Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

для матеріального відтворення одиниці кута. М. к. підрозділяються на штрихові та тверді.

МІРА́ 3 (рос. мира; англ. test chart, test image, target, test object; франц. mіre, від mіrer – розглядати на світло, прицілюватися) – випробувальна прозора або непрозора пластинка, на яку нанесений стандартний малюнок; слугує для кількісного визначення межі роздільної спроможності оптичних приладів у кутових секундах, у мм або в кількості штрихів на мм.

МІСТ, род. моста́[містоќ] (рос. мост;

автоматический; англ. automatic bridge)

– вимірювальний міст(ок), у якому зрівноваження схеми виконується

автоматично за допомогою слідкувальної системи. Розрізняють м. а. сталого та змінного струму.

м. акустичний́ (рос. мост акустический; англ. acoustic bridge) – жорстке́ з'єднання між жорсткими елементами шаруватої звукоабо віброізолювальної конструкції, які розділені проміжними м'якими прокладками або шарами. М. а. різко послаблює ефект ізоляції шаруватих конструкцій і практично обмежує звукоізоляцію подвійних перетинок із повітряним проміжком.

м. вимірювальний́ (рос. мост измерительный; англ. bridge) – прилад для вимірювання опору сталому струмові (вимірювальний міст сталого струму) або змінному струмові (м. в. змінного струму) методом порівняння зі зразковим опором у схемі замкнутого чотирикутника.

м. частотомірний́ (рос. мост частотомерный; англ. frequency-meter bridge) – вимірювальний міст(ок) змінного струму, рівновага якого залежить як від значень опорів (активних і реактивних), включених у плечі моста,

334

так і від частоти напруги живлення (вимірюваної частоти).

МІСТОК,́ -стка́(рос. мостик; англ. bridge) – див. міст.

МІСЯЦЬ,́ -я 1 (рос. Луна; англ. Moon)

– природний супутник Землі, обертається навколо Землі по еліптичній орбіті з ексцентриситетом 0,05490 і великою піввіссю, яка дорівнює середній відстані від Землі – 384400 км. Період орбітального руху М. 27,32166 доби (сидеричний місяць) і дорівнює періоду осьового обертання. Завдяки цій рівності, до Землі постійно повернута одна й та ж півкуля М. Геометрична фігура М. близька до сфери, середній радіус якої 1738,0 км, маса М. дорівнює 1/81,30 маси Землі. Мінерало-гічний склад М. близький до земних порід типу базальтів, норитів і анортозитів. М. практично не має глобального магнітного поля дипольної природи і є немагнітною, порівняно непровідною і холодною діелектричною сферою. Питання утворення і ранньої історії М. остаточно не вирішені.

МІСЯЦЬ,́ -я 2 (рос. месяц; англ. month) – проміжок часу, близький до періоду обертання Місяця навколо Землі. В астрономії розрізняють синодичний (29,5306 доби), сидеричний (27,3217), тропічний (27,3216), аномалістичний (27,5546), драконічний (27,2122) м., що визначаються періодом проходження Місяця через певні точки на небосхилі.

МІЦНІСТЬ,́ -ості 1 (рос. прочность; англ. strength, fastness, resistance, stability, toughness).

м. променева́ (рос. лучевая; англ. ray strength) – спроможність середовища або елемента силової оптики чинити опір незворотній зміні оптичних параметрів і зберігати свою цілісність при впливі потужного оптичного випромінювання

(наприклад, випромінювання лазера). М. п. чисельно характеризується порогом руйнування (порогом пробою) – густиною потоку оптичного випромінювання, починаючи з якого в об'ємі речовини або на її поверхні настають незворотні зміни.

м. твердих́ тіл (рос. прочность твёрдых тел; англ. strength of solids) – у широкому розумінні спроможність твердих тіл опиратися руйнуванню (поділу на частини), а також незворотливій зміні форми (пластичній деформації) під дією зовнішніх навантажень. У вузькому розумінні – опір руйнуванню.

м. тривала́ (рос. прочность длительная; англ. long-term strength, long-time strength, creep rupture strength) – властивість, завдяки якій матеріал руйнується не одразу після прикладення навантаження, а через деякий проміжок часу. При цьому руйнуванню передує більш-менш помітна деформація поповзності (повзучості) матеріалів.

