Материал: Все лекции ООТ

·  електричним блокуванням, що не дозволяє почати пересування крана при              відчинених дверях кабіни;

·  обмежниками вантажопідіймальності;

·  захистом  від  падіння  вантажу  та  стріли  при  обриві  фази  електричної            мережі, що живить кран;

·  покажчиком вантажопідіймальності залежно від   вильоту стріли;

.  блискавкоприймачем та захисним заземленням.

  Установлення кранів у місцях їх постійної експлуатації має проводитися за проектом, розробленим спеціалізованою організацією. До пуску в експлуатацію  власником  або  спеціалізованою  організацією  проводиться  технічний огляд вантажопідіймальної машини і її облік, пуск в експлуатацію вводяться   наказом власника після перевірки її технічного стану, організації її нагляду, обслуговування та експлуатації.

Робота стрілових кранів  ближче 40 м  від ЛЕП  без наряда - допуску забороняється.

  Під  час  експлуатації  вантажопідіймальних  машин  періодично  проводиться їх технічний огляд. Частковий огляд (без статичних і динамічних випробувань) здійснюється кожен рік, а повний не рідше одного разу на 3 роки, за винятком кранів, які рідко використовуються. Результати технічного огляду заносяться в паспорт крана.

  Власник  повинен  укомплектувати  необхідний  штат  працівників  для управління та обслуговування кранів та своїм наказом призначити осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних машин у справному стані та виконання робіт з переміщення вантажів, а також працівників, які здійснюють нагляд за станом машин.

  Безпека при експлуатації посудин, що працюють під тиском.

Обладнанням, що працює під тиском, посудини  -  герметично  закриті  ємності (цистерни, котли, повітрозбірники, трубопроводи, балони),  призначені  для  ведення  хімічних, теплових  та  інших  технологічних  процесів,  а  також  для  зберігання  і  перевезення газоподібних, рідких та інших речовин.

 Загальні вимоги охорони праці до такого обладнання визначені в  НПАОП 0.00-1.81-18 Правила  охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском.

 До такого обладнання відносяться  обладнання, що працює під тиском, вищим 0,5 бар. Це :

опалювальні котли теплопродуктивністю більше 0,1 МВт та інші парові, водогрійні і пароводогрійні котли;

посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,5 бар;

балони,  призначені  для  транспортування  і  зберігання  зріджених,  стиснутих  і розчинених газів під тиском, вищим 0,5 бар;

цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари яких за температури до 50 °C перевищує тиск понад 0,5 бар;

цистерни і посудини для транспортування і збереження зріджених, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, у яких тиск вище 0,5 бар утворюється періодично для їх спорожнення;

барокамери;

трубопроводи пари з робочим тиском пари, вищим 0,5 бар;

трубопроводи гарячої води з температурою вище 110 °C.

  Під час монтажу, ремонту, експлуатації такого обладнання є ризик виникнення аварій в наслідок  високого тиску (руйнування) з травмуванням людей, нанесенню матеріальних збитків. Тому керівництво підприємства для забезпечення безпечних умов роботи обладнання, що працює під тиском, повинно здійснювати такі заходи:

  - призначити наказом зі складу інженерно-технічних робітників (ІТР) відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію обладнання  та в необхідній кількості.

 - обслуговуючий персонал    (особи  не молодше  18  років,  які  пройшли  медичний  огляд,  навчання  з  охорони  праці,  перевірку знань в установленому порядку);

 - забезпечити проведення технічних оглядів відповідно до встановлених строків;

 - організувати проведення перевірки знань обслуговуючого персоналу;

 - забезпечити інструкціями з безпечної експлуатації.

 Монтаж  (демонтаж)  має  виконуватися  відповідно  до  вимог  проекту  виконання робіт  на  монтаж  (демонтаж),  розробленого  з  урахуванням  технічної  документації  на встановлення  обладнання  під  тиском  і  експлуатаційних  документів  (настанови  з експлуатації, інструкції з монтажу, пуску, регулювання).

  Кожне  обладнання  під  тиском  повинно  супроводжуватись  експлуатаційною документацією.

До журналу нагляду (паспорта) має прикладатися настанова (інструкція) з монтажу і експлуатації,  що  містить  вимоги  до  відновлення  і  контролю  металу  при  монтажі  і експлуатації в період розрахункового строку служби.

  На кожному котлі, автономному пароперегрівачі і економайзері, а також посудині має  бути  прикріплена  маркувальна  табличка  з  маркуванням,  нанесеним  ударним способом, і містити такі дані:

1) найменування або товарний знак виробника;

2) заводський номер виробу;

3) рік виготовлення;

4) розрахунковий тиск в барах;

 Обладнання, яке працює під тиском   під час в експлуатації повинне підлягати технічному огляду після монтажу до початку експлуатації, а також періодично в процесі експлуатації.

