Материал: Market_poslug1

При цьому фірмі необхідно вирішити: по-перше, скільки сегментів необхідно охопити; по-друге, як визначити найвигідніші для неї сегменти.

3.1. Сегментування ринку послуг

Попит на послуги формується під впливом цілої низки факторів, таких як:

— економічні;

— соціально-політичні;

— культурно-історичні;

— технологічні;

— правові.

Економічні фактори є найбільш впливовими на ринку послуг, і саме вони зумовлюють найбільші коливання попиту на послуги. Дія соціально-політичних факторів відбивається на попиті на туристичні та рекреаційні послуги. Культурно-історичні фактори найбільше зумовлюють попит на послуги церкви. Вплив технологічних факторів збільшується із зростанням темпів науково-технічного прогресу і виявляється у збільшенні попиту на обслуговування та ремонт технічно складних товарів. Дія правових аспектів найбільш чітко виявляється у сфері банківських послуг, особливо на корпоративному ринку.

Попит на послуги можна розділити на:

— існуючий на ринку у дану мить;

— потенційний, який можна визначити кількістю потенційних покупців та їхньою купівельною спроможністю;

— бажаний, який забезпечить зростання прибутку фірми.

Найважливішими критеріями сегментування ринку послуг є такі: територіальний, поведінковий, інтенсивність споживання, ступінь прихильності до послуг фірми, ступінь готовності до обслуговування.

1. Територіальний — найбільш важливий критерій сегменту вання — був розглянутий у розділі 2.

2. Поведінковий критерій використовується для визначення мотивації споживача. По-перше, визначається мотив придбання послуги. Знання цього мотиву дозволяє збільшувати асортимент послуг, створювати послуги-новинки. Встановлення мотиву бажаних вигід (економічних, соціально-психологічних) дозволяє визначити якість послуг з точки зору самого споживача (тобто правильно позиціонува ти послугу).

3. Інтенсивність споживання може бути слабкою, помірною або високою. Звісно, що сегмент з високою інтенсивністю споживан ня буде найбільш прибутковим .

4. Ступінь прихильності до послуг фірми як критерій сегментування запозичений з міжнародної практики. За цим критерієм споживачів можна поділити на:

— безумовних прихильників даної послуги — це споживачі, які постійно користуються послугами одного й того ж підприємства, котре повністю задовольняє їхні запити;

— терпимі прихильники — споживачі, які споживають послуги 2—3 конкурентів. Ця група заслуговує на особливу увагу: вона може допомогти здійснити аналіз причин, з яких окремі послуги мають більшу або меншу популярність. Можливо, необхідно покращити позиціону вання таких послуг для того, щоб домогтись більшої сталості споживачів, які віддають перевагу послугам фірми;

— непостійні прихильники — відрізняються несталістю вибору конкуруючих послуги чи підприємства. Аналіз попиту і мотивів придбання дозволяє виявити слабкі сторони та переваги конкурентів;

— непередбачувані споживачі — не віддають перевагу жодній з послуг або ж схильні до різноманітності. Цей найбільш складний тип споживачів.

5. Ступінь готовності до обслуговування виявляється в тому, що виокремлюються групи споживачів:

— не інформованих про фірму та її послуги;

— інформованих про фірму та її послуги;

— широко інформованих про фірму та її послуги;

— зацікавлених у послугах фірми;

— бажаючих придбати послуги фірми;

— таких, що мають намір придбати послуги фірми.

Звісно, що співвідношення окремих груп може змінюватись у короткий термін. Особливо в умовах інтенсивного стимулювання збуту зростає частка трьох останніх груп.

3.2. Вибір цільових сегментів і стратегія охоплення ринку

Найбільш важливою стратегією охоплення ринку послуг є цільовий (або концентрований) маркетинг внаслідок таких причин:

1) територіальна обумовленість послуги;

2) невіддільність послуги від джерела;

3) нижча продуктивність праці у порівнянні з виробництвом товарів;

4) персоналізація послуги.

