Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його
удосконалення
Вступ
вексель банківський комісійний
Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що в сучасних умовах дефіциту оборотного капіталу у суб’єктів господарювання України все більшого значення набуває відродження ринків вексельного обігу, які історично є фундаментом виникнення банківських кредитно-банкнотних систем безготівкових розрахунків.
Повернення векселя до економіки України має велике значення. Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого - функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод.
У міжнародному масштабі вексельний обіг за останні десятиріччя суттєво розширив сфери використання, світове співтовариство консолідувало зусилля з вдосконалення єдинообразного вексельного законодавства і у 1988 році Організація об’єднаних націй прийняла Конвенцію ООН «Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (Конвенція ЮНСІТРАЛ)», до якої приєдналась (в складі СРСР) Україна, яле досі не ратіфікувала її.
Проблемами вексельного обігу, в тому числі становлення вексельних від-носин, в різний час досліджували вчені-економісти такі як: А.Б. Аваков, О.І. Ба-рановський, М.О. Бурмака, П.Ю. Бородін, С.М. Бервено, С.О. Гуткевич, Ю.М. Лисенков, В.М. Малюк, М.О. Мозговий, С.З Мошенський, Т.А. Руденко, С.М. Румянцев, Н.М Фещенко, О.О. Фельдман, В.М Шелудько та ін. У своїх працях вони визначили економічну сутність векселя, розглядали його види та форми, систематизували законодавство щодо вексельного обігу, розглядали особливості вексельного обігу на різних етапах його розвитку.
Проте в нинішніх економічних умовах функціонування вексельних відносин вимагає нових підходів до використання векселя саме як інструменту вексельного обігу і удосконалення методів забезпечення інтересів суб’єктів таких відносин. У зв’язку з цим дуже загострилися проблеми найбільшого істотного недоліку векселів, що сприяє обмеженості вексельного обігу, - це відсутність гарантії у векселетримача отримати гроші від емітента боргового паперу. З цієї причини компанії-кредитори воліють приймати до оплати від компаній-боржників векселі, авальовані банками, виплати за якими гарантуються фінустановами, що перетворює вексель на ліквідний платіжний засіб, аналогічний гарантованій державою національній банкноті.
Об’єкт дослідження дипломної роботи - процеси обслуговування банками обігу векселів.
Предмет дослідження дипломної роботи - менеджмент операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк».
Метою дипломного дослідження є аналіз практичних аспектів щодо операцій вексельного обслуговування клієнтів в ПАТ «ОТП банк» та розробка пропозицій щодо розширення обсягів банківських операцій з векселями не тільки як з борговими інструментами, але і з інструментами ринку цінних паперів.
Згідно з метою в дипломному дослідженні поставлені наступні завдання:
аналіз використання векселя як боргового фінансового інструменту на ринку засобів розрахунків та ринку цінних паперів;
проаналізувати роль та функції банків в обслуговуванні вексельного обігу в Україні;
узагальнити досвід зарубіжних банків в обслуговуванні вексельного обігу;
проаналізувати організацію та ефективність операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;
виявити основні показники ефективності вексельних операцій та їх динаміку в ПАТ «ОТП банк»;
побудувати економіко-математичну модель розрахунку ефективності операцій з векселями в ПАТ «ОТП банк»;
проаналізувати основні проблеми в банківському обслуговуванні вексельних операцій та напрямки їх вирішення;
розробити та обґрунтувати пропозиції щодо шляхів активізації банківського обслуговування вексельних операцій;
проаналізувати стан охорони праці та безпеки життєдіяльності в ПАТ «ОТП» банку та запропонувати заходи його покращення.
Методи дослідження - для досягнення поставленої мети та сформульованих завдань в дипломній роботі використані як специфічні методи дослідження (первинні спостереження за організацією та характеристиками вексельних операцій), так і загальнонаукові методи, які є засобами пізнання та мислення (статистичний аналіз первинних спостережень, індексний аналіз рядів динаміки, узагальнення, моделювання, прогнозування).
Інформаційна база дипломного дослідження - закони України та міжнародні конвенції щодо вексельного обігу між економічними суб’єктами, нормативні документи Національного банку України щодо порядку проведення банками операцій з векселями, звітні дані ПАТ «ОТП банк» щодо організації та результатів проведення операцій з обслуговування векселів клієнтів у 2011-2014 рр.
Практична цінність
результатів дипломного дослідження
полягає в обгрунтуванні доцільності розширення і удосконалення вексельного
законодав-ства України та відповідного розширення номенклатури операцій банків
з векселями за рахунок впровадження успішно функціонуючих в світі фінансо-вих
банківських векселів, біржового обігу «електронних» документарних форм векселів
та валютних міжнародних векселів транскордонного обслуговування
експортно-імпортних операцій.
