Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

непараметричному представленні функції розподілу. М. н. особливо ефективні в задачах аналізу експериментальних даних на стадії пошукового аналізу. М. н. використовують лише неперервність функції розподілу і застосовуються для оцінювання густини ймовірності та перевірки статистичних гіпотез.

м-ди прискорення́ колективні́ (рос. методы ускорения коллективные; англ. collective acceleration methods) – методи прискорення заряджених частинок, а також їх утримання в процесі прискорення, в яких використовуються власні електромагнітні поля, що виникають у результаті взаємодії однієї групи зарядів з іншою або внаслідок взаємодії групи зарядів з електромагнітною хвилею або плазмою (на відміну від звичайних методів прискорення, де створювані зовнішні поля, електричні або магнітні, мають конфігурацію, що забезпечує як прискорення, так і утримання в процесі прискорення заряджених частинок).

м-ди розвідки́ електричні́ (рос. методы разведки электрические; англ. electrical prospecting methods) – методи дослідження земних надр, засновані на особливостях протікання у землі електричного струму, які зумовлені розподілом у ній неоднорідностей – гірських порід, мінералів, корисних копалин тощо.

МЕТР, -а (рос. метр; англ. meter) – одиниця довжини, основна одиниця СІ. М.

– відстань, яку проходить у вакуумі плоска електромагнітна хвиля за

1/299792458 частку секунди (прийнято на 17-й Генеральній конференції з мір і вагів, 1983).

кілограм́-метр за секунду,́ кг×м/с (рос. килограмм-метр в секунду, кг×м/с;

динамический; англ. dynamic meter) – одиниця геопотенціалу, яка дорівнює

325

роботі, що здійснюється при переміщенні одиниці маси на 1 м проти поля напруженістю в 10 м/сек2.

МЕТРИКА́ (рос. метрика; англ. metric) – узагальнення поняття відстані між точками евклідового простору на множинах, у яких можна ввести метричні простори. М. евклідового простору в криволінійних координатах і м. ріманового простору визначаються метричним тензором. М. гільбертового простору задається його нормою (або скалярним добутком).

м. простору́ -часу́ (рос. метрика пространства-времени; англ. space-time metric) – основна геометрична структура, якою наділяється просторово-часове багатоманіття в спеціальній і загальній теорії відносності; визначається заданням поля симетричного коваріантного тензора 2-го рангу з відмінним від нуля визначником – метричного тензора.

МЕТРОЛОГІЯ́ (рос. метрология;

англ. metrology) – наука про вимірювання та методи здійснення їхньої повсюдної єдиності і необхідної точності. Проблеми м.: загальна теорія вимірювань, методи визначення точності вимірювань, створення еталонів і зразкових засобів вимірювань і т.п.

м. квантова́ (рос. метрология квантовая; англ. quantum metrology) – наука про вимірювання, яка базується на квантових явищах. Основна проблема м. к.– встановлення т. зв. природної системи одиниць на основі фундаментальних сталих (констант).

МЕХАНІКА́ (рос. механика; англ. mechanics) – наука про механічний рух матеріальних тіл і взаємодії між ними, що відбуваються при цьому. Під механічним рухом розуміють зміну з часом взаємного розташування тіл або їхніх частин у просторі. Взаємодії в м. – такі дії тіл одне на одного, результатом яких є зміни швидкостей точок цих тіл або

їхня деформація. Під м. зазвичай розуміють т. зв. класичну м., в основі якої лежать закони механіки Ньютона, а предметом її вивчення є рух будь-яких матеріальних тіл (крім елементарних частинок), що відбуваються з швидкостями, малими порівняно зі швидкістю світла.

м. квантова́ [механіка́ хвильова] ́ (рос. механика квантовая, механика волновая; англ. quantum mechanics, wave mechanics) – теорія, що встановлює спосіб опису та закони руху фізичних систем, для яких величини, що характеризують систему і мають розмірність дії, виявляються порівнянними зі сталою Планка ћ. Цю умову задовольняє, як правило, рух мікрочастинок (електронів в атомі, атомів у молекулі, нуклонів у ядрах і т.д.). Однак у деяких випадках специфічні квантові властивості мають макроскопічні системи як ціле (див. також ефекти́ квантові́ макроскопічні́ ). М. к. являє собою систему понять і адекватний їй математичний апарат, необхідний і достатній для опису всіх спостережуваних властивостей відповідних систем і їхнього руху. Закони м. к. є фундаментом наук про будову речовини.