  Технічний огляд обладнання під тиском складається із зовнішнього, внутрішнього оглядів  та  гідростатичного  випробування.  При  технічному  огляді  допускається використовувати методи неруйнівного контролю, зокрема, метод акустичної емісії.

   Періодичний технічний огляд обладнання під тиском (за винятком трубопроводів пари  та  гарячої  води)  проводиться  у  строки,  визначені  експлуатаційними  документами виробника, але не рідше:

1) одного разу на 4 роки - зовнішній і внутрішній огляди;

2) одного разу на 8 років - гідростатичне випробування.

  Результати технічного огляду заносяться до паспорта обладнання.

 Пуск  обладнання  під  тиском  в  роботу  проводиться  за  наказом  роботодавця  на підставі  результатів  проведених  пусконалагоджувальних  робіт  і  первинного  технічного огляду  обладнання для визначення готовності обладнання під тиском до експлуатації.

 На  кожному  обладнанні  під  тиском,  що  введено  в  експлуатацію,  має  бути прикріплена  на  видному  місці  табличка  форматом  не  менше  ніж  300  на  200  мм  із зазначенням таких даних:

1) дозволений тиск або температура води;

2)  число,  місяць  і  рік  наступних  внутрішнього  (зовнішнього)  огляду  і гідростатичного випробування

         Безпека при експлуатації балонів.

  Вимоги до будови, технічного огляду і експлуатації балонів здійснюються відповідно до  НПАОП 0.00-1.81-18 Правила  охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском.

   На верхній частині кожного балона мають бути розбірливо, шляхом клеймування нанесені такі дані: товарний знак заводу-виробника, клеймо ВТК (ОТК) цього заводу, номер балона, фактична вага порожнього балона (кг), дата виготовлення, рік наступного огляду, робочий і пробний тиск, місткість.

      У балонів для горючих газів бокові штуцери вентилів мають ліву різьбу, а балонів для негорючих газів – праву різьбу.

Зовнішня поверхня балона фарбується умовними розпізнавальними кольорами(Рис.5.4.)

         Рис.5.4 Розпізнавальне забарвлення балонів з газами за призначенням.

    Балони, які знаходяться в експлуатації також підлягають  технічному огляду.

 Технічний огляд балонів, за винятком балонів для ацетилену, включає:

1) огляд внутрішньої і зовнішньої поверхонь балонів;

2) перевірку маси і місткості;

3) гідростатичне випробування.

  Балони  з  газами  можуть  зберігатись  як  у  спеціальних  приміщеннях,  так  і  на відкритому повітрі. В останньому випадку вони повинні бути захищені від атмосферних опадів і сонячних променів. Складське  зберігання  в  одному приміщенні  балонів  з  киснем  і  горючими  газами забороняється. Балони  з  газом,  які  встановлюються  в  приміщеннях,  повинні  знаходитися  на відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних приладів і печей та не менше ніж на 5 м від джерел тепла з відкритим вогнем.

Заключеня

 В цій лекції ми розглянули   загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання,  технологічних процесів,   до машин, механізмів та рухомого складу залізниць;

 основні заходи  з безпечної експлуатації вантажопідіймальних механізмів та  обладнання , що працює під тиском, а також  вимоги безпеки до робіт, пов’язаних з навантажуванням, вивантажуванням,  складуванням  і  транспортуванням вантажів.

Також розглянули основні правила безпеки під час  організації робочих місць з ЕОМ.

    Надано посилання на нормативно- правові акти з охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, обладнання, що працює під тиском,  зокрема, балонів з газами та електронних пристроїв.

 Докладніще матеріал з цієї лекції можна знайти в таких джерелах:

 - НПАОП 0.00-7.14-17    Вимоги безпеки та захисту здоров’я під час використання виробничого обладнання  працівниками

 - Технічний регламент безпеки інфраструктури залізничного транспорту;

   -   ДСТУ 3273-95. Безпека промислових підприємств. Загальні положення та вимоги ;

 -  НПАОП 0.00-7.15-18   Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями,

-  ДСанПіН 3.3. 2-007-98  Гігієнічні вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.

- НПАОП 0.00-1.80-18  Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання

 - НПАОП 0.00-1.81-18 Правила  охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском;

 - НПАОП 0.00-1.71-13  Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями.

Лекція 6. Електробезпека. (Укладач ст. викладач Лоза В.Г.)

