Материал: idpzk

Розуміючи це, рабовласники періоду Римської імперії стали шукати більш ефективні форми експлуатації рабської праці. Такими стали пекулій і колонат.

Пекулій — частина майна господаря (земельна ділянка, реміснича майстерня тощо), яку він надавав рабу для самостійного господарювання і отримання частини прибутку від нього. Пекулій дозволяв господарю більш ефективно використовувати своє майно для отримання прибутку і зацікавлював раба в результатах своєї праці.

Колонат — своєрідна система оренди землі з боку осіб (що іменувалися колонами), які попали в економічну залежність від землевласників. Колони були не рабами, ними ставали збіднілі вільні, звільнені і раби. У колона було особисте майно, він міг укладати договори і одружуватися. Він стає в сільському виробництві такою ж помітною, а згодом і більш помітною фігурою, як і вільний селянин і раб. Ряди колонів згодом поповнювали не тільки вільні і звільнені, але і «варвари», що селилися в прикордонних областях Римської держави. Колонат з договору оренди, що укладався на певний термін (5 років), внаслідок неминучої заборгованості колонів ставав довічним, а потім і спадковим. Аналогічний процес спостерігався в містах, де ремісники спадково прикріплялися до професії і включалися в ремісничі колегії.

Але це вже були форми експлуатації періоду занепаду рабовласницького ладу. Господарство ж періоду його розквіту будувалося на відносинах панування і підкорення. Швидке зношення робочої сили рабів і їх масова загибель внаслідок нещадної експлуатації не турбувала рабовласників, оскільки «знаряддя праці, що розмовляло» легко і швидко могло бути замінено новим.

Це забезпечувало відносну дешевизну робочої сили. Як вже було відзначено вище, кількість рабів у багатьох містах Греції і Риму перевищувала кількість вільного населення. Виникає питання: яким чином відносно нечисленний клас рабовласників міг використовувати величезну масу рабів і тримати їх у покорі? Це досягалося за допомогою створення такої системи державних органів, яка могла виконувати функції рабовласницької держави.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій виникнення та розвитку античних держав за запропонованою раніше формою.

Завдання 2. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-

рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст таких понять та термінів:

Завдання 3. Використовуючи текст документа № 1, доведіть, що в Спарті мало місце штучне стримування процесів майнової диференціації у суспільстві.

Завдання 4. Використовуючи текст документа № 2, підтвердьте, що реформи Солона мали компромісний характер.

85

Завдання 5. Використовуючи текст документа № 2, заповніть таблицю: «Розподіл населення Афін за реформами Солона».

Завдання 6. Використовуючи текст документа № 3, покажіть що реформи Кліс-

фена остаточно зруйнували родовий лад в Афінах.

Завдання 7. Використовуючи текст документа № 4, заповніть таблицю: «Розподіл населення Риму за реформами Сервія Туллія».

Перевірте себе

Завдання 1. Продовжте думку:

1. Особливість процесу становлення державності в античному світі полягає у тому,

6. Своєрідність соціально-класової структури античного суспільства на відміну від давньосхідного полягає в тому, що...........................................

Завдання 2. Схарактеризуйте:

1. Процес виникнення античних держав.

2. Роль суб’єктивного чинника у становленні державності в античному світі. 3. Спільні риси та особливості суспільного ладу античних країн.

Готуйтеся до вивчення матеріалу 5-ої теми

Завдання. Повторіть матеріал шкільного підручника з «Основ правознавства»

(9 кл.), а саме, що таке: республіка, різновиди республіканської форми правління.

Джерела

Документ № 1

ПЛУТАРХ ПРО РЕФОРМИ ЛІКУРГА (витяги)

Про законодавця Лікурга не можна повідомити нічого строго достовірного... про йо-

го закони і про устрій, який він дав державі, існують суперечливі оповіді...

86

Із чисельних нововведень Лікурга першим і найголовнішим була Рада старійшин. У поєднанні з... царською владою, маючи з нею рівне право голосу у вирішенні найважливіших справ, ця Рада стала запорукою добробуту і розсудливості... Двадцять вісім старійшин тепер постійно підтримували царів, чинячи опір демократії, але одночасно й допомагали народові берегти батьківщину від тиранії.

...Нікому із звичайних громадян не дозволялось проголошувати свою думку, і народ, збираючись, лише затверджував або відхиляв те, що запропонують старійшини і царі.

Але після натовп шляхом вилучення і додавання став викривляти і ламати затверджені рішення, і тоді царі Полідор і Теопомп зробили до ретри (ретра — усний договір, закон) такий припис: «Якщо народ постановить помилково, старійшинам і царям розпустити», — тобто рішення прийнятим не вважати, а піти і розпустити народ з тої причини, що він викривляє і переінакшує краще і найкорисніше.

...Перших старійшин Лікург призначив із тих, хто брав участь у його задумі. Потім він постановив замість померлих кожного разу обирати з-поміж громадян тих, хто досяг шестидесяти років, тих, які будуть визнані найдоблеснішими...

...Народ і в цьому випадку, так само як у інших, вирішував справу криком. Претендентів вводили не усіх відразу, а по черзі, у відповідності із жеребом, і вони мовчки проходили через збори. Обраним оголошувався той, кому кричали найдовше і найголосніше за інших...

...Лікург надав державному управлінню змішаного характеру, але наступники його, бачачи, що олігархія все ще надто сильна... надівають на неї, ніби вуздечку, владу ефорів — наглядачів

Створення посади ефорів сприяло не послабленню, а зміцненню держави: воно тільки наперший погляд булопоступкоюнародові, анасправді ж — посилило аристократію.