м. хімічного́ зв'язку (рос. прочность химической связи; англ. bond strength) – вимірюється енергією, необхідною для розриву даного зв'язку в ізольованій молекулі.

пучка частинок. Основна частина м. – блок речовини, що розташований в пучку частинок. Розмір, хімічна і ядерна сполуки м. визначаються поставленим завданням, енергією та формою пучка, природою випромінювання і т. д.

335

МНОЖИНА́(рос. множество; англ. set, ensemble) – набір, сукупність, зібрання яких-небудь об'єктів, які називаються його елементами, що мають загальну для них усіх характеристичну властивість.

МНОЖИННІСТЬ,́ -ості (рос. множественность; англ. multiplicity) – число вторинних адронів, породжених в одному акті взаємодії частинок високих енергій.

МНОЖНИК,́ -а (рос. множитель; англ. factor, multiplier, multiplication factor, coefficient).

м. Ланде́ [g-фактор,́ фактор́ магнітного́ розщеплення́ ] (рос.

множитель Ланде, g-фактор, фактор магнитного расщепления; англ. Lande factor) – множник у формулі для розщеплення рівнів енергії атома в магнітному полі, що визначає масштаб розщеплення в одиницях μBН (μB – магнетон Бора, Н – напруженість магнітного поля, див. також ефект́ Зеємана́ ). Введений А. Ланде в 1921. М. Л. для заданого рівня енергії у випадку нормального зв'язку (див. також спектри́ атомні́ ) виражається формулою Ланде:

g = 1 + [J(J+1) + S(S+1) – L(L+1)]/ [2J(J+1)], де L, S, і J – квантові числа, що визначають відповідно величини квадратів повного орбітального, повного спінового та результовного моментів атома.

м. обернення́ (рос. множитель обращения; англ. form factor) – див. форм-фактор́ .

м. пакувальний́ [коефіцієнт́ пакувальний́ ] (рос. множитель

упаковочный, коэффициент упаковочный; англ. packing factor) – відношення різниці маси атома Мz, вираженої в уніфікованих атомних одиницях маси, і його масового числа А до А, де z – заряд ядра. П. м. – дефект

маси, який припадає на одну частинку, і характеризує енергію зв'язку ядра.

м. структурний́ (рос. множитель структурный; англ. structure factor) – множник, що впливає на залежність інтенсивності інтерференції рентгенівського проміння, розсіяного тривимірною кристалічною решіткою, від атомного фактора, а також від числа та розміщення атомів в елементарній комірці. За рахунок м. с. деякі з інтерференційних максимумів можуть бути послаблені або зовсім відсутні (див. також дифракція́ рентгенівського́ проміння́ ).

МО (рос. мо; англ. mho) – найменування одиниці електричної провідності, що застосовується в деяких країнах, яка дорівнює провідності провідника опором в 1 Ом. Міжнародною електротехнічною комісією для цієї одиниці рекомендована назва Сіменс.

мові, які вимовляються, як правило, разом, із паузами тільки після окремих слів або груп звуків.

МОДА́ (рос. мода; англ. mode) – одна з характеристик розподілу випадкової величини (у теорії ймовірностей і математичній статистиці). Для випадкової величини, що має густину ймовірності p(x), модою називається будь-яка точка, у якій p(x) має максимум.

МОДЕЛЬ,́ -і (рос. модель; англ. (теорія) model; (предмет) model,

(master) form, make, sample (piece), pattern, sample part, prototype, shape, simulator, template, matrix, analog;

(одягу, взуття) design; (устаткування) dummy; (автомобіля) job).

м. атома́ статистична́ (рос. модель атома статистическая; англ. statistical atom model) – наближена модель будови багатоелектронних атомів, у якій

336

сукупність електронів атома розглядається як вироджений газ, що підкоряється статистиці Фермі-Дірака і перебуває в електростатичному полі ядра (див. також модель́ атома́ Томаса́ - Фермі́ ).

м. атома́ Томаса́ –Фермі́ (рос. модель атома Томаса–Ферми; англ. Thomas– Fermi atom model) – наближена схема розрахунку основного стану багатоелектронних атомів, заснована на методі Томаса-Фермі, в якій розподіл частинок характеризується не хвильовою функцією, а залежною від координат густиною. М. а. Т.-Ф. застосовна, коли число електронів і заряд ядра дуже великі, вона призводить до задовільних результатів уже при числі електронів ~10.

