По-друге, не можна плутати поняття продуктивності й прибутковості. У реальному житті прибуток може бути одержаний і на основі підвищення цін, навіть у тих випадках, коли продуктивність знизилась. І навпаки, висока продуктивність не завжди супроводжується високою прибутковістю, оскільки саме дешеві товари, а то й навіть із нульовим рівнем рентабельності можуть користуватися високим попитом.
Перелік основних труднощів, які пов'язані з вимірюванням продуктивності, наступний:
· визначення меж системи для вимірювання її продуктивності;
· визначення того, що необхідно включити до витрат, а що до результатів;
· відсутність єдиного визначення продуктивності;
· технічні проблеми вимірювання, наприклад, зміни асортименту продукції, вплив зростання цін і витрат, тривалість періоду вимірювання;
· практичне вимірювання продуктивності праці фахівців, службовців, керівників і працівників у сфері послуг;
· диференціація системи вимірювання для контролю, планування і регулювання (підвищення) продуктивності;
· інтеграція вимірювання продуктивності з вимірюванням інших показників результативності.
Отже, у даному розділі було визначено поняття операційної діяльності та операційної системи, а також визначено роль останньої в системі управління підприємством. Були наведені підходи до визначення операційного менеджменту з позицій різних авторів.
Узагальнюючи, можна сказати, що операційна підсистема є базисом, на котрому тримається функціонування виробничого підприємства, адже саме вона відповідає за кінцевий продукт, котрий потім буде відображатися у кількісних та якісних результатах діяльності підприємства. За таких умов значно зростає роль операційного менеджменту на підприємстві, котрий відповідає за трансформаційний процес входів операційної системи у виходи.
Результати операційного менеджменту проявляються у поняттях
ефективності, результативності та продуктивності. Ці поняття суміжні між собою,
проте мають окремі призначення. Загалом, можна стверджувати, що ефективність -
це показник того, що підприємство задовольняє вимоги зовнішнього середовища.
Поняття продуктивності та результативності схожі за змістом. Продуктивність
охоплює кількісний аспект функціонування підприємства і зосереджена оцінці
операційної діяльності, тоді як результативність охоплює підприємство загалом,
а не тільки виробничий аспект і якісно характеризує результати діяльності.
Система управління підприємством, в загальному вигляді, включає у себе наступні підсистеми: операційну, маркетингову, фінансову, інноваційну, інвестиційну, збутову, кадрову, інформаційну та ін. [25] Об’єктом операційного менеджменту виступає операційна система.
Елементами операційної діяльності виступають: люди; матеріальні об’єкти, енергія, інформація операційні та управлінські процеси. [22]
Суб’єктами операційного менеджменту є певне коло осіб, які реалізують управлінські цілі [22, p. 95]:
· вищий управлінський персонал підприємства (директор, заступник директора з виробництва, керівники окремих підрозділів, що мають відношення до операційної діяльності), який є відповідальним за прийняття стратегічних рішень у сфері операційної діяльності;
· менеджери середніх щаблів управління, які є відповідальними за ефективну реалізацію планів зі створення та перетворень операційної системи;
· лінійні менеджери підрозділів операційної системи підприємства, які є відповідальними за розроблення й ефективну реалізацію поточних планів операційної діяльності та планів дій з підтримки стабільного функціонування операційної системи;
· фахівці консалтингових фірм, які залучаються на підприємство на платній основі для розроблення та реалізації планів із підтримки стабільного функціонування операційної системи та її розвитку.
Мета діяльності операційного менеджера організації полягає у забезпеченні досягнення цілей організації, визначених у сфері операцій, шляхом планування, організовування та координування, мотивування й регулювання підготовки, перебігу та результатів операційної діяльності з мінімальними затратами часу, ресурсів і коштів, максимальним рівнем якості та найменшими незручностями для працівників. [22]
Об’єкт і суб’єкт управління операційною діяльністю зв’язані між собою прямими та зворотними зв’язками, завдяки яким і здійснюється управління - управлінські процеси, зорієнтовані на забезпечення успішного досягнення цілей і завдань операційного менеджменту.
Операційний процес являє собою комплекс завершених взаємозв’язаних дій, які в сукупності створюють певну корисність, що має споживацьку цінність для клієнта: це сукупність дій людей, засобів операційної діяльності та природи для перетворення об’єктів операційної діяльності на її кінцеві результати.
У найбільш широкому сенсі операційний процес має на меті вирішення завдань: [22]
· забезпечення:
· складування;
· створення продуктів (виготов-лення продукції, надання послуг, виконання робіт);
· збуту;
· навчання персоналу;
· упровадження нових технологій;
· управління.
