Під час організації навчальної самостійної роботи викладач має чітко поставити перед студентами цілі, пов'язані з необхідністю засвоєння навчального матеріалу, запропонувати їм самостійно, тобто без безпосередньої його участі їх досягнути. Залежно від задуму він визначає час здійснення самостійної роботи в процесі навчальних занять, узгоджує її з іншими видами навчальної діяльності, пропонує конкретні завдання, проводить інструктаж щодо їх виконання, з'ясовує повноту, глибину та обсяг обов'язкового виконання завдань, здійснює допоміжні заходи (консультації, спостереження, співбесіди та ін.) з опосередкованого управління діяльністю студентів і діагностики якості самостійної роботи.
Особливості організації самостійної роботи студентів-хореографів у позааудиторний час залежить від завдань та форми її проведення. Традиційно даний вид самостійної роботи розподіляється на: обов’язкову - передбачену навчальними дисциплінами і робочими програмами (виконання традиційних домашніх завдань, завдань навчальної, виробничої і переддипломної практик, написання і захист курсових, дипломних і магістерських робіт); бажану - науково-дослідницьку та творчо-пошукову роботу (самостійне проведення досліджень, збирання й аналіз наукової інформації, створення хореографічних проектів, пошук нетрадиційної лексики і постановки на її основі танцювальних форм, розкриття хореографічними засобами актуальних тем сучасного суспільства); добровільну - участь у роботі наукового студентського товариства (гуртки, конференції, підготовка доповідей, тез, статей); внутрішньокафедральних, міжвузівських, всеукраїнських та міжнародних конкурсах та олімпіадах тощо. Студентів, які працюють над спорідненими темами, об'єднують в одну дослідну групу. Під час засідань таких груп доцільно застосовувати активні методи, які сприяють самостійному прийняттю рішень: «мозковий штурм», «рольову гру», «дискусію без лідера» та інші.
Для ефективного пошуку інформації теоретичного та практичного напряму студенти активно використовують Інтернет-технології. Доступність великої кількості електронних статей, книг, довідкової літератури, електронних навчально-методичних розробок, які викладено на сайтах університетів, майстер-класів, академічних показів, концертних програм, балетмейстерських постановок безумовно розширюють творчий потенціал студентів за умов, якщо вони вміють творчо працювати з добутою інформацією, аналізувати її, систематизувати та використовувати для власного професійного росту.
Важливою умовою організації самостійної роботи є розроблення навчально-методичного комплексу, в якому мають чітко визначатися теми для самостійного вивчення, мета та завдання самостійної роботи, питання та творчі завдання формулювання яких має сприяти стимулюванню активного самостійного творчого мислення студента, методичні рекомендації щодо її проведення, інформаційні джерела, критерії та форми оцінювання результатів.
Вважаємо доцільним визначити умови ефективної організації самостійної роботи студентів як цілісної системи освітнього середовища: організація самостійної роботи в усіх ланках навчального процесу, в тому числі й на етапі засвоєння нового матеріалу; мотивація навчального завдання (для чого, чому сприяє); чітка постановка пізнавальних задач; усвідомлення студентом способів виконання; забезпечення накопичення студентами фонду загальних прийомів, умінь, способів розумової праці; навчання студентів бачити і формулювати проблеми, самостійно їх вирішувати, вибірково використовуючи для цього наявні знання, уміння й навички, перевіряти здобуті результати; диференціація та індивідуалізація самостійної роботи; визначення критеріїв оцінювання навчальних досягнень студентів; урізноманітнення видів і форм контролю (академ-покази, творчі танцювальні проекти, колоквіуми, контрольні роботи, тести тощо); розробка навчально-методичних комплексів для організації самостійної роботи студентів з використанням інноваційних технологій.
Враховуючи специфіку педагогічної діяльності хореографічної сфери, досить ефективною формою формування самостійності студентів може бути завдання підготувати хореографічний етюд, або композицію без будь-якої сторонньої підготовки, враховуючи рівень виконавської майстерності. Такі твори вчаться у досить короткий термін та презентуються в присутності викладача та інших студентів-виконавців, що отримали аналогічне завдання.
