ЛУЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ
Циклова комісія викладачів музично-теоретичних дисциплін
та
фахових методик
КУРСОВА РОБОТА
з методики роботи з дитячим хореографічним колективом
на тему:
«Використання
сучасних напрямів хореографії на заняттях з ритміки»
Студентки 4 курсу В групи
спеціальності “ Початкова освіта ”
Шабали Богдани Сергіївни
Керівник: викладач ритміки та хореографії
Царик Тетяна
Мирославівна
м.
Луцьк - 2014
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Психолого-педагогічні аспекти використання сучасного танцю на заняттях з ритміки
.1 Стилі та напрями сучасного хореографічного мистецтва
.2 Методологічні основи викладання сучасного танцю
Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності методики проведення сучасного танцю
.1 Актуальність стану використання сучасного танцю на заняттях з ритміки з учнями початкової школи
.2 Методика проведення занять з сучасного танцю
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
ВСТУП
Хореографія в наш час набуває все більшої популярності. Історично сформовані соціальні функції танцю: гедоністична, пізнавальна, виховна, комунікативна, психологічна та оздоровча, сприяють масовому залученню людей різного віку до цього виду діяльності.
У формуванні естетичної і художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом виховання.
Хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Діти прагнуть побачити це на балетних виставах, у художніх альбомах, відеофільмах. Наступні їх самостійні думки і судження часом заслуговують на повагу. Доктор Селія Спарджер, автор книги «Анатомія і балет», колишній консультант Королівського балету Англії, писала, що «балет є надто складним засобом виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості, щоб обмежити його вивчення лише для небагатьох обраних». В українській освіті заняття хореографією стають обов'язковими. Вони виховують і розвивають не тільки художні навички виконання танців різних жанрів, а й вироблення у дитини звички і норми поведінки у відповідності до осягання законів краси. [25, c. 12]
Розвиток творчих можливостей дитини відбувається в умовах реалізації її художніх здібностей. Цей творчий процес, що має активно діалогічний характер, дає змогу особистості не тільки прилучатися до культурних цінностей, удосконалюючи власний духовний світ, а й включатися до творення культури. За роки незалежності України в теорії і практиці культури актуальними стали питання щодо пріоритетних тенденцій, що простежуються як на рівні універсальних ознак, так і притаманних розвиткові сучасної хореографії, що є важливим чинником всебічного формування особистості. Розширення хореографічних технологій, поява нових жанрів (танець, композиція, шоу-вистава тощо) значною мірою сприяють появі хореографічних колективів інноваційного спрямування, зокрема дитячих. Оскільки емоційний аспект свідомості, естетичні ідеали особистості є первинні стосовно інтелекту, у формуванні духовного світу дитини, актуалізується виховний потенціал музично-хореографічного мистецтва.
Сучасне хореографічне виховання дітей набуває системного характеру. Державні програми «Освіта. Україна XXI століття», закони «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту та виховання» сприяють успішному розвиткові сценічної хореографії, ставлять перед нею нові завдання. Хореографічна культура, що утверджується як танцювально-образна модель входження особистості дитини у світ художньої культури, потребує удосконалення технологій, професійної майстерності, спрямованих на активно діалогічний характер спілкування та на розвиток духовно-творчого потенціалу як особистості, так і загалом культури. [18, c. 22]
Хореографія - засіб естетичного виховання широкого профілю, її специфіка визначається різнобічним впливом на людину. Вирішуючи ті ж задачі естетичного і духовного розвитку і виховання дітей, що і музика, танець дає можливість фізичного розвитку, що стає особливо важливим при існуючому положенні зі здоров'ям підростаючого покоління. Тренування найтонших рухових навичок, яке проводиться в процесі навчання хореографії, пов'язане з мобілізацією і активним розвитком багатьох фізіологічних функцій людського організму: кровообігу, дихання, нервово-м'язової діяльності. Сучасні танці з їх стрімкими ритмами, незвичайними і складними положеннями тіла добре тренують витривалість, вестибулярний апарат, систему дихання і серце.