У вузькому сенсі операційний процес розв’язує одне завдання - виготовлення продукції (надання послуг, виконання робіт).
Залежно від характеру впливу, здійснюваного на предмети праці, операційний процес поділяється на такі частинні (специфічні) процеси: [22]
· технологічний процес - безпосередньо пов’язаний з перетворенням предметів праці на продукти;
· процес контролю - передбачає виконання контрольно-вимірювальних операцій для досягнення відповідності продукції (послуги) технічним та іншим умовам і вимогам;
· процес транспортування - включає операції з доставляння заготовок та інструменту до робочого місця, а також із переміщення предметів праці протягом усього виробничого циклу;
· процес зберігання - включає операції, що здійснюються: 1) до початку технологічного процесу - у зв’язку зі складуванням засобів виробництва, сировини та матеріалів; 2) під час операційної діяльності - у зв’язку зі складуванням і зберіганням запасів незавершеного виробництва: 3) по завершенні технологічного процесу - у зв’язку зі складуванням і зберіганням готової продукції.
Сутність операційного управління виражається в його функціях, тобто у відокремлених один від одного, відносно самостійних видах управлінської діяльності. [22]
Незалежно від типу продукції, що виробляється та характеру самого виробництва будь-який операційний менеджер здійснює такі основні загальні управлінські функції: [22]
· цілевстановлення - виходячи із загальних цілей підприємства операційні менеджери визначають цілі та завдання операційної діяльності:
· планування - менеджери розробляють програми, політику, процедури, які допомагатимуть досягти поставлених у сфері операційної діяльності цілей, зокрема здійснюють формування планів операційної діяльності, планують потреби та терміни надходження необхідних ресурсів, займаються розробленням програм упровадження у виробництво нових продуктів, виробничих технологій, методів організації операційної діяльності тощо;
· організовування та координування - функція «організовування» забезпечує практичну реалізацію прийнятих планів і програм: з нею пов'язані питання розподілу матеріально-технічних, трудових, просторових, енергетичних. інформаційних та інших ресурсів між окремими напрямами операційної діяльності, також у процесі організаційної діяльності забезпечується необхідна узгодженість (тобто здійснюється координування) дій операційних підрозділів та окремих фахівців у реалізації прийнятих планів. Розподіляючи завдання та ресурси поміж окремими виконавцями, групами, відділами та підрозділами операційної системи для виконання планів, а інакше кажучи - займаючись організацією виробничого процесу, менеджери здійснюють формування і розвиток виробничої структури та системи управління виробництвом;
· мотивування - менеджери керують людьми та стимулюють персонал операційної системи організації до якісного та ефективного виконання поставлених завдань. Ця функція ґрунтується на використанні мотиваційних (як економічних, так і психологічних) регуляторів групової активності й забезпечує вплив на виробничий колектив у формі спонукальних мотивів до ефективної праці, суспільного тиску, колективних і особистих заохочувальних засобів тощо;
· контролювання та регулювання - менеджери визначають стандарти виконання, проводять нагляд і перевірку відповідності досягнутого рівня виконання поставленим вимогам, здійснюють регулювання процесу, необхідне для того, аби реалізація планів була успішною, а завдання, поставлені перед операційною системою підприємства, вирішувалися якісно і вчасно. Функція «контролювання» передбачає розроблення стандартів для контролю у вигляді чіткої системи кількісних показників, що дають змогу перевірити результативність процесу реалізації вироблених планів і програм або їхніх окремих елементів з тим. щоб своєчасно вжити оперативних заходів з усунення виявлених відхилень та збоїв, тобто відрегулювати характер перебігу процесу.
Окрім загальних управлінських функцій операційним менеджерам доводиться виконувати й специфічні функції, такі як: [22]
· проектування робіт;
· нормування витрат ресурсів та часу;
· облік і аналіз затрат часу та ресурсів;
· управління якістю та продуктивністю операційної діяльності;
· управління інформаційними та матеріальними потоками в операційній системі;
· управління виробничою інфраструктурою тощо.
