Курсовая работа (т): Управління основними чинниками, що впливають на інноваційну діяльність

Проаналізувавши дані в таблиці можна зробити висновок, що лідером серед впровадження інновацій є м. Вінниця. Серед них 10 підприємств впроваджували інноваційні процеси, кількість підприємств що впроваджували нові або вдосконалені методи обробки або виробництва продукції дорівнює 9, освоювали виробництво інноваційних видів продукції у м. Вінниця також 9 підприємств, з них нових для ринку знаходиться 4. У районах ситуація дещо гірша, у зв’язку з тим, що не всі підприємства мають достатньо коштів на впровадження інновацій. В основному підприємства району спрямовують свою діяльність на освоювання виробництва інноваційних видів продукції. На останньому місці серед видів інноваційної діяльності є впроваджування нові або вдосконаленої методи обробки або виробництва продукції .

Інноваційна спрямованість економічного розвитку змінює основу, що потребує високої концентрації матеріальних і фінансових ресурсів, а також підвищення уваги до використання інвестиційних ресурсів для впровадження інноваційної діяльності Вінницької області.

Джерелами фінансування інноваційної діяльності є кошти державного бюджету України, місцевих бюджетів; власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; власні чи запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;інвестиції фізичних і юридичних осіб; інші джерела [31, с. 99].

Загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності недостатній для забезпечення сталого розвитку інноваційної діяльності підприємств. Нестача власних коштів і незацікавленість банківської системи України у фінансуванні інноваційної діяльності роблять неефективною роботу в інноваційній сфері і знижують мотивацію підприємств щодо активізації інноваційної діяльності.

Джерела фінансування інноваційної діяльності для підприємств Вінницької області за 2011 -2013 роки наведені в табл. 2.6. [34, с. 100].

Таблиця 2.6

Розподіл обсягу фінансування інноваційної діяльності за джерелами у Вінницькій області за 2011 -2013 роки

Аналізуючи дані подані в таблиці можна зробити висновок про те, що коштів на розвиток інноваційної діяльності у Вінницькій області з кожним роком збільшується, але нажаль тільки за рахунок власних коштів суб’єктів господарювання та виданих їм кредитів. Усього в 2013 році на інноваційну діяльність було витрачено 694946 тис. грн. Найбільша частка інвестицій припадає на власні кошти підприємств 661107 тис. грн. За досліджуваний період кошти з державного бюджету не виділяються. Кошти з місцевих бюджетів виділяються в незначній кількості і з кожним роком зменшуються, вони мають цільове призначення. Іноземні держави не надають фінансових інвестицій в нашу країні у зв’язку з нестабільною ситуацією в країні. Інших джерел залучення коштів не має, оскільки з 2011 року в області не проводиться ніяких конкурсів та тендерів на інноваційну діяльність.

Підприємства Вінницької області на теперішній час переживають досить нестабільну ситуацію у сфері залучення інвестицій для своєї інноваційної діяльності підприємств у зв’язку з політичною, економічною та соціальною ситуацією в Україні, і у зв’язку з цим підприємства не можуть залучати інвесторів (страх втратити кошти).

Фінансування інноваційної діяльності для підприємств промисловості України та Вінницької області зокрема, в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів та зовнішніх джерел інвестицій стає одним з найбільш гострих питань. Здійснення інноваційної діяльності та впровадження інновацій передбачають наявність відповідного фінансування.

Підприємства Вінницької області орієнтовані на підвищення рівня новизни інновацій, інвестуючи значні фінансові ресурси у науково-технічні розробки і маючи при цьому значні інвестиційні витрати.

Для кожного підприємства витрати на впровадження інноваційної діяльності є досить визначним фактором розвитку інноваційної діяльності. Будь-який напрямок інноваційної діяльності потребує значних фінансових, трудових, інтелектуальних та інших витрат. Розглянемо основні з цих напрямків, які наведено в таблиці. 2.7 [34, с. 99].

Таблиця 2.7

Загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості

Співставлення структури витрат на інноваційну діяльність за напрямами проведених інновацій говорить про те, що за різними напрямами відбувалися різні темпи зміни витрат. Так, за напрямами дослідження та розробки цей показник становив у 2011 році 2471 тис. грн., проти 2441 тис. грн. у 2012 р., а в 2013 р. він становить 1783 тис. грн. Найбільшу частку інноваційних витрат становить придбання машин, обладнання та програмного забезпечення 649798 тис. грн. Показник придбання інших зовнішніх знань зріс на 137 тис. грн. порівнюючи 2013 рік із 2011 роком, що спричинено тим, що вітчизняні науковці виїхали за кордон. Витрати на внутрішні науково-дослідні розробки у промисловості скоротилися до 989 тис. грн. у 2013 році. Такий незначний рівень витрат на дослідження і розробки у промисловості говорить про те, що в галузях майже не проводяться наукові розробки і рівень її оновлення відбувається за рахунок тих досліджень, що зроблені іншими країнами, та стратегія галузі щодо її інноваційної діяльності має наздоганяючий характер.

Структура інноваційних витрат залежить від стадії інноваційного процесу. Так, на стадії досліджень і проектування переважають витрати на оплату праці і відрахування, значними є амортизаційні відрахування на науково-дослідне обладнання і нематеріальні активи, витрати на відрядження, маркетингові, інформаційні й патентні послуги і та ін.

Отже, для того, щоб бути конкурентоспроможним на ринку , кожне підприємство повинно запроваджувати систему інвестиційно-інноваційних заходів та проводити оцінку їх ефективності. Активізація інноваційної діяльності в Україні та Вінницькій області дасть змогу значно підвищити рівень інноваційної активності промислових підприємств, стабілізувати прискорений процес оновлення виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучені зовнішні інвестиції на інноваційну діяльність. Для забезпечення інноваційного розвитку держава повинна діяти в двох основних напрямках, надавати достатній обсяг коштів із державного бюджету та створити ефективну систему податкових пільг [32, с. 20].