Лекція

Вступ.

В даній лекції ми розглянемо основи електробезпеки, зокрема причини електротравматизму, вплив електричного струму на організм людини, фактори, які впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, класифікацію приміщень за небезпекою ураження, умови ураження та надання домедичної допомоги при ураженні електричним струмом.

Мета лекції курсу:

а) вивчити основні визначення з електробезпеки;

б) розглянути види електротравм, їх причини та наслідки; в) класифікацію приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом; г) заходи з безпечної експлуатації електроустановок; д) надання домедичної допомоги під час ураження електричним струмом.

В результаті опрацювання лекції студент повинен:

1) аналізувати умови ураження людини електричним струмом;

2) знати механізм дії електричного струму на організм людини;

3) фактори, які впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом;

4) поділяти на класи приміщення за небезпекою ураження та заходи захисту від ураження електричним струмом ;

5) визначати заходи захисту від ураження електричним струмом.

6) знати порядок надання домедичної допомоги під час ураження електричним струмом.

Зміст лекції 6.

6.1. Дія електричного струму на організм людини. Електротравми, їх причини та наслідки.

6.2 Класифікація приміщень за небезпекою ураження електричним струмом.

6.3 Умови ураження людини електричним струмом.

6.4 Надання домедичної допомоги при ураженні електричним струмом.

Заключення.

Розділ 6.1 Дія електричного струму на організм людини. Електротравми.Причини та наслідки. .

      Аналіз нещасних випадків в промисловості, які супроводжуються тимчасовою втратою працездатності показує, що кількість травм, викликана дією електрики порівняно невелика – 0,5 - 1 % від загальної кількості в промисловості. Але у загальній кількості нещасних випадків зі смертельними наслідками у виробництві їх 40-50%.  80 % смертельних випадків трапляється при ураженні електричним струмом з напругою менше 1000 В. Це обумовлене тим, що такі електроустановки обслуговують практично всі особи, що працюють в промисловості, а устаткування з напругою понад 1000 В – достатньо малочисельне коло кваліфікованого та спеціально навченого персоналу.

      Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектами.

  Термічна дія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору проходженню струму та часу проходження. За короткочасної дії струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження.

   Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.

   Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні.  Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачуваного скорочення м'язів. Разом із цим,   збуджуюча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною — через центральну нервову систему. 

    Останнє може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легень, навіть коли ці органи не знаходяться на шляху проходження струму.

 Крім зазначеного, протікання струму через організм негативно впливає на поле біопотенціалів в організмі. Зовнішній струм, взаємодіючи з біострумами, може порушити нормальний характер дії біострумів на тканини і органи людини, подавити біоструми і тим самим спричиняти специфічні розлади в організмі.

 Електротравма – травма, зумовлена дією на людину електричного струму, електричної дуги або електричного поля.

  Велика кількість нещасних випадків трапляється під час обслуговування і ремонту електроприводів, пускорегулювальної  апаратури, електричного освітлення, зварювальних апаратів, електрифікованого транспорту, електрообладнання, підіймально–транспортних механізмів, ручного електроінструменту, а також високочастотних установок.

    Ураження електричним струмом можливо за наявністю ряду факторів, у тому числі наявності джерела небезпеки і знаходження обслуговуючого персоналу в зоні дії цього джерела.

    Поява джерела небезпеки може бути зумовлена пошкодженням ізоляційних властивостей електрозахисних засобів і ізоляції, недосконалістю конструктивного виконання електроустановки, порушенням обслуговування тощо. Знаходження обслуговуючого персоналу в зоні дії джерела небезпеки може бути випадковим або викликано необґрунтованим ризиком чи мимовільними помилками.

   Ураження електричним струмом виникає внаслідок:

безпосереднього дотику до відкритих струмоведучих частин і проводів;

дотику до металевих частин обладнання, які випадково можуть опинитися під напругою;

дотику до струмоведучих частин, ізоляція яких пошкоджена;

дотику до струмоведучих частин за допомогою предметів з низьким опором ізоляції;

помилковим поданням напруги під час ремонтів або оглядів ;

відсутності або пошкодження захисного заземлення;

 За випадками травматизму ураження електричним струмом розподіляються наступним чином:

- електричні опіки (ушкодження поверхні тіла під дією електричної дуги або великих струмів Діляться на струмові, коли струм проходить через тіло людини та дугові як наслідок дії електричної дуги температурою до 3500 ºС ) – 40%;

- електричні знаки (чітко окреслені плями діаметром 1-5 мм сірого або блідо-жовтого кольору) – 7%;

- металізація шкіри (проникнення частинок металу у шкіру внаслідок розбризкування та випаровування під дією електричного струму) – 3%;

- механічні пошкодження (звичайно є вторинними як наслідок виникнення судом м’язів) – 0,5%;

- електрофтальмія (запалення зовнішніх оболонок очей від ультрафіолетового випромінювання – дуга при короткому замиканні) 1,5%;

-  змішані травми – 23%;

                                  Електричний удар.

Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить до смерті потерпілого.

Електричний удар - це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Електричний удар може не привести до смерті людини, але викликати такі розлади в організмі, які можуть виявитися через декілька годин або днів (поява аритмії серця, стенокардії, неуважності, послаблення пам'яті і уваги). Електричний удар викликає 85-87% від всіх випадків смертності від ураження електричним струмом.

Залежно від наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на чотири ступеня:

I - судомні скорочення м'язів без втрати свідомості;

II - судомні скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі збереженням дихання та роботи серця;

III - втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або одного і другого разом);

IV - клінічна смерть.

Клінічна смерть - це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легень і триває 6-8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.

Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.

Біологічна смерть - безповоротне явище, яке характеризується припиненням біологічних процесів в клітках і тканинах організму і розпадом білкових структур. Біологічна смерть настає після закінчення клінічної смерті (7- 8 хв.).

  Як і при інших видах травм при електротравмах виділяють технічні,  організаційні і організаційно-соціальні їх причини.

До технічних причин відносяться:

 ● недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту;

 ● допущені недоліки при виготовленні, монтажу і ремонті електроустановки;  

 ●  несправності електроустановок і захисних засобів, що виникають в процесі експлуатації установок;

 ● невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування;

 ● використання електрозахисних засобів з простроченою датою чергових випробувань.

 До основних організаційних причин електротравм відносяться:

• відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, віддповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікаціїцієї особи чинним вимогам;

• недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;

• відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій з безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;

• недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;

• недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в елекктроустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями

та  в порядку поточної експлуатації;

• неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дотриманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроус-тановках та їх експлуатації.

До основних організаційно-соціальних причин  відносяться:

● змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт;

● негативне відношення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками;

● залучення працівників до понадурочних робіт;

● порушення виробничої дисципліни; залучення до роботи осіб віком до 18 років.

Розділ 6.2 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

 Електроустановка – установка, в якій виробляється, перетворюється, передається, розподіляється і споживається електрична енергія.

Всі електроустановки в залежності від напруги поділяються на:

• електроустановки напругою понад 1000 В мережах з глухозаземленою нейтраллю;

• електроустановки напругою понад 1000 В в мережах з ізольованою нейтраллю;

• електроустановки напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю;

• електроустановки напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю.

Глухозаземленою є нейтраль генератора чи живильного трансформатора, яка приєднана до заземлюючого пристрою безпосередньо або через малий опір (наприклад, через трансформатор струму).

Ізольована нейтраль – це нейтраль трансформатора чи генератора, яка не приєднана до заземлюючого пристрою або приєднана до нього через пристрої сигналізації, вимірювання, захисту та інші пристрої, що мають великий опір.

Вимоги до електричного обладнання залежать від приміщення, в якому воно розташовано. 

Відповідно до ПУЕ, приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії: • без підвищеної небезпеки; • з підвищеною небезпекою • особливо небезпечні;  Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм.

   Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них одного з таких факторів: ♦ температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35⁰ С; ♦ відносна вологість більше 75%, але менше насичення; ♦ струмопровідна підлога — металева, бетонна, цегляна, земляна тощо; ♦ струмопровідний пил; ♦ можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт з землею.   Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю одного з таких факторів: • відносна вологість, близька до насичення (до 100%); • агресивне середовище, що порушує ізоляцію.   Якщо в приміщенні відсутні чинники підвищеної і особливої небезпеки, то воно відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки електротравм.   При наявності в приміщенні одного з чинників підвищеної небезпеки, таке приміщення відноситься до приміщень підвищеної небезпеки електротравм.   При наявності в приміщенні одночасно двох чинників підвищеної небезпеки або одного чинника особливої небезпеки, приміщення вважається особливо небезпечним.    З наведеного видно, що класифікація приміщень за небезпекою електротравм враховує тільки особливості цих приміщень, стан їх сере- довища і не враховує електротехнічних параметрів електроустановок. Категорія приміщень є одним з основних чинників, які визначають вимоги щодо виконання електроустановок, безпечної їх експлуатації, величини напруги, заземлення (занулення) електроустановок. Умови поза приміщеннями прирівнюються до особливо небезпечних.