Дипломная (вкр): Вексельне обслуговування комерційним банком та шляхи його удосконалення

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі [31], з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [67], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі» [64], Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції

року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України. Згідно «Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі» [31]:

а) Переказний вексель містить (стаття 1):

. Назву «переказний вексель», яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

. Зазначення строку платежу;

. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

. Найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

. Зазначення дати і місця видачі векселя;

. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

б) Простий вексель містить (стаття 75):

. назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

. безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

. зазначення строку платежу;

. зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

. найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж;

. зазначення дати і місця видачі простого векселя;

. підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно Закону України «Про обіг векселів в Україні» [65] зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи, при цьому:

органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету чи місцевих бюджетів, можуть виступати векселедавцем, трасантом, індосантом або індосатом лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України;

використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів;

використання векселів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно статті 4 Закону [65], видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, фінансових векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Ведення реєстру фінансових векселів, виданих як електронний документ, та облік прав за ними, а також їх погашення забезпечується адміністратором системи електронного обігу фінансових векселів. Функції адміністратора системи електронного обігу фінансових векселів виконує юридична особа, право власності на корпоративні права якої належить Розрахунковому центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, створеному відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» [66].

Згідно статті 5 Закону [65], векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Фінансовий банківський вексель видається в документарній формі як електронний документ. Фінансовий казначейський вексель видається в документарній формі як паперовий або як електронний документ.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами;

від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом доходів і зборів, та даних паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця векселедавця або трасанта;

Згідно статті 6 Закону [65], платіж за векселем на території України

здійснюється тільки в безготівковій формі. Установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які проводять

розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону [31].

Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України. Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті). Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Одним з наслідків податкової реформи 2013 року (введення обкладання операцій з векселями акцизним податком) стало практичне зникнення з організованого (біржового) фондового ринку такого інструменту, як векселі.

Згідно Податкового Кодексу України [54] передача покупцем, юридичною особою, власного векселя у якості компенсації за товар не має для нього жодних податкових наслідків, тобто така операція не оподатковується.

Однак, у разі передачі векселя, виданого третіми особами, покупець повинен на дату переходу продавцеві права власності на такий вексель визначити в окремому обліку фінансовий результат (прибуток або збиток) від зазначеної операції, який розраховується як позитивна або від’ємна різниця між доходом від відчуження векселя у розрізі вартості товару, за який він передається, та сумою витрат, яка визнається у розмірі вартості товарів (робіт, послуг), в рахунок оплати яких було видано вексель третіми особами.

Окрім того, передача векселя, що був виданий третіми особами, буде підпадати під оподаткування акцизом. Згідно із пп. 213.1.7 п. 213.1 ст. 213 ПК України [54] об’єктами оподаткування особливим податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. Не підлягають оподаткуванню операції за участю векселедавця, заставодавця та іншої особи, що видала або урахувала ордерний або борговий цінний папір з видачі, урахування та погашення цінних паперів (пп. 213.2.4 п. 213.2.4 ст. 213 ПК України). В силу приписів п 213.1.7 ПК України об’єктами оподаткування акцизним податком є операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів [54]. Передача векселя, виданого третіми особами, на користь нового векселедержателя здійснюється за допомогою індосаменту (передавального напису). Але операція вчинення індосаменту (передача векселя) є об’єктом оподаткування особливим податком за ставкою 1,5% від суми операції з продажу цінних паперів поза фондовою біржею згідно підпункту 213.1.7 пункту 213.1 статті 213 ПК України, оскільки така операція передбачає перехід прав власності на цінний папір до іншої особи [54].

