Материал: Самостійна робота студентів як засіб формування професійної майстерності педагога-хореографа
Нами було встановлено три рівні сформованості творчої самостійності за компонентами:
- достатній рівень характеризується тим, що рішення приймаються переважно на основі рекомендацій викладача або підказок і порад інших студентів, креативні показники самооцінки особистості зміщені до низьких значень; умінням більш-менш точно формулювати визначення, вибирати запропоновану схему без пояснень; заучуванням матеріалу без системності; теоретичною необґрунтованістю рішення завдань; мінімальним використанням джерел інформації. Відсутні уміння й навички володіння методами й механізмами творчого пошуку, навички організації самостійної діяльності. Має місце неточне розуміння завдань, труднощі у визначенні причини й наслідку. У процесі навчання не проявляються творча активність, самостійність.
- середній рівень - великий вплив на мотив реалізації творчої самостійності мають зовнішні фактори, засновані на помітності особистості й можливості одержати схвалення своїм діям; особистий досвід превалює при виробленні рішення, а креативні показники самооцінки тримаються в рамках значень середнє, вище за середнє. Є присутнім грамотне формулювання термінів, уміння застосовувати правило; уміння виділяти головне в досліджуваному матеріалі; рішення приймаються на теоретичній основі, але відсутнє всебічне дослідження ситуації; використання різних джерел інформації; алгоритмізоване рішення. При цьому проявляється низька самостійність. Потребує допомоги при плануванні професійної діяльності.
Не завжди адекватно оцінює себе за результатами своєї професійної діяльності. В особистісному аспекті нестійкі показники працездатності, прояв творчої активності не носить систематичного характеру.
високий рівень - творча самостійність активізується внутрішніми мотивами особистості, прагненням до самовдосконалення, самореалізації; рішення приймаються не тільки на основі особистого знання, досвіду, але й використовуються всілякі інформаційні джерела; оцінка особистісних творчих резервів у студентів досить висока. Відпрацьовано вміння точно й обґрунтовано формулювати визначення, указувати залежність одного поняття від іншого, робити конкретні теоретичні висновки; виділяти головне й уміти пов'язувати з попередніми знаннями; технічно грамотно описувати ситуацію й адекватно її оцінювати; мотивоване використання сучасних джерел інформації; власне бачення ситуації й вироблення власного стилю в ухваленні рішення. Технологічна сфера показує вміння організувати самостійну діяльність, володіння методами творчої самостійної діяльності, уміння критично оцінювати результати діяльності; самостійність при плануванні роботи; правильне осмислення змісту професійного завдання, виділення елементів і визначення способів виконання; постійно оцінює себе з погляду успішного виконання професійної діяльності.
Отже, системоутворюючим фактором вивчення дисципліни визначена творча самостійність студента як інтегративна якість особистості, що проявляється в самостійному, мотивованому і творчому стилі діяльності. Структура і зміст компонентів творчої самостійності студентів наступна: мотиваційний - націленість на успіх, цілеспрямованість самостійної діяльності, усвідомлення себе як професіонала та значимості професійної творчості; когнітивний - адекватність знань, що добуваються самостійно, творче їх застосування, уміння оцінювати ситуацію та своє ставлення до неї, генерувати ідеї; організаційно-технологічний - уміння ставити цілі та приймати рішення, планувати і прогнозувати свою самостійну діяльність, володіння методами і механізмами творчого пошуку, систематизації та застосування інформації; особистісний - розвиток творчих якостей особистості та самостійності мислення, докладання вольових зусиль для подолання інтелектуальних ускладнень.
Констатувальний експеримент проводився у Бердянському державному педагогічному університеті на кафедрі хореографії і мав за мету - визначити ставлення студентів-хореографів до самостійної навчальної діяльності та з’ясувати рівень зацікавленості даною проблемою. З цією метою нами було проведено анкетування серед студентів 1-4 курсів денної форми навчання, використовувався метод спостереження за навчальною діяльністю студентів, за їх самостійною роботою в аудиторний та позааудиторний час. Особливу увагу ми приділяли самостійній роботі студентів з дисципліни «Теорія та методика класичного танцю».
