Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

електронної системи у внутрішньому ефективному магнітному полі.

р. циклотро́нний діамагніт́ ний(рос. резонансциклотронный диамагнитный; англ. diamagneticcyclotronrеsonance) – те саме, що резона́нсдіамагніт́ ний.

р-нсигіга́нтські[резона́нсимульти- по́льні гіга́нтські] (рос. резонансы(мультипольные) гигантские; англ. giant (multipole) rеsonances) – високозбуджені стани атомних ядер, що інтерпретуються як колективні когерентні коливання за участю великої кількості нуклонів (див. також збудженняя́дерколива́льні). Відомі р. г., що відповідають коливанням об'єму ядра, ядерної поверхні, протонів відносно нейтронів, коливання, пов'язані з переворотом спіна нуклонів і з обміном зарядом. Експериментально р. г. виявляються як широкі максимуми в залежності перетину ядерних реакцій від енергії налітаючої частинки, або в спектрі частинок, що вилітають.

р-нси мультипо́льні гіга́нтські(рос. резонансымультипольныегигантские; англ. giant multipole rеsonances) – те саме, що резона́нсигіга́нтські.

РЕЗОНА́НСИ, -ів, мн. [части́нки ре-

зона́нсні,ста́ниелемента́рнихчасти́нок резона́нсні] (рос. резонансы, ре-

зонансные частицы, состояния элементарных частиц резонансные; англ. resonances,resonanceparticles,resonance statesof elementaryparticles) – збуджені стани адронів (частинки) із коротким часом життя, що виникають при взаємодії елементарних частинок.

РЕЗОНА́ТОР, -а (рос. резонатор; англ. resonator; (об'ємний) resonator, resonantcavity,cavity; від лат. resono – звучу у відповідь, відгукуюся) – пристрій або природний об'єкт, у якому відбувається накопичення енергії коливань, що постачаєтьсяззовні.

р. акусти́чний[резонатор́ Гельмго́- льца] (рос. резонаторакустический,резонатор Гельмгольца; англ. acoustic(al)

507

елементи з різкою (у масштабах контура підсиленняактивного середовища)залежністю загасання потужності від довжини хвилівипромінювання. Є невід'ємною частиною широкодіапазонних перебудовуваних лазерів із широкою смугою підсиленняактивного середовища.

р. магнітострикцій́ ний(рос. резонатор магнитострикционный; англ.

magnetostrictive resonator) –

магнітострикційний вібратор, що працює врежимі резонансу.

р. об'є́мнийелектромагнітний

(рос. резонатор объёмный электромагнитный; англ. resonancechamber, resonantchamber,cavityresonator) – замкнута чи майже замкнута порожнина з добре провідними стінками, усередині якої можуть існувати слабкозагасні електромагнітні коливання. Р. о. можуть мати різні форми екранувальних (провідних) оболонок. Найпростішою моделлю, що описує спектральні властивості одновимірного р. о., є ідеальний інтерфе- рометрФабрі-Перо.

р. п'єзоелектри́чний(рос. резонатор пьезоэлектрический; англ. piezoelectric resonator, crystal resonator) – п'єзоелектричний перетворювач із яскраво вираженими резонансними властивостями поблизу власних частот коливань механічної системи (див. також резона́нс).

РЕКОМБІНА́ЦІЯ (рос. рекомбинация; англ. recombination).

р. діелектронна́ (рос. рекомбинация диэлектронная; англ. dielectron recombination) – процес рекомбінації

йонів і електронів у плазмі, пов'язаний з утворенням проміжних автойонізаційних станів і наступним їх розпадом, унаслідок чого утворюється фотон певної енергії, а йон переходить у звичайний стаціонарний

стан.

р. йо́ніві електро́ніву плазмі (рос. рекомбинацияионовиэлектронов в плазме; англ. ion and electron recombination іn a plasma) – елементарний акт приєднання електрона

508

до йона, що призводить до зниження заряду йона на одиницю.

