Право на захист твору від зміни має особливе значення на стадії підготовки тво¬ру до обнародування. Порушення права на захист репутації - одне з тих порушень авторського права, що найчастіше зустрічаються. У разі виявлення такого пору¬шення автор (правонаступники автора) вправі вимагати внесення в твір відповід¬них виправлень, публікації за рахунок порушника інформації про допущене пору¬шення, заборони виходу твору у світ або припинення його розповсюдження.
Національним законодавством перелік особистих немайнових прав автора може бути розширено або уточнено їх зміст. Так, відповідно до законодавства України за автором закріплюється право на авторське ім'я та право на недоторканність твору.
Ім’я автора – це сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім’я автора; ім’я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо.
Згідно з правом на авторське ім’я автор може використовувати або дозволяти використання твору під своїм справжнім ім'ям; під вигаданим ім'ям, вибраним для позначення свого авторства (псевдонімом) або без по¬значення імені (анонімно).
Автор має право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо.
Право на ім'я включає в себе можливість вимагати, щоб ім'я автора або псевдонім не спотворювалися особами, які вико-ристо- вують твір. А закон, в свою чергу, забороняє без згоди автора вносити які-небудь зміни в обраний ним спосіб позначення свого імені, в тому числі у разі ви¬користання псевдоніма.
Факт зазначення на творі імені певної особи означає презумпцію приналеж¬ності авторства твору даній особі. Автор сам визначає спосіб і повноту зазначення свого справжнього імені. У разі опублікування творів, створених кількома особа¬ми, імена співавторів дають в послідовності, обумовленій співавторами. Нерідко при
81
виданні наукових творів, поряд з ім'ям авто¬ра зазначають його науковий ступінь, учене або почесне звання, посаду та інші реквізити. Наводити подібні відомості можна тільки за згодою авторів, які несуть особисту відповідальність за достовірність цих даних. Порушенням права на ім'я буде незазначення імені автора, а також його спотворення.
Автор має право вибирати псевдонім, зазначати чи вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені на творі та його примірниках, під час будь-якого публічного використання твору.
Нерідко використовується виступ автора під вигаданим ім'ям. Іноді під псевдонімом виступає не одна особа, а дві, три або більша кількість спів¬авторів. Законодавством не передбачено яких-небудь спеціальних вимог або порядку для придбання права на псевдонім. Термін і обсяг використання псевдоніма визначає самим автором. Особливим порушенням буде розкриття псевдоніма автора без його на те зго¬ди. У деяких випадках право автора виступати під псевдонімом може бути обмеже¬но. Не дозволяється використання псевдоніма, що порушує норми моральності або має образливий характер. Рівною мірою автор не може обрати такий псевдонім, ко¬трий явно вводить публіку в оману, наприклад, збігається з іменем іншого автора.
Автор має право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом.
Право на авторське ім'я може бути реалізовано шляхом опублікування твору без за¬значення імені автора твору (анонімно). У такому разі воля автора направлена на те, щоб не пов'язувати створений ним твір зі своїм ім'ям. Іноді ім'я автора не за¬значають у зв'язку з існуючим порядком опублікування тих або інших творів, на¬приклад, передових статей у газетах і журналах, статей у довідниках і словниках. Авторство на анонімно опублікований твір підтверджується організа¬цією, яка використала твір і якій, як правило, відоме справжнє ім'я.
Право на недоторканність твору означає, що ніхто не має права переробляти твір без дозволу автора (це положення перенесено з
82
радянського законодавства). Часто його вважають близьким до права на захист репутації та до одного із видів майнових прав автора - права на переробку.
Відповідно до статті 439 Цивільного кодексу України у разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Законодавство про авторське право деяких держав до особистих немайнових прав відноситься право автора на обнародування твору. Законом України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 23 грудня 1993 року стаття 13, право на обнародування як право автора здійснювати дію, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалося, також відносилося до особистих немайнових прав автора.
На сьогоднішній день в українському законодавстві відсутнє право обнародування твору як особисте немайнове право автора. Це на нашу думку, є помилковим з огляду на наступне.
Суть права на оприлюднення можна визначити як юридично забезпечену автору можливість публічного розголосу створеного ним твору. При цьому автор вирішує два питання.
