Материал: Бондаренко С.В. Авторське право та суміжні права_2008
Музика не визнає національних кордонів, з її поширенням почали розвиватися зв’язки між організаціями, які управляли правом публічного виконання музичних творів. Для координації зусиль щодо забезпечення більш ефективної охорони прав авторів у червні 1926 року делегати з 18 товариств утворили Міжнародну конфедерацію товариств авторів і композиторів (СISАС), штаб-квартира якої знаходиться у Парижі. Це найстаріша і найшановніша неурядова міжнародна організація, яка представляє інтереси авторів і справляє значний вплив як на розвиток міжнародної системи охорони авторського права в цілому, так і на політику окремих держав у цій сфері суспільного життя.
Кількість організацій колективного управління членів СISАС постійно зростає. Станом на 1 червня 2007 року CISAC об’єднує 219 організацій колективного управління у 115 країнах, що представляють інтереси більш ніж двох з половиною мільйонів авторів.
Крім організацій, які представляють авторів музичних творів в сфері публічного виконання та публічного сповіщення, СISАС сьогодні об’єднує організації, що управляють правами авторів літературних творів, авторів творів образотворчого мистецтва, авторів аудіовізуальних творів. Найбільші з них: Товариство авторів, композиторів і музичних видавців (SАСЕМ) та Товариство драматичних авторів і композиторів (SACD), Франція; Американське товариство композиторів, авторів та видавців (ASCAP) та Організація по збору винагороди за передачу в ефір музичних творів (BMI), США; Товариство охорони прав на музичні виконання і механічне відтворення (GEMA), Німеччина; Російське авторське товариство (РАО), Росія; Загальна організація іспанських авторів (SGAE), Іспанія; Італійське товариство авторів і видавців (SIAE), Італія; Товариство охорони прав на виконання (PRS), Великобританія; Товариство авторів, композиторів та видавців музичних творів Ізраїлю (ACUM).
Загальна сума роялті, зібрана організаціями-членами CISAC, на їх національних територіях, у 2004 році складає більш ніж 6,5 мільярдів євро. Члени CISAC намагаються гарантувати, що автори з усього світу отримають прибуток від збільшення популярності їх творів та розвитку нових видів їх використання. Слід зауважити, що
176
збори за використання музики наразі складають майже 90% від загальної кількості. Саме тому, а не тільки в силу історичних причин, характеристику колективного управління, як правило, здійснюють на прикладах організацій, які управляють музичними правами.
У рамках СISАС організації колективного управління правами авторів координують свою діяльність, укладають угоди про взаємне представництво інтересів, завдяки чому національні організації колективного управління представляють у своїх країнах не лише національних авторів, а й авторів інших країн. При цьому діє принцип, який відображений у пункті 1 статті 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, за яким твори іноземних авторів користуються абсолютно однаковим рівнем охорони з творами національних авторів згідно з національним режимом охорони. Завдяки цьому утворюється світова система колективного управління, яка дозволяє ефективно забезпечувати права авторів на території держав, чиї національні організації входять до СISАС.
Поступово колективне управління правами почало здійснюватися також у інших випадках де реалізація авторських, а також суміжних прав в індивідуальному порядку є ускладненою або неможливою. Тому, крім СISАС було створено ще ряд міжнародних неурядових організацій, які координують співробітництво організацій колективного управління різними правами авторів у інших сферах використання музичних творів або здійснюють колективне управління правами авторів інших творів, зокрема, Міжнародне бюро музично-механічно го видавництва (ВІЕМ), Міжнародна асоціація авторів аудіовізуальних творів (АІДДА), Міжнародна федераці я організацій з управління правами на репрографічне відтворення творів (IFRRO).
Колективне управління авторськими та суміжними правами як правило здійснюють:
- при реалізації права на публічне виконання та публічне сповіщення музичних творів («малі права»);
- при реалізації права на відтворення (звуковий запис) музичних творів («механічні права»);
177
-при реалізації права на публічну постановку драматичних і музично-драматичних творів («великі права»);
-при реалізації права слідування на твори образотворчого мистецтва;
-при реалізації права на відтворення стосовн о репрографічного відтворення літературних і графічних творів;
-при реалізації права на введення в комп’ютерну систему та виведення з комп’ютерної системи (включаючи «електронне копіювання»);
-у зв’язку з кабельною ретрансляцією програм, що передані у ефір;
-при реалізації права на відтворення стосовно домашнього перезапису творів, включених до фонограм, а також аудіовізуальних творів («право приватного копіювання»);
-при реалізації права на отримання винагороди у порядку, передбаченому статтею 12 Римської конвенції про охорону прав виконавців, виробникі в фонограм та організацій мовлення.
