Усі дослідники авторського права єдині у твердженні, що колективне управління правами застосовують у тому випадку, коли автор або інший суб’єкт авторського права, який набув майнових авторських прав відповідно до закону чи договору, не може реально відслідковувати, як використовують твори різні користувачі, та забезпечити отримання належної винагороди за таке використання, тобто реалізувати свої права в індивідуальному порядку.
Виходячи з глобальної перспективи, як справедливо зазначає Генеральний директор Всесвітньої організації інтелекту альної власності Каміл Ідріс, «галузь музики, є найуніверсальнішою, найдоступнішою й найпотужнішою з усіх галузей, пов’язаних з культурою»7. Саме необхідність забезпечення здійснення прав авторів музичних творів призвело до створення «повністю розвиненої системи колективного управління»8.
Наприклад, збір винагороди за використання музичних творів. Коли сьогодні ведемо мову про музичний твір, слід брати до уваги наявний зв'язок прав композитора, автора слів, аранжувальника, музичного видавця та субвидавця. До впровадження технічних засобів музику виконували перед обмеженою аудиторією, що збиралася в певному місці, і ніхто, крім цієї аудиторії, не міг насолоджуватися виконанням. Якщо інші бажали почути виконання цієї музики, їм доводилося наймати цього музиканта або виконавця за відповідну плату.
З розвитком технічного обладнання для запису, радіомовлення, телебачення, Інтернету виконання музики й творів перестало бути локалізованим і ефемерним. У результаті світ зменшився в масштабах, і поширення музичних творів до його найдальших куточків стало легким завданням. Розвиток технічних засобів поширення музики призвів до того, що самостійне здійснення права на виконання, публічне сповіщення стало ілюзією. Якщо у державі працюють сотні радіостанцій, які щоденно транслюють кілька годин
7Ідріс К. Інтелектуальна власність – потужній інструмент економічного зростання. Переклад
Укрпатент.Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності, 2006. - С.194.
8Коллективное управление авторским правом и смежными правами // Исследования и реко-
мендации по созданию и деятельности организаций по коллективному управлению права-
ми. - Женева. - 1990. -10 с. 171
музику, то суб’єкти авторського права та суміжних прав не зможуть самотужки видавати індивідуальні дозволи на виконання їх творів. Крім того, було б цілком зрозуміло, що радіостанції, які щорічно транслюють десятки тисяч творів з усього світу, не зможуть отримувати кожного автора або іншого суб’єкта авторського та суміжних прав попередній дозвіл на використання його творів.
Цілком зрозуміло, що у даному випадку не обійтися без допомоги посередника який міг би забезпечити реалізацію інтереси суб’єктів авторського права і створити умови для законно го використання їх творів радіостанціями. Крім радіо, музичні твори у необмеженій кількості звучать на телебаченні, дискотеках, ресторана х, барах, кафе, громадському транспорті, використовуються як мелодії для мобільних телефонів і т.д.
Тому, організації з колективного управління правами як раз і повинні забезпечити повагу та реалізацію законних прав та інтересів майнового і немайнового характеру авторів або інших суб’єктів авторського та суміжних прав у тому разі, коли вони мають справу з багатьма користувачами, які здійснюють використання великої кількості творів.
Крім того, колективне управління є найбільш ефективним способом полегшення законного публічного виконання та інших видів використання творів у разі, коли користувач має справу з багатьма творами та багатьма авторами або суб’єктами авторського права, якщо, звичайно, він хоче здійснювати свою діяльність у законному порядку.
Як свідчить світовий досвід, необхідним елементом системи правової охорони права інтелектуальної власності, без якого неможливо реалізувати надані законодавством авторські та суміжні права, у будь-якій державі, є колективне управління правами.
У передмові до дослідженн я, проведеного на замовлення ЮНЕСКО зазначаєтьс я «у сучасному суспільстві колективне управління правами розглядається як один із самих основних засобів забезпечення поваги до творів, які використовуються та забезпечення збору справедливої винагороди за творчу працю їх
172
творцям, а також відкриває широкий та швидкий доступ публіки до постійно зростаючого культурного багатства»9.
Підсумовуючи висновки дослідників у галузі авторського права, можна стверджувати, що під колективним управлінням авторськими та суміжними правами розуміють таку систему управління, відповідно до якої автори або інші суб’єкти авторського права та суміжних прав з метою забезпечення їх здійснення доручають спеціально створеним для цього організаціям:
- право ведення переговорів щодо укладення угод, які визначатимуть умови щодо використання їх творів, виконань, фонограм різними категоріями користувачів;
- право надання дозволів та здійснення контролю за таким використанням;
- збір відповідної винагороди та розподіл її між суб’єктами авторського права;
- виконання інших повноважень щодо забезпечення реалізації їх майнових і особистих (немайнових) прав.