Основними методами на цьому етапі дослідження були спостереження, анкетування та бесіда. Важливість анкетування визначалася відповідністю змісту запитань меті дослідження. Анкети мали закриті питання, у яких були можливі варіанти відповіді, та відкриті - відповіді, на які давали самі студенти (див. додаток).
У процесі дослідження вивчалися:
) обсяг самостійної пізнавальної діяльності студентів у загальному бюджеті навчального часу; сформованість та формування вмінь самостійної пізнавальної діяльності у студентів; відношення та прагнення студентів до самостійної пізнавальної діяльності; запропоновані види самостійної пізнавальної діяльності; рівень вмінь самостійної пізнавальної діяльності;
) труднощі, які виникають у викладачів при організації самостійної пізнавальної діяльності студентів; наявність програм (планів) навчання самостійної пізнавальної діяльності; методичне забезпечення самостійної пізнавальної діяльності студентів; організація самостійної пізнавальної діяльності студентів та її контроль.
Зробимо детальний аналіз результатів анкетування. Аналіз результатів анкетування показав, що у більшості студентів спеціальності «Хореографія» (70%) виникає інтерес до самостійного виконання навчальних завдань, 30% студентів відповідають, що цей інтерес виникає лише іноді. Це доводить, що студенти спеціальності «Хореографія» у більшості розуміють важливість самостійного виконання навчальних завдань.
На запитання: «Чи плануєте Ви самостійної пізнавальної діяльності?» одержані дані підтвердили негативну відповідь студентів. Так за загальними даними 56% студентів не планують самостійної пізнавальної діяльності. Навіть при деяких вміннях самостійно працювати студенти відзначають, що повільно сприймають навчальний матеріал на слух, а також при вивченні та конспектуванні. Таким чином, можна виявити не сформованість у студентів психологічної готовності до самостійної пізнавальної діяльності, незнання загальних правил її організації, невміння реалізувати запропоновані дії.
На запитання анкети: «Скільки часу на тиждень Ви відводите на самостійну підготовку до занять?» отримані результати засвідчили, що більше 25 годин на тиждень відводить на самостійну підготовку до занять 9,3% студентів; 21 - 25 годин - 10,2%; 16 - 20 годин - 18,4%; 11 - 15 годин - 20,8%; 6 - 10 годин - 13,2%.
На запитання: «Чи вистачає Вам часу для самостійної пізнавальної діяльності?» відповіли «так» - 18%, «ні» - 80%, не змогли дати відповідь - 2%. Проведений аналіз виявив таку цікаву деталь: студент, який намагається навчатися добре та відмінно, витрачає більше часу на підготовку до занять і все ж вважає, що цього не достатньо. Студент, який навчається задовільно і приділяє менше часу самостійній роботі, вважає, що відведеного часу цілком достатньо.
Дані цього дослідження свідчать на користь того, що потрібно вивчати бюджет часу студента. Але разом з тим вони з гострою необхідністю ставлять питання про актуальність з’ясування суті і місця самостійної роботи, оскільки одержані дані лише факти, які знаходяться на поверхні, а справжні причини їх появи залишаються невідомими. Окрім того, додаткові ускладнення виникають у зв’язку з тим, що самостійна робота і самостійної пізнавальної діяльності розглядаються як ідентичні поняття.
Самостійна пізнавальна діяльність, яка є основним видом навчальної діяльності у ВНЗ, передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його закріплення, використання, повторення. Фактично єдиний і неподільний процес індивідуального навчального пізнання штучно розчленовується, що гальмує мислення студента або у всякому разі не дозволяє набути такі знання, які сприяли б його розвиткові. У процесі такої діяльності, по суті, рідко враховується суб’єктивний досвід студента, його навчальні можливості.
На запитання анкети: «Яка мета Вашої самостійної пізнавальної діяльності при підготовці до занять?» відповіді студентів розділилися на дві групи: одні (80,6%) орієнтуються на завдання, сформовані викладачем, інші (19,4%) намагаються виходити за рамки запропонованого для самопідготовки. Студенти першої групи пояснювали бажанням отримати позитивну оцінку (50%) та знайти відповідний матеріал до теми заняття (30,6%). Студенти другої групи, основна кількість, ставлять за мету стати висококваліфікованим спеціалістом (6%) та дізнатися більше нової інформації з фаху (13,4%).
