Материал: Gidens_Sotsiologiya2

змушені вести ненадійне існування у прибережних районах. Види-на- падники є їхніми наступниками в центральній частині.

Схеми розташування, руху та переміщення в містах, згідно з тео­ рією екології, мають подібну форму. Різні квартали розвиваються за­ вдяки кориґуванню з боку жителів, котрі борються за своє місце про­ живання. Місто можна зобразити як схему районів з чітко вираже­ ними й контрастними соціальними характеристиками. На початко­ вих етапах зростання сучасних міст промислові об'єкти зосереджу­ ються поблизу джерел необхідної сировини, а також поруч з лініями постачання. Навколо цих робочих місць, що стають різноманітніши­ ми, в міру зростання міського населення зосереджується дедалі біль­ ше людей. Створені ж зручності, відповідно, стають привабливіши­ ми, а тому змагання за їх здобуття загострюється. Вартість землі та податки на нерухомість зростають, що ускладнює проживання родин у центральній частині або змушує мешкати у важких побутових умо­ вах чи в старих будинках, плата за проживання в яких невисока. Центр захоплюють бізнес і сфера розваг, а заможні мешканці пересу­ ваються по периметру до новоутворених районів. Цей процес іде транспортними маршрутами, які дають можливість щонайшвидше дістатися до місця роботи; райони, розташовані між цими маршру­ тами, розвиваються повільніше.

Міста можна розглядати як концентричні кола, поділені на сег­ менти. У центрі знаходяться внутрішні міські райони — суміш про­ цвітання великого бізнесу та занепаду приватних будинків. За ними розташовані старі квартали, де живуть робітники, зайняті на по­ стійних робочих місцях. Ще далі — передмістя, де, як правило, живуть люди з високим рівнем доходу. Між сеґментами кола відбу­ ваються процеси вторгнення і наступництва. Так, якщо в центрі або поблизу нього руйнується будинок, то в нього можуть перебиратися представники етнічних меншин. При цьому більша частина поперед­ нього населення починає вибиратися з цього будинку, поспішно переселяючись до кварталу десь-інде в місті або передмісті.

Хоча екологією міста протягом певного періоду нехтували, згодом вона була відроджена й удосконалена в працях кількох авторів, зок­ рема Еймоса Холі (Amos Hawley, 1950, 1968). Холі, на відміну від своїх попередників, зосередив увагу не на конкурентній боротьбі за рідкісні ресурси, а на взаємозалежності різних районів міста. Дифе­ ренціація, тобто спеціалізація груп та професійних ролей, є головним способом, у який людські істоти пристосовуються до свого довкілля. Групи, від котрих залежать багато інших груп, посідатимуть домі­ нантне становище, що часто позначається на їхньому місці прожи­ вання. Наприклад, бізнесові групи (великі банки або страхові компа­ нії) надають важливі послуги багатьом членам спільноти, тож зазви­ чай знаходяться у центральних частинах міст. Однак, як зазначає Холі, зони, що розвиваються в міських районах, виникають на основі не тільки просторових, а й часових взаємозв'язків. Наприклад, домі­ нування бізнесу знаходить свій вияв не тільки у схемах використан­ ня землі, а й у ритмі повсякденної діяльності; це добре видно в «го-

дини пік». Часовий розпорядок повсякденного життя людей відбиває ієрархію міських кварталів.

Екологічний підхід відіграв важливу роль як для проведення ком­ плексу емпіричних досліджень, так і для розробки теоретичної перс­ пективи. Загалом, у багатьох дослідженнях життя міст та конкрет­ них кварталів використовувалося екологічне мислення, наприклад, стосовно щойно згаданих процесів «уторгнення» та «наступництва». І все-таки цей метод можна небезпідставно піддавати критиці. Еколо­ гічна перспектива, як правило, недооцінює важливість свідомого проектування і планування в організації міста, оскільки розглядає розвиток міських районів як «природний» процес. Моделі просторо­ вої організації, розроблені Парком, Берджесом та їхніми колегами, були запозичені з американського досвіду і відповідали лише деяким типам міст у Сполучених Штатах, залишивши без уваги міста в Європі, Японії або країнах «третього світу».

Урбанізм як спосіб життя

Віртова теза про урбанізм як спосіб життя менше стосується внут­ рішньої диференціації міст, ніж суті урбанізму як форми соціально­ го існування. Як зауважує Вірт:

«Міра, до якої сучасний світ можна назвати «урбанізованим», не ви­ значається лише частиною сукупного населення, що проживає в містах. Вплив міст на соціальне життя людини означає дещо більше, аніж свідчить пропорція міського населення; адже місто — це не тільки місце проживання й роботи сучасної людини, а й генеруючий та управ­ лінський центр економічного, політичного й культурного життя, що втягнув у свою орбіту найвіддаленіші спільноти світу і сплів різні регіо­ ни, різних людей та різні види діяльності в єдиний космос» (Wirth, 1938, p. 342).