8.2 Суспільна роль організацій колективного управління правами
Організації колективного управління правами створюють, для реалізації законних прав і спільних інтересів авторів та інших суб’єктів авторського права чи суміжних прав.
Головним завданням організації колективного управління правами є забезпечення реалізації майнових прав, тобто збору та розподілу винагороди за використання об’єктів авторського права та суміжних прав. В цьому полягає економічна роль організацій колективного управління правами.
Проте не можна недооцінювати ролі таких організацій в інших сферах суспільного життя.
9 Шепенс Паула. Руководство по колективному управлению авторскими правами. Общество по управлению правами на службе авторов и пользователей. Русский перевод исследования был подготовлен под ответственность GESAC в рамках претворения в жизнь
Программы ТАСИС Интеллектуальная Собственность. Перевод с английского язика под
редакцией Дунина В.С. (РАО), Туркина А.В. (РАО). European Commission -2001. – С.3.
173
Організації колективного управлінн я правами відіграють і політичну роль, підтримуючи баланс між правом на ефективний захист інтересів авторів-творців і правом на доступ до культурного надбання, гарантуючи те, що цей баланс не буде порушений.
Організація колективного управління є привілейованим радником своїх членів, представляє законні інтереси авторів або їхніх правонаст упників у державних, громадських органах і організаціях, судах. Вони мають право вчиняти будь-які юридичні дії, необхідні для захисту майнових прав, колективним управлінням яких займається організація, пред'являти без індивідуа льних доручень судові позови на користь суб’єктів авторського та суміжних прав, проти будь-яких фізични х і юридичних осіб, будь-яких адміністративн их або інших органів, що неправомірно використовують твори, виконання, фонограми, відеограми.
Ці організац ії можуть сприяти авторам або їхнім правонаступникам у переданні прав на використання творів науки, літератури та мистецтва на індивідуальній основі, а також надавати юридичну допомогу своїм членам у питаннях реалізації їх прав, які не підпадають під колективне управління. У цьому полягає їх правова, юридична роль.
Організації колективного управлін ня правами відіграють важливу соціальну роль. Життя творця минає, і їх прибутки є нерівномірними. Підйоми і спади натхнення авторів не підпадають під вимоги соціальних структур, установлених владою. Утримуючи невеликий відсоток із зібраної винагороди, організації колективного управління допомагають авторам, у разі хвороби та старості.
Забезпечуючи та підтримуючи високий рівень охорони авторського права та суміжних прав, організації колективного управління мобілізують інтелектуальні можливості на створення культурних цінностей і вносять свій внесок у збереження індивідуальності світу культури. Культура вмирає без нових творчих особистостей. Без прав вмирають автори. В цьому полягає культурна роль організацій колективного управління правами.
174
8.3 Еволюція колективного управління та види прав до яких застосовуються колективне управління
Перші авторські товариства, що були професійними спілками авторів і боролися за визнання прав авторів на твори, було створено у Франції, батьківщині континентальної системи авторського права, центром якої є автор, особа, яка своєю творчою працею створює твір.
Виникнення першої організації авторів, яка відстоювала їх права тісно пов'язано з ім'ям П'єра Огюстена Карона де Бомарше - автора знаменитих «Севільського цирульника» та «Весілля Фігаро». За його ініціативи в 1777 році було створено Бюро по драматичному законодавств у, яке займалося питаннями правового захисту драматургів. Через півстоліття, у 1829 році, Бюро було трансформовано у Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), яке першим розпочало здійснювати колективне управління правами авторів драматичних творів.
У1851 році було створено Товариство авторів, композиторів і музичних видавців (SАСЕМ) для здійснення управління у сфері публічного виконання недраматичних музичних творів. Створення цієї організації і стало початком формування найбільш розвиненої системи колективного управління правами, яка була створена для управління правом на публічне виконання музичних творів.
Уподальшому товариства, які управляли правом на публічне виконанн я недраматичних музичн их прав стали називати товариства «малих прав», а товариства, які здійснювали управління правами на постановку драматичних творів, – товариства «великих прав».
Протягом ХІХ сторіччя подібні авторські товариства (організації по управлінню правами) було створено в усіх державах європейського континенту, а потім практично в усьому світі. Так в Російській імперії до складу якої входила більшість сучасної України, Товариство драматичних письменників було створено у 1874 році.
175