м. Бардіна́ –Купера́ –Шріффера́ [модель́ БКШ] (рос. модель Бардина– Купера–Шриффера, модель БКШ; англ. Bardeen–Cooper–Schrieffer model, BCS model) – теорія надпровідності кристалічних твердих тіл, заснована на уявленні про надпровідність куперівских пар електронів (див. також ефект́ Купера́ ). Теорія розглядає гамільтоніан, який враховує винятково притягання між електронами з однаковими за величиною та протилежно напрямленими імпульсами й антипаралельними спінами, яке характеризується однією додатною константою зв'язку g. На основі моделі БКШ була побудована перша послідовна теорія надпровідності, що дала пояснення на мікроскопічному рівні ряду кінетичних і термодинамічних ефектів у надпровідниках (стрибка теплоємності, ефекту Мейснера, ізотопічному ефекту та ін.).

м. БКШ (рос. модель БКШ; англ.

Bardeen–Cooper–Schrieffer model, BCS model) – те саме, що модель́ Бардіна́ – Купера́ –Шріффера́ .

м. векторної́ домінантності,́ ВДМ (рос. модель векторной доминантности, ВДМ; англ. vector dominance model, VDM) – модельна теорія електромагнітних процесів за участю

адронів, згідно з якою взаємодія фотона (реального або віртуального) з баріонами

імезонами здійснюється не прямим чином, а за допомогою перетворення фотона в нейтральні векторні мезони (з ізотопічними спінами І, що дорівнюють 0

і1) і їхній наступній взаємодії з адронами. Такий перехід – віртуальний (для фотонів з 4-вимірним імпульсом можливий реальний перехід). Основне припущення ВДМ – слабка залежність амплітуд взаємодії векторного мезона з

адронами від маси векторного мезона.

м. Гайзенберга́ [модель́ Гейзенберга́ ]

(рос. модель Гейзенберга; англ.

Heisenberg model) – математична модель магнітновпорядкованих кристалічних речовин (головним чином феромагнетиків), базується на застосуванні гамільтоніана обмінної

взаємодії R = – 2 i j JіjSіSj. Тут додавання

проводиться за всіма парами {і, j} різних вузлів кристала, у яких перебувають іони зі спінами Sі та Sj; Jіj –

[W. Heіtler, F. London, 1927] на прикладі молекули водню продемонстрували залежність енергії взаємодії від взаємної

мо-дельного непровідного кристала, що складається з атомів з одним s- електроном поза замкнутими електронними оболонками. Різниця енергій, що відповідають станам із

Гейзенберга; англ. Heisenberg model) – те саме, що модель́ Гайзенберга.

м. гелію́ II двокомпонентна́ [модель́ гелію́ ІІ дворідинна]́ (рос. модель гелия

II двухкомпонентная, модель гелия II двухжидкостная; англ. two-component helium II model, two-fluid helium II

337

model) – фізична модель надплинного гелію 4Не, яка включає існування в ньому

нижче λ-точки (рідкий гелій) двох компонентів – надплинного та нормального (в'язкого). Див. також гелій́ .

м. гелію́ II дворідинна́ (рос. модель гелия II двухжидкостная; англ. two-

запропонована в 1951 К. Зінером для пояснення зв'язку між феромагнетизмом і електричною провідністю в окисах перехідних металів із проміжною валентністю. У рамках цієї моделі припускалося, що в результаті, напр., заміщення La3+ у LaMnО3 на Са2+, замість іона Mn3+ виникає йон Mn4+, який захоплює електрон в одного з сусідніх іонів. Рух захоплюваних електронів зумовлює скінченну провідність зразка і призводить до феромагнітного впорядкування спінів атомів, які належать вузлам кристалічної решітки. Електрон, який переміщується від іона до йона, отримав назву зінерівського. Модифікована м. З. є узагальненням моделі Хаббарда та моделі Шубіна-Вонсовського.

м. Ізінга́ (рос. модель Изинга; англ.

