. Усе, що підлягає вивченню, повинно бути розподілено відповідно до віку так, щоб пропонувалося для вивчення лише те, що доступне для сприймання.
. Зміст і способи навчання повинні дещо випереджати розвиток учнів. Вивчайте і враховуйте досвід своїх вихованців, їхні інтереси, запити, опирайтеся на них у своїй роботі.
. У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальність учнів, темпи просування кожного вперед, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з близькими характеристиками цих якостей, досягайте мети, поступово нарощуючи вимоги.
. Стежте за тим, щоб усі причини, що гальмують навчально-виховний процес, вчасно виявлялися, усувалися або зводилися до мінімуму.
. Навчання передбачає певну напруженість. Коли її немає, учні відвикають працювати на повну силу. Темпи навчання, що встановлюються учням, як правило, набагато нижчі за доступні для них. Відповідно до конкретних умов встановлюйте оптимальні темпи, за потреби змінюйте їх.
. Застосовуйте найновіші досягнення теорії: конкретні завдання розв'язуйте за допомогою "маленьких кроків" навчання, узагальнені прийоми мислення формуйте за допомогою "збільшених кроків".
. Ширше застосовуйте аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давайте поштовх дитячій думці, доведіть, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.
. Вивчаючи новий і складний матеріал, залучайте до роботи передусім сильних учнів, а закріплюючи і перевіряючи, - середніх і слабких.
. Поспішайте повільно! Не форсуйте без потреби навчально-виховний процес, не прагніть швидкого успіху.
. Не сприймайте миттєвого проблиску думки учня за справжній акт пізнання, використовуйте його як початок навчальної праці.
. Доступність залежить від мови вчителя: уникайте монотонності, навчайте образно, застосовуйте яскраві факти, приклади з життя, літератури.
. Розповідайте учням. Не змушуйте їх пристосовуватися до себе, а навпаки, самі максимально пристосовуйтеся до них.
. Не збільшуйте тривалості монологів: відчувайте, що треба пояснити, а що учні спроможні збагнути самі, не пояснюйте того, що може пояснити будь-який учень у класі.
. На першому етапі навчання звертайте увагу на головне, щоб учні ґрунтовно засвоїли основні думки і провідні ідеї; під час закріплення домагайтеся засвоєння конкретних фактів, понять, наводьте нові приклади, що доповнюють та уточнюють набуті знання.
. Реалізуючи принцип доступності, головну увагу приділяйте керуванню пізнавальною діяльністю учнів: пересічний учитель повідомляє істину, хороший - учить її відкривати.
. Матеріал, який необхідно запам'ятати, формуйте в короткі ряди, виключаючи те, що учні самі можуть легко додати.
Спостереження та аналіз уроків а також вивчення календарного планування вчителів початкової дозволило виявити ряд найбільш поширених в практиці способів забезпезпечення принципу доступності, а такох певних труднощів у роботі на його реалізацією.
Проходячи навчально-виховну практику у Лісківської ЗОШ І-ІІ ст. проводила ще деякі спостереження. Під час спостереження було помічено, що значна частка вчителів на уроках намагаються подати учням якомога більший обсяг інформації. Вони вважають, що чим більше матеріалу сприймуть учні, тим більше вони будуть знати, і тим розумнішим буде виглядати учитель. Для цього педагоги вибирають відповідні методи, широко використовують підручники та наочні засоби навчання. Проте найчастіше внаслідок такої посиленої уваги до змісту навчального матеріалу, його обсягу, уроки стають неефективними, учні швидко втрачають інтерес до нього, стають неуважними.
Причини цього негативного явища, на мою думку, криються в тому, що, хоча педагоги досить правильно розуміють сутність принципу доступності та його значення, на практиці ще недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів, які впливають на результативність сприймання матеріалу та якість його розуміння. Це такі особливості, як рівень (обсяг глибина) знань з певної теми, на яких ґрунтуватиметься новий матеріал, їх актуальність для життєвої практики дітей, наявність пізнавального інтересу до певної теми, особливості мислення (здатність аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки), володіння пізнавальними та навчальними вміннями, мотиви навчання і, навіть, емоційний стан учня в момент засвоєння матеріалу, а також загальні особливості психічних процесів: швидкість перебігу, домінування гальмування над збудженням (тобто тип нервової діяльності, темперамент) та інші індивідуальні характеристики. Вчителі орієнтуються переважно на окремі індивідуальні прояви. Виходячи з цього вони подають інформацію, ставлять навчальні завдання.
