смуги. Найменувавши ці частки тритіями, у кожну філу він призначив за жеребом три тритії, так, щоб до складу кожної філи входили частини із всіх цих областей.
Далі, він змусив вважатися демотами жителів кожного із демів, щоб люди не відрізняли нових громадян, називаючи їх по батькові, а щоб публічно називали за назвою демів. Ось чому афіняни і називають себе за назвою демів. Створив він і посаду демархів, які мають ті ж обов’язки, що й колишні навкрари, оскільки деми він створив замість навкрарій. Стосовно назв, то деяким із демів він дав їх за містечками, деяким — за іменем засновників, оскільки вже не всі деми були зв’язані з місцевостями.
... У результаті цих змін державний лад став більш демократичним, ніж солонівський. Це і зрозуміло: Закони Солона знецінила тиранія, залишаючи їх без застосування; між тим, видаючи інші, нові закони, Клісфен мав на увазі інтереси народу. Разом з ними було видано і закон про остракізм.
Вперше на восьмому році після встановлення цього порядку, за архонта Гермокреонта, ввели для Ради п’ятисот присягу, яку проводять ще й тепер. Потім стали обирати по філах стратегів, по одному від кожної, керівником же усієї армії був полемарх.
Документ № 4
ТІТ ЛІВІЙ ПРО РЕФОРМИ СЕРВІЯ ТУЛЛІЯ (витяги)
... Перекази серед нащадків називали Сервія засновником станового поділу держави, який визначив різницю у справах і становищі. Він встановив ценз, річ благочинну для держави, якій було суджено досягти такої величі: військові і громадські обов’язки були розподілені не поголовно, як раніше, а за майновим становищем; тоді введені були класи і центурії, і на основі цензу було здійснено розподіл, зручний для мирного і військового часу.
Із тих, хто мав 100 000 асів або більший ценз він утворив 80 центурій — по 40 центурій старших і молодших; громадяни, що входили до їх складу, були названі першим класом; старші були призначені для охорони міста, молодші — для ведення війни за містом. Зброю для захисту тіла визначено їм: шолом, круглий щит, поножі, панцир — все із бронзи; зброя наступальна — спис і меч. До цього класу було приєднано дві центурії ремісників, які відбували службу без зброї; на них було покладено спорудження військових машин.
Другий клас створено із тих, хто мав ценз від 100 до 75 тисяч асів, і з них створено 20 центурій старших і молодших. Зброю призначено: замість круглого щита — довгуватий, а все решта — те ж саме, окрім панциря.
Ценз третього класу визначено у 50 тисяч асів, з них створено стільки ж центурій і з тим же віковим поділом. У озброєнні також не зроблено ніяких змін, окрім того, що віднято поножі.
Ценз четвертого класу 25 тисяч; з нього створено стільки ж центурій; озброєння змінено: їм призначено тільки довгий спис і дротик.
П’ятий клас чисельніший: із нього створено 30 центурій; вони носили з собою лише пращі і пращні камені; до них були зараховані горнисти і трубачі, поділені на дві центурії; ценз цього класу був 11 тисяч.
Із решти населення, що мало менший ценз, створено було одну центурію, вільну від військової служби. Організувавши і розподіливши таким чином піхоту, він набрав 18 центурій вершників із найзаможніших громадян, які...перш за все запрошувались до подачі голосів, потім — 80 центурій першого класу; якщо там виникала різноголосиця, що траплялось нечасто, то треба було запрошувати і другий клас, і майже ніколи не спускалися так низько, щоб дійти до останніх.
... Розподіливши усе місто, усі його частини і заселені пагорби на чотири відділи, він назвав їх трибами, як я думаю, від слова tributum (податок), рівномірне стягнення
89
якого у відповідності з цензом встановлено ним же; але ці триби не мають ніякого відношення до поділу на центурії і до їх кількості».
Примітка:
Документи № 1—4 використані з: Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — С. 18—19, 20—21, 22—23, 30—31.
1.Андреев Ю. В. Раннегреческий полис. — Л., 1976.
2.Бирюков Ю. М. Государство и право Древнего Рима. — М., 1969.
3.Галанза П. Н. Государство и право Древнего Рима. — М., 1969.
4.Кареев Н. Государство-город античного мира. Изд. 3-е. — СПб., 1913.
5.Кечекьян С. Ф. Государство и права Древней Греции. — М., 1966.
6.Колобова К. М. Возникновение и развитие Афинского государств. — М., 1958.
7.Кошеленко А. Г. О некоторых проблемах становления и развития государственности в Древней Греции // От доклассовых обществ к раннеклассовым. — М., 1987.
8.Ливий Тит. История Рима от основания города: В 3-х т. — Т. I. — М., 1989; Т. 2. — М.,
1992.
9.Маяк И. Рим первых царей. Генезис римского полиса. — М., 1963.
10.Немировский А. И. История раннего Рима и Италии. Возникновение классового общества
игосударства. — Воронеж, 1962.