На сьогоднішній день сфери, де застосовується колективне управління, як правило, визначають держави у законодавчому порядку.
8.4 Специфіка форм та характеру діяльності організацій колективного управління авторськими та суміжними правами
Колективне управління розвивається та втілюється на практиці в різних державах по-різному, що породжує багатоманітність в характері форм, методів і ефективності діяльності національних організацій по колективному управлінню авторськими та суміжними правами. Це залежить від багатьох факторів політичного, економічного, соціального рівня розвитку держави, традицій, звичаїв, які склалися і відображається, як правило, у національному законодавстві.
178
Відповідно до статті 8 Статуту СISАС під організацією, яка здійснює управління правами авторів, розуміють таку організацію,
яка:- має на меті й ефективно забезпечує просування немайнових інтересів авторів та захист їх майнових прав;
- має у своєму розпорядженні ефективний механізм для збору та розподілу авторської винагороди і несе повну відповідал ьність за операції, пов’язан і з управлінням правами, які довірені її авторами;
- не управляє (за виключенням допоміжної діяльності) правами виконав ців, виробників фонограм, організацій мовлення або інших організацій, які використовують права авторів, композиторів та музичних видавців;
- не мають повноважень продавати права або торгувати ними стосовно творів, які знаходяться в управлінні організації.
Організація, яка не відповідає одному з двох перших критеріїв, не є організацією колективного управління, навіть якщо вона так і називається.
Перші авторські товариства, які створювалися авторами поступово перетворилися в організації колективного управління правами авторів творів та правами інших осіб, які набули майнових авторських прав у порядку, встановленому законодавством тієї чи іншої держави.
Як свідчит ь світовий досвід, організації, які здійснюють колективне управління правами авторів, можуть бути приватними, незалежними громадськими або державними організаціями, що виконують такі функції.
Вважаєтьс я, що організації, які створюються у порядку приватного (цивільного) права самі автори та інші суб’єкти авторського права чи суб’єкти суміжних прав, найбільш відповідають суті авторського та суміжних прав та предмету колективного управління. Держава при цьому обов’язково здійснює відповідний контроль і нагляд за діяльністю таких організацій, а
179
також надає фінансову підтримку в тій мірі, яка вимагається для їх ефективного функціонування.
Організації колективного управління створюють для того, щоб забезпечити інтереси авторів та інших суб’єктів авторського права чи суміжних прав шляхом збору винагороди, яка належить їм за використання їх творів, виконань, фонограм а, отже, вони не мають на меті одержання прибутку і не можуть займатися комерційною діяльністю. Вони лише управляють правами у межах повноважень, що надані і не можуть розпоряджатися ними за власним розсудом.
Ці організації з винагороди, зібраної для суб’єктів авторського та суміжних прав, утримують суми у розмірі, які покривають витрати, пов’язані з організацією збору та розподілу.
У «Хартії авторських прав», прийнятій 26 вересня 1956 року в Гамбурзі на 19-му конгресі СISАС, у пункті 13 зазначається: «Авторські товариства, якою б не була їх юридична форма, представляють собою організації управління майновими правами авторів та інших суб’єктів авторсько го права. Вони не є комерційними організаціями або підприємствами, які мають на меті отримання прибутку. Вони утримують із зібраних коштів лише суми, які необхідні для покриття ними своїх власних витрат. Тому на них має розповсюджуватися відповідн ий правовий режим оподаткування»10.
Порядок діяльності організацій, які здійснюють колективне управління, визначають, як правило, закони про авторське право та суміжні права. Створення організацій колективного управління відбувається у порядку, встановленому законодавством про заснування юридичних осіб. У деяких державах порядок створення та діяльності організацій колективного управління визначає окремий закон, наприклад, Німеччині.
Держави по-різному вирішують питання щодо кількості організацій, які здійснюють колективне управління правами. Це
10 Липцик Делия. Авторское право и смежные права. Русское издание / Пер. с фр.; - М.:
Научно-издательский центр “Ладомир”; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 362.
180