Ising model) – гранично спрощена модель магнетика у вигляді системи магнітних диполів (спінів), розташованих у вузлах кристалічної решітки. У м. І. у мікроскопічному стані системи задано орієнтації ("вгору" або "вниз") спінів в усіх вузлах кристалічної гратки. Енергія мікроскопічного стану складається з обмінної взаємодії спінів і взаємодії спінів із зовнішнім магнітним полем.

м. Кроніга́ –Пенні́ (рос. модель Кронига–Пенни; англ. Kronig–Penny model) – одновимірна точно розв'язувана модель руху електронів у періодичному полі, яка ілюструє природу виникнення енергетичних зон у кристалі (див. також

теорія́ зонна́ ). Запропонована Р.Кронігом

кристалічною решіткою, апроксимується періодичною послідовністю прямокутних потенціальних ям глибиною Vо і шириною а, розділених потенціальними бар'єрами шириною b.

м. нуклонних́ асоціацій́ [модель́ ядра́ кластерна́ ] (рос. модель

нуклонных ассоциаций, модель ядра кластерная; англ. nucl(e)on association model, cluster model of nucleus) – модель атомного ядра, заснована на уявленні про ядро як про систему кластерів чи нуклонних асоціацій певного типу, як

простіша модель, яка описує виникнення феромагнітного упорядкування у перехідних металах, їх сплавах і сполуках, згідно з якою система колективізованих електронів металічного магнетика описується як ідеальний газ блохівських електронів.

м. твердого́ тіла́ Дебая́ (рос. модель твёрдого тела Дебая; англ. Debye model of a solid) – спрощене представлення твердого тіла у вигляді ізотропного пружного середовища, здатного здійснювати коливання у скінченному

діапазоні частот від ω = 0 до ω = ωмакс, значення якої визначається з вимоги, щоб

загальне число можливих коливань дорівнювало 3N – числу ступенів вільності тіла з N атомів.

м. ядра́кластерна́ (рос. модель ядра кластерная; англ. cluster model of nucleus) – те саме, що модель́ нуклонних́ асоціацій́ .

м. ядра́краплинна́ (рос. модель ядра капельная; англ. liquid-drop nuclear model, drop nuclear model) – одна із найперших моделей атомного ядра, запропонована Н. Бором [N. Bohr] і К.Ф. фон Вайцзекером [C.F. von Weіzsaecker], у якій ядро розглядається як практично

338

нестислива крапля рідини надзвичайно великої густини – порядку 1017 кг/м3.

м. ядра́надплинна́ (рос. модель ядра сверхтекучая; англ. superfluid nuclear model) – модель ядра атома, яка враховує парну кореляцію нуклонів поблизу поверхні Фермі і застосовує математичні методи теорії надпровідності.

м. ядра́ оболонкова́ (рос. модель ядра оболочечная; англ. shell model of nucleus) – теорія, яка грунтується на увленні про атомне ядро як про систему нуклонів, які рухаються незалежно в потенціальному полі, що створюється іншими нуклонами (за аналогією з моделлю електронних оболонок атома).

м. ядра́оптична́ (рос. модель ядра оптическая; англ. optical model of nucleus) – напівфеноменологічний метод опису пружного розсіяння адронних об'єктів на ядрах. Згідно з м. я. о., нуклон розсіюється ядром як потенціальною ямою. Ця яма описується виразом, що містить уявну частину, яка відповідає поглинанню нуклона. Комплексний ядерний потенціал, який діє на нуклон, називається оптичним потенціалом. Поширення нуклона в поле з таким потенціалом аналогічне проходженню світла через напівпрозоре середовище з комплексним показником заламу (звідси назва моделі).

м. ядра́ статистична́ (рос. модель ядра статистическая; англ. statistical nuclear model) – одна зі спрощених ядерних моделей, яка подає кожен збуджений стан ядра як сукупне збудження деякої кількості частинок або деяких елементарних незалежних збуджень. М. я. с. дозволяє знаходити положення енергетичних рівнів ядра, їх густину, моменти ядер і ймовірності переходів між рівнями. Застосовується для знаходження збуджень порядку енергії зв'язку нуклона в ядрі при великих щільностях рівнів.

м. ядра́ узагальнена́ (рос. модель ядра обобщённая; англ. generalized atom model) – ядерна модель, що одночасно враховує як одночастинкові (нуклонні),