м. квантова́ релятивістська́ (рос. механика квантовая релятивистская; англ. relativistic quantum mechanics) – розділ теоретичної фізики, в якому розглядаються релятивістські квантові закони руху мікрочастинок (електронів та ін.) у так званому одночастинковому наближенні.

м. небесна́ (рос. небесная; англ. celestial mechanics) – розділ астрономії, що вивчає рух тіл Сонячної системи.

м. релятивістська́ (рос. механика релятивистская; англ. relativistic mechanics) – розділ теоретичної фізики, що розглядає класичні закони руху тіл (частинок) при швидкостях v, порівнянних зі швидкістю світла c.

326

Базується на частинній (спеціальній) теорії відносності.

м. рідин́ і газів́ (рос. механика жидкостей и газов; англ. fluid mechanics, mechanics of fluids) – те саме, що гідроаеромеханіка́ .

м. сипких́ середовищ́ (рос. механика сыпучих сред; англ. granular media mechanics, loose media mechanics) – розділ механіки суцільних середовищ, у якому досліджується рівновага та рух сипких середовищ (піщаних, глинистих і інших грунтів, зерна і т.д.). Задача м. с. с.

– головним чином визначення тиску грунтів на опорні стінки, форми можливих поверхонь сповзання схилів, обчислення необхідної глибини фундаментів, визначення тиску зерна на

mechanics of continua) – розділ механіки, присвячений вивченню руху та рівноваги газів, рідин і твердих тіл, які деформуються; підрозділяється на

гідроаеромеханіку, газову динаміку, теорію пружності, теорію пластичності.

м. тіл змінної́ маси́ (рос. механика тел переменной массы; англ. variable mass body mechanics) – розділ теоретичної механіки, що вивчає рух матеріальних тіл, маса яких змінюється

виникли з розвитком авіаційної та ракетної техніки.

м. фізико́ -хімічна́ (рос. механика физико-химическая; англ. physicochemical mechanics, physicochemical mechanics, physical-chemical mechanics, physical and chemical mechanics) – область науки, яка вирішує два основних завдання: 1) з'ясування закономірностей і механізму фізикохімічних і механічних процесів одержання різного роду твердих тіл, структурованих

дисперсних систем, будівельних і конструкційних матеріалів із заданими механічними властивостями та структурою; 2) встановлення залежностей механічних властивостей твердих тіл і структурованих систем від сукупності механічних факторів, температури, складу і структури досліджуваного тіла та його фізико-хімічної взаємодії з навколишнім середовищем.

м. хвильова́ (рос. механика волновая; англ. wave mechanics) – те саме, що механіка́ квантова́ .

МЕХАНОСТРИКЦІЯ́ (рос. механострикция; англ. mechanostriction)

– додаткова деформація, яка виникає у впорядкованих магнетиках при прикладанні до них механічних напружень, які призводять до перерозподілу магнітних моментів доменів, що спричинює зміни намагніченості, а це через магнітострикцію викликає додаткову деформацію.

МЕХАНОТРОН́ , -а (рос. механотрон; англ. movable-electrode tube) – електронна лампа, у якій керування електронним струмом здійснюється механічним переміщенням одного або декількох її електродів. Механотрони слугують для перетворення механічних величин в електричні і застосовуються як датники при вимірюваннях малих переміщень, малих зусиль, тисків, прискорень та ін.

МЕХОМ́ , -а (рос. мехом; англ. mechanical Ohm) – те саме, що Ом механічний́ .

МИШАЌ , -у́ (рос. мышьяк; англ. arsenic), As – те саме, що арсен́.

МІГРАЦІЯ́ (рос. миграция; англ. migration; від лат. mіgratіo – переміщення).

м. енергії́ (рос. миграция энергии; англ. energy migration) – один із

327

процесів перенесення енергії в конденсованих середовищах, при якому енергія електронного збудження безвипромінювально передається від збудженої частинки до такої ж, але незбудженої частинки, що перебуває від першої на відстані, меншій за довжину хвилі випромінювання. Багаторазове повторення цього процесу призводить до просторового переміщення збудження.

