- оснащеність робочого місця відповідним основним і допоміжним устаткуванням, технологічною і організаційною оснасткою;
- раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;
- створення безпечних і здорових умов праці.
- відповідність планування робочого місця санітарним і протипожежним нормам і вимогам;
- безпеку працівникам;
- відповідність просторових відношень між елементами робочого місця, антропометричними, біомеханічними, фізіологічними, психофізіологічними і психічними можливостями людини, що працює;
- можливість виконання основних і допоміжних операцій в робочому положенні, що відповідає специфіці трудового процесу, в раціональній робочій позі і з використанням найбільш ефективних прийомів праці;
- вільне переміщення працівника за оптимальними траєкторіями;
- достатню площу для розміщення обладнання, інструменту, засобів контролю, деталей та ін.
Просторові та розмірні співвідношення між елементами робочого місця повинні дозволяти:
- розміщення працівника з врахуванням робочих рухів і переміщень згідно з технологічним процесом;
- оптимальний огляд джерела візуальної інформації;
- зміну робочої пози і положення;
- раціональне розміщення основних і допоміжних засобів праці.
Обов’язковою умовою є те, що на робочому місці повинні знаходитись лише ті технічні засоби, які необхідні для виконання робочого завдання, і розміщуватися вони повинні в межах досяжності з метою виключення частих нахилів і поворотів корпусу людини, що працює.
Вимоги до приміщення. Площу приміщень, в яких розташовують персональні комп’ютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:
- площа - не менше 6,0 м2;
- об’єм - не менше 20,0 м3, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;
- робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;
- відстань між бічними поверхнями комп’ютерів має бути не меншою за 1,2 м;
- відстань між тильною поверхнею одного комп’ютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;
- прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.
Вимоги до організації робочого місця з ПК. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:
- ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг;
- стегна - в горизонтальній площині;
- передпліччя - вертикально;
- лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини;
- зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини;
- нахил голови - 15-20° відносно вертикальної площини.
Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується
на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу.
Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів
має бути 90-140°.
Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680- 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.
Рекомендовані розміри столу: висота 725 мм, ширина 600- 1400 мм, глибина 800-1000 мм.
Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.
Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обов’язковим.
Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов’язковими: підголовник та підставка для ніг.
Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно- поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.
Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових - 2-5°. Зусилля під час регулювання не повинні перевищувати 20 Н. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260-400 мм.
Для зниження статичного напруження м’язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.
Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм’якою, з неслизьким, ненаелектризовувальним, повітро- непроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.
Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Відстань від екрана до ока працівника повинна складати
Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника.
Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 град.
Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів. Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор.
Розміщення принтера або іншого пристрою введення- виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.
При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5- 2 м.
Режим праці та відпочинку користувачів ПК встановлюють з урахуванням психофізіологічної напруженості їхньої праці, динаміки функціонального стану систем організму та працездатності. Раціональний режим праці та відпочинку передбачає запровадження регламентованих перерв, рівномірний розподіл навантажень протягом робочого дня, регулярні комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кругообігу та психофізіологічне розвантаження.
З метою запобігання перевантаження організму як в цілому, так і окремих його функціональних систем, передусім зорового та рухового аналізаторів, центральної нервової системи, загальний час щоденної роботи з ПК обмежують. Робота з персональним комп’ютером вважається основною, якщо вона займає не менше як 50 % часу робочого дня чи робочої зміни.
З урахуванням характеру трудової діяльності, напруженості та важкості праці з використанням ПК під час основної роботи за восьмигодинної робочої зміни встановлюють додаткові регламентовані перерви:
- для розробників програм тривалістю 15 хв через кожну годину роботи;
- для операторів персональних комп’ютерів тривалістю 15 хв через дві години роботи;
- для операторів комп’ютерного набору тривалістю 10 хв через кожну годину роботи.
За жодних умов безперервна робота з ПК не повинна перевищувати чотири години.
За дванадцятигодинної робочої зміни протягом перших восьми годин регламентовані перерви встановлюють аналогічно до восьмигодинної робочої зміни, а протягом останніх чотирьох годин тривалістю 15 хв через кожну годину незалежно від характеру трудової діяльності.
Користувачі персональних комп’ютерів, для яких ця робота є основною, підлягають медичним оглядам: попереднім - під час влаштування на роботу і періодичним - протягом трудової діяльності раз на два роки. Жінок з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до роботи з ПК не допускають.
ВИСНОВКИ
«Весь світ театр, а люди в нім - актори...» - відомий вислів англійського класика Вільяма Шекспіра. Схоже мислив і український філософ Григорій Сковорода: «…Цей світ підхожий до театру, - казав він. - Щоб грати на сцені з успіхом і похвалою, треба взяти належну роль». І якщо всі ми добре знаємо що таке світ (все, що навколо нас), то що таке театр і зокрема театральність (вплив театру на світ) є предметом дослідження.
Театральність, поняття надзвичайно злободенне у низці сфер людського життя, журналістській практиці зокрема. Якщо відштовхуватися від протилежного то театральність - це все те, що не текст. Це рух, жест, міміка, голос, костюм, місце, поведінка.