На жаль, в нашій країні словосполучення "сучасний танець" може означати все, що завгодно. Тому пропонуємо звернутися до тлумачного словника, щоб краще зрозуміти такі поняття як «сучасна танцювальна культура», «сучасний танець».
Отож, «сучасна танцювальна культура» - різнобарвне панно стилів, напрямів, течій хореографічного мистецтва. Дослідницька думка (А. Амашукелі, Д. Бернадська, В.Верховинець та ін.) класифікує танцювальне розмаїття на три самостійні, естетично визначені групи: класичний, народний та сучасний. [23, c. 15]
«Сучасний танець» - це самостійна форма мистецтва, де по-новому з’єдналися рухи, музика, світло і фарби, де тіло, дійсно, знайшло свою повнокровну мову. Сучасний танець переконує людей у тому, що мистецтво є продовження життя і осягнення себе, що ним може займатись кожен, якщо подолає в собі лінь і страх перед незнайомим.
Сучасні танці допоможуть дитині повірити у свої сили, свою унікальність і неповторність, вони виховують індивідуальність, піднімають упевненість у своїх силах й адекватну самооцінку. Плюс сучасних танців - спілкування та знаходження спільної мови з однолітками.
На актуальності розвитку хореографічних навичок молодших школярів засобами сучасного танцювального мистецтва наголошували Л.Богатикова, М.Боголюбська, В.Верховинець, О.Конорова, Б.Мануйлів та ін. [31, c. 14]
Важливість розвитку внутрішнього світу учнів початкових класів засобами танцю доводиться в працях Г.Ільїної, С.Руднєвої, Є.Фіга та ін. Проблема формування творчої сфери дитини засобами хореографії та ритміки розглянута в наукових працях Н.Георгян, О.Горшкової, Ю.Ушакової, Т.Чурпіти.
Питання сучасної теорії хореографічного виховання висвітлені в роботах О. Мартиненко, Т.Морозовської, О.Таранцевої, В.Нілова та ін.[4, c. 30]
В умовах модернізації системи освіти в Україні важливим залишається питання формування засобами хореографічного мистецтва молоді, яка б уміла цінувати велику спадщину світового й національного мистецтва. В умовах сьогодення з’являються твори хореографічного мистецтва, в яких існує не тільки синтез з іншими видами мистецтва, а й синтез різних хореографічних напрямків в одому творі. Що дає більше можливостей в розкритті природи дитини, її матеріальних та духовних цінностей в різних образах. Тому сучасні напрямки хореографічного мистецтва дедалі частіше стають об’єктом дослідження та вивчаються як науковцями так і хореографами нашого часу.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсової роботи: «Використання сучасних напрямів хореографії на заняттях з ритміки».
Об’єкт дослідження: процес формування хореографічних навичок у дітей.
Предмет дослідження: використання сучасних напрямів хореографії на заняттях з ритміки.
Мета дослідження: науково обґрунтувати важливість використання напрямів сучасного танцю у розвитку хореографічних навичок школярів.
Згідно з метою дослідження, було визначено такі завдання:
) охарактеризувати напрями сучасної хореографії;
) розкрити методологічні основи викладання сучасного танцю;
) з’ясувати вплив сучасного танцю на розвиток хореографічних навичок у дітей;
) виявити успішні умови використання напрямів сучасного танцю на заняттях з ритміки;
) провести експериментальне дослідження ефективності впливу напрямів сучасного танцю на розвиток хореографічних навичок у дітей.
Для вирішення поставлених завдань, використано теоретичні та емпіричні методи дослідження.
Теоретичні методи включили аналіз психолого-педагогічної літератури, дедукцію, індукцію, порівняння; аналіз і синтез (під час обробки та інтерпретації результатів); узагальнення (у процесі формування висновків).