МІДЕЛЬ́ , -длю (рос. мидель; англ. midlength section) – те саме, що переріз́ мідлевий́ .

МІДЬ, -і (рос. медь; англ. copper; лат.

Cuprum), Cu – хімічний елемент побічної підгрупи І групи періодичної системи елементів, ат. номер 29, ат. маса 63,546. Природна мідь містить два стабільних ізотопи 63Cu (69,17 %) і 65Сu. Електронна конфігурація двох зовнішніх оболонок 3s2p6d104s1. М. – м'який кувний метал червоного кольору, має кубічну гранецентровану структуру з параметром а

=0,36148 нм. Густина

8,94 кг/дм3, tпл = 1084,5°С, tкип = 2540°С, має високу теплопровідність і малий електричний опір. Сполуки міді отруйні.

МІКАЛЕКС́ , -у (рос. микалекс; англ. micalex, mycalex) – електроізоляційний матеріал, що є сумішшю легкоплавкого (свинцевого або барієвого) скла з порошком меленої слюди (близько 40 %).

МІКАНІТ́ , -у (рос. миканит; англ. micanite) – електроізоляційний матеріал, який виготовляється з тонких пелюсток відщипаної слюди, що склеюються в кілька шарів електроізоляційними лаками або смолами і наклеюються на папір чи тканину.

МІКРО…, мк, μ (рос. микро…, мк, μ; англ. micro…, μ; від грец. μικρός – малий)

– основа до найменування одиниці вимірювання для утворення найменування частинної одиниці, що

складає одну мільйонну частку (10-6) від вихідної.

МІКРОБАРОГРАФ́ , -а (рос. микробарограф; англ. microbarograph)

– прилад для автоматичного запису дуже малих або швидких змін атмосферного тиску.

МІКРОДОЗИМЕТРІЯ́ ́ (рос. микродозиметрия; англ. microdosimetry) – дослідження мікроскопічного розподілу поглиненої енергії при впливі йонізувального випромінювання на об'єкт і встановлення зв'язку між параметрами цього розподілу та відгуком об'єкта на його опромінення (радіаційно-індукований ефект).

МІКРОЕЛЕКТРОНІКА́ (рос. микроэлектроника; англ. microelectronics) – область електроніки, що охоплює проблеми створення електронних пристроїв у мікромініатюрному інтегральному виконанні. Продукція м. – інтегральні схеми, що слугують елементами комп'ютерів, автоматизації, систем керування та зв'язку.

МІКРОЗЙОМКА́ (рос. микросъёмка; англ. cinephotomicrography) – фотоабо кінозйомка мікрооб'єктів через мікроскоп.

МІКРОІНТЕРФЕРОМЕТР́ , -а (рос. микроинтерферометр; англ. interference microscope, microinterferometer) – інтерференційний прилад для дослідження поверхонь, для вимірювання товщини плівок, малих переміщень і т.д. Уперше розроблений В. П. Лінником, 1933 р.

МІКРОКАТОР́ , -а [голівка́ пружинна́ вимірювальна́ ] (рос.

микрокатор, головка пружинная измерительная; англ. twisted-spring

328

micrometer) – прилад для вимірювання лінійних розмірів абсолютним (у межах шкали) або відносним (порівнянням з кінцевою мірою довжини або зразковою деталлю) методами.

МІКРОЛІТОГРАФІЯ́ (рос. микролитография; англ. microlithography) – формування мікромалюнків на поверхні твердого тіла. М. включає: нанесення на підкладку тонкого шару фоторезисту, експонування окремих областей резисту відповідно до фотошаблона та проявлення. М. лежить в основі технології мікроелектроніки.

МІКРОМАГНЕТИЗМ́ , -у [магнетизм́ кластерних́ стекол́ ] (рос.

микромагнетизм, магнетизм кластерных стёкол; англ. micromagnetism) – сукупність магнітних властивостей деяких невпорядкованих твердих розчинів (у певних концентраційних інтервалах), зумовлена наявністю випадкових конкурувальних (знакозмінніх) обмінних взаємодій між локалізованими магнітними моментами та неоднорідністю розподілу концентрації компонентів розчинів (відмінності в ближньому порядку атомів).