Управління продуктивністю та результативністю операційної діяльності є однією зі специфічних управлінських функцій операційного менеджера. Управління операційною системою за критерієм продуктивності це процес, який передбачає стратегічне, тактичне й оперативне планування і постійний контроль за реалізацією прийнятих оптимальних рішень відповідно до конкретної ситуації [23]. Для досягнення стабільної високої продуктивності менеджери підприємства повинні постійно розробляти та впроваджувати плани її підвищення. Не маючи конкретних цілей щодо продуктивності, неможливо визначити, чи досягнута продуктивність є високою або низькою. Цілі слугують орієнтирами при вирішенні питання про те, яка праця підвищує загальну продуктивність, а яка заважає її зростанню. Це допомагає працівникам підприємства координувати свої зусилля, що є одним з важливих факторів забезпечення відповідного рівня продуктивності виробництва. Стратегічне планування повинно передбачати систематичний аналіз ринку, конкурентів і пропускної здатності виробничої системи. Перспективні довгострокові стратегічні плани необхідно постійно підкріплювати короткостроковими (тактичними і оперативними) планами, цілями виробничих підрозділів, правилами та нормами Формалізоване планування продуктивності має простежуватися у всьому процесі оперативного управління виробництвом. [2]
Плани розвитку продуктивності одночасно є основою для контролю за нею. Об'єктивна оцінка продуктивності (функція процесу контролю) необхідна для того, щоб можна було переконатися в досягненні поставленої мети і створити справедливу основу для винагороди людей за підвищення продуктивності діяльності. Отже, сутність процесу управління продуктивністю полягає в тому, щоб спонукати до планування продуктивності й забезпечення заходів щодо управління нею за допомогою системи вимірювання продуктивності [23].
Система вимірювання продуктивності на підприємстві вказує керівництву, коли виникає необхідність у плануванні і на якому рівні треба втрутитися. Вона повинна надати інформацію, яка б доповнювала інші системи вимірювання результативності виробничої діяльності. Ця система має вказати, коли й куди необхідно спрямувати зусилля, оскільки сама система не може приймати рішень і недостатня для того, щоб зросла продуктивність. [2]
Процес управління продуктивністю операційної системи складається з таких складових [23]:
· вимірювання та оцінювання продуктивності;
· планування контролю і підвищення продуктивності на основі інформації, яку отримують в процесі вимірювання та оцінювання;
· здійснення заходів контролю та підвищення продуктивності;
· вимірювання та оцінювання впливу цих заходів.
Наведений концептуальний апарат управління продуктивністю має достатньо загальний характер і може використовуватись для системи будь-якого типу виробничого підприємства або підприємства сфери послуг.
Розглянемо детальніше функції управління продуктивністю. Управління продуктивністю як частка ширшого процесу управління передбачає планування, організацію, керівництво, контроль і регулювання, основою яких є співвідношення кількості продукції, випущеної системою, і витрат на цю продукцію. Воно нерозривно пов'язане з управлінням якістю (процесом забезпечення якості); плануванням виробництва (процесом, який визначає, що має бути зроблено для підвищення ефективності); вимірюванням затрат праці та складанням кошторису витрат (процесом оцінювання економічності); бухгалтерським обліком і фінансовим контролем (процесом оцінювання прибутковості); управлінням кадрами [23].
В умовах ринкової економіки головним завданням управління продуктивністю є забезпечення здатності підприємства до виживання, пристосування до ринкових змін і використання нових можливостей. Ці завдання стоять не тільки перед менеджерами з управління продуктивністю, а й перед усіма іншими менеджерами підприємства. Водночас продуктивність є джерелом всіх економічних результатів, ознакою ж результативності виробництва слугує його продуктивність. Важливим є те, що результативність виробництва не впливає на продуктивність, а навпаки, оскільки результат здебільшого проявляється у зовнішньому середовищі, у споживача під час експлуатації виробу, а продуктивність характеризує внутрішній процес виробництва.
Процес управління продуктивністю полягає в розробці моделі цього процесу для конкретної операційної системи. У Додатку А показана типова модель процесу управління продуктивністю. [23, p. 115]
В даній моделі передбачено такі етапи [23]:
) Вибір операційної системи та чітке визначення її меж.
) Визначення зовнішнього середовища - постачальників і споживачів даної операційної системи. Необхідно також врахувати випадки, коли в деяких системах постачальники та споживачі перебувають усередині самого підприємства.
) З'ясування основної мети операційної системи, яка випливає з процесу стратегічного планування, якщо воно здійснюється.
) Визначення по кожній групі ресурсів (капіталу, праці, матеріалів, енергії, інформації), їх основних підгруп, які буде використовувати операційна система.
) Виявлення основних видів перетворень ресурсів на продукцію або послуги.
) Визначення основних видів продукції (товарів або послуг) операційної системи.
) Формулювання бажаних результатів, які мають бути отримані від реалізації продукції.
) Визначення показників результативності системи, їх пріоритетів. Встановлюється, що означає результативність стосовно обраної системи. Визначаються пріоритети для семи головних критеріїв. Розробляються конкретні вимірювачі для шести показників (у цій процедурі восьмого етапу продуктивність не враховують).