. Неемісійний характер. Вексель не є емісійним цінним папером. Отже, його видача не передбачає спеціальних процедур, пов'язаних з емісією ЦП. У зв'язку з цим істотного значення набуває питання векселеспроможності, під якою розуміють здатність якої-небудь особи бути учасником вексельного зобов'язання як кредитор або боржник.
. Вексель є письмовим фінансовим документом. Жодна, навіть публічно проголошена, заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили. Ось чому застосування непаперової форми у випуску векселів як записів на рахунках неможливе.
. Вексель - строго формалізований фінансовий документ, що мас обов’язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного права, а є звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.
Можна зробити висновок, що вексель - це письмове, за встановленою законом формою, одностороннє, абстрактне і безумовне грошове зобов'язання, яке передається за відповідним порядком, у т. ч. по передавальному напису, перебуває під солідарною відповідальністю всіх причетних осіб, що підлягає платежу законному векселедержателю проти пред'явлення самого векселя.
У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги [12].
По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.
По-друге, вексельні угоди, що оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.
По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, шо його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій.
По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-електронного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.
По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.
По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці - зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства-суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.
По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено під ці векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.
Операції з векселями можна поділити на дві групи [11]:
) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому;
) ті, що пов'язані з обігом «чужих» векселів, які отримано у розрахунках. У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.
До першої групи операцій відносяться:
· видача простого векселя;
· трасування:
а) на іншого платника наказу третій особі;
б) на іншого платника власному наказу;
в) на самого себе;
· доміціляція векселя;
· оплата векселя.
До другої групи операцій відносяться:
· облікова операція (індосування);
· ломбардна операція (кредит під заставу векселя);
· комісіонна операція (інкасування векселів і супроводжуючих їх товарних документів);
· депозитна операція (зберігання та управління векселями);
· акцептна операція (акцептний кредит);
· гарантійна операція (поручительство по векселям).
Кредитні й комісійні операції банків з векселями є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові структури. Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит. Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті - зі своїми і т.д.
До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.
Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.
У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:
оплата товарів і послуг;
надання короткострокових кредитів;
повернення раніше отриманих позичок;
оформлення боргових відносин між банками;
купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;
надання кредитів комерційними банками під заставу векселів.
Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виняток становлять векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та процентів за простроченими банківськими позиками.
Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.
На сучасному етапі розбудови ринкової економіки в Україні за економічною природою і залежно від передбачуваного використання в обігу дозволені тільки товарні(комерційні) векселі, хоч у світовій фінансовій практиці застосовуються також і фінансові (казначейські та банківські векселі) [3]. В Україні для зменшення емісійного тиску на обсяги грошового обігу з 2001 року по теперішній час фінансові векселі було заборонено випускати банкам, а обіг фінансових казначейських векселів був заміненний разовими емісіями казначейських облігацій («облігації погашення державного боргу по відшкодуванню ПДВ») [8].
Товарний (комерційний) вексель - це гарантійне зобов'язання боржника здійснити платіж указаної суми в зазначений строк постачальникові за поставлену у кредит продукцію, товари, виконані роботи або надані послуги, що забезпечує повноту і своєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості. Випускаються товарні векселі, як правило, підприємствами та установами, тому їх ще називають корпоративними. Товарні векселі можуть бути знаряддям кредиту і розрахунковим засобом, багаторазово обслуговувати угоди купівлі-продажу, замінюючи грошові ресурси [12].
Банківський та
казначейський фінансовий вексель - це короткострокове боргове
зобов’язання банку чи казначейства, що надає його власникові право отримати
зазначену у векселі суму після збігу терміну платежу. Він засвідчує, що
підприємство чи інший клієнт внесли до банку або казначейства суму, вказану у
векселі, а банк зобов'язується погасити його у певний строк (за ціною номіналу
(«дисконтний вексель») чи номіналу з визначеними відсотками («процентний
вексель»)). Перевагою банківського векселя є те, що він може бути використаний
у будь-який час як засіб платежу. Взагалі він є вигідним поміщенням капіталу:
адже процент за банківським векселем дещо вищий, ніж за депозитними внесками
або депозитними сертифікатами [10].
1.2 Нормативне регулювання банківських операцій обслуговування вексельного обігу в Україні
На сьогодні вексель в Україні віднесений до групи неемісійних цінних паперів, а його обіг регулюється спеціальним вексельним законодавством.
Класифікація цінних паперів, які є в господарському обігу в України, та відповідна класифікаційна термінологія узаконені статтею 3 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» [67].
Так, цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.
Цінні папери за формою існування поділяються на бездокументарні цінні папери та документарні цінні папери.
Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні. Відповідно, права на цінний папір та права за цінним папером, що існує в документарній формі, належать:
пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника);
особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір);
особі, зазначеній в цінному папері, яка може сама реалізувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір), при цьому ордерні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.
Цінні папери розподіляються на емісійні та неемісійні, при цьому неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі і за формою випуску можуть бути лише ордерними або на пред'явника.
Іменні емісійні цінні папери існують виключно в бездокументарній формі. Емісійні цінні папери на пред'явника можуть бути переведені в бездокументарну форму існування шляхом депонування таких цінних паперів на рахунках у цінних паперах у Центральному депозитарії цінних паперів або Національному банку України відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» [66].
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів [67]:
) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента/ До пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН;
г) акції корпоративного інвестиційного фонду.
) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
е) облігації міжнародних фінансових організацій;
є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;
) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлофонду, земельного фонду;
) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Згідно статті 14 Закону [67], вексель - це борговий цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються Законом України «Про обіг векселів в Україні» [65].