1. Теоретичні основи
банківського обслуговування вексельних операцій
1.1 Сутність векселя як боргового фінансового інструмента
Вексель (нім. Wechsel - зміна, обмін, розмін) - це встановленого зразка абстрактний письмово оформлений борговий документ, за яким одна сторона угоди зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей у зазначений термін. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного кредиту [45].
Перші векселі виникли ще у XII ст. В епоху середньовіччя в Європі в обігу перебувало безліч монет різноманітного карбування, справжність яких важко було визначити. Щоб обмежити можливі втрати від фальшивих монет, італійські купці вже у XIV ст. придумали простий спосіб: зберігати реальні гроші (золоті і срібні монети) у міняльних лавках, куди вони здавалися за вартістю чистого срібла, що вимірювалося у марках, а взамін власники отримували векселі. У Англії в XVII ст. такі векселі стали вперше обмінюватися на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звідси бере початок система безготівкових розрахунків. Зокрема в Німеччині безготівковий обіг з’явився у м. Гамбурзі ще у 1691 р. коли було створено «Гамбург-банк». Надалі поширення векселів як засобу платежу і своєрідної форми кредитних грошей привело до формування цілої системи вексельного законодавства, що цілковито склалося у більшості європейських країн уже в XVII ст. [12]
До 1917 р. в Україні, як і в інших країнах з тогочасною ринковою економікою, векселі мали досить широке застосування. Формування ринкової економіки в роки НЕПу (1922-1927 рр.) покликало до життя і вексельний обіг, який функціонував аж до 30-х років і був ліквідований одночасно із скасуванням кредиту. У той час обіг векселів регулювався «Положенням про векселі» від 1922 р. Векселі переважно виписувалися у твердій валюті - золотих червінцях і мали силу лише після сплати державі гербового збору. Навіть у тих умовах вони стали важливим важелем відбудови економіки і стимулом динамічного її зростання [12].
Лише потреба підтримувати нормальні міжнародні стосунки змусили СРСР вдаватися до використання векселів. Їх правове регулювання здійснювалося за допомогою Постанови 1937 р., що була розроблена на основі положень Женевської конференції, до якої СРСР був змушений приєднатися у 1936 р. При цьому тогочасне «Положення про переказний і простий вексель» впроваджене Постановою ВЦВК і РНК СРСР №104/1341 від 7.08.1937 р. було настільки добре відпрацьовано і враховувало основоположні засади Женевської вексельної конференції, що і у незалежній Україні Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. фактично підтвердила всі цивільно-правові відносини, що нині виникають у зв’язку з використанням векселів [45].
У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим інструментом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця й продавця та передбачає їхній взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) за допомогою векселя контролює споживчу вартість придбаного товару та умови його постачання, а постачальник (векселетримач) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.
Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій урахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.
Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові, вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність та строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документа ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, скороченні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.
Вексель як борговий документ має істотні особливості, що відрізняють його від інших боргових зобов'язань в силу особливого, вексельного права. Вексельне право - це сукупність законодавчих норм, що регулюють відносини між особами, причетними до вексельного зобов'язання; частина цивільного права, особливий його інститут, що становить зміст особливої юридичної дисципліни, яка має самостійний характер.
Особливі характеристики векселя [11]:
. Абстрактність вексельного зобов'язання полягає в тому, що до тексту векселя не включаються причини його виникнення, тобто його видача юридично не прив'язується до конкретного договору. Вексель містить лише просте нічим не обумовлене зобов'язання або пропозицію сплатити певну суму. Векселі (прості або переказні), що мають однаковий склад первинних учасників, одного номіналу, видані на однаковий строк і з однаковою відсотковою ставкою, укладені в результаті реалізації торговельної угоди або на виконання кредитного договору, або просто з добрих спонукань векселедавця стосовно векселедержателя, не мають жодних юридичних відмінностей.
З цього випливає, що з моменту видачі векселя припиняється зобов'язання, на погашення якого був виданий документ, і виникає зобов'язання абсолютно нового характеру - зобов'язання за векселем - борг, що цілком не залежить від підстав свого виникнення.
Отже, юридичними наслідками факту видачі векселя будуть погашення заборгованості, що раніше існувала, за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), отриманий кредит і виникнення зовсім нового зобов'язання - боргу за векселем, так звана новація договору. Умови угоди не позначаються на обігу векселів і стягненні боргів за ними, У цьому полягають сутність і причина абстрактності векселя.