Але ж усі методи охоплення ринку також можуть бути застосова ними на ринку послуг. Наприклад, недиференційований маркетинг використовується на великих сегментах ринку, на яких більшість споживачів однаково реагують на одну й ту ж послугу (комунально-побу тові послуги, розрахунково-касове обслуговування банків). До переваг недиференційованого маркетингу можна зарахувати простоту і зручність застосування. Недоліки методу виявляються в тому, що:

1) спочатку знаходиться та розробляється послуга, а потім іде пошук споживача, що не завжди можливо;

2) великі сегменти ринку досить часто відрізняються високим рівнем конкуренції ;

3) недиференційований маркетинг нерідко призводить до ігнорування менших сегментів, які можуть виявитись більш вигідними для надання послуги.

Диференційований маркетинг використовує широку диверсифікацію асортименту на досить однорідному цільовому ринку. Застосовує вузьке сегментування та розробку іншого пакета послуг для кожного сегмента . До переваг методу можна зарахувати більш глибоке проникнення на ринок, зростання конкурентних позицій фірми. До недоліків належать великі витрати на маркетинг та освоєння ринку.

Концентрований маркетинг пов'язаний з розширенням асортименту і спеціалізації послуг. Переваги методу виявляються в умовах обмеженості ресурсів, у разі несприятливого оточення. Недоліки пов'язані зі збільшенням ступеня ризику за рахунок загострення конкуренції, складності формування асортиментного ряду послуг, зниженням мобільності підприємства.

Тому під час вибору стратегії охоплення ринку послуг необхідно враховувати такі фактори:

1. Ресурси фірми. Якщо вони обмежені , то використовувати концентрований маркетинг.

2. Ступінь однорідності послуг. У випадку одноманітних послуг більш придатним є недиференційований маркетинг, у випадку різноманітних — диференційований.

3. Етап життєвого циклу послуги. I етап — недиференційо ваний маркетинг; II, III етапи — диференційований маркетинг.

4. Ступінь однорідності ринку. У випадку однорідного ринку краще застосовувати недиференційований маркетинг.

5. Маркетингова стратегія конкурентів . Якщо конкуренти використовують широке сегментування, то недиференційований маркетинг буде недоцільним.

3.3. Позиціонування послуг

Позиціонування послуг призначене забезпечити їх конкурентос проможність і може бути використане двома шляхами:

1. Визначення позиції стосовно конкурентів з точки зору частки ринку (боротьба за частку ринку). Цей шлях фірми обирають, якщо:

— послуги фірми мають більш високу якість, ніж послуги конкурентів;

— місткість ринку досить велика;

— ресурси фірми більші, ніж у конкурентів.

Визначивши, на який сегмент ринку послуг вона буде орієнтува тися, фірма повинна вирішити, як їй проникнути на цей сегмент і закріпитися на ньому. Якщо сегмент вже існує, тобто сформувалося певне коло споживачів якоїсь послуги, це означає, що в ньому є конкуренція і конкуренти вже зайняли певні позиції. У цьому випадку, щоб проникнути в цей сегмент, виробник повинен попередньо чітко визначити позиції конкурентів, потім зайняти власну позицію серед них і почати боротьбу за визначену частку ринку.

2. Виведення на ринок нових послуг можливе, якщо є технічні й економічні ресурси для виробництва нових послуг. Цей спосіб позиціонування полягає в тому, щоб знайти на ринку незаповнений сегмент, тобто коло споживачів, не охоплений існуючими послугами, або запропонувати споживачам таку послуги, яку не надає жодний з конкурентів.

У будь-якому випадку виробник послуг має заздалегідь, насамперед для себе, визначити відмітні риси товару, з яким він збирається виходити на ринок, а потім переконливо і дохідливо роз'яснити ці особливості потенційним покупцям. Очевидно, що послуга буде користу ватися попитом лише в тих випадках, коли споживач зможе виділити її серед інших послуг, тобто коли буде чітко визначена її позиція в цьому ряду, коли послуга буде позиціонована . Цю позицію товару, а отже, позицію виробника на ринку послуг визначає багато факторів:

— характерні властивості або особливості послуг;

— досвід і кваліфікація персоналу;

— ступінь задоволення запитів споживачів;

— місце розташування і розмір фірми;

— репутація й імідж фірми;

— ефективна реклама і політика стосовно засобів масової інформації;

— комплексність наданих послуг тощо.

Якщо виробник послуг за одним або декількома чинниками істотно відрізняється від конкурентів, то він має конкурентні переваги . Ці конкурентні переваги повинні становити основу маркетингової стратегії фірми.