Переваги такого підходу значні: по-перше, ніхто не чинить тиску на студента в процесі вибору теми та ідеї композиції; по-друге, ніхто не примушує зосередити свої зусилля при самостійній творчій роботі; по-третє, усвідомити свої помилки, критично підійти до власного виконання та оцінити виконання інших.
Викладач-наставник, у свою чергу, має доброзичливо, у формі поради (а не зауважень) вказати на помилки та недоліки, враховуючи особливості кожного студента та створити атмосферу заохочення до подальшого самовдосконалення, наполегливої самостійної роботи.
Практика переконливо свідчить, що самостійна робота студента буде більш ефективною, якщо він буде зацікавлений її результатом. З огляду на це значним мотиваційним чинником до самостійного вивчення хореографічної композиції та надання їй власної інтерпретації, може слугувати пропозиція виступити з власним номером в концерті або взяти участь у інших мистецьких заходах.
За таких умов самостійна робота студента цілком буде націлена на кінцевий результат та сприятиме оптимальному розподілу часу на самопідготовку, роботу над технікою, художнім образом тощо.
Проведене спостереження свідчить, що формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів може відбуватися як на свідомій, так і на інтуїтивній основі. В першому випадку початковою базою для правильної організації діяльності служить розуміння мети, завдань, форм. У другому - переважають навички, що сформувалися під впливом механічних повторень, наслідувань і т. п.
Завдання кожного виду самостійної пізнавальної діяльності студентів будуть відповідно різними, але загалом викладач повинен заздалегідь збудувати її систему, враховуючи мету та види, відбираючи навчальну інформацію і засоби педагогічної комунікації, продумавши роль студента в самостійної пізнавальної діяльності.
Дуже важливо, щоб кожен викладач чітко знав норми часу, необхідні студентам на виконання того або іншого завдання у відповідності з Державним освітнім стандартом.
Важливо також звернути увагу на проблеми, покращення яких може призвести до збільшення ефективності самостійної робота. Вважаємо, що чи не основною проблемою постає правильно організований процес контролю. Контроль виконання самостійної роботи студента проводиться відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Рекомендовані такі основні форми контролю самостійної роботи:
поточний контроль;
модульний контроль;
тестування;
проведення контрольних (самостійних) робіт;
усне опитування з теорії;
перевірка домашніх (творчих) завдань;
прослуховування доповіді з самостійно вивчених розділів дисципліни;
практичний показ самостійно складеної комбінації чи етюду;
захист індивідуального навчально-дослідного завдання;
проведення олімпіади, круглого столу серед студентів, які одночасно вивчають курс «Теорія і методика класичного танцю»;
підсумковий контроль (залік, екзамен).
Варто відзначити, що самостійна діяльність майбутнього вчителя хореографії повинна здійснюватися за систематичним графіком з чіткими вимогами та регламентом, поєднуючи в собі певні правила та стимули.
Основними факторами, які стимулюють студента-хореографа до систематичної самостійної діяльності є:
формування внутрішньої мотивації студента (самовдосконалення, саморозвиток, професійне зростання тощо);
чітка установка з боку педагога на постійність і поетапність в ході навчально-самостійної діяльності;
планування змісту самостійної роботи як однієї із провідних форм навчально-виховного процесу;
комплексний підхід до організації самостійної роботи; - постановка конкретних, чітких вимог та критеріїв оцінки до результатів самостійної роботи;
індивідуальні консультації студентів;
планомірний розподіл обсягу аудиторної і самостійної роботи; - надання необхідного методичного матеріалу;
своєчасна оцінка результатів самостійної діяльності студента; Самостійна робота є особливою формою прояву творчої активності студента, ефективність якої залежить від її планування, організації, змісту, взаємозв’язку, характеру завдань та результатів її виконання.
