Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

МОРФОТРОПІЯ́ (рос. морфотропия;

англ. morphotropism) – поняття, введене в

кристалографію ще до відкриття рентгеноструктурного аналізу; у даний час позначає закономірний зв'язок між формою елементарної комірки кристала та формою молекул речовини, з якої він складений. Окремі випадки м.: ізоморфізм та ізодиморфізм.

МОТОР,́ -а (рос. мотор; англ. engine, motor; (вічний) machine; (авто) mill) – див. двигун́.

МУЛЬТИВІБРАТОР,́ -а (рос. мультивибратор; англ. multivibrator, retriggerable multivibrator, multivibrator oscillator; від лат. multum

– багато і vіbro – коливаю) – електронний пристрій із двома метастабільними станами, яким відповідають два різних значення напруги (або струму) і які періодично стрибкоподібно змінюють один одного за рахунок позитивного зворотного зв'язку. М. генерує періодичний сигнал прямокутної форми,

мультивибратор ждущий; англ. biased

елементарних частинок (дублет, триплет, октет, декуплет та інші об'єднання частинок з великим числом складових) з однаковим спіном, а у випадку, коли вона утворені адронами, також і однаковою внутрішньою парністю. Існування м. є відображенням наявності певних властивостей симетрії взаємодій елементарних частинок.

м. ізотопічний́ (рос. мультиплет изотопический; англ. isotopic multiplet)

– родина адронів, які в однаковий спосіб беруть участь у сильній взаємодії, мають

348

приблизно рівні маси, одні й ті ж баріонні числа, спін, парність, дивність та інші квантові числа і відрізняються тільки електричним зарядом (див. також

інваріантність́ ізотопічна́ ). У випадку атомних ядер м. і. є аналогові стани ядерізобарів.

МУЛЬТИПЛЕТНІСТЬ,́ -ості (рос. мультиплетность; англ. multiplicity) – число 2S + 1 можливих орієнтацій у просторі повного спіну атомної системи (де S – спінове квантове число системи). У випадку LS-зв'язку (нормального зв'язку, див. також зв'язоќ векторний́ ) при L ≥ S (L – орбітальне квантове число) м. дорівнює числу можливих орієнтацій у просторі повного моменту J атомної системи (тобто кратності виродження рівня енергії). При L < S число можливих орієнтацій J дорівнює 2L + 1, однак і в цьому випадку м. називається число 2S + 1. М. визначає розщеплення рівня енергії на компоненти. Це розщеплення, зумовлене релятивістськими ефектами в атомній системі (головним чином спін- орбітальною взаємодією), називається тонким, або мультиплетним, і визначається правилом інтервалів Ланде. Значення м. вказують ліворуч угорі від повного позначення рівня енергії: 2S=1LJ.

МУЛЬТИПОЛІ́ , -ів, мн. (рос. мультиполи; англ. multipoles; від лат. multum – багато і грец. πόλος – полюс) – певні конфігурації точкових джерел (зарядів). Назва "м." включає позначення числа зарядів, які утворюють м. Наприклад, точковий заряд – м. нульового порядку; два протилежних за знаком заряди, однакових за абсолютною величиною – диполь, або м. 1-го порядку; 4 однакових за абсолютною величиною заряди, які розміщуються у вершинах паралелограма, кожна сторона якого з'єднує заряди протилежного знака – квадруполь, або м. 2-го порядку і т. д. Поле таких складних систем відносно

просте і може бути описане як суперпозиція полів деякого числа м.

МУСКОВІТ,́ -у [слюда́біла́] (рос. мусковит, слюда белая; англ. muscovite [mica]) – мінерал хімічного складу KAl2[AlSі3O10]·[OH]2, належить до групи слюд.

МЮОНИ́ , -ів, мн. (рос. мюоны; англ. muons, heavy electrons), μ – заряджені елементарні частинки зі спіном Ѕ, часом життя 2,2·10-6 с, і масою, яка приблизно в 207 разів перевищує масу електрона (107,5 МеВ); належать до класу лептонів. М. складають 80 % частинок космічного випромінювання на рівні моря і народжуються в процесі розпаду π-

мезонів (піонів) і К-мезонів (каонів), при зіткненнях адронів із речовиною та ін. Негативно заряджений м. і позитивно заряджений м. є античастинками. Застаріла назва м. – мю-мезони.

МЮОНІЙ,́ -ю (рос. мюоний; англ. muonium), Mu – зв'язаний стан електрона (е–) і позитивно зарядженого мюона (μ+); воднеподібний атом, у якому роль ядра відіграє мюон. М. – найпростіша система двох точкових заряджених частинок – лептонів. М. є метастабільною системою внаслідок розпаду мюона на позитрон і два нейтрино з часом життя τ ≈ 2,2·10-6 с. Тонка та надтонка структури рівнів енергії м. цілком подібні структурі рівнів атома водню.

states method) – метод наближеного розв'язання задач квантової механіки, що застосовується для опису квантових систем, у яких можна виділити "швидку" та "повільну" підсистеми. Задача вирішується в два етапи: спочатку розглядається рух швидкої підсистеми при фіксованих координатах повільної підсистеми, а потім враховується рух останньої. Н. а. в його первісному формулюванні відоме як метод Борна– Оппенгеймера, у якому рух швидкої і повільної підсистем вважалися

незалежними. Н. а. використовується в теорії молекулярних спектрів та ін.