Отже, виявлення конкурентних переваг є одним з головних завдань маркетингових досліджень, про які говорилося вище. Тільки ретельне дослідження ринку дозволяє уникнути помилок, економічних втрат і допомагає обрати вигідну позицію.

Наприклад, відносно недавно на українському ринку з'явилася нова послуга — доставка обідів на робоче місце в офіси й організації, що стала користуватися стійким попитом. Київське кафе-бар «Старий Печерськ » провело аналіз ринку, опитування постійних відвідувачів. Дослідження підтвердили: попит на подібну послугу забезпечує відшкодування затрат і одержання прибутку. У Голландії закупили упаковку й одноразовий посуд, провели підготовчу роботу і запропонува ли нові послуги. Результат був несподіваний: обіди не замовляли. У той же час у Дніпропетровську багато дрібних фірм і навіть пенсіоне ри організовують готування обідів удома і доставку їх до робочих місць, заробляючи по 200—300 грн на тиждень. Такі разючі відмінності в результатах продажу однієї й тієї ж послуги пояснюються помилкою позиціонування та вибору цільового ринку київським кафе. У Дніпропетровську обіди продаються безпосередньо робітникам і службов цям за 2—3 грн, і таку суму багато хто вважають цілком прийнятною. У Києві, хоча ціна обіду (6,5 грн з доставкою) була набагато меншою, ніж вартість такого ж обіду в кафе, послуга пропонувалася не конкретним людям, для яких така ціна була занадто високою, а взагалі фірмам. Але в сьогоднішніх економічних умовах фірми більше стурбовані власним виживанням, ніж обідами для співробітників, тому з їхнього боку попит на цю послугу виявився слабким.

Отже, головним фактором при розробці концепції нової послуги є чітке уявлення про потреби клієнтів. Така нова послуга повинна чітко відрізнятися від пропозицій конкурентів та високо оцінюватися цільовими споживачами. Переваги послуги повинні бути заснованими на використанні всього комплексу маркетингу та забезпечувати клієнту такі як найбільш високі критерії обслуговування:

— надійність послуг;

— ступінь довіри до виконавця послуг;

— безпека;

— швидкість реагування на вимоги клієнта;

— ввічливість;

— компетентність;

— конфіденційність;

— широта асортименту послуг;

— престиж фірми;

— наявність гарантій;

— можливість кредитування;

— зручність;

— можливість одержання технічної консультації;

— швидкість обслуговування.

Під час проведення маркетингових досліджень потрібно з'ясувати, які з критеріїв обслуговування мають для споживачів найбільше значення, а також як вони оцінюють досягнення кожним з конкурентів таких критеріїв (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Можливі результати оцінки споживачем

послуг конкурентів

Ті фірми, які повною мірою враховують найбільш важливі для споживача критерії і не приділяють уваги незначним , будуть знаходи тися в цільовій зоні. Таким чином, забезпечується пріоритет найбільш важливих галузей і ресурси не витрачаються на покращання тих елементів послуг, які хвилюють споживача менш над усе. Застосування такої стратегії позиціонування послуг дозволяє досягнути високої продуктивності та ефективності у процесі обслуговування.

Очевидно, що позиціонування послуг визначається вибором цільового ринку. Тільки вивчивши всі характеристики обраного сегмента: особливості товару на цьому ринку, рівень потенційного і дійсного попиту, можливості конкурентів, свої конкурентні переваги тощо, виробник послуг зможе визначити позицію на цьому ринку й успішно реалізувати ту або іншу вироблену стратегію.

З метою більшої наочності отриманих висновків рекомендуєть ся заповнити табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Визначення позицій на цільовому ринку

Концепція цільового маркетингу виходить з того, що мета (цільовий ринок, обраний сегмент) і засоби досягнення цієї мети (маркетин гові заходи) повинні бути адекватні. Тому, якщо виробник послуг пропонує на ринку різноманітні послуги, для запобігання помилок у позиціонуванні послуг йому необхідно щодо кожної послуги:

1. Чітко визначити зміст послуги у формі, зрозумілій для споживача.

2. Описати, чим відрізняється його послуга від послуг конкурентів.

3. Оцінити розмір потенційного, дійсного, охопленого й освоєного ринку.