По-перше, він визначає, чи готовий його твір для доведення до невизначеного кола осіб. Автор може зберігати створений ним твір у таємниці від публіки доти, доки сам не вирішить, що він є досить зрілим, завершеним і готовим для оприлюднення. За бажанням автора може бути оприлюднений і ще не закінчений твір. Та зробити це має право лише сам автор, оскільки тільки він може судити про ступінь готовності свого твору для оприлюднення.
По-друге, зазначене право включає вирішення питання про час, місце та спосіб оприлюднення. Автор може оприлюднити твір самостійно або дозволити це зробити іншим особам. Вибір способу оприлюднення залежить як від виду створеного твору, так і від бажання автора.
83
Право на оприлюднення є самостійним правом автора твору, хоч завжди реалізується одночасно зі ще якимось іншим правом. Оприлюднити твір, тобто зробити його доступним для загального відома, не можна, не реалізувавши будь-яке інше право автора, наприклад, право на опублікування, право на публічний показ, право на публічне виконання тощо. Кожне з цих прав виражає окремий інтерес автора і кожне з них може бути реалізовано незалежно від інших прав.
За життя автора тільки він сам може вирішити питання про оприлюднення твору. Ніхто не може змусити автора оприлюднити твір поза його волею. Це повною мірою стосується і тих творів, які створені автором у зв’язку з виконанням службових обов’язків, хоча відмова автора від оприлюднення такого твору в ряді випадків може розглядатися як порушення ним обов’язків за трудовим контрактом.
Порушенням обов’язків за авторським договором розглядається і заборона автора на оприлюднення твору,створеного ним за замовленням. Її розглядають підставою для притягнення автора до відповідальності, проте змусити автора оприлюднити твір неможливо.
Істотним є те, що в результаті оприлюднення твір вперше стає доступним для публіки. При цьому не має значення, яким чином публіка одержить доступ до твору – придбавши примірники виданої книги, відвідавши творчий вечір автора, почувши твір по радіо тощо. Також не має значення фактичне ознайомлення публіки з твором, головне, що для такого ознайомлення створена реальна можливість.
Якщо твір оприлюднений поза волею автора, то, хоча фактично він став доступним публіці, з юридичної точки зору зберігає режим неоприлюдненого твору.
З моменту оприлюднення змінюється правовий режим твору. Якщо до моменту оприлюднення твір недоторканний і перебуває повністю під владою автора, то від моменту оприлюднення монопольне право автора розпоряджатися своїм твором зазнає певних обмежень – відносно оприлюднених творів допускаються випадки можливого використання їх без згоди автора.
84
Оприлюднення твору є центральною подією його існування. При оприлюдненні твір виходить із приватної сфери автора. Він тепер не тільки йому належить, а й стає публічним надбанням.
За життя автора ніхто, крім нього самого, не може вирішити, коли настане час доступу твору до публіки. Автор має монопольне право на оприлюднення твору, тобто на його випуск у світ, першу публікацію, що є основою авторського права.
Виділення права на оприлюднення в окреме суб’єктивне право не означає, що, укладаючи з автором договір про використання неоприлюдненого твору, користувач, нарівні з іншими способами використання твору, повинен окремо зазначити про те, що автор надає йому можливість твір оприлюднити.
Особисте немайнове право на оприлюднення, з формальної точки зору, не може відчужуватися і передаватися за договором, а також передається у спадщину. Право на оприлюднення, як право вирішувати, як і коли твір побачить світ і чи побачить взагалі, належить тільки автору.
Твір, випущений у світ на підставі договору, укладеного під впливом помилки, обману, насилля, загрози тощо, набуває статусу неоприлюдненого від моменту визнання укладеного таким чином договору недійсним.
Серед особистих немайнових авторських прав, визначених законодавством України, відсутнє право автора на відкликання твору, яке є в національних законах інших держав. Суть його полягає у тому, що втор має право відмовитися від раніше прийнятого рішення про оприлюднення твору або, якщо твір уже оприлюднений, може дезавуалювати дії стосовно доведення його до загального відома, публічно сповістивши про його відкликання.
Єдиною умовою реалізації цього права є відшкодування користувачеві завданих таким рішенням збитків, включаючи упущену вигоду. Раніше виготовлені примірники твору також вилучають з обігу за рахунок автора. Причини, через які автор анулює свою згоду на оприлюднення твору або відкликає вже оприлюднений твір, можуть бути найрізноманітніші. Проте юридичного значення ці
85