Для характеристики правової природи векселя варто звернути увагу на його договірний характер, безумовність, формальність та інші ознаки.
. Договірний характер. Розглядаючи вексель як договірне зобов'язання, потрібно мати на увазі не ті договірні відносини, які спричинили появу векселя (наприклад, купівлю-продаж або кредит), а ті відносини, що створюються самим векселем. Договірний момент у векселі виявляється у тому, що векселедавець стає відповідальним перед векселедержателем внаслідок видачі йому векселя з наміром бути зобов'язаним за ним, а останній погоджується прийняти виписаний векселедавцем документ.
. Безумовність. Випливає з його абстрактності і полягає в тому, що наказ у переказному і зобов'язання за векселем мають бути простими і не обтяженими будь-якими умовами, застереженнями або посиланнями на них. Боржник за векселем зобов'язаний платити лише тому, що він видав (або акцептував) век-сель, абсолютно незалежно від його очікувань, пов'язаних з прийняттям на себе вексельного зобов'язання, що виправдалися або не виправдалися. Крім цього, односторонність зобов'язання векселедавця у простому векселі має безумовний характер. У переказному векселі зобов'язання набуває більш складної форми. Тут зобов'язання векселедавця залежить від умови - платежу з боку трасата.
У переказному векселі векселедавець бере на себе зобов'язання заплатити вексельну суму з моменту видачі їм документа, але це зобов'язання є умовним, оскільки він зобов'язаний платити, якщо не заплатить трасат. Однак до моменту коли особа, зазначена у векселі як платник, не акцептує його, вона не має до вексельного зобов'язання жодного відношення. Отже, до акцепту векселя трасатом він є одностороннім безумовним зобов'язанням векселедавця. Водночас у переказному векселі є також одностороннє зобов'язання векселедавця, яке після акцепту векселя платником стає умовним. З прийняттям векселя до платежу виникає одностороннє безумовне зобов'язання трасата, яке є поряд з умовним зобов'язанням векселедавця.
. Формальність. Полягає в тому, що вексель становить зобов'язання, яке повинне мати суворо встановлену законом письмову форму. Будь-яка умова, пов'язана з виникненням, зміною або припиненням вексельного зобов'язання, має силу лише тоді, коли зазначається безпосередньо на векселі або на додатковому листі до нього (алонжі). Реквізити векселя визначені в законі. Недотримання форми позбавляє документ сили вексельного зобов'язання.
. Обіговість. Забезпечується тим, що особа, яка придбала вексель першою, має право передати його іншій особі. Таке право має і кожен з подальших векселедержателів. Передача векселя проводиться шляхом здійснення індосаменту. Передача векселя у власність іншій особі лежить в основі обіговості як однієї з основних властивостей векселя. При передачі векселя за індосаментом новий (добросовісний) держатель документа є самостійним кредитором, а тому щодо нього не допускаються заперечення, які могли б мати місце стосовно його попередника.
. Грошове вираження. Вексель - грошове зобов'язання. Воно не може бути виражене в жодному іншому вигляді, крім грошових коштів.
. Право зворотної вимоги (протесту). Векселедержатель, який не отримав платежу за векселем, отримує право на позов до особи, зобов'язаної за векселем (у переказному векселі), або тієї, що видала (у простому векселі), і - на регрес - позов до всіх осіб, які зобов'язалися за векселем раніше за нього самого. Для обґрунтування регресу векселедержателю достатньо пред'явити вексель з позначкою про протест неплатежу (женевська система права) або без неї (англо-американська система права). В Україні опротестований вексель вже є виконавчим документом. Протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення, мас бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів (ст. 44 Уніфікованого закону).
. Солідарна відповідальність. Якщо протест було здійснено своєчасно, векселедержатель може подати позов на зобов'язаних за векселем осіб (переказний вексель). Всі особи, які видали, індосували або авалювали вексель, є солідарно зобов'язаними перед векселедержателем, тобто, векселедержатель має право подання позову проти всіх цих осіб або проти кожного окремо. Таке право належить і кожній особі, що підписала переказний вексель, після того, як вона сплатила за нього. Позов, поданий одному з боржників, не перешкоджає поданню позовів на інших осіб, навіть якщо вони зобов'язалися після первинного відповідача. Після закінчення строків, встановлених для пред'явлення векселя строком платежу по пред'явленні або після закінчення певного строку у визначений час від пред'явлення, для здійснення протесту в неакцепта або неплатежі, для пред'явлення до платежу у разі застереження «без протесту», векселедержатель втрачає права проти індосантів, проти векселедавця і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта в переказному векселі і векселедавця у простому.