р. носіїв́ заряду́ в напівпровідниках (рос. рекомбинация носителей заряда в полупроводниках; англ.

charge carrier recombination іn semіconductors) – зникнення пари вільних протилежно заряджених носіїв у результаті переходу електрона з енергетичного стану в зоні провідності в незайнятий енергетичний стан у валентній зоні (див. також напівпровідники)́. При рекомбінації виділяється надлишкова енергія порядку ширини забороненої

зониεg. Розрізняють випромінювальну та безвипромінювальну рекомбінацію. Перша супроводжується випромінюван-

ням світлового кванта з енергією ћω ≈ εg

(див. також випромін́ ювання рекомбінацій́ не). При безвипромінювальній рекомбінації надлишковаенергія може безпосередньо передаватися решітці шляхом збудження її коливань (фононнабезвипромінювальнарекомбінація); або електрон, що рекомбінував, за допомогою кулонівської взаємодії може передати енергію іншому електрону зони, переводячи його у високоенергетичний стан (Оже-рекомбінація).

РЕКОНСТРУ́КЦІЯ (рос. реконструкция; англ. reconstruction, rehabilitation,redevelopment,rebuilding, remodel(l)ing,renovation,improvement).

р. пове́рхні(рос. реконструкция поверхности; англ. surface reconstruction) – утворення на чистих поверхнях монокристалів структур, елементарнакомірка яких має період, що відрізняється від періоду в об'ємі кристала(у паралельних поверхні площинах) і, як правило, перевищує його в кілька разів.

РЕКРИСТАЛІЗА́ЦІЯ (рос. рекристаллизация; англ. recrystallization, grain recovery, refreezing, regrowth) – процес утворення та росту (чи тільки росту) структурно досконаліших кри-

сталічних зерен полікристалаза рахунок менш досконалих зерен тієї ж фази.

РЕКТИФІКА́ЦІЯ (рос. ректификация; англ. rectification, fractionation, purification) – процес розділення рідких сумішей, який грунтується на дифузійному обміні речовини між нерівноважними фазами (рідиною і парою) і супроводжуєтьсяміжфазнимтеплообміном.

РЕЛАКСА́ЦІЯ (рос. релаксация; англ. relaxation(process); від лат. relaxatіo

– послаблення, зменшення) – процес установлення статистичної (а отже, і термодинамічної) рівноваги у фізичній системі, що складається з великого числа частинок.

р. акусти́чна (рос. релаксация акустическая; англ. acoustic relaxation)

– процес установлення термодинамічної рівноваги середовища,що була порушена через зміну тиску й температури при проходженні звукової хвилі.

р. компоне́нтівпла́зми(рос. релаксация компонентов плазмы; англ. plasmacomponentrelaxation) – процес зміни функцій розподілу заряджених частинок у плазмі за рахунок зіткнень при їхньому прагненні до термодинамічної рівноваги, який призводитьдо встановлення максвеловогорозподілу.

р. магніт́ на(рос. релаксациямагнитная; англ. magneticrelaxation) – процес установлення термодинамічної рівноваги всистемі магнітних моментів речовини.

РЕЛЕ́ (рос. реле; англ. relay

[actuator]).

р. магнітострикцій́ не(рос. реле магнитострикционное; англ. magnetostrictive relay) – електромагнітний апарат із вузькою смугою частот спрацьовування, призначений для керування яким-небудь електричним колом, дія якого базується на вибіркових властивостях магнітострикційніхрезонаторів.

р. пневмати́чне(рос. релепневматическое; англ. pneumatic relay) – при-

509

стрій, у якому при неперервній зміні вхідного сигналу Рвх, що надходить у вигляді тиску стисненого повітря, вихідний визнак Рвих, який формується на виході такожу вигляді тиску, змінюється стрибком від нуля до максимуму або від максимуму до нуля при досягненні вхідним сигналом певної для даного реле величини.

р. фотоелектри́чне(рос. релефотоэлектрическое; англ. photocell relay,

photoelectric relay, phototube relay, light relay) – те саме, що фотореле́.

р. часу́ (рос. релевремени; англ. time relay) – те саме, що одновібратор́ .

РЕ́НІЙ, -ю (рос. рений; англ. rhenium), Re – хімічний елемент побічної підгрупи VІІ групи періодичної системи елементів, атомний номер 75, атомна маса 186,207. У вільному вигляді – пластичний сріблясто-сірий метал з гексагональною щільноупакованою решіткою.

РЕНОРМГРУ́ПА в теоретичній фізиці (рос. ренормгруппа в

теоретической физике; англ. renormgroup іn theoretіcal physі-

cs) – те саме, що група́ ренормалізаці́- йна.