2.3 Оцінка основних факторів що впливають на інноваційну діяльність

Початок ХХІ століття у світі характеризується стрімким зростанням масштабів і темпів впровадження інновацій в життя.

Україна опинилась далеко за колом лідерів з питань інновацій, у той же час знаходячись серед активних споживачів інноваційних розробок у сфері цифрового зв’язку, нанотехнологій тощо [29, с. 106].

Безвідповідальне ставлення до необхідності інноваційного розвитку як з боку владних органів, так і безпосередньо у внутрішньому процесі управління організацією суттєво знижує конкурентоспроможність національної економіки, стримує внутрішній ринок високотехнологічної продукції і послуг, призводить до незахищеності власного ринку від іноземної технічної та технологічної експансії. Особливого значення цей аспект набуває в умовах вступу України до Світової організації торгівлі, що вимагає підвищення конкурентоспроможності інноваційної діяльності, створення передумов для виходу вітчизняного товаровиробника [29, с. 105].

Рис.2.1. Схема циклічного процесу зниження рівня інноваційної активноті у Вінницькій області.

Лінійний підхід до низького рівня привабливості інноваційної діяльності в Україні та Вінницькій області не дає змоги правильно оцінити ситуацію. Необхідний всебічний, кількарівневий, комплексний підхід до сутності тенденцій зниження активності і результативності інноваційної діяльності. Потребує відповіді питання - чому механізми управління, характерні для вільної ринкової економіки, досить часто впливають на процес організації інноваційної діяльності. Причина полягає в унікальних характеристиках, притаманних саме інноваційним процесам. Спрямуванню на інноваційний розвиток підприємства перешкоджає низка факторів, серед яких можна умовно виокремити групи чинників макроекономічного та мікроекономічного рівнів [29, с. 106].

Необхідно визначити наступні фактори гальмування процесу інноваційного моделі розвитку бізнесу в Україні макроекономічного рівня: розрив економічних, політичних та соціальних зв’язків налагодження у період існування Радянського Союзу; втрата ринків збуту готової продукції; втрата можливості диверсифікації постачальників; занепад економіки країни, у тому числі і зв’язку із циклічним характером розвитку світової економіки; стрімке збільшення питомої ваги витрат на електроносії; відсутність досвіду управління в умовах ринкової економіки; знецінення основних засобів внаслідок гіперінфляції; відсутність на підприємствах чітко налагодженої системи управління ризиками; спрямованість підприємства на еволюційний, а не на інноваційний тип розвитку; рівень науково-технічного прогресу [29, с. 106].

При цьому основними факторами мікроекономічного рівня, за якими для конкретних господарських суб’єктів знижується рівень привабливості інноваційної діяльності, є: нестача власних коштів; відсутність інвестицій; відсутність підтримки з боку держави; відсутність підтримки на регіональному рівні; відсутність кваліфікованого наукового персоналу; упереджене відношення місцевої влади; незацікавленість у здійсненні інноваційної діяльності керівництва організації; вкрай високий рівень інноваційно-інсестиційного ризику; відсутність або застарілість технологічної бази; вузька ніша ринків збуту; відсутність чітко визначеного алгоритму побудови ефективної інноваційної діяльності; необхідність одночасного врахування всіх факторів та їх взаємодії [29, с 107].

Тенденція зменшення рівня засвоєння одного з основних напрямків інноваційної діяльності підприємств України та Вінницької області, яке полягає у придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення для виробництва нових або значно поліпшених продуктів і послуг викликає занепокоєння в світлі формування необхідного підгрунтя для подальшого розвитку інноваційної діяльності підприємств. Серед причин подібних негативних тенденцій є високий рівень інноваційно-інвестиційного ризику [29, с. 107].

Ще одним із факторів, що впливають на розвиток інноваційної діяльності є кількість підприємств, що впроваджували інновації наведено в таблиці 2.8 [34, с. 101].

Таблиця 2.8

Кількість підприємств, що впроваджували інновації Вінницької області за 2011 -2013 роки

З даних наведених в таблиці можна зробити висновок, найбільша кількість підприємств що впроваджували інновацію є підприємства які реалізовували інноваційну продукцію. А найменша кількість підприємств припадає на підприємства маловідходні ресурсозберігаючі та безвідходні. На другому місці знаходяться підприємства, що освоювали виробництво інноваційної продукції. Кількість підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність і тих, що впроваджували інновації, за цей період збільшилася на 27 %.

При здійсненні інноваційно-інвестиційної діяльності суб’єкти господарювання керуються власними інтересами, але вони не в змозі контролювати і управляти комплексом факторів, які впливають на ці інтереси.

У такому стані виходом із ситуації є масштабне і активне прискорення інноваційних процесів на рівні країни при умові виконання принципу «максимальний рівень задоволення потреб споживачів при оптимальному рівні витрат». Така постановка проблеми висвітлює той факт, що для інноваційного підприємства важливо не тільки знайти джерела інвестицій, а й в подальшому якомога раціональніше побудувати структуру витрат на здійснення інноваційної діяльності. При цьому інвестиції набувають статусу вже не підґрунтя, а стимулу, рушійної сили для реалізації інноваційних ідей [29, с 107].

Отже, безліч факторів впливає на розвиток інноваційної діяльності, і кожен з них має свою величину впливу, одні є зовсім незначними, а зміна інших факторів може кардинально вплинути на подальший розвиток діяльності.