Дипломная (вкр): Гендерні відмінності у сфері зайнятості очима молодих спеціалістів

За умов незбалансованості попиту та пропозиції робочої сили, недостатньої дієвості механізмів сприяння зайнятості молоді, невідповідності рівня освітньо-фахової підготовки частини випускників ВНЗ запитам ринку праці виникають значні проблеми в процесі працевлаштування молодих дипломованих фахівців, що виявляються у протиріччях між вимогами до них роботодавців й очікуваннями стосовно умов майбутньої роботи самих потенційних працівників. Як наслідок, замість здійснення трудової діяльності за отриманою спеціальністю майже половина випускників ВНЗ щорічно знаходяться у пошуках бажаного робочого місця. Слід пам’ятати, що нераціональне використання трудового потенціалу молоді сьогодні - це втрата якості робочої сили у майбутньому.

До того ж при працевлаштуванні молоді, зокрема випускників ВНЗ, так само спостерігається явище прояву гендерної асиметрії, яке умовно можна назвати «скляний поріг» у продовженні термінологічного ряду в рамках соціології гендеру, як-то «скляна стеля», «скляні стіни», «липка підлога», що означає стартові позиції у кар’єрі молодих дипломованих фахівців, шанси «переступити» через які для юнаків і дівчат є різними. Такий «скляний поріг» формується не тільки через особливості наявного людського капіталу молодіжних гендерних груп (рівень та профіль освіти, набір ділових і особистих якостей), але й через соціально-економічні і культурні упередження роботодавців стосовно гендерних ролей, що транслюються в управлінській мережі через керівників вищої ланки здебільшого чоловіків з пріоритетом очікування економічної вигоди від працевлаштування саме юнаків - молодих спеціалістів. Звісно, зовсім іншого змісту набуло б працевлаштування, коли б роботодавцями враховувався гендерний аспект правового регулювання у відповідній частині трудового законодавства та не декларативно-формально, а справді засадничо. Це, однак, не підтверджується результатами експертного опитування роботодавців Західного регіону України, здійсненого О. Лободинською у лютому - травні 2009 р. [22, c 47]

Незважаючи на те, що для більшості роботодавців все ще не відомі норми законів з регулювання працевлаштування працівників різної статі, вони, однак, переконані, що дотримуються всіх вимог законодавства про рівність прав і можливостей жінок при прийомі на роботу.

Результати соціологічного дослідження «Студенти і студентки про гендерну рівність», проведеного співробітниками і співробітницями Гендерного інформаційно-аналітичного центру «КРОНА» в 2009 р., говорять про те, що юнаки більш акцентовано ділять професії на «типово чоловічі» і «типово жіночі». Дівчата частіше характеризують професії як ґендерно нейтральні. Значна кількість дівчат, з одного боку, прагне розділити з юнаками багато «типово жіночих» професій, з іншого боку, претендує на деякі «типово чоловічі» заняття. Утім, є професій ні галузі, які одностайно юнаками і дівчатами визначаються майже стовідсотково як жіночі або чоловічі. Дівчата відносно рідко претендують на професії, пов’язані з небезпекою або високими фізичними навантаженнями, у той час як юнаки практично повністю віддають дівчатам заняття, пов’язані з турботою про дітей та їх вихованням. Юнаки і дівчата згодні в тому, що бібліотекар, вихователь дитячого садка, гувернантка, няня - це професії, з якими краще впораються жінки. А електрик, інкасатор, пілот літака або машиніст баштового крана - заняття для чоловіків.

Практично не викликають розбіжностей юнаків і дівчат оцінки таких професій, як DJ (ді-джей), масажист, офіс-менеджер, соціальний працівник, молодший медичний працівник, секретар-референт, психолог або консультант телефону довіри. І останній із розглянутих гендерних стереотипів. Вважається, що освіта потрібніша чоловікам, а не жінкам, бо вона дозволяє отримати гідно оплачувану роботу та забезпечувати родину. Oскільки жінки не повинні виступати в ролі «годувальника» сім’ї, то й «готувати дівчат потрібно до інших ролей - матері та господині, а хлопцям надавати освіту та навчати їх професії». З подібними висловленнями погоджується майже половина опитаних (48%), і лише 22% студентів та студенток думають інакше (рис. 3.1)[17, с. 7].