Як зазначає Вірт, у містах великі групи людей живуть дуже близько одні від одних і при цьому особисто незнайомі з більпіістю своїх сусідів, що разюче контрастує з невеликими традиційними посе­ леннями. Більшість контактів між жителями міст є побіжними й обме­ женими і не задовольняють потребу в спілкуванні, а, радше, служать іншим цілям. Розмови з продавцями в крамницях, касирами в банках, пасажирами чи контролерами в потягах є випадковими контактами, що відбуваються не заради самих контактів, а задля інших цілей.

Оскільки люди, що проживають у міських зонах, як правило, від­ значаються високою мобільністю, між ними існують відносно слабкі зв'язки. Люди щодня беруть участь у різних видах діяльності та опи­ няються в різних ситуаціях; «темп життя» тут швидший, ніж у сіль­ ській місцевості. Конкуренція переважає над співпрацею. Вірт ви­ знає, що щільність суспільного життя в містах призводить до форму­ вання кварталів з чітко вираженими характеристиками, деякі з котрих зберігають характеристики невеликих громад. Наприклад, в емігрантських кварталах існують традиційні види зв'язків між роди­ нами, а більшість людей знайома з більшістю сусідів особисто. Однак

що більше такі квартали вписуються у загальноприйнятий стиль міського життя, то менше вони зберігають попередні риси.

Ідеї Вірта заслужено здобули широке визнання. Знеособленість багатьох повсякденних контактів у сучасних містах є незаперечним фактом, і деякою мірою вона є загальною нормою суспільного життя в сучасних країнах. Віртова теорія важлива тим, що визнає урбанізм не просто складовою частиною суспільства, а виразником і чинником впливу на природу широкої соціальної системи. Аспекти міського способу життя характерні для суспільного життя в сучасних країнах загалом, а не лише для діяльності тих, хто живе у великих містах. Водночас ідеї Вірта відчутно обмежені. Як і екологічна перспектива, з якою теорія Вірта має багато спільного, остання заснована переваж­ но на спостереженнях за життям американських міст, проте прямує до узагальнення стосовно урбанізму в цілому. Урбанізм не є одна­ ковим повсякчас і повсюди. Наприклад, як зазначалося, старовинні міста в багатьох відношеннях украй відрізнялися від сучасних міст. Життя більшості людей у старовинних містах було не набагато знеособленішим чи анонімнішим, ніж життя осіб у сільських громадах.

Крім того, Вірт перебільшує знеособленість сучасних міст. Ті спільноти, в яких існують тісні дружні або родинні взаємини, вияв­ ляються набагато тривкішими в сучасних міських умовах, ніж це вважає Вірт. Еверет Хьюджес, колеґа Вірта по Чиказькому уні­ верситету, писав про нього: «Льюїс часто казав усі оці слова про безликість міста, проживаючи серед цілого клану родичів і друзів, з якими був у щирих стосунках» (цит. з: Kasarda and Janowitz, 1974). Групи, які Герберт Ґанс називає «міськими селюками», досить поши­ рені в сучасних містах (Gans, 1962). Його «міські селюки» є амери­ канцями італійського походження, що живуть у центральних кварта­ лах Бостона. Такі «етнічні ареали білих», порівняно з минулим, втрачають свою значущість в американських містах, однак вони витісняються спільнотами внутрішнього міста, до яких входять но­ воприбулі іммігранти.

Важливіше те, що квартали, де проживають близькі родичі або люди, зв'язані особистими стосунками, як видається, часто активно формуються міським життям; вони не просто рештки попереднього способу життя, який існував у місті певний період. Клод Фішер за­ пропонував своє бачення того, чому великомасштабний урбанізм фак­ тично тяжіє до сприяння різноманітним субкультурам, а не розчиняє кожного в анонімній масі. Як він зазначає, жителі міст здатні спів­ працювати з іншими особами подібного походження чи подібних ін­ тересів і розвивати відносини на місцевому рівні; вони можуть при­ єднуватися до релігійних, етнічних, політичних та інших субкультурних груп. Невеличке місто або поселення не дає можливостей для розвитку такої різноманітності субкультур (Fischer, 1984). Наприк­ лад, особи, які формують етнічні громади в містах, могли мало знати або й узагалі не знати один про одного в своїй рідній країні. При­ бувши на чужину, вони пориваються до районів, де проживають люди подібного мовного і культурного середовища і де сформовані

нові структури у рамках спільноти. Митець може знайти кількох ко­ лег у поселенні чи невеликому місті, але, з іншого боку, у великому місті він може пристати до значної мистецької та інтелектуальної субкультури.

