Материал: Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008

5 ВИНИКНЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

5.1 Виникнення авторського права

Авторське право спрямовано на охорону форм, їх матеріалізацію в конкретних творах, що надає змогу сприйняття та використання твору шляхом відтворення, виконання або використання іншим способом. Задум письменника чи композитора, який у свідомості автора вже склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але не виражений зовні у будь-якій формі, не визнається об'єктом авторського права. Думки та образи автора, що існують лише у формі творчого задуму, не можуть бути сприйняті іншими людьми, тому не існує практичної потреби в їх правовій охороні. Твір повинен існувати в формі, яка відокремлена від особистості автора і набула самостійного буття.

Моментом виникнен ня авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будьякої об’єктивної форми. Для надання авторсько-правової охорони важливим є сам факт існування твору в будь-якій об’єктивній формі, причому від того, оприлюднено його чи ні.

Статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що авторське право на твір виникає з моменту його створення. Для виникнення і здійснення авторськог о права не вимагаєтьс я реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Виникнення авторського права від моменту створення твору, що не потребує виконання будь-яких додаткових дій, які визначаються «формальностями», є наріжним каменем всієї системи авторського права.

Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений в основу авторського права, зумовлений особливостями об’єкта охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї; будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний об’єкт і тому заслуговує на охорону. Проведення спеціальної експертизи, що передує наданню правової охорони, об’єктивно не вимагається.

Закон виходить з того, що існування та захист авторських прав можуть здійснюватися без дотримання будь-яких формальностей. Однак слід мати на увазі, що на оригіналі і примірниках твору може проставлятис я знак охорони авторського права (стаття 437 Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), який складається з трьох елементів:

- латинської букви «С» у колі - ©; - імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

- року першого опублікування твору.

При цьому, правовою охороною рівною мірою користуються як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.

Основною метою зазначення на творі даного знаку є інформування третіх осіб про те, що цей твір охороняється, а також спрощення процесу доведення провини порушника, якщо подібне порушення сталося.

Знак охорони авторського права почав використовуватися у зв’язку з приєднанням СРСР до Всесвітньої конвенції про авторське право в 1973 році3. Конвенцією передбачено: якщо національним законодавством будь-якої держави-члена вимагається дотримання певних формальностей для виникнення або здійснення авторських

3 Такий спосіб сповіщення про виключні майнові права вперше встановлений законом США

«Про авторське право» 1909 року, а з 1952 року прийнятий Всесвітньою конвенцією про

авторське право.

112

прав, то всі формальності вважаються виконаними, якщо на творі стоїть знак охорони авторського права.

5.2 Презумпція авторського права

Презумпцією в юриспруденції є визнання існування певного факту юридично достовірним, доки не буде доведено протилежне.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (копії твору, виконаній у будь-якій матеріальній формі) – це презумпція авторства. Зазначене положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім’я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім’я та не заявить про своє авторство.

Видавець у цьому випадку є законним представником автора і, представляючи його інтереси, не повинен представляти доручення від автора або договір з ним, оскільки автор виявив бажання зберегти своє ім’я в таємниці.

Зазначена норма повинна поширюватися за аналогією на будьякі оприлюднені твори. Стосовно видавця, то під ним слід розуміти будь-яку особу, яка вперше опублікувала твір або оприлюднила його.

5.3 Реєстрація авторського права

У травні 1995 року Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Конвенція є найдавнішим і найшановнішим міжнародним договором у сфері авторського права, з підписанням якого у 1886 році розпочалося

113

Тобто, з одного боку, реєстрація носила факультативний характер, була правом, а не обов’язком автора або іншого суб’єкта авторського права, а з іншого - визнавалася презумпцією авторства.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 1995 року № 532 «Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва» (далі – Постанова 532) було визначено порядок здійснення державної реєстрації.

Реєстрацію здійснювало відповідно до встановленого порядку Державне агентство України з авторських і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України) - орган державної виконавчої влади, відповідальний за втілення в життя політики України в галузі авторського права, забезпечення прав і законних інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва4.

Реєструвалися права автора на твір (ПА), виключна правомочність особи на твір (ВП), факт і дата опублікування твору (ФД) та договори, які зачіпають права автора на твір (ДГ).

Після реєстрації особам, які мають авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, а також особам, які реєстрували факт і дату опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір, видавалися відповідні свідоцтва про державну реєстрацію за встановленим Кабінетом Міністрів України зразком.

ДААСП України здійснювало депонування документів і матеріалів у обсягах, необхідних для ідентифікації творів, що подавалися на реєстрацію та зберігаються в архівах протягом усього терміну охорони авторського права.

За результатами державної реєстра ції ДААСП України формувався реєстр державної реєстрації та видавалися Каталоги державних реєстрацій5.