Мал. 3.1 «Дівчат потрібно готувати передусім до ролі матері та господині, а юнаків - до професії, здатної забезпечити сім’ю матеріально?» % [17, c. 8].

Незважаючи на перевагу ґендерно-упереджених відповідей, найчастіше, що найбільш типове для цього питання, студенти та студентки відповідали двоїсто - «у чомусь згоден(-на), в чомусь ні». У відповідях студентів і студенток досить чітко прозвучали основні гендерні стереотипи про роль і призначення жінки, про розподіл чоловічих і жіночих обов’язків.

За даними цього ж дослідження, найбільш поширені в студентському середовищі установки складають таку картину: жінка повинна займатися домашнім господарством і дітьми, але їй при цьому не обов’язково ставати домогосподаркою, а слід намагатися поєднати професійну кар’єру і хатню роботу. Вільний вибір у цьому питанні належить самій жінці. У будь-якому випадку жінці необхідно здобути освіту і професію. Однак занадто багато уваги роботі жінка, у якої є родина, приділяти не може. Основний внесок у сімейний бюджет повинен робити все ж чоловік, якого в жодному випадку не можна перетворювати на «домогосподарку», навіть якщо дружина робить великі кар’єрні й фінансові успіхи.

Оцінюючи соціальний статус чоловіків та жінок у сучасному українському суспільстві, 43% респондентів визначили статус чоловіка та жінки як однаковий, а 35% - вказали на те, що статус чоловіка є вищим за статус жінки. Молодим людям, які перебувають на стартових позиціях у “доросле” самостійне життя, притаманний гендерний паритет в настановах щодо ділової активності й готовності досягти успіху в житті. Так, 29% респондентів після здобуття диплома про вищу освіту планують самостійно розпочати пошуки роботи за фахом, яка відповідала б усім їхнім вимогам, 22% студентів сподіваються скористатися допомогою батьків щодо можливостей працевлаштування, 11% - очікуватимуть отримання бажаної пропозиції щодо працевлаштування (від кадрової агенції, знайомих тощо). Розпочати власний бізнес планують 14 % респондентів, зпоміж яких до підприємницької діяльності більше готові юнаки (20%), ніж дівчата (8%). І лише 4% дівчат планують створити сім’ю і зосередитися на вихованні дітей одразу після отримання диплома про вищу освіту.

Оцінюючи шанси знайти роботу за фахом випускниками вищих навчальних закладів, 52% респондентів зазначили, що вони для представників різної статі є однаковими, 16% вважають, що у чоловіків таких шансів більше, і лише 5 % дотримуються думки, що у жінок більше шансів знайти роботу за фахом.

Отже можна зробити висновок, що в масовій свідомості наявна незначна оцінкова асиметрія щодо сфери зайнятості, яку спричиняють прояви прихованої дискримінації. Студенти частково підтримують гендерні стереотипи, пов’язані з виконанням гендерних ролей суб’єктами ринку праці. Переважна більшість респондентів ще не мали власного досвіду працевлаштування, але думка стовно дискримінації працівників при прийнятті на роботу в них уже сформувалася [9, c. 52].

Це дає підставу для здійснення дослідження на тему гендерних нерівностей у сфері зайнятості, саме з погляду молодих спеціалістів.

.2 Анкетне опитування на тему: «Уявлення молодих спеціалістів стосовно проблеми гендерних відмінностей у сфері зайнятості »

Програма дослідження

Методологічна частина.

Актуальність проблеми: Ситуація з працевлаштуванням молодих дипломованих фахівців на вітчизняному ринку праці суттєво ускладнюється чисельними проявами гендерної дискримінації щодо них з боку роботодавців. Студенти випускники, що виходять на ринок праці, особливо молоді дівчата, часто піддаються дискримінації при влаштуванні на перше робоче місце. Така дискримінація проявляється насамперед у реальних відмінностях ставлення роботодавців до фахівців різної статі, що згодом переростає у прийняття та реалізацію ними конкретних рішень щодо надання місця праці. Це призводить до дисбалансу щодо можливостей доступу дівчат та юнаків до бажаного місця праці, оскільки часто випускниці ВНЗ з високим освітньо-професійним рівнем змушені реалізовувати свою трудову активність на менш престижних посадах, що потребують нижчої кваліфікації, менше оплачуються та створюють обмежені можливості кар’єрного просування.