Емпіричні методи дослідження: педагогічне спостереження (пряме, опосередковане), бесіди, опитування, анкетування, вивчення результатів діяльності учнів; констатуючий експеримент; статистичний метод обробки експериментальних даних.
Структура дослідження: курсова
робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних
джерел, додатків. Робота ілюстрована 3 рисунками (на 19, 21, 22 сторінках), 3
таблицями (на 20, 22, 23 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 67
сторінок, основний текст викладено на 34 сторінках.
РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ
АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНОГО ТАНЦЮ НА ЗАНЯТТЯХ З РИТМІКИ
.1 Стилі та напрями сучасного
хореографічного мистецтва
У формуванні естетичної і художньої культури особистості хореографічне мистецтво є найважливішим аспектом естетичного виховання. Хореографія - це світ краси руху, звуків, світлових фарб, костюмів, тобто світ чарівного мистецтва. Хореографічне мистецтво - це дуже об'ємне поняття, яке містить балет, мистецтво народного,бального, сучасного танців.
Хореографія сформулювала цілу систему специфічних засобів і прийомів, свою художньо виразну мову, за допомогою чого створюється хореографічний образ, який виникає з музично-ритмічних рухів. Він має умовно-узагальнений характер і розкриває внутрішній стан і духовний світ людини. Основу хореографічного образу складає рух, який безпосередньо пов'язаний з ритмом.
Аналізуючи будь-яку систему танцю (класичний, народний, історико-побутовий, бальний танець), ми можемо чітко виділити визначений набір рухів, що властиві тільки цій системі танцю. Особливо чітко це можна простежити в класичному балеті, де існує століттями відшліфована, чітко зафіксована мова рухів. Коли ж мова заходить про сучасний танець, то найчастіше аналіз мови рухів лексичного модуля заміняється міркуваннями про сучасність теми доробку, сучасності звучання музики, сучасності героїв твору. [7, с. 37]
Початок XX століття ознаменований новими відкриттями в області вивчення фізіології і психології людини. Занепад класичного танцю привів до пошуку нових виразних засобів в області сценічного руху і танцю. Педагоги, практики і теоретики займалися дослідженням фізичних рухів людини на сцені.
Вихід України на світовий культурний простір після проголошення незалежності сприяв активному проникненню до країни великої кількості нових художніх форм, опанування якими раніше було неможливо. Тому нинішній розвиток сучасних форм хореографії, розширення сфери інтересів вітчизняних фахівців завдяки вивченню більшого різноманіття їх стилів і видів відбувається під знаком інтеграції в галузі культури та мистецтв. Активне співробітництво та обмін досвідом між українськими та зарубіжними фахівцями відкрили необмежені можливості для творчого пошуку, проте недостатня теоретична база, нечітке усвідомлення характерних ознак різних напрямків сучасної хореографії призвели до змішування різних за сутністю стилів та видів. В результаті утворилися нерегламентовані художні форми, які не можна було однозначно класифікувати.
Наукові роботи стосовно даної проблематики проводились у дисертаційних дослідженнях із мистецтвознавства: В.В. Пастух, Т.Г. Кохана, Л.Л.Васильєвої, В.І.Романенко, П.М.Білаша, Д.П.Бернадської. У даних дослідженнях аналізувались і розглядались окремі танцювальні форми модерністичного, імпресіоністичного танцю, музичні форми джазу, року, імпресіонізму на вітчизняному тлі, а також балетмейстерське мистецтво в Україні початку ХХ ст. [28, c. 9]
Перфоманс - вид та сукупність різних постмодерністичних авторських виконань в сучасній хореографії американо-європейського походження. На сьогодні основою перфомансу є експеримент. Перфоманс також включає в себе певні техніки сучасного танцю і мистецтва - пантоміму, рок- і поп-стилі, відео, кіно, новітні технології (світло, музику, піротехніку). Серед сучасних представників перфомансів можна виділити роботи та танцювальну техніку Піни Бауш, Тріши Браун, Стіва Пекстона, студії-трупи Г. Абрамова, М. Огризкова, Н. Каспарової, Н. Агульник, Л. Венедіктової. Важливо додати, що усі представники виду перфоманс постійно експериментують, створюючи нові авторські техніки, котрі поєднують, як професійні засоби танцю, так і аматорські.