Підтвердженням цього висновку стали результати опитування вчителів, у ході якого їм пропонували висловити своє розуміння принципу доступності, назвати шляхи його реалізації в практиці свєї роботи. Наведемо приклади думок вчителів початкових класів щодо сутності принципу доступності навчання та методів його реалізації. Вони були одержані в результаті опитування педагогів.
Так на питання: «Як Ви розумієте принцип доступності?» одержали такі відповіді: «Це такий принцип при якому поданий вчителем матеріал, учень сам не може засвоїти, але може це зробити при незначній допомозі учителя. Таке навчання розвиває учня». «Щоб матеріал був швидко і повністю сприйнятий учнями, він повинен бути зрозумілим і доступним. Це можливо, якщо:
1) враховувати вікові особливості учнів;
2) матеріал відповідатиме темі;
) відповідатиме розумовим здібностям учня».
На питання: «За допомогою яких методів ви реалізовуєте принцип доступності?» Вчителі відповідали так: «Доступними повинні бути всі елементи навчання: показ, пояснення, сам навчальний матеріал, загальне фізичне навантаження. У фізичному вихованні це вимога заперечується, по-перше, добором відповідних і розподілених за ступенем складності фізичних вправ і, по-друге, урахування вікових, статевих та індивідуальних особливостей учнів. В своїй практиці я застосовую словесні методи, практичні, наочні, інтерактивні (асоціативний кущ, мікрофон); застосовую диференційований підхід, пов’язую навчання із життям». «Я підбираю вправи, які не повинні бути надмірно важкими і надмірно легкими. Навчальний матеріал підбираю з таким розрахунком, щоб для оволодіння ним учні змушені були б докласти певних зусиль. Також враховую попередню підготовленість, вікові та індивідуальні особливості, а також індивідуальні розходження у їх психомоториці».
Висловлені вчителями думки є цілком слушними. Але для ефективної реалізації принципу доступності важливо цілісно враховувати всі вікові особливості та індивідуальні прояви особистості кожного учня, вирішувані освітні завдання, специфіку змісту навчання та інших складових навчального процесу, умови його перебігу тощо.
Аналіз наукової та навчально-методичної літератури з питань навчання засвідчив, що реалізація принципу доступності здійснюється шляхом обґрунтованого визначення навчальних цілей та завдань, вибору та структурування змісту навчального матеріалу, використання відповідних методів, засобів та організаційних форм, аналізу та корегування процесу засвоєння ЗУН.
Наприклад, забезпечення доступності при виборі та компонуванні змісту навчального матеріалу слід дотримуватися таких правил послідовності: від простого до складного, від нижчого до вищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого, від близького - до далекого.
Отже, спостерігаючи за різними вчителями, різних шкіл, можна зробити висновок, що кожний учитель використовує принцип доступності у своїй практичній діяльності, але кожний це робить по-різному. Хоча на уроці в кожного присутні методи навчання ( пояснення, розповідь, бесіда, ілюстрування, дослідницькі роботи, проблемні запитання) й різноманітні прийоми.
.2 Методичні рекомендації щодо
реалізації принципу доступності в навчальному процесі сучасної початкової школи
На сучасному етапі багато хто досліджує принцип доступності. І науковці цей принцип перетворюють у всебічно розкритий принцип розвивального навчання, при якому управління темпом та змістом розвитку можна здійснити засобом дидактичних впливів. Тому часом деякі викладачі не йдуть «в ногу з часом» і їхні методи застарілі. Дуже поширено в нас час використовують інтерактивні методи. Тому б я хотіла порекомендувати більш використовувати, як комп’ютерну техніку, так і різнокольорову ілюстрацію більш сучасного типу, бо таблиці 80-их років вже не так цікаво дітям. Також хотілося б більше звернути уваги на урок природознавства, в сільській місцевості. Розповідь повинна бути більш різноманітною, тому що існує безліч енциклопедій, в котрій можна черпати безліч цікавої та пізнаваючої інформації.
