обставини не мають, бо автор не зобов’язаний обґрунтовувати своє рішення, зокрема доказувати поважність причин відкликання твору.
До особистих немайнових авторських прав належить і право на опублікування. Право на опублікування визначає особливий інтерес автора, який не забезпечується ніяким іншим суб’єктивним авторським правом. У автора повинна бути можливість здійснення контролю за випуском в обіг матеріальних носіїв твору. Цей інтерес потребує суспільного визнання та правового захисту, який може бути гарантовано шляхом закріплення за авторами творів самостійного суб’єктивного права на опублікування.
Право на опублікування визначається як визнання за автором можливості випуску в обіг примірників твору в кількості, достатній для задоволення розумних потреб публіки з врахуванням характеру твору. Зазначене право включає і майнові інтереси автора. Та все ж основний його зміст полягає в самостійному вирішенні автором питання про випуск в обіг матеріальних носіїв твору. Без згоди автора ніхто, зокрема і роботодавець, коли йдеться про службовий твір, не має права вчиняти подібні дії.
Законом України «Про авторське право і суміжні права» в редакції від 11 липня 2001 року визначено терміни оприлюднення (розкриття публіці) та опублікування твору.
Оприлюднення (розкриття публіці)- це дія, що здійснюється за згодою автора і вперше робить твір доступним для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо.
Опублікування твору, фонограми, відеограми – це випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб’єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовлених поліграфічними, електронними чи іншими способами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням характеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного прокату, надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будьякий час за власним вибором або передачі права власності на них
86
чи володіння ними іншими способами. Опублікування твору, фонограми, відеограми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеограми.
Право на оприлюднення та право на опублікування не віднесені законодавцем до особистих немайнових прав автора. Разом з тим, опублікування (випуск твору у світ) відноситься, відповідно до статей 441 та 442 Цивільного Кодексу країни до майнового способу використання твору.
Особисті майнові права автора поділяються на дві категорії: позитивні і негативні.
Позитивними є право на обнародування та право на відзив (відкликання), які вимагають активних дій з боку автора щодо реалізації своїх прав.
Негативні або захисні - є інші права авторства, захист репутації, оскільки вони направлені на утримання інших суб’єктів від активних дій, які можуть порушити права автора.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про авторське право і |
|||
суміжні права» особисті немайнові права автора охороняються без- |
|||
строково. |
|
|
|
|
|
4.3 Майнові права авторів |
|
Майнові права стосовно творів - це права авторів, через які реа- |
|||
лізуються матеріально-фінансові інтереси автора. |
|
||
Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими |
|||
правами автора на твір є: |
|
||
а) |
право на використання твору; |
|
|
б) |
виключне право дозволяти використання твору; |
|
|
в) |
право перешкоджати неправомірному використанню твору, в |
||
|
тому числі забороняти таке використання; |
|
|
г) |
інші майнові права, встановлені законодавством. |
87 |
|
|
|
|
|
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
На відміну від вказаної статті Цивільного кодексу України стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору визначає як виключне право. Це є більш коректним, оскільки право на використання твору за своєю юридичною природою є виключним. Особливість його полягає у тому, що лише автор може вирішувати всі питання, пов’язані з наданням третім особам доступу до творів та щодо доцільності (готовності) твору до оприлюднення.
Автор має стільки прав на використання твору, скільки існує способів можливого його використання не тільки на момент створення, а й протягом строку правової охорони. При цьому вони не залежать одне від одного. Законодавством встановлено, що виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яке має авторське право на твір) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
До виключних авторських прав відноситься право дозволяти використання твору у будь-якій формі і будь-яким способом за виключенням випадків встановлених законодавством. Надання права на використання твору може здійснюватися на підставі договору, порядок укладення якого встановлено законодавством.
Виключне право дозволяти використання твору передбачає й виключне право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання. Визначення права перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, як виключного авторського права, міститься у статті 424 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» виключне право визначено як майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постанов ки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об’єктів авторського права і (або) суміжних прав
88
лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах визначеного строку.
Відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні прав» авторові належать виключні права дозволяти використання творів такими способами:
опублікування (випуск твору в світ) - будь-який спосіб повідомлення твору невизначеному колу осіб, в тому числі видання, публічне виконання, публічний показ, передача по радіо та телебаченню, відображення в загальнодоступних електронних системах інформації.
Твір не може бути опубліковано, якщо він порушує право людини на таємницю її особистого та сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров’ю та моральності населення.
Ніхто не може опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених законом.
У разі смерті автора його правонаступники мають право опублікувати твір, якщо це не суперечить волі автора.
Відтворення - це право на виготовлення одного або більше примірників твору будь-яким способом, в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер.
Виключне право суб’єкта авторського права дозволяти іншим особам відтворення твору, що охороняється, будь-яким способом і в будь-якій формі є основним правом у сфері авторського права. Праву на відтворення присвячено статтю 9 Бернської конвенції. Зазначене право, що становить власне основу авторського права, було включено до Конвенції лише під час її Стокгольмського перегляду в 1967 році. Хоча таке право, в принципі, й визнавалося всіма державами-членами Бернської конвенції, проблеми виникали у зв’язку з необхідністю знайти прийнятне формулювання, яке охоплювало б усі можливі винятки, але не було настільки широким, щоб зробити зазначене право надто абстрактним.
89
Діяльністю щодо виготовлення примірників творів, як правило, займаються спеціалізовані підприємства-видавництва (літературні, музичні), які одночасно поширюють твір на ринку. Тому договори щодо відтворення творів повинні включають й положення щодо їх розповсюдження.
Переклади творів - це передача твору мовою, відмінною від мови оригіналу.
Переклад повинен передавати зміст і стиль твору у достовірному і неспотвореному вигляді. Тому вимогою для здійснення перекладу є отримання відповідного дозволу у автора.
Перекладач працює з текстом, написаним іншою особою, докладаючи при цьому розумові зусилля, передаючи іншою мовою думку автора. Переклад як такий є твором, який не може існувати без твору, який перекладається. Проте, він відрізняється не тільки мовою, а й лексичними виразами, фразеологією, граматичною конструкцією, стилем тощо. Тому переклад є специфічною складовою частиною авторського права та охороняється ним як самостійний об’єкт.
Переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни творів.
Переробка твору літератури або мистецтва - це створення похідного твору шляхом будь-якої необмеженої переробки раніше існуючого твору. Однак, деякі переробки мають на меті пристосування твору до конкретних умов специфічного використання. Так, драматичні твори враховують можливості театру, який здійснює їх постановку. Будь-яку переробку твору, як правило, можна здійснювати тільки з дозволу суб’єкта авторського права.
Адаптація - скорочення та спрощення друкованого тексту з урахуванням віку, професії, рівня мовної підготовки читача.
Під аранжуванням розуміють переклад музичного твору, написаного для одного інструмента або групи інструментів (голосів), для виконання на іншому інструменті або іншим складом інструментів (голосів); полегшений виклад музичного твору для виконання на тому самому інструменті; у джазі - різноманітні зміни, що вносяться
90