Реалії сьогодення змінюють ціннісно-нормативне уявлення студентської молоді про традиційні соціальні ролі жінок та чоловіків в українському суспільстві. Рівень обізнаності молодих спеціалістів у питанні гендерної нерівності у сфері зайнятості, та їх уявлення стосовно даної проблеми зумовлюють актуальність теми дослідження.

Мета дослідження: з'ясувати основні погляди майбутніх молодих спеціалістів на проблеми гендерних відмінностей у сфері зайнятості.

Об'єкт дослідження: студенти 5-х курсів як майбутні молоді спеціалісти.

Предмет дослідження: уявлення майбутніх молодих спеціалістів стосовно гендерних відмінностей у сфері зайнятості.

Основні завдання дослідження:

Визначити обізнаність респондентів стосовно явища гендерної дискримінації;

Проаналізувати ставлення респондентів до існуючих гендерних стереотипів у сфері праці;

Дослідити, яка із сфер діяльності є найбільш привабливою окремо для юнаків та дівчат;

Виявити бачення респондентами основних проявів гендерних відмінностей та головних причин гендерної дискримінації, з якими стикаються молоді спеціалісти.

Гіпотези дослідження:

. Більша частина респондентів мають чітке уявлення стосовно проблеми гендерної дискримінації на ринку праці;

. Існують істотні гендерні розбіжності серед молодих дівчат та юнаків в процесі працевлаштування та мотивації праці.

. Майбутні молоді спеціалісти упевнені, що основними критеріями прояву гендерної дискримінації жінок є: оплата праці, процес прийому на роботу, скорочення персоналу та просування по службі.

. Більшість респондентів підтримують основні гендерні стереотипи у сфері зайнятості, що підтверджує існування проблем гендерних відмінностей.

Інтерпретація понять.

Молоді спеціалісти - випускники державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, яким надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зайнятість - це суспільні відносини, економічні та правові - з приводу включення працівника в певну кооперацію праці на певному робочому місці.

Ринок праці - це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила»; сфера працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу; механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Гендерні відмінності у сфері зайнятості - статеві нерівності між чоловіками та жінками у розподілі праці, пошуку роботи, трудовій мотивації. Цей термін також означає відносні нерівності, що проявляються у владі чоловіків над жінками або у відношеннях домінування чоловіків і підпорядкування жінок.

Гендерна дискримінація у сфері зайнятості - це нерівні можливості на ринку праці групи працівників, виділених за статевою ознакою, що мають однакову продуктивність праці з іншими працівниками (групова дискримінація), або нерівні можливості окремих працівників у порівнянні з працівниками, що мають аналогічні характеристики якості робочої сили (індивідуальна дискримінація).

Гендерні стереотипи - набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища жінок і чоловіків, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб.

Методична частина

Обґрунтування типу вибірки і розрахунки її обсягу:

Вибірка є багаторівнева: перший рівень - доступна цілеспрямована вибірка, другий рівень - квотна, третій рівень - власне випадкова. Вибірка доступна цілеспрямована (дослідження проводиться серед студентів-старшокурсників трьох ВНЗ м. Миколаєва: ЧДУ ім. Петра Могили, МНАУ, МНУ ім. В. О. Сухомлинського; у опитуванні брали участь лише студенти 5 курсів освітньо-кваліфікаційного рівня - спеціаліст та магістр), квотна (вибір одиниць дослідження здійснюється за статтю), власне випадкова (на останньому етапі відбору респонденти визначаються довільно, маючи однакову імовірність потрапити до числа обраних для проведення дослідження).

Вибіркова сукупність розраховувалась за формулою:

,

N - генеральна сукупність, вираховується як сума загальної кількості студентів на 5 курсах кожного з університетів (N = 345+255+671 = 1271);

n =  = 304

Формування вибіркової сукупності дозволяє у підвибірках по університетах зберігати пропорції студентів за статтю. Такий підхід дозволяє при аналізі даних здійснювати перегрупування задля уточнення особливостей студентської думки щодо різних питань без впливу на репрезентативність отриманої інформації.

Саме тому, вважаючи, що вихідна генеральна сукупність розділена на якісно однорідні сукупності за статтю, відбір респондентів за цими квотами у визначених університетах відбувається відповідно до зазначеної пропорції, і відповідно становить:

Робочий план дослідження.