...Відмовившись від надмірної влади, спартанські царі, разом з тим, позбавлялись ворожості і заздрощів…

Друге і найсміливіше із перетворень Лікурга — переділ землі:

...Лікург... умовив спартанців об’єднати усі землі, а потім розподілити їх знову і надалі зберігати майнову рівність... Він розподілив Лаконію між періеками, або, інакше кажучи, жителями околиць, на тридцять тисяч наділів, а землі, що входили до міста Спарти, на дев’ять тисяч, за кількістю сімей спартіатів... Кожен наділ був такого розміру, що давав сімдесят медимнів (медимн — 52,5 л) ячменю на одного чоловіка і дванадцять на жінку і відповідну кількість рідинних продуктів...

...Потім Лікург ліквідував у Спарті непотрібні і зайві ремесла..., щоб завдати розкошам і прагненню до наживи ще більшого вдару, Лікург провів третє і найкраще перетворення — встановив загальні обіди: громадяни збиралися разом і усі їли одну й ту ж саму їжу...

На обіди збиралось осіб п’ятнадцять, інколи більше чи менше. Кожен обідаючий приносив щомісячно медимн яшного борошна, вісім хоїв (хой — міра рідини, що дорівнює 3,283 л.) вина, п’ять мін (міна — одиниця ваги, від 440 до 600 г.) сиру, дві з половиною міни шовковицьі, нарешті, зовсім незначнусуму грошей длякупівлім’яса іриби...

...Займатися ремеслами їм було суворо заборонено...

...Низькою і рабською вважали вони будь-яку ручну працю, будь-які турботи, пов’язані з наживою...

Документ № 2

ПЛУТАРХ ПРО РЕФОРМИ СОЛОНА (витяги)

Оскільки нерівність між бідними і заможними стала тоді, так би мовити, безмежною, держава перебувала у надзвичайно небезпечному стані. Увесь простий народ був боржником заможних: обробляли землю, віддаючи заможним шосту частку врожаю,.. інші брали у заможних у борг гроші під заклад тіла, їх лихварі мали право віддати в

87

рабство, причому, одні залишалися рабами на батьківщині, інших продавали на чужину. Дехто змушений був продавати навіть власних дітей (ніякий закон не забороняв цього) і втікати з батьківщини через жорстокість лихварів. Проте, величезна більшість,

ідо того ж люди великої фізичної сили, збирались і умовляли один одного не залишатися байдужими глядачами, а обрати собі вожаком надійну людину і звільнити боржників, які пропустилистрок плати, а землю переділитиі повністю змінити державнийлад.

Тоді найрозсудливіші люди в Афінах, бачачи, що Солон, — мабуть, єдина людина, за якою немає ніякої вини, яка не є спільником заможних у їх злочинах, і у той же час не пригнічена злиднями, як бідні, стали просити його взяти до своїх рук державні справи і ліквідувати протиріччя. Між іншим, Фаній Лесьбоський (письменник IV—III ст. до н. е.) розповідає, що сам Солон для врятування вітчизни вдався до обману обох сторін: бідним він таємно обіцяв розподіл землі, а людям заможним — забезпечення боргових зобов’язань.

Його обрали архонтом, одночасно і посередником, і законодавцем. Усі прийняли його із задоволенням: заможні — як людину заможну, а бідні — як чесну...

Першим актом його державної діяльності був закон, у відповідності з яким існуючі борги були скасовані і умайбутньому заборонялось давати гроші уборг «під заклад тіла»...

Солон не вгодив ні тій, ні іншій стороні: заможних він розгнівив тим, що знищив боргові зобов’язання, а бідних — ще більше тим, що не здійснив переділу землі, на який вони сподівалися...

... Бажаючи залишити усі вищі посади за заможними, як було раніше, а до решти посад, до яких раніше простий люд не допускався, допустити і його, Солон ввів оцінку майна громадян. Так, тих, хто виробив у сукупності п’ятсот мір продуктів, як сухих, так

ірідинних, він поставив першими і назвав їх «пентакосіомедимнами» (п’ятисотмірниками), другими поставив тих, хто міг утримувати коня або виробляти триста мір; цих називали «вершниками»; «зевгитами» (зевгит, той, хто володіє парою волів, коней) були названі люди третього цензу, у яких було двісті мір тих і інших продуктів, разом взятих. Всі решта називалися «фетами», їм він не дозволив займати якусь посаду; вони брали участь в управлінні лише через участь у народних зборах і могли бути суддями. Останнє здавалось спочатку незначним правом, але пізніше стало у достатній мірі важливим, тому що більшість важливих справ потрапляли до суддів. Більш того, на рішення по тих справах, які Солон передав посадовим особам, він дозволив також апелювати до суду.

Солон створив раду Ареопага із архонтів, які щорічно мінялися; він сам був його членом як колишній архонт. Але, бачачи, у народа нахабні задуми і зверхність, народжені знищенням боргів, він створив другу раду, обравши до неї по сто осіб від кожної із чотирьох філ. Їм він доручив попередньо, раніше народу, обговорювати справи і не дозволяти винесення жодної справи на народні збори без попереднього обговорення. А «верхній раді» (Ареопагу) він передав нагляд і охорону законів...

Документ № 3

АРІСТОТЕЛЬ ПРО РЕФОРМИ КЛІСФЕНА (витяги)

... Він (Клісфен) почав з того, що розподілив усіх громадян між десятьма філами замість чотирьох. Він хотів змішати їх, щоб більша кількість людей одержала можливість брати участь у справах держави. Звідси й пішов вислів: «не рахуватися філами» — відповідь тим, хто хоче дослідити походження. Потім він створив Раду п’ятисот замість чотирьохсот, по п’ятдесят від кожної філи, а до того було по сто.

Окрім того, Клісфен поділив і країну по демах на тридцять часток: десять узяв із демів приміських, десять — із демів прибережної смуги, десять — із демів внутрішньої

88