Зважаючи на неможливість біржового («електронного» депозитарного) обігу векселів в межах чинного законодавства (векселі існують у паперовій формі), операції з купівлі-продажу векселів почали оподатковуватися за ставкою 1,5%, що, звичайно, це не додало привабливості цьому інструменту. Якщо у 2012 році обсяг позабіржових договорів з векселями, укладених торговцями цінними паперами, сягав 412,1 млрд. грн., то за наслідками 2013 року цей показник скоротився у 120 разів - до 3,4 млрд. грн. (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Обсяги позабіржових торгів векселями в Україні протягом 1999-2013 рр. [99]:

Протягом десятиріч роль векселів стабільно скорочувалася (з 68,7% у 1999 році до 0,2% у 2013 р. - рис. 1.1), бо ставлення до них з боку держави, принаймні в фіскальному аспекті, частіше за все було негативним. У «лихі дев’яності» вони значною мірою спростили рішення кризи неплатежів, однак після певної стабілізації ситуації в фінансовій системі важко було не помітити, що векселі використовувалися не тільки в якості засобів платежу. В 2001 році (фінансові) векселі було заборонено випускати банкам України; обіг векселів був заборонений на фондових біржах; векселі стали постійними учасниками типових схем відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, що розробляються Держфінмоніторингом, а операції з векселями (як найпопулярнішими ордерними цінними паперами) на відміну від бездокументарних цінних паперів, що обліковуються в депозитарії цінних паперів, віднесені законодавством до ризикованих.

Таким чином, документарна паперова форма існування векселя (на типовому бланку) та дійсно спрощений спосіб його випуску є основними причинами упередженого ставлення до векселя. Тобто всі вексельні операції, в тому числі за участю Держави, супроводжуються підвищеними ризиками підробки (фіктивності) векселя та фіктивності емітента (згідно законодавства - особи, що випускає вексель - але це термінологічні еквіваленти) векселя. І з цим насправді можна погодитись - дійсно видати / створити/матеріалізувати фіктивні векселя значно простіше, ніж емісійний цінний папір - непотрібна державна реєстрація, жодними чином не обмежений перелік емітентів та відсутні будь-які вимоги до них, природна відсутність процедур регулятивного адміністрування (в першу чергу, податкового) вексельних операцій. Все це зробило вексель улюбленим інструментом економічних маніпуляцій майже в усіх галузях народного господарства.

Тобто правові обставини в сучасній Україні склалися таким чином, що вексельному обігу притаманні численні пороки економічних відносин і намагання вийти із офіційної сфери грошових відносин в «тіньову» економіку, фіктивне підприємство, продукування «сміттєвих» цінних паперів тощо.

В 2013 році, паралельно із податковою демотивацією обігу звичайних векселів, було створено передумови до впровадження в Україні міжнародної практики - обігу електронних ордерних цінних паперів (відновлення фінансових векселів - казначейських та банківських) [68]. Насправді міжнародний досвід специфічний та обмежується використанням електронних простих векселів в США (винятково при операціях з нерухомістю - Закон «Про електронні підписи в глобальній та національній торгівлі», 5 U.S.C. §§ 7001-7031), електронних комерційних переказних векселів в Китаї (впроваджені з жовтня 2009 рокуНародним банком Китаю з метою зниження витрат на обробку даних та зменшення ризиків), електронних складських розписок в Індії (стаття 11 Закону «Про складську діяльність», прийнятого у 2007 році).

25.03.2014 за №4548 було зареєстровано проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів (щодо операцій з векселями)» (#"885522.files/image003.gif">, (2.1)

де  - параметри, які треба знайти.

За допомогою логарифмування нелінійну модель приведемо до лінійної:

, (2.2)

де . Параметри  лінійної моделі знайдемо за допомогою метода найменших квадратів.

Значення, знайдені за допомогою вказаного методу мають вигляд:

 = -0,0581, (2.3)

 = 9,68. (2.4)

Отже, розрахункові значення лінійної моделі обчислюються за формулою:

 9,68 - 0,0581*x_і (2.5)

Середньоквадратична помилка регресії:

 = 0,775. (2.6)

Відносно середньо вибіркового значення  це становить 9,15%

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює

 = 0,6884. (2.7)

Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 68,84%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера. Для цього за статичними таблицями F-розподілу Фішера для 5%-ого рівня значимості (задаємо довільно) та при степенях вільності відповідно 1 і n-2 знайдемо критичне значення 6,61. Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює

11,04. (2.8)

Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F-критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

0,0175. (2.10)

3,23. (2.11)

Критичне значення t-статистики знаходимо за статистичними таблицями t-розподілу Стьюдента при рівні значимості  (задаємо довільно) та ступенях вільності n-2: 2,57.

Обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що  і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.