Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою винагороди.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди встановлюється в авторському договорі або у договорі, що укладається за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори або особами, яких закон зобов’язує виплачувати таку винагороду.
Це право має не абсолютний, а відносний характер, тобто діє відносно тих осіб, які використовують або збираються використати твір.
Отже, до складу права на винагороду входить не тільки як таке право вимагати відповідних виплат, а й можливість обумовити розмір, порядок, строк та інші умови одержання винагороди. Всі ці питання вирішуються в договорі.
Кабінет Міністрів України може установлювати мінімальні ставки авторської винагороди та порядок їх індексації. Такі ставки визначені у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 року № 72.
4.5 Обмеження майнових авторських прав
Майнові авторські права обмежуються законодавством про авторське право у часі, територіально, а також в окремих випадках - в інтересах суспільства.
Законодавством встановлюється строк чинності майнових авто- |
|
рських прав на твір, які виникають з моменту його створення діють |
|
протягом певного часу після смерті автора. Мета цього положення |
|
законодавства - дати змогу спадкоємцям отримувати економічну |
|
вигоду після смерті автора, а в подальшому - відкрити широкий |
|
доступ суспільства до культурного надбання. |
101 |
|
|
В інтересах суспільства та з метою оптимізації використання об’єктів авторського права за певних обставин, що регламентуються законодавством, деякі дії, що звичайно обмежені авторським правом, допускаються без дозволу автора чи іншого суб’єкта авторського права – це так зване вільне використання творів. Встановлені законом випадки вільного використання творів стосуються різних видів творів і викликані необхідністю забезпечити компроміс між інтересами суб’єктів авторського права та необхідністю доступу до інформації суспільства в цілому.
Вільне використання може здійснюватися без виплати авторської винагороди і з виплатою авторської винагороди.
В окремих випадках вільне використання творів визнається законодавством усіх держав світу і прямо допускається міжнародними конвенціями з авторського права. Але таке використання стосується лише правомірно оприлюднених творів, не зачіпаючи особистих немайнових прав авторів, та допускається лише за умови, що цим не завдає шкоди нормальному розповсюдженню творів і не обмежує законні інтереси авторів.
Законодавство встановлює вичерпний перелік вільного викорис- тання творів.4.5.1 Строк чинності авторського права
Відповідно до статті 446 Цивільного кодексу України та статті 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.
Але із загального правила передбачено такі винятки:
1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;
2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;
102
3)твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, але в межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;
4)для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується загальне правило;
5)у разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.
Вусіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, у якому мали місце зазначені юридичні факти.
Твори, на які авторське право скінчилося, вважаються суспільним надбанням.
Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди, проте, з дотриманням особистих немайнових прав, встановлених законом.
Кабінету Міністрів України надано право встановлювати виплати спеціальних відрахувань за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства.
Відповідно до пункту 8 статті 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін охорони авторських прав зарубіжних авторів визначається законодавством держави, в якій витребується така охорона, якщо законодавством не передбачено інше; цей строк не може бути довшим, ніж термін, встановлений у державі походження твору.
103
4.5.2 Вільне використання творів без виплати винагороди
Випадки вільного використання творів без виплати авторської винагороди встановлено статтями 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Стаття 21 визначає порядок вільного використання творів із зазначенням імені автора.
Відповідно до вказаної статті без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:
- використання цитат (порівняно короткий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору, який використовується, з обов’язковим посиланням на його автора і джерела цитування, іншою особою у своєму творі з метою зробити зрозумілішими свої твердження або для посилання на погляди іншого автора в автентичному формулюванні) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
- використання літературни х і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
- відтворен ня у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
104
-відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
-відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;
-видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
-відтворення творів для судового і адміністра тивного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
-публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній , а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
-відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошен их промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
-відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
З появою сучасної копіювальної техніки відтворення творів, що охороняються законом, шляхом репродукування стало серйозною загрозою правам авторів і видавців. У великих масштабах репродукуванням займаються бібліотеки та навчальні заклади. З цією проблемою зіткнулися всі західні країни, які ввели до свого авторського і бібліотечного законодавства спеціальні правила, які ставлять репродукування в жорсткі рамки.
Такі ж спеціальні правила щодо репродукування введено і до Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Стаття 22 встановлює порядок вільного відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом.
105