лиці, стали свого роду гвардією султана. Однак з часом ця гвардія прагнула більше відрізнятися у внутріпалацовій боротьбі, ніж на полі бою. З корпусом яничар, його повстаннями, пов’язано також чимало смут, які значно послабили тут центральну владу в ХVII—ХVIII ст.
Державний устрій. Посиленню кризи османської державності сприяла й організація місцевого, провінційного управління в імперії. Провінційна організація імперії своїми коренями була тісно пов’язана з військово-феодальними принципами турецької державності. Місцеві начальники, що призначалися султаном, були одночасно військовими командирами територіального ополчення, а також головними фінансовими управителями.
Після першого історичного етапу завоювань (у XIV ст.) імперія підрозділилася на дві умовні області — пашалики: Анатолійську і Румелійську (європейські території). На чолі кожної був поставлений намісник — бейлер-бей. Йому практично належало повне верховенство на своїй території, включаючи розподіл земельних службових наділів і призначення посадових осіб. Розподіл на дві частини знаходив відповідність і в існуванні двох посад верховних військових судів — кадиаскерів: перший був заснований у 1363 р., другий — у 1480 р. Однак кадиаскери підпорядковувалися тільки султану. І в цілому судова система знаходилася поза адміністративним контролем місцевої влади. Кожна з областей підрозділялася, у свою чергу, на повіти — санджаки на чолі із санджак-беями. Спочатку їх нараховувалося до 50. У XVI ст. було введено новий адміністративний розподіл імперії, яка значно розширилася. Кількість санджаків була доведена до 250 (деякі були зменшені), а більш значними одиницями стали провінції (їх було 21). На чолі провінції традиційно ставився бейлер-бей.
Адміністратори бейлербейств і санджаків спочатку були тільки призначенцями центральної влади. Згодом самостійність провінційних правителів посилилася. Вони перетворилися в самостійних пашей, причому деякі наділялися султаном особливими повноваженнями (командування корпусом піхоти, флотом тощо). Це збільшувало адміністративну кризу імперського устрою, що разом із соціальним спадом військовослуживого прошарку призвели до ослаблення військової організації імперії. Це обумовило низку відчутних військових поразок, які, у свою чергу, призвели до загальної кризи Османської держави, що створювалась і утримувалась завоюваннями.
До другої половини ХІХ ст. Османська імперія, втративши свою колишню могутність, лишилася значної частини своїх територій і почала перетворюватися в унітарну державу, в якій стали зароджуватися буржуазні відносини з властивими їм окремими елементами державності.
Виконайте такі завдання:
Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та те-
рмінів з історії держави і права зарубіжних країн. Розтлумачити зміст наступних понять та термінів:
Поняття (визначення) |
Терміни |
|
|
Теократична монархія |
Ансари, араби, бакуфу, бейлики, буддизм, вексель, даймьо, |
Сьогунат |
дефширме, дзито, дивани, імам, іслам, каді, меджліс, муха- |
джири, муфтії, паша, пашалики, падишах, сьосидай, секкени, |
|
|
сюго, улеми, халіф, цзайсян, цензорат, яміни, яничари. |
249
Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій виникнення та розвитку феодальних держав Сходу за запропонованою раніше формою.
Завдання 3. Використовуючи текст документів № 1, 2:
а) визначити основні принципи державного управління в Японії періоду раннього середньовіччя;
б) показати вплив ідей конфуціанства.
Завдання 4. Підготуйте реферат на тему: «Туреччина й Україна у середні віки: порівняльний аналіз державних форм»
Перевірте себе
Завдання 1. Продовжте думку:
1. Більш низький, ніж у Західній Європі, рівень соціально-економічного розвитку середньовічних країн Сходу доби пізнього феодалізму обумовлений…………………
……………………………………....………..
2.Конфуціансько-таньська модель монархічної форми правління в середньовічному Китаї характеризувалась……………………....……………
3.Судова система в середньовічному Китаї була представлена…...……….
4.Виникнення держави в Японії відбувалось шляхом…………………….., протя-
гом………………………………………………………………...……...
5.Своєрідність форми правління японської держави, починаючи з ХІІ ст., полягає в тому, що………………………………………...…….
6.Особливість виникнення Арабського халіфату полягає в тому, що…...…
7.Форма держави Арабського халіфату характеризується……………...…..
8.Централізований характер судової системи в Арабському халіфаті проявлявся в наступному……………………………………………………...…
9.Визначним чинником в утворенні державної організації турків було.…....
10.Важливою відмінністю влади турецького султана від халіфату було.....
Завдання 2. Схарактеризуйте:
1.Механізм держави середньовічного Китаю епохи Тань.
2.Основні етапи в історії державності середньовічної Японії.
3.Сьогунат як специфічну форму правління Середньовічної Японії.
4.Особливості виникнення держави Арабський халіфат.
5.Форму держави Арабського халіфату.
6.Історичний шлях становлення турецької держави, розкривши його своєрідність.
7.Форму та механізм держави Туреччина в епоху середньовіччя.
Документ № 1
КОНСТИТУЦІЯ «СЬОТОКУ» (604 р.) (витяги)
(Преамбула)
12-й рік Суйко, літо; у 4-й місяць, у день тигра, у молодика, у день дракона спадкоємець престолу особисто вперше склав конституцію із 17 статей.
250
І (стаття) говорить:
Цінуйте згоду, адже основа (усього — дух) неопір.
Усі люди входять в угруповання, котрі шкодять державі, а мудрих мало.