На запитання: «Чи завжди Ви досягаєте поставленої мети самостійної пізнавальної діяльності?» позитивну відповідь дали лише 31% студентів, 69% - не змогли дати відповідь.
На запитання: «Які види завдань найкраще сприяють самостійному опрацюванню навчального матеріалу?» більшість студентів (49%) не змогли дати відповідь (мабуть, не зрозуміли питання), лише 19% опитуваних (студенти старших курсів) відповіли, що це практичні види завдань та дослідницькі - 10%.
Аналіз анкетування показав, що студенти найбільше приділяють уваги пізнавально-практичному виду самостійної роботи (42%), а найменше - творчому (12%).
Констатувальний експеримент дав результати, графічна інтерпретація яких наводиться на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Рівень сформованості
самостійної роботи у студентів (%)
Експеримент показав, що у більшості студентів вміння сформовані на достатньому (50%) та середньому (40%) рівнях і тільки 10% мають високий рівень сформованості вмінь самостійної роботи.
Аналізуючи рівні підготовки студентів до самостійної роботи, встановлено, що вони не завжди усвідомлюють суттєву різницю в обсягах, а головне у якості навчального матеріалу між школою та ВНЗ. Їх рівень самостійної роботи буває недостатнім для ефективного оволодіння новими навчальними дисциплінами. Дослідження науковців підтверджують [80], що найлегше на молодших курсах студенти вміють запам’ятовувати, записувати і переказувати почуте і прочитане. У той же час вміння узагальнювати, аналізувати, виділяти головне у теоретичному матеріалі дається важко, а тому студентові необхідні постійні зусилля, і, в першу чергу, в самостійної роботи, під час оволодіння навчальним матеріалом. Отже, самостійної роботи як вид навчальної діяльності вимагає спеціального навчання її прийомам, методам і змісту.
Якісний аналіз даних констатувального експерименту дозволяє зробити висновки про причини отриманих результатів:
- відсутність установки на самостійний розвиток професійно значимих якостей студента;
- індиферентне ставлення студента до організації самостійної роботи;
- відсутність комплексу методичних рекомендацій з проблеми формування вмінь самостійної роботи студентів;
- неусвідомленість студентами змісту завдань самостійної роботи.
Другий етап констатувального експерименту передбачав спостереження за самостійною позааудиторною роботою майбутніх учителів хореографії.
Результати спостережень довели, що рівень самостійної пізнавальної діяльності студентів залежить від того, наскільки навчальні завдання відповідають структурі і змісту навчального матеріалу і наскільки адекватно в них відображені закономірності навчального процесу та дидактичні принципи.
Так, майбутні вчителі хореографії у більшості виконують такі види позаурочної самостійної роботи:
- робота з навчально-методичною літературою (дисципліни «Теорія і методика роботи з дитячим хореографічним колективом», «Теорія і методика класичного танцю», «Теорія і методика історико-побутового танцю», «Історія хореографічного мистецтва» та ін.;
- робота з відеоматеріалом («Мистецтво балетмейстера», «Теорія і методика народно-сценічний танцю», «Теорія і методика сучасного танцю», «Сучасні напрямки хореографії» та ін.;
самостійна творча діяльність (складання фрагментів уроків, постановка хореографічних етюдів, композицій тощо);
тренувальна робота у класі («Мистецтво балетмейстера», «Підготовка концертних номерів»).
Як ми бачимо, результати спостереження дещо відрізняються від відповідей на питання анкети. Це пов’язано з тим, що студенти у деяких випадках оцінюють свою діяльність, як бажану, а не як дійсну. Великий відсоток часу щодо самостійної роботи у позаурочний час майбутні педагоги-хореографи присвячують творчій діяльності (постановці танців, розробці фрагментів уроків). Така ситуація пояснюється підвищеною відповідальністю студентів під час підготовки до демонстрації результатів виконання індивідуальних завдань. Щодо заняття класичним танцем, спостерігається тенденція підвищення навчально-пізнавальної та навчально-тренувальної роботи лише наприкінці семестру під час складання іспитів.
Задля виявлення повної картини організації самостійної роботи майбутніх педагогів-хореографів нами було зроблено аналіз методичного забезпечення дисципліни «Теорія і методика класичного танцю».