МІКРОМАНІПУЛЯТОР́ , -а (рос. микроманипулятор; англ. micromanipulator) – прилад для маніпулювання з мікроскопічними об'єктами (див. також мікроскоп́).

МІКРОМАНОМЕТР́ , -а (рос. микроманометр; англ. micromanometer, micropressure ga(u)ge) – манометр для вимірювання малих (~10-100 мм вод. ст.) надлишкових і вакуумметричних тисків або різниці тисків. Найбільш поширені рідинні мікроманометри.

МІКРОМЕТР́ , -а (рос. микрометр;

англ. micrometer) – 1) прилад для

лінійних вимірювань; 2) відліковий пристрій для вимірювальних приладів.

об'єкт́ -мікрометр́ (рос. объектмикрометр; англ. object-micrometer) – штрихова міра довжини малого розміру, призначена для визначення збільшення лінійного поля зору мікроскопів, ціни поділки окулярних мікрометрів, шкал і сіток, а також для проведення вимірювань за допомогою мікроскопів.

МІКРОН́ , -а, мкм, μ (рос. микрон, мкм, μ; англ. micrometre, μ) – позасистемна одиниця довжини, що дорівнює 10-6 м.

МІКРОНАПРУЖЕННЯ́ (рос. микронапряжения; англ. microstress) – внутрішні напруження, що існують у кристалах при відсутності зовнішніх сил і зрівноважені в об'ємах, малих порівняно з об'ємом всього тіла.

МІКРОНЕСТІЙКОСТІ́ , -стей, мн. (рос. микронеустойчивости; англ. microinstabilities).

м. плазми́ (рос. микронеустойчивости плазмы; англ. plasma microinstabilities)

– дрібномасштабні плазмові нестійкості, небезпечні для утримання плазми, які не призводять до негайного руйнування рівноважного стану плазми, а впливають на її утримання через процеси перенесення – дифузію частинок і теплопровідність.

МІКРООБ'ЄКТИВ́, -а (рос. микрообъектив; англ. microscope objective) – оптична система, що застосовується в мікроскопі для одержання збільшеного зображення (див. також мікроскоп́).

МІКРОПРИЧИННІСТЬ́ , -ості [локальність́ ] (рос. микропричинность, локальность; англ. microcausality) – фундаментальна властивість взаємодійних полів у локальній квантовій теорії поля, що полягає в зникненні комутатора (антикомутатора) операторів

329

Бозе- (Фермі-) поля в представленні Гейзенберга (Гай-зенберга) в точках простору, розділених просторовоподібним інтервалом (див. також комутативність́ локальна́ ).

МІКРОПРОЄКТОР́ , -а (рос. микропроектор; англ. microscope projector).

м. лазерний́ [мікроскоп́ проєкційний́ лазерний́ ] (рос. микропроектор

лазерный, микроскоп проекционный лазерный; англ. laser microscope projector) – проєкційний мікроскоп, у

(ПЯ), що діє на основі вимушеного (стимульованого) випромінювання. Вимушене випромінювання повторює всі властивості змушувального, у тому числі фазу, поляризацію, тому ПЯ можна ставити у будь-яке місце оптичної системи на шляху пучків світла, що поширюються в ній.

МІКРОПРОЄКЦІЯ́ (рос. микропроекция; англ. microprojection) – одержання на екрані оптичних зображень малих об'єктів за допомогою мікроскопа для демонстрації зображень одночасно декільком спостерігачам у мікрофотографії і мікрокінематографії й ін.

МІКРОПРОФІЛОМЕТР́ , -а (рос. микропрофилометр; англ. microprofilometer) – інтерференційний прилад для дослідження шорсткості поверхонь. Відрізняється від мікроінтерферометра можливістю контролю поверхонь не тільки з параленьними один одному штрихами, але і з нерегулярними, хаотично напрямленими слідами обробки.

МІКРОПРОЦЕСОР́ , -а, МП (рос. микропроцессор, МП; англ. microprocessor) – програмно керований універсальний пристрій для цифрової