РЕНОРМУВА́ННЯ (рос. ренормировка; англ. renormalization,renorming)

– див. перенормува́ння.

РЕНТГЕ́Н, -а, Р (рос. рентген, Р;

англ. Roentgen,R) – позасистемнаодиниця експозиційної дози рентгенівського та гама-випромінювань, що визначається за їх йонізаційною дією на сухе атмосферне

повітря. Названа на честь В.К. Рентгена [W.K. Roentgen]. При опроміненні 1 см3 повітря дозою в 1 Р утвориться така кількість додатних і від'ємних іонів, що сумарний заряд кожного знака дорівнює

одиниці заряду СГС. 1 Р = 2,57976×10-4 Кл/кг.

РЕНТГЕНОГРА́МА (рос. рентгенограмма; англ. X-rayogram,X-raypicture, X-ray photograph, X-ray (diffraction) pattern,radiograph,radiogrampattern)

– зареєстрованена фотоплівці (фотопластинці) зображення об'єкта, що виникає в результаті взаємодії з ним рентгенівськоговипромінювання.

РЕНТГЕНОГРАФІЯ́ (рос. рентгенография; англ. X-ray investigation, radiographicimaging,X-rayimaging,X- radiography, roentgenography, X-ray photography,photoradiography).

р. матеріа́лів(рос. рентгенография материалов; англ. material X-ray investigation, material radiographic imaging, material X-ray imaging, material X-radiography, material roentgenography, material X-ray photography, material photoradiography) – область досліджень, що займаєтьсявирішенням різноманітних задач матеріалознавства на основі рентгенівських дифракційних методів (див.

також дифра́кція рентге́нівського

промін́ ня, ана́ліз структу́рний рентге́нівський).

РЕНТГЕНОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ́

(рос. рентгенолюминесценция; англ. X- ray luminescence) – люмінесценція, збу-

джуванарентгенівським і γ-випромінюва- ннями; частинний випадок радіолюмінесценції.

РЕНТГЕНОМЕ́ТРІЯ́ (рос. рентгенометрия; англ. ionometry) – розділ дозиметрії, що займається вимірюванням експозиційних доз рентгенівського і гама-випромінювань (з енергією фотонів від 5 кеВдо 5 МеВ) у Рентгенах.

РЕОЛО́ГІЯ (рос. реология; англ. rheology; від грец.ρέω – течу та λόγος – учення) – наука про деформації та плин реальних суцільних середовищ (наприклад, неньютонівських рідин зі

510

структурною в'язкістю, дисперсійних систем, які характеризуються пластичністю). Р. розглядаєпроцеси, пов'язані з незворотливими залишковими деформаціями речовини (релаксацію напружень, пружну післядію, повзучість матеріалів і т.і.).

РЕ́ПЛІКА в оптиці (рос. реплика в оптике; англ. replica (grating), model; від лат. replіco – відбиваю, повторюю) – копія з дифракційної решітки, яку отримують виготовленням відбитка решітки на желатині чи спеціальній пластмасі.

РЕ́ПЛІКА в електронній м і- кроскопі ї (рос. реплика в электронной микроскопии; англ. replica, model; від лат. replіco – відбиваю, повторюю) – копія-відбиток (у вигляді тонкої плівки вуглецю, колодію та ін.) поверхні досліджуваного об'єкта, яку розглядають в електронному мікроскопі замість самого об'єкта.

РЕТРАНСЛЯ́ЦІЯ (рос. ретрансляция; англ. retransmission, repeating, relay, relaying, hop; від лат. re- – префікс, що тут означає повторюваність, і translatіo – передача) – передачасигналів на відстані, що перевищують відстань прямої видимості, за допомогою одного чи кількох приймально-передавальних пристроїв (ретрансляторів) у межах зони прямої видимості окремих пар кореспондувальних пунктів (див. також

поши́реннярадіохви́льзао́брійне, при́- строї радіопередава́льні, при́строї радіоприйма́льні).

РЕФЛЕКТОМЕТРІЯ́ ́ (рос. рефлектометрия; англ. scatterometry; від лат. reflecto – відбиваюі грец. μετρώ – вимірюю) – сукупність методів дослідження плоских меж розділу шляхом аналізу дзеркально відбитих від досліджуваної границі пучків молекул, атомів, частинок чиелектромагнітного випромінювання.