Розділ 4

Комплекс маркетингу сервісного підприємства

4.1. Товарна політика у сфері послуг

Можливість формування асортименту у сфері послуг значно ширша, ніж у товарній сфері. Це пояснюється декількома причинами:

1. Нові ідеї послуг формуються під впливом уявлення споживачів про можливості задоволення їхніх потреб. Це дозволяє сформувати більший обсяг нових ідей, скорочує час пошуку нових рішень, забезпечує гнучке реагування на зміну конкурентного середовища.

2. Розробка та реалізація задуму послуги-новинки має більші можливості , ніж в умовах товарного ринку. Виробництво послуг вимагає менших інвестицій і може бути налагодженим у більш короткий термін. Тому інноваційна мобільність у сфері послуг значно вища, ніж у сфері товарного виробництва.

3. Життєвий цикл послуг суттєво відрізняється від життєвого циклу товару. По-перше, середня тривалість життєвого циклу послуги перевищує аналогічний показник для життєвого циклу товару. Це обумовлено більшими можливостями модифікації послуг і розробки послуг новинок. По-друге, тривалість стадій життєвого циклу послуги, які забезпечують основний обсяг прибутку, для послуг істотно вища, ніж для товарів. По-третє, період, який передує отриманню сталого прибутку , для послуг відносно невеликий, через меншу трудомісткість процесу виробництва нової послуги та нижчі інвестиційні витрати. По-четверте, ступінь ризику від невизначеності реагування споживача на появу послуги-новинки нижчий, ніж для товарів. Це пояснюється нерозривністю процесів виробництва і маркетингу послуг.

4.1.1. Асортиментна політика

Асортиментна політика послуг охоплює:

— співвідношення видів послуг;

— співвідношення послуг, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу.

Завданнями асортиментної політики послуг можна вважати :

— найбільш повне задоволення вимог споживачів на основі диференціювання пропозицій;

— оптимізацію сукупних фінансових результатів.

Виокремлюються шість асортиментних груп послуг, які мають чіткі відмінності за фазою життєвого циклу.

1. Головна група охоплює послуги, які знаходяться у фазі зростання та за рахунок яких фірма отримує істотний прибуток. Ця група має великі стратегічні можливості, що дуже важливо у динамічному ринковому середовищі.

2. Підтримуюча група — це послуги у фазі зрілості. За їх рахунок відбувається стабілізація сукупних фінансових результатів від надання комплексу послуг.

3. Стратегічна група — послуги у стадії впровадження на ринок.

4. Тактична група — супутні послуги у стадії зростання або зрілості.

5. Розроблювана група — послуги в інноваційній стадії, але тільки ті, які вже готові до ринкових випробувань.

6. Замикаюча група — послуги у стадії спаду, але ті з них, які мають так званий «ринковий потенціал », тобто можливість зростання продажу в перспективі (наприклад деякі сезонні туристичні послуги).

Раціональне впорядкування асортиментного ряду послуг потребує доцільного співвідношення структурних груп. Тобто 75—85% загального обсягу реалізації послуг повинно знаходитися в головній та підтримуючій групах.

Для визначення стадії життєвого циклу послуги використовують такі показники:

— обсяг реалізації;

— обсяг прибутку;

— темп зростання споживчого попиту;

— частка ринку;

— обсяг інновацій у виробництво послуг.

Розробка асортиментної політики базується на таких принципах, як синергізм та стратегічна гнучкість.

Принцип синергізму виявляється у здійсненні взаємної фінансо во-інвестиційної підтримки різних груп, а також економії коштів при збільшенні масштабів діяльності підприємств послуг.

Джерелами синергізму можуть бути:

— використання одних і тих же виробничих потужностей (організація гуртків та курсів у вечірній час у приміщенні школи);

— використання єдиної науково-дослідної бази;

— створення комплексної системи просування послуг (послуги підготовчого відділення рекламуються водночас з іншими послугами вузу);

— формування та використання єдиних баз даних, які система тизують необхідну інформацію.

Застосування принципу синергізму стосовно послуг може призвести до негативного наслідку: збільшення ризику під час швидких коливань ринкової кон'юнктури може відчутися на всіх пов'язаних між собою асортиментних групах. Такий негативний наслідок можна компенсувати за рахунок застосування принципу стратегічної гнучкості.

4. Охарактеризувати стан конкуренції на ринку, а також потенцій них і реальних конкурентів.

5. Виділити свої конкурентні переваги.