models o f l e p t o n s a n d q u a r k s ) – моделі, в яких лептони та кварки розглядаються як зв'язані стани деяких гіпо- те-тичних елементарних частинок – преонів.
м-лі ядерні́ (рос. модели ядерные;
англ. nuclear models) – спрощені картини будови атомного ядра, які допускають простий математичний розв'язок задачі з визначення різноманітних величин, що характеризують ядро. М. я. ділять на три групи, що описують: 1) загальні властивості основних станів; 2) спектр збуджень; 3) взаємодію з частинками, що налітають, та інші реакції.
сігма́ -моделі́ [σ-моделі́ ] (рос. сигмамодели, σ-модели; англ. sigma models) – моделі теорії поля, що є зручним інструментом дослідження загальних властивостей квантової теорії поля. Вони виникають як ефективні теорії безмасових полів у більш загальних нелінійних теоріях поля. Найчастіше с.-
|
|
|
|
|
|
|
м. |
описують |
квазічастинки, |
що |
виникають |
при |
спаренні |
ферміонів. |
Найкраще вивчені одновимірні с.-м. |
|
|
МОДЕЛЮВАННЯ́ |
ф і з и ч н е |
(рос. |
моделирование |
ф и з и ч е с к о е ; |
англ. |
simulation, |
p h y s і c a l |
model(l)ing |
[model |
operation, |
model(-based) |
analysis], |
|
p h y s і c a l ) |
– |
експериментальний метод |
наукового |
дослідження, що полягає в заміні досліджуваного фізичного процесу, явища або об'єкта іншим, подібним до нього – моделлю.
м. електроннооптичних́ систем́ (рос.
моделирование электроннооптических систем; англ. electron optical system simulation) – моделювання електроннооптичних полів і траєкторій частинок, які фокусуються цими полями. Електроннооптичні поля моделюють за допомогою аналогових приладів – електролітичної ванни або сіткового інтегратора. Моделювання траєкторій в електростатичному полі одержують зазвичай за допомогою траєктографа –
340
автоматичної рухомої каретки, яка має два зонди, що ковзають по поверхні електроліту в електролітичній ванні, де закріплено моделі досліджуваних пристроїв.
м. зір(оќ) (рос. моделирование звёзд; англ. star simulation) – методи знаходження розподілів фізичних характеристик зоряної речовини (тиску, густини, температури, маси, хімічного складу) від центра до поверхні зірки та зміни цих характеристик із часом. Основи м. з. заклали Дж. Лейн [J.H. Lane], 1869-
70), |
А. Ріттер |
[A. Rіtter], |
1878-83, |
Р. Емден [R. Emden], 1907.
МОДИ́ , род. мод, мн. (рос. моды;
англ. modes; від лат. modus – міра, чин, спосіб, вид) – типи коливань (нормальні коливання) у розподілених коливних системах або типи хвиль у хвилевідних системах і хвильових пучках. Термін "м." став використовуватися також для будьякого хвильового поля (поза його джерелами), яке має певну просторову структуру (симетрію). Див. також
резонатор́ об'ємний,́ резонатор́ оптичний,́ хвилевід,́ квазіоптика́ .
м. голдстоунівські́ (рос. моды голдстоуновские; англ. Goldstone modes) – колективні моди в конденсованих середовищах, у яких існує далекий порядок у результаті спонтанного порушення симетрії, яка відповідає неперервній групі. Аналогічні голдстоунівським бозонам у квантовій теорії поля. М. г. існують при як завгодно великих довжинах хвиль λ, причому їхня частота ω(q) прямує до нуля при q = 2π/λ → 0. Причиною виникнення таких мод є неперервне виродження рівноважного стану. М. г. є, наприклад, спінова хвиля у феромагнетику з площиною легкого намагнічення.
м. нормальні́ (рос. моды нормальные; англ. normal modes) – те саме, що коливання́ нормальні́ .