349

наближення в електронній теорії металів, засноване на розгляді "металу як цілого", тобто сукупності великої кількості електронів, які взаємодіють між собою і перебувають у просторово періодичному полі йонів кристалічної решітки (остання може здійснювати також теплові

коливання). Н. б. належить до квантової теорії багатьох тіл.

н. борнівське́ в к в а н т о в і й м е х а н і ц і т а к в а н т о в і й т е о р і ї

обчислення амплітуд пружного розсіяння і непружної взаємодії мікрочастинок у рамках теорії збурень у першому

знаходження хвильової функції та рівнів енергії квантової системи за умови, що довжина хвилі де Бройля частинок системи набагато менша характерних

(рос. приближение квазистационарное [приближение квазистатическое] в э л е к т р о д и н а м и к е ; англ. quasistationary approximation [quasi-static

опис змінного електромагнітного поля, справедливий при досить по-вільних його змінах у часі. Критерієм повільності

слугує умова τ/T << 1, де Т – характерний

час зміни поля (напр., період коливань), τ

– час поширення хвильових збуджень через розглядувану обмежену область простору (квазістаціонарну зону).

н. марковського́ процесу́ (рос. приближение марковского процесса; англ. Markov process approximation) – наближений метод розв'язання диференціальних рівнянь, які містять випадкові параметри; базується на малій величині відношення часу кореляції

впливів τ0 до часу кореляції відгуку τ1. Формально відповідає межі τ0 / τ1 → 0. Н. м. п. допускає опис значних

флуктуацій, що виникають у фізичній

350

t h e o r y o f w a v e p r o p a g a t і o n ) – наближений метод опису багатократного розсіяння хвиль з урахуванням дифракційних ефектів у середовищах із великомасштабними (порівняно з довжиною хвилі λ) неоднорідностями показника заламу. Суть н. п. р. полягає в тому, що здійснюється наближений перехід від еліптичного рівняння (наприклад, хвильового або рівняння Гельмгольца) до параболічного рівняння Леонтовича. Для параболічного рівняння достатньо однієї граничної умови, тому його розв'язок має властивості динамічної причинності, тобто поле функціонально залежить лише від попередніх за координатами значень випадкового параметра.

н. середнього́ поля́ (рос. приближение среднего поля; англ. average field approximation) – метод наближеного опису ефектів багаточастинкових взаємодій у задачах багатьох тіл у квантовій механіці та квантовій статистиці, який полягає у заміні реального гамільтоніана взаємодії багатьох частинок відповідно підібраним гамільтоніаном одночастинкової взаємодії з деяким ефективним "полем", параметри якого визначаються

рівнянь для кореляційних функцій у класичній статистичній фізиці, в якому тричастинкова кореляційна функція

F3(r1, r2, r3) розподілу молекул наближено визначається через парні

функції F2(rі, rk) за схемою F3(r1, r2, r3) =

F2(r1, r2)×F2(r1, r3)×F2(r2, r3), де (і, k) = 1,2,3,

rі – координати центра мас взаємодії молекул.

НАБРЯКАННЯ́ (рос. набухание;

англ. swell, swelling) – збільшення об'єму твердого тіла в результаті поглинання ним рідини або пари з навколишнього середовища.

НАВЕРТ́ , -у (рос. цикл; англ.

(термодин.) cycle; (техн.) cycle, round, period, sequence; (обробки деталей) cycle,run,sequence;(ел.) cycle,sequence;

(згоряння пального) cycle, period; (ядерногореактора) cycle,run;(часового об'єднання цифрових сигналів) cycle, frame;(обч.) cycle,loop;(хім.) cycle,ring;

(годографа) circuit) – див. цикл.

НАГНІТЕНЬ́ ́ , -тня (рос. насос; англ. pump) – див. насос́.

351

НАГРІВ́, -у (рос. нагрев; англ. heating, heat, warming).

н. аеродинамічний́ (рос. нагрев аэродинамический; англ. aerodynamic heating) – нагрів тіл, які рухаються з великою швидкістю в повітрі або іншому газі. Н. а. нерозривно пов'язаний з аеродинамічним опором, якого зазнають тіла при польоті в атмосфері. Енергія, що витрачається на подолання опору, частково передається тілу у вигляді н. а. Систему відліку при розгляді фізичних процесів, які зумовлюють н. а., зв'язують з рухомим тілом, у цьому випадку спостерігається гальмування газу поблизу поверхні тіла. При польоті зі швидкістю звуку підвищення температури повітря Т0 поблизу тіла складає до 50 К; при вході в атмосферу Землі з першою космічною швидкістю (7,9 км/с) Т0 ~ 8000 К, а з другою (11,2 км/с) – Т0 ~ 11000 К. Існує дві форми н. а.: конвективний і радіаційний.

н. плазми́ (рос. нагрев плазмы; англ. plasma heating) – процес передачі енергії зовнішніх джерел енергії хаотичного руху частинок плазми; важливий для здійснення керованого термоядерного синтезу. В установках із магнітним утриманням плазми використовуються: омічний н. п.; високочастотні методи н. п.; пучковий нагрів, нагрів за допомогою швидкозрос-тального магнітного поля. У термоядерних системах з інерційним утриманням плазми її нагрів здійснюється в результаті її швидкого стиснення важкою оболонкою.

НАГРІВОСТІЙКІСТЬ,́ -ості (рос. нагревостойкость; англ. heat-resistance, antiheat, heat endurance) – те саме, що теплостійкість́ .

НАГРОМАДЖУВАЧ́ , -а (рос. накопитель; англ. storage, store, stacker, receiver; (елн.) integrator; (збірник) accumulator; (бункер) hopper; (механічний) accumulating mechanism;