Джаз - жанр професійної музики, що виник на початку ХХ ст. в південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики. Джерелами джазу були імпровізаційні форми африканської народної музики, зокрема блюз, регтайм. А також танцювально-побутова музика білих переселенців. Для джазу характерні: імпровізаційність, підвищена емоційність, витончена ритмічність (синкопованість, поліфонія). [9, c. 43] Художня особливість джазового танцю, так як і джаз музики - повнота вільності рухів всього тіла танцівника і окремих його частин як по горизонталі, так і по вертикалі сценічного простору. Джазовий танець - це, в першу чергу, втілення емоцій танцівника, а не форми або ідеї, як це відбувається в танці модерн.
Сьогодні можна виділити такі види джазу: степ, бродвей-джаз, класичний джаз, афро джаз, флеш, стріт, соул (ліричний джаз), фанк. В чистому вигляді найбільше джаз виражений в стріт джазі, який набув найменше змін. Всі сучасні молодіжні напрямки: брейк, хіп-хоп, фанкі, твіст, чарльстон, шейк, бугі-вугі - це похідне від джаз танцю і є побутовим модним танцем.
Модерн як напрям виник у ХХ столітті і в дослівному перекладі модерн танець - сучасний танець. Ця система танцю пов’язана з іменами великих виконавців і хореографів. На відміну від джазового і класичного танцю цей напрям створився на основі творчості того чи іншого конкретного діяча. Першими виконавцями танцю модерн були - А. Дункан, М. Грехем, які були творцями свого власного бачення світу і вираження його через танець. Танець модерн, перш за все танець ідеї і певної філософії. А рухи створюються в залежності від того, що хоче висловити виконавець. [23, c. 78]
У танці модерн виділяється явна спроба виконавця збудувати зв’язок між формою танцю і своїм внутрішнім станом. Більшість стилів танцю модерн сформувались під впливом якоїсь чіткої філософської думки і певного світосприйняття. Матір’ю модерного мистецького танцю вважають АйседоруДункан, проте вже в другій половині ХІХ і на початку ХХ ст. починається нова доба у мистецькому світі Європи, з’являються мистецькі індивідуальності, вони оголошують війну «академізмові», що став синонімом догматизму і закостенілості, і всі вони шукають нових шляхів, і засобів мистецького прояву. Тоді з’явилась на сценах Європи і Америки американка ЛюїФуллер, яку слід називати творцем нового сценічного танцю. Танець був повним вільної уяви, Люї Фуллер, загорнута повністю у звої шовкової матерії, малювала в просторі танцювальні лінії, ілюміновані світлом і кольором, що було до деякої міри аналогічне тогочасному імпресіоністичному малярству. Її танці не мали визначеної теми, вона танцювала те, що в дану хвилину підказувала їй уява і настрій, і тим вона наближалася до сьогодні відомого безпредметного мистецького танцю - імпровізація (контактна імпровізація).
Незабаром після появи цієї новинки, на інший шлях впроваджує сценічний танець Айседора Дункан і записується в історії хореографічного мистецтва як творець нового танцювального стилю та стає однією з найвідоміших танцюристок світу. «Класичний балет мертвий» сказала вона, її бажанням було дати нове обличчя мистецькому танцю, в якому вирувало б життя, енергія і краса, дати мистецтво, в якому відбивався б широкий діапазон чуттєвого стану людини. [15, c. 13] Мотиви до своїх танців вона шукала в природі, джерелі правди і краси, і в гармонії з рухами тіла творила вільні, погідні і похмурі в настрою танці. Для поширення хореографічної ідеї вона засновувала школи і сама ними керувала. АйседораДункан була ізольований феномен, геніальна у своїх революційних починаннях.