Спостерігаючи за вчителями ми підібрали ряд порад, які б допомогли реалізувати принцип доступності у навчальному процесі:
. Виділяти головне, істотне у змісті (властивості, ознаки, функції і т.д.).
. Підбирати достатню кількість фактів, інформації,зразків для формування ядра знань - теорій, ідей, законів.
. Об’єм знань і темп навчання вибирати з урахуванням реальних вікових та індивідуальних здібностей учнів. Враховувати різну швидкість сприйняття, темп роботи, інтереси, життєвий досвід, особливості розвитку.
. Здійснювати диференційовану допомогу. Використовувати різні способи диференціації учнів у групах, що створюються за видами діяльності, типами задач, особистісними відмінностями дітей.
. Забезпечувати відповідність прийнятим нормам об’єму домашніх завдань.
. Забезпечувати послідовне ускладнення учбових і практичних задач.
. Доступність не означає легкість, слід пропонувати учням завдання на межі їх можливостей.
. Ширше застосовувати аналогію, порівняння, зіставлення, протиставлення, давати поштовх дитячій думці, доводити, що навіть найскладніші знання доступні для розуміння у шкільному віці.
Навчаючи дітей необхідно не забувати про гру. Наприклад, першокласників весь навчальний матеріал увесь проходить у ігровій формі, застосовуються рольові, сюжетні ігри. У першому класі не виставляють оцінок, для шестирічок важлива похвала вчителя або сонечко, листочок, котре вчитель дасть, як гарну відмітку. І в кожному класі йде навантаження.
Вже в четвертому класі вчитель застосовує науковий підхід. Діти вже самостійно можуть робити висновки, відкриття. Учні четвертого класу вміють аналізувати, порівнювати, робити виснвки. Хоча вчитель не повинен забувати і про ігри, але ігри вже складніші, не такі як в 2 чи 3 класах. Четвертокласники вчаться не тільки самостійно вирішувати проблемні запитання, а й ставити їх іншим. Діти отримують оцінки і кожен учень старається, тягнеться до вищого балу.
Як зазначає український педагог О.
Савченко, сучасний зміст початкового навчання повинен бути багатокомпонентним,
включати систему знань (уявлень, понять, фактів, зв'язків, залежностей) про
природу, людину, суспільство, техніку тощо; систему загальних способів навчальної
діяльності; досвід індивідуальної творчої діяльності; досвід
емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої
дійсності; вміння користуватися системою цінностей суспільства. І розкрити цей
зміст допоможе принцип доступності навчання.
Висновок
Задачі навчання, що ставляться перед сучасною школою відповідаю вимогам часу. У зв’язку з цим постає питання, які знання, уміння і навички необхідні для реалізації мети загального навчання і як зробити навчання доступним, таким, щоб відповідало реальним можливостям учнів даного віку і класу.
В ході пройденої роботи я прийшла до наступних висновків.
Дослідники нашого часу обґрунтовують різних схем дидактичних принципів. Але більшість дидактів в якості основних виділяють такі принципи. На їх думку, кількість принципів, які витікають із закономірностей процесу навчання, не може бути постійним.
Всі принципи навчання зв’язані між собою. Ці вихідні положення визначають діяльність вчителя і характер пізнавальної діяльності учня. Незнання принципів навчання або їх невміле використання пригальмовує успішність навчання, затруднює засвоєння знань, формування якостей особистості школяра.
Принцип доступності розроблявся протягом декількох століть такими видатними педагогами, як Я.А. Коменський, А. Дістервег, К.Д. Ушинський та іншими. Спираючись на даний принцип, вони намагалися досягти високих результатів у навчанні.
