплачується з фондів, які передаються у спадщину. Якщо передача майна відбувається в період від трьох до семи років до смерті, оподатковується за зниженою ставкою, а коли більше ніж за 7 років до смерті не оподатковується (див. таблицю 3.5):

Таблиця 3.5

Зниження податку на спадщину у випадку передачі майна до фактичної смерті фізичної особи

Муніципальний податок

З 01.04.1993 року систему місцевого комунального оподаткування, що застосовувався до фізичних осіб, замінив муніципальний податок, розмір якого є вартість майна.

Місця проживання (квартири, будинки) групуються за діапазонами відповідно до їх ринкової вартості, потім органи місцевої влади визначають загальний рівень муніципального податку, співвідношення ставок для різних діапазонів визначається органами центральної влади (див. таблицю 3.6):

Таблиця 3.6

Ставка податку відносно діапазону

Майнові діапазони для Англії й Шотландії розраховано за ринковою вартістю помешкань станом на 01.04.1991 року та не переоцінювалися з часу запровадження податку.

У таблиці 3.5 наведено вісім вартісних діапазонів (А - Н) і частку помешкань у Англії в кожному діапазоні. Оскільки вартість більшості англійських помешкань є меншою, ніж визначено діапазоні D, більшість домашніх господарств сплачує муніципальний податок нижчою за ставку (діапазон А - С).

Проте, незважаючи на розвиток економіки, незважаючи на проведені реформи британської податкової системи протягом останніх тридцяти років, залишається ще багато питань, що потребують розв’язання для забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку.

.3       Перспектива подальшого реформування податкової системи

За висновком науковців механізм реалізації сучасної системи прямого оподаткування є переважно фіскальними [37]. Через це проблема полягає в знаходженні меж оптимального співвідношення прямих і непрямих податків у структурі податкової ситеми, тобто у визначенні, на які економічні дії суб’єктів господарювання спрямовуватиметься податковий тиск - на споживання, одержання доходів, на використання природних ресурсів.

Це станеться лише у тому випадку, якщо номінальні доходи основних платників (насамперед, фізичних осіб) будуть зростати достатніми темпами.

Для вдосконалення державі потрібно вибрати напрями реформування, які відповідатимуть стратегічним цілям стійкого безінфляційного зростання країни, підвищенню життєвого рівня населення, забезпечення макроекономічної стабільності, встановлення оптимальної структури економіки, скорочення масштабів тіньової економіки та розвитку конкурентного середовища.

Як початковий крок на шляху цих змін, Податковий Кодекс прийнятий у 2010 році, і став першим законодавчим актом, який реалізовує зазначені цілі.

Кодекс викликав багато дискусій і неоднозначних підходів, в основному у сфері адміністрування податків, а також щодо спрощеної системи оподаткування. Тому акцент було зроблено на «складових податкової системи, за допомогою яких можна поліпшити позицію України у глобальному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником «сплата податків»[15].

Норми Кодексу відповідають його місії: реформуванню фінансової системи, що полягає в удосконаленні системи оподаткування шляхом ресурсного забезпечення виконання функцій держави (фіскальну) та підвищенню ефективності державного управління (регулююча), а також створено принципово новий нормативно-правовий акт з питань оподаткування як цілісний, узгоджений й комплексний документ.

Запровадження цього документа замість декількох сотень норм податкового законодавства допомогло уникнути неоднорідності і складності нормативно-правової бази оподаткування. Так, практично усунуто економічно необґрунтовані розбіжності між підходами до визначення та оцінки доходів і витрат при встановленні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку.

Про те, не всі невідповідності усунуті і реформа податкової системи повинна продовжитися до повного усунення суперечностей та проходити синхронно з упорядкуванням та оптимізацією інших систем з вирішенням таких основних питань:

–       підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;

–        наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

–        розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;

–        перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходів та надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;

–        забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом впровадження в практику страхової медицини із залученням фінансової підтримки держави;

–        підтримка проведення структурних реформ в економіці;

–        надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;

–        забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;

–        переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля;

–        проведення реформ у бюджетній сфері, спрямованих на зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування та вдосконалення міжбюджетних відносин.

Всі вищеназвані напрями реформування системи оподаткування України є вагомим фактором стабільного економічного розвитку національної економіки, підвищення її внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності, сприяння подальшого розвитку підприємництва в Україні.

Треба також наголосити, що впровадження реформи здійснюється в умовах подолання наслідків фінансово-економічної кризи, поступового зростання обсягу надходжень від сплати податків і зборів до державного та місцевого бюджетів, усунення збільшення бюджетного дефіциту, дефіциту Пенсійного фонду, зростання інвестицій у національну економіку, посилення ділової активності реального сектору та фінансово-кредитній сфері.

Зрозуміло, що ці рекомендації потребують подальшого дослідження з позицій пошуку конкретних форм, методів і технологій їх реалізації. І економічна криза - це поштовх до переосмислення ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів і фіскальних інструментів, які вона використовує. Під час рецесії суспільству легше довести доцільність системно проводити податкові реформи, ніж переконати його переглянути за сприятливих умов. Важливо лише рухатися оптимальним курсом удосконалення оподаткування.

Висновки

В І розділі ми розглянули теоретичні засади прямого оподаткування ми дійшли до таких висновків:

–              прямі податки - це закономірне об’єктивно-суб’єктивне явище, система соціально-економічних та організаційно-правових відносин, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації до бюджету держави частини вартості ВВП з метою фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Регулюються такими нормативно-правовими актами: Податковим Кодексом, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», Декретом Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян»;