11.Нечай Ф. М. Образование Римского государства. — Минск, 1972.
12.Перетерский И. О. Всеобщая история государства и права. — Ч. I. — Вып. 2 — Древний Рим. — М., 1954.
13.Разумовчч Н. Н. Политическая и правовая культура. Идеи и институты Древней Греции. —
М.,1989.
14.Соловьев С. Раннегреческая тирания (к проблеме возникновения государства в Греции). —
М., 1964.
15.Страхов М. М. Всесвітня історія держави і права: Вип. 1. Держава і право Стародавнього світу: Учбовий посібник. — Харьків: УВС, 1994.
16.Тищик Б. Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навчальний посібник.— Т. 1. Історія держави і права країн Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції. — Т. 2. Історія держави і права Стародавнього Риму Львів: «СПОЛОМ», 1999.
17.Тищик Б. Й. Історія держави і права Стародавнього світу: Навч. посібник. — Л.: Світ, 2001.
18.Федоров К. Г. Афины — правовое государство античности. — Краснодар, 1991.
19.Фролоов Э. Д. Рождение греческого полиса // Становление и развитие раннеклассовых об-
ществ. — Л., 1986.
20.Штаерман Е. М. К проблеме возникновения государства в Риме // Вестник древней исто-
рии. — 1989. — № 2.
90
Рабовласницькі за своєю суттю античні держави мали ті ж функції, що і держави Стародавнього Сходу. Однак, специфічність полісної організації, географічні і кліматичні умови їх існування, інші чинники обумовили більшу або меншу значимість окремих
зних.
1.Серед внутрішніх функцій античних держав організаційно-господарська вже не відігравала тієї важливої ролі, як у державах Стародавнього Сходу, оскільки тут не було такої необхідності в організації публічних іригаційних робіт. Це обумовлено також і тим, що ринкові відносини, які склалися на основі приватної власності, особливо в Афінах і Римі, не потребували жорсткого державного регулювання.
2.Зберегла своє минуле значення функція охорони рабовласницької власності на знаряддя і засоби виробництва. На відміну від держав Сходу, основними напрямками діяльності античних держав були: забезпечення передусім охорони приватної власності на землю, підтримка рабства, рабовласницької системи господарства, яка в античних країнах досягла свого апогею.
3.Особливої значимості в античному світі набула функція придушення опору рабів, яка здійснювалася, головним чином, позаекономічним примусом: методом відкритого озброєного придушення повстань рабів, фізичним знищенням інших непокірних соціальних категорій населення без суду і слідства. У Спарті, наприклад, це т.зв. криптії — своєрідні «профілактичні» війни спартіатів проти беззбройних ілотів, що супро-
воджувалися масовими вбивствами останніх лише тому, що вони за чисельністю приблизно разів в 20 перевищували спартіатів23. У Римі в 10 р. н. е. було ухвалено закон, за яким вбивство рабом свого пана каралося знищенням всіх рабів, що проживали в даному господарстві. У виконанні цієї функції стародавньої держави найбільш яскраво виявляється її сутність як держави рабовласницької.
4.Ідеологічна функція в античному світі, можливо, не так яскраво проявилася як на Сході, але в її існуванні також виявився безпосередній зв’язок державної ідеології з релігійною. У Римі, наприклад, релігійні нововведення встановлювалися Сенатом, в Афінах не було свободи совісті, релігія мала державний характер і забезпечувалася державним примусом.
У названих країнах до цієї державної функції відноситься і організація видовищ для люмпен-пролетарів, культивування поглядів на фізичну працю як таку, якою мали займатися тільки раби і трудовий люд. Ця робота проводилася в широкому обсязі і мала на меті вигідне рабовласникам ідеологічне виховання населення.
Зовнішні функції залишалися ті ж, що і в країнах Сходу, але наповнилися вже новим змістом:
1.Функція оборони країни і мирного контакту з іншими народами в тій частині,
що стосується діяльності по зміцненню армії, мала місце передусім у Спарті і особливо
вРимі, якому на рубежі нашої ери у військовому відношенні не було рівних. Сюди потрібно віднести і те, що в античних державах велике значення мала зовнішня торгівля, яка сприяла встановленню зв’язків з іншими країнами мирним шляхом. Особливо проявилася ця функція в Стародавніх Афінах, які здійснювали колонізацію значних територій від Іспанії до північних і східних берегів Чорного моря. У цей час активізувалася дипломатична діяльність, направлена, як іраніше, на придбання союзників дляведеннявійн.
2.Функція захоплення чужих територій особливого значення набула в Стародавньому Римі. Починаючи з І ст. до н. е., на її виконання націлені були всі державні орга-
23Див.: История государства и права зарубежных стран. Учебник для вузов по спец. «Правоведение» /
Под ред. О. А. Жидкова и Н. А. Крашенинниковой. 2-е изд. — М.: МГУ, 1996. — Ч. 1. — С. 118.
91