Під доступністю розуміють відповідність змісту, характеру і об’єму навчального матеріалу рівня підготовки учнів і розвиток їх пізнавальних здібностей. Вчителю потрібно зветрати більше уваги на вікові та індивідуальні особливості учнів.
Доступно побудувати навчання означає постійно спиратися на найвищу ступінь розумових можливостей учнів в певний момент з метою постійного її підвищення.
Спостерігаючи за вчителями різних шкіл, різних класів можна сказати, що педагоги використовують принцип доступності на уроках. Для того щоб учні змогли краще засвоювати навчальний матеріал, потрібно використовувати різноманітні методи навчання (пояснення, бесіду, демонстрування, проблемні запитання, наочність, ).
Застосувавши на навчально-виховній практиці в школі принцип доступності, я дішла до наступного висновку: якщо правильно застосовувати і використовувати принцип доступності в навчанні, то засвоєння знань, умінь і навичок буде проходити значно швидше і ефективніше.
Література
1. Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике.-М., 1996.-113 с.
2. Бараков С.П. Принципи навчання.- М., 1975.
. Баранов С.П. и др. Педагогика - М.: Просвещение,2007
. Бондар В.І. Дидактика. -К.: Либідь, 2010 - 264 с.
5. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. шк., 1976. -
с. 270.
6. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., 2007. с. 131, 270
. Данилова Л., Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. - 2002. - №6.- С.18-20.
8. Дидактика современной школи / Под ред. В.А. Онищука. - К.: Вишая школа, 1987.
. Дидактика средней школы / Под ред. М. Н. Скаткина. - М., 1982.
. Занков Л.В. Дидактика и жизнь - М., 1968
11. Коменский Я.А. Великая дидактика - М., 1980
. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання, 2010. - 447 с.
. Кукушин В.С. Дидактика. - М., Ростов-на-Дону, 2009. с.98-127.
. Мойсею Н.Є. Педагогіка. - К.,1999.
. Оконь В. Введение в общую дидактику - М., 1990
16. Педагогіка / За ред.. А.М. Алексюка. - К.: Вища школа, 985.
17. Подласый И.П. Педагогика начальной школы - М.,2000
. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах.- К.: Магістр, 1997.-256 с.
. Селевко Г.К. Личностный подход (концепция отношений «учитель-ученик») // Школьные технологии. 2009. № 6. С. 109.
. Філософський словник / За ред.. В.І. Шинкарука. - К., 1973. с. 155-157, 410.
. Фіцула М.М. Педагогіка, - К., 2009. с.111-120.
. Ягупов В.В. Дидактичне поняття: «навчальний процес» чи «процес навчання» // Рідна школа. 2010. № 2. С. 16-19.
. Ягупов В.В. Навчальний процес та його ознаки // Наукові записки / Укл. П. В. Дмитренко. О.Л. Макаренко. К., 2000. Ч. 2. С. 174-182.
. Ярмаченко М.Д. Основні педагогічні категорії // Педагогіка і психологія. 1998. № 4. С. 8.
. Якиманская И.С. Личностно-ориентированное обучение в современной школе. - М., 1996.
Додаток №1
Тема: Різноманітність живих організмів. Зелене диво планети.
Розпізнавання рослин.
Мета: Знайомити з різноманітністю живих організмів, зі значенням рослин для людини; вчити робити аналіз, висновки; розвивати творчі здібності, вміння працювати в групі, в парі, розвивати загальний кругозір, здатність до самоаналізу; виховувати бажання здобувати знання, розуміння необхідності берегти рослини.
Обладнання: костюм інопланетянина, малюнки „П’ять царств живої природи”, презентація „Зелене диво України”, деформовані речення, таблиці „Доповни речення”, Рослини для дослідів, закладений дослід - проросла насінина.
Хід уроку
І. Вступна частина.
Звучить музика. З’являється інопланетянин.
Привіт. Звідки ти такий?
Я з планети Кулумкий.
Дуже раді. Шолом свій
Можеш зняти, друже.
Стій!
Кисню там у нас немає!
А тут його вистачає.