Материал: Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008
Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них. При цьому це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження, а відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.
Також допускається відтворення, яке здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, і одержання такого примірника оригіналу рукопису літературного твору іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.
Відповідно до статті 23 дозволено вільне відтворення примірників твору для навчання.
Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, відтворення уривків з опублікованих письмових та аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті.
Також навчальними закладам дозволено репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті, і відтворення твору є поодиноким випадком та не має систематичного характеру.
Репрографічне відтворення (репродукування) твору – це відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його при-
106
мірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер.
Окрему групу видів вільного використання творів становлять деякі випадки використання комп'ютерних програм. Специфіка цього об’єкта авторського права полягає в тому, що при його використанні в комп’ютері або комп’ютерних системах (мережах), неминуче відбувається відтворення, переробка, публічний показ або публічне виконання.
Порядок вільного копіювання, модифікації та декомпіляції комп'ютерних програм2 визначено у статті 24.
Особа, яка правомірно володіє примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншого суб’єкта авторського права, внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинити дії, пов'язані з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема, запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право.
Крім того, ця особа може виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому, копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж модифікація, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним.
2Копія комп’ютерної програми - примірник комп’ютерної програми, скопійований з оригіна-
лу для дальшого використання.
Модифікація - видозміна, перетворення, поява нових ознак, властивостей; якісно відмінні
стани чого-небудь.
Декомпіляція комп’ютерної програми - перетворення комп’ютерної програми з об’єктного
коду у вихідний текст. 107
Дозволяється декомпілювати комп'ютерну програму з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за умови, що інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел, а також коли зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії. При цьому, інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право.
По відношенню до комп’ютерної програми також допускається проведення спостережень, вивчення, досліджень функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії з завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми.
Під час застосування положень статті 24 не повинна завдаватися шкода використанню комп'ютерної програми і не повинні обмежуватися законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму.
Відповідно до статті 25 допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, за винятком творів: архітектури у формі будівель і споруд; комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24; репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23.
108
4.5.3 Вільне використання творів з виплатою винагороди
Розповсюдження сучасної звуко- і відеозаписувальної апаратури створило широкі можливості для простого й дешевого відтворення випущених у світ творів. В умовах, коли визначити масштаби фактичного використання таких творів практично неможливо, Україна, як і інші країни, ввела до свого законодавства правила, що дозволяють вільне відтворення аудіовізуальних творів і фонограм в особистих цілях («приватне копіювання»), але з обов’язковою виплатою винагороди авторам, виконавцям і виробникам фонограм.
Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою винагороди.
Відповідно до статті 42 виплата винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм і відеограм за передбачені частиною другою цієї статті відтворення здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.
Не сплачують авторську винагороду виробники професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах та обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України. Авторська винагорода не сплачується також і у випадку ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України фізичною особою виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри зазначених відрахувань (відсотків), що мають сплачувати виробники та імпортери обладнання і матеріальних носіїв, визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних
109
носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» № 992 від 27 червня 2003 року. Ці кошти виробники та імпортери обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Державним департаментом інтелектуальної власності уповноваженим організаціям колективного управління. Зібрані кошти розподіляють між організаціями колективного управління, які є на обліку в Державному департаменті інтелектуальної власності, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники – у кінці кожного місяця після реалізації обладнання й матеріальних носіїв.
Зібрані кошти розподіляють між організаціями колективного управління, якщо інше не домовлено між ними, у таких пропорціях: авторам – 50 відсотків; виконавцям – 25 відсотків; виробникам фонограм і відеограм – 25 відсотків.
Законодавець вирішив делікатне питання про відтворення для приватного використання, не піддаючи сумніву принципи авторськоправового захисту.
Він дійшов висновку, що автор повинен одержати винагороду за те відтворення, якому не міг практично перешкоджати.
Рішення про сплату винагороди виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв пояснюється тим, що на відтворення для приватного використання не може бути накладено заборону або введено будь-який контроль, бо не існує технічних і юридичних засобів для здійснення цих операцій.
Винагорода призначається авторам з творів яких зроблено звукозапис або відеозапис.
110