Отже, залучення студентів-хореографів до основних форм та видів самостійної роботи в процесі вивчення теорії і методики класичного танцю успішно сприятимуть формуванню необхідних особистісних якостей, знань, умінь, навичок на шляху професійного становлення.
Ми поділяємо погляди багатьох дослідників [1, 3, 6, 8, 12, 13, 14] щодо необхідності вчити студентів ефективно формувати й розвивати свої творчі здатності й самостійність у процесі навчальної діяльності, оскільки уміння, знання, показники особистості, які накопичуються в процесі навчання, є основою для подальшого розвитку творчих здатностей майбутнього хореографа в його професійній діяльності.
Аналіз розглянутих вище основних психолого-педагогічних концепцій, теорій і технологій дозволяє зробити висновок про можливість їхньої адаптації, конкретизації й використання в процесі підготовки майбутніх хореографів при навчанні хореографічним дисциплінам.
Розробка й побудова методики формування творчої самостійності, що ґрунтується на системному підході, забезпечить створення моделі методики й підпорядкування всіх компонентів такої системи єдиній меті - формуванню творчої самостійності; з'явиться можливість обґрунтування мотивів, цілей, ієрархічності компонентів, а також визначення результатів застосування методики.
Створення методики на основі теорії діяльністного підходу, розвиваючого навчання забезпечить суб'єкт-суб'єктну систему навчання хореографічних дисциплін і цілеспрямований розвиток професійно-особистісної якості фахівця - творчу самостійність. Застосування теорії поетапного формування розумових дій допоможе обґрунтувати й розробити не тільки когнітивний, але організаційний компоненти творчої самостійності майбутнього хореографа.
Змістовний компонент методики формування творчої самостійності базується на теорії проблемного навчання, що дозволяє максимально забезпечити суб’єктність навчання, мобілізувати мотиваційні, спонукальні й творчі ресурси студента. Теорія рішення винахідницьких задач найбільш повно задовольнить зближення цілей і методів навчання із професійною діяльністю майбутнього хореографа.
Забезпеченням технічних засобів навчання, інструментом інформаційної насиченості навчального процесу, засобом досягнення повноти використання професійних знань, навичок, умінь майбутнього хореографа при формуванні творчої самостійності можуть стати інформаційні технології навчання.
Теорія особистості має величезне значення на всіх етапах розробки методики формування творчої самостійності як один із провідних аспектів формування професійно-особистісних якостей фахівця, його розвитку в процесі навчання майбутніх хореографів.
Розроблена нами модель формування творчої самостійності (рис. 2.2.1) включає основні компоненти: мету, завдання, принципи, зміст, методи навчання, форми організації й технічні засоби забезпечення навчального процесу, методи оцінювання рівня сформованості творчої самостійності в процесі навчання хореографічним дисциплінам.
Мета методики - формування навичок самостійної роботи при вивченні хореографічних дисциплін як значимої професійно-особистісної характеристики підготовки фахівця.
Завдання методики:
- формування в студентів емоційно-ціннісного ставлення до процесу навчання, творчої самостійної діяльності й потреби в ній;
- оволодіння систематизованими знаннями, навичками, уміннями, усвідомлення соціальної й особистої значимості творчої самостійної діяльності, прагнення й уміння вирішувати проблемні ситуації;
- розвиток умінь виділяти, аналізувати й врегульовувати проблемні ситуації, практично застосовувати отримані знання;
- забезпечення самостійного, рефлексивного (критичного) мислення, прогнозування й самооцінки результатів своєї діяльності.
Методика базується на принципах навчання - організаційних і процесуальних, що є невід'ємним компонентом дидактичної структури формування творчої самостійності. Саме принципи навчання забезпечують шляхи досягнення поставленої мети, з яких у першу чергу варто виділити загальнодидактичні (науковість, системність, свідомість і активність, доступність і наочність, індивідуальність, оптимізація, зв'язок з життям, проблемність).