Велике місто — це «світ чужих», однак воно підтримує і створює особисті відносини. В цьому немає ніякого парадоксу. Ми маємо роз­ межовувати досвід міського життя як контактів із чужими в громадсь­ кій сфері та приватний світ родини, друзів та колеґ по роботі. Коли людина вперше прибуває до великого міста, їй, можливо, важко «зійтися з людьми». Але коли хтось перебирається до невеликої, уста­ леної сільської громади, то невдовзі розуміє, що доброзичливе ставлен­ ня жителів є просто виявом звичайної ввічливості; визнання людини «своєю» може вимагати кількох років. У місті це відбувається інакше. Як зазначав з цього приводу Едвард Крупет:

«Шкаралупу міського яйця... розбити важче. За браком нагоди та сприятливих обставин для знайомства, багато людей, які щодня бачать­ ся на автозупинці чи на вокзалі, у кафетерії чи в коридорах організації, де вони працюють, ніколи не стають більше, ніж «знайомими незнайом­ цями». Крім того, багато людей можуть триматися осторонь, оскільки їм бракує навичок спілкування або ініціативи. Водночас слід за­ уважити, що, з огляду на кількість незнайомців, кожен з котрих є потенційним другом, та на широкий діапазон життєвих стилів та упо­ добань у місті, людей все-таки туди тягне. І коли вони опиняються в орбіті діяльності якоїсь групи чи структури, можливості розширення їхніх зв'язків значно зростають. Через це, як показує досвід, позитив­ ні можливості міста часто переважають стримуючі чинники, що дозво­

ляє людям розвивати й підтримувати на задовільному рівні взаємини»

(Křupat, 1985, p. 36).

Ідеї Вірта певною мірою обґрунтовані, однак, у світлі подальших теоретичних розробок, стає очевидною їхня надмірна узагальненість. У сучасних містах часто існують безособові, анонімні соціальні зв'язки, проте вони так само є джерелами відмінностей, а іноді — дружніх стосунків.

Урбанізм і штучне середовище

В найновіших теоріях урбанізму наголос робиться на тому, що він не є автономним процесом, а потребує аналізу у взаємозв'язку з найголовнішими напрямками політичних та економічних змін. На двох провідних авторів — аналітиків урбанізму Девіда Гарві та Мануеля Кастелза великий вплив мали ідеї Маркса (Harvey, 1973, 1982, 1985; Castells, 1977, 1983).

Гарві: реструктуризація простору

Як наголошує Гарві, урбанізм є одним з аспектів штучного се­ редовища, породженого поширенням промислового капіталізму. У традиційному суспільстві міста й сільська місцевість чітко розмежо­ вувалися. У сучасному світі промисловість розмиває межу між міс-

554 17. МІСТА І РОЗВИТОК СУЧАСНОГО УРБАНІЗМУ

том і селом. Сільське господарство стає механізованим і ведеться, беручи до уваги лише ціни й прибуток, подібно до праці в промисло­ вості, а цей процес стирає відмінності в стилях соціального життя городян та селян.

Гарві зазначає, що в сучасному урбанізмі простір безперервно ре­ структурується. Цей процес зумовлений вибором великих фірм місця розташування їхніх фабрик, дослідницьких та наукових центрів то­ що, контролем з боку уряду за аграрним і промисловим виробниц­ твом, а також діяльністю приватних інвесторів, які купують і прода­ ють будинки й землю. Наприклад, комерційні фірми постійно співставляють відносні переваги нового місця розташування з наявним. Якщо виробництво в одному реґіоні дешевшає порівняно з іншим або фірма переходить з виробництва одного продукту на інший, то офіси й заводи закриваються і відкриваються в іншому місці. Так, у певні періоди, коли можна домогтися значних прибутків, у центрах великих міст виростає безліч нових офісних будівель. Коли офіси збу­ довано, а центральний район «перебудувався», інвестори вишукують потенційні можливості для можливого будівництва в іншому місці. Те, що в певний період дає прибутки, за зміни фінансового клімату може себе не виправдати.

На приватних покупців житла значно впливає те, де саме скупо­ вують землю підприємці, а також розміри позик та податків, що встановлюються місцевими органами влади й центральним урядом. Наприклад, після другої світової війни відбулося бурхливе зростання приміських зон головних міст Сполучених Штатів. Це часто поясню­ валось етнічною дискримінацією і тенденцією білих вибиратися з центральних районів міста. Однак, як стверджує Гарві, це стало мож­ ливим лише завдяки рішенням уряду про надання пільг в оподатку­ ванні покупців житла та будівельних компаній, а також створенню фінансовими організаціями спеціальних кредитних установ. Саме за­ вдяки їм виникла можливість для будівництва й придбання нових будинків на периферії міст; одночасно зріс попит на промислові то­ вари, такі як автомобілі. Зростання й розвиток міст та містечок на півдні Англії на початку 1960-х років безпосередньо пов'язане із за­ непадом давніх промислових галузей на півночі, а відтак і з вкладен­ ням інвестицій у нові промислові проекти.

Кастелз: урбанізм і соціальні рухи

Як і Гарві, Кастелз наголошує, що просторова форма суспільства тісно пов'язана із загальними механізмами його розвитку. Щоб зро­ зуміти міське життя, ми маємо усвідомити процеси утворення і трасформації просторових форм. Планування й архітектурний стиль міст і приміських зон відображають боротьбу й конфлікти між різними групами суспільства. Інакше кажучи, міське оточення являє собою символічну та просторову маніфестацію певних суспільних сил. На­ приклад, хмарочоси можуть споруджувати, сподіваючись на одер­ жання від них прибутку, проте ці гігантські будівлі, крім того,