У цій науковій роботі ми розкрили тему: «Театральність як основний чинник культури поведінки публічної особи».
Для цього ми розглянули історичні етапи виникнення та сутність поняття театральності. Провели критичний аналіз. Висвітлили основні підходи, методи та методологічні аспекти визначення термінів “театральність” та “репрезентація”, з’ясувати значення театральності у поведінці публічних осіб.
Реалізовано такі завдання:
) описано теоретичні відомості отримані вченими раніше;
) розкрито поняття «жест», «міміка», «мова тіла», «образ», «персоніфікація», «репрезентація», «театральність»;
) проведено спостереження за театральністю поведінки публічних осіб (зокрема журналістів) і здійснено її детальний аналіз;
) сформулювано основні засади використання театральності у поведінці публічних осіб на телеканалі.
Станом на сьогодні написано багато наукових робіт про різні аспекти театральності. Ми акумулювали і узагальнити якомога більше уже досліджуваного матеріалу. Але ці праці, зазвичай, написані після досліджень іноземного матеріалу і розглядають театральність лише в одній площині.
Ми врахували ці зауваги, провели свої дослідження на базі українського телебачення та зробили психоаналіз публічних осіб.
Опираючись на опрацьовану літературу, розглянули важливі, часто суперечні системи поглядів на театральність.
Також, ми довели, що традиційний театр із сукупністю таких ознак, як постійне переміщення, трупа, адміністрація тощо, стає лише тимчасовим притулком, резервацією для театральності, яка є явищем громадського життя.
У першому розділі ми розглянули історію дослідження театральності від давнини до сьогодення, зупинились на театралізованих образах Сократа, Катерини ІІ, Сталіна, Муссоліні та Гітлера.
У третьому розділі ми прослідкували маскування за мімікою, жестами і позами, досягнення театралізації особи за допомогою інтонації, зовнішнього вигляду та простору.
З проведеної роботи з літературою та власних спостережень можна зробити наступні висновки:
· Чітке, однозначне визначення для театральності неможливо сформулювати досі, але доречно звернути увагу на двозначність епітета «театральне»: то він означає, що ілюзія повна; то, навпаки, що гра надто штучна й безупинно нагадує нам, що це театр, а глядач воліє перенестися у світ інший, аніж реальний.
· Для досягнення театральності потрібно 1. Спеціально обладнане місце дії. 2. Дійство, показне і нарочите, як видовище 3. Дійові особи, тобто видимі виконавці дійства.
· Феномен репрезентації - динаміка лицедійства, один зі складників театральності. Репрезентація реалізується через невербальну поведінку (жест, міміку, позу), зовнішній вигляд, голос (інтонацію), декорації, простір, що навколо.
Тема театральності є гостроактуальною не лише для акторів, людей дотичних до театру, політиків, громадських діячів, а й журналістів. Адже мистецтво володіти собою, дотримуватися образу чи не найбільше розкривається на телебаченні, яке пов’язане із живим мовленням, а ньюз-рум чи лаштунки телепрограм найбільш схожі до театрального закулісся. Сьогоднішній слухач (і глядач) стає все вимогливішим. Його не задовольняє сухе мовлення, дратують передачі, які ведуться мляво, непереконливо, йому надокучає одноманітна, часом заштампована мова. З метою посилення експресивності тележурналісти повинні ознайомитись із тонкощами театральності та бути здатними використовувати її на практиці.
Отримані у ході курсової роботи знання, дозволяють краще зрозуміти співрозмовника та довше утримати увагу глядача.
Результати, отримані в ході теоретичного і практичного вивчення поставленої теми є суттєвим доповненням до наукової спадщини попередників, які вивчали театральність.
Ми розглянули особливості поведінки Кончіти Вурст, Олега Ляшка, Віктора Ющенка, Ангели Меркель, Юлії Тимошенко, Ірени Карпи Остапа Ступки, Катерини Осадчої, Констянтина Грубича, Остапа Дроздова, Тіни Кароль.
Таким чином, усі поставлені задавання було виконано.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. «Молодий театр»: Генеза. Завдання. Шляхи / [упоряд. М. Г. Лабінський]. - К. : Мистецтво, 1991. - 320 с.
. Барманкулов М.К. Журналистика для всех: общность и специфика жанров печати, ТВ и радиовещания / М. К. Барманкулов. - Алма-Ата : Казахстан, 1979. - 320 с.
. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов / В. Биркенбил. - М., 2005. - 320 с.
. Бодрийар Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийар. - М. : Добросвет, 2000. - 387 с.
. Братковський М.Л. Довіра як механізм реалізації публічної влади : монографія / М. Л. Братковський. - Донецьк : ВІК, 2010. - 287 с.
. Браун Л. Имидж - путь к успеху / Л. Браун. - СПб. : Питер Пресс, 1996. - 288 с.
. Брехт Б. Театр : в 5 т. / Б. Брехт - М. : Искусство, 1965. - Т. 5/1: 528 с.; Т.5/2: 566 с.
. Вартанян Г.А. Эмоции и поведение / Г. Вартанян, Е. Петров. - Л. : Наука, 1989. - 144 с.