Тому деякі не коряться ані батькові, ані государю, а також ворогують з людьми з сусідніх селищ.
Навпроти (при) згоді у верхах і дружелюбності в низах, (при) узгодженості в обговореннях справи підуть природним порядком і які (тоді) справи не здійсняться?
ІІ (стаття) говорить:
Ревно шануйте три цінності; (ці) три скарби суть: Будда, дхарма і сангха.
(Вони) — останній притулок (створень) чотирьох народжень і найвищі (об’єкти) поклоніння у всіх країнах.
Усі світи, усі люди шанують дхарму.
Мало людей дуже поганих; якщо (їх) наставляти добре, то (вони) підуть (правдивим шляхом).
Виправити (їх) можна тільки за допомогою цих трьох цінностей.
III (стаття) говорить:
Шанобливо сприймаючи государеві укази, обов’язково дотримуйтесь (їх).
Государ — (це) небо; васали — земля. Небо покриває (землю), а земля підтримує (небо). (І тоді) чотири пори року переміняють один одного й усе в природі йде своєю чергою.
Коли (ж) земля зажадає покрити небо, то (це) приведе до руйнування.
Тому, якщо государ дорікає, то васали повинні слухати. Якщо вищі наказують, то нижчі повинні підкорятися. Тому, шанобливо сприймаючи государеві укази, обов’язково дотримуйтесь (їх).
Недотримання (указів) природно поведе до (загального) занепаду.
IV (стаття) говорить:
Сановники і чиновники! В основу (своєї діяльності) покладіть ритуал. Основа управління народом безумовно в (дотриманні) ритуалу. Якщо вищі не дотримуються ритуалу, то серед нижчих немає порядку.
Якщо нижчі не дотримуються ритуалу, то неодмінно виникають злочини.
Тому, якщо сановники і васали дотримуються ритуалу, то становище рангів не порушується.
Якщо простий народ дотримується ритуалу, то і держава керується природно.
V (стаття) говорить:
Позбудьтеся обжерливості, відмовтеся від жадібності і справедливо розбирайте скарги, що надходять.
Адже скарг простого народу за один день (накопичується) до тисячі. Якщо навіть за один день стільки (скарг), то скільки їх набереться за роки.
Останнім часом особи, що розбирають скарги, зробили звичаєм витягати з цього (особисту) користь і вислуховувати заяви після одержання хабаря.
Тому-то скарга заможньої людини подібна каменю, кинутому у воду, а скарга бідняка подібна воді, политої на каміння.
Саме в цьому є порушення (правдивого) шляху (наших) васалів.
VI (стаття) говорить:
Покарання зла і заохочення добра — гарне древнє правило.
Тому не ховайте добра людей, а, помітивши зло, обов’язково виправляйте (його).
251
Підлесники й ошуканці — гостре знаряддя для підриву держави; (вони) — гострий меч, що разить народ.
Підлабузники дуже охоче говорять вищим про помилки нижчих, а при нижчих злословлять про помилки вищих.
Подібні люди завжди невірні государю і немилосердні до народу, а це є джерелом великих безладь.
VII (стаття) говорить:
Кожна людина повинна мати (свої) обов’язки, і справи управління повинні бути розмежовані.
Коли розумну людину призначають на посаду, негайно ж чуються похвали. Коли ж безпринципна людина обіймає посаду, то численні безладдя.
У світі мало мудреців, мудрість є наслідок глибоких міркувань.
Немає великих і малих справ; усі справи неодмінно будуть улагоджені, якщо (на посади) будуть прийняті здатні люди.
І тоді не буде термінового і нетермінового.
При розумних людях усе природно улагоджується. Таким чином, держава буде вічною і країна буде в безпеці.
Тому-то в стародавності мудрі государі шукали здатних людей на посади, а не шукали посад для людей.
VIII (стаття) говорить:
Сановники і чиновники! Приходьте раніше на службу і пізніше йдіть.
Державні справи не допускають недбайливості. Навіть за весь день важко (їх) завершити.
Якщо будете приходити пізно на службу, не впораєтеся з терміновими (справами). Якщо ж будете йти рано, безумовно, не завершите всіх справ.
IX (стаття) говорить:
Довіра є основа справедливості. У кожній справі має бути довіра. Добро і зло, успіх і неуспіх, безумовно, ґрунтуються на довірі.
Якщо сановники і васали будуть довіряти один одному, то будь-які справи здійсняться.
Якщо сановники і васали не будуть довіряти один одному, то усе зруйнується.
X (стаття) говорить:
Позбудьтеся гніву, відкиньте обурення і не сердься на інших за те, що вони не такі, (як ви).
У кожного (людини) є серце, а в кожного серця є (свої) схильності.
Якщо він правий, то я неправий. Якщо я прав, то він неправий. Я не обов’язково мудрець, а він не обов’язково дурень. Обидва (ми) тільки звичайні люди.
Хто може точно визначити міру правильного і неправильного? Обидва (ми) разом і розумні, і дурні, подібно колу без кінців.
Тому, якщо навіть він і сердиться (на мене), то (я) сам, навпроти, повинний побоюватися зробити помилку.
Хоча, можливо, я один і прав, але повинний слідувати за всіма і діяти однаково (з ними).
XI (стаття) говорить:
Справедливо оцінюйте заслуги і провини; обов’язково нагороджуйте і відповідно карайте.
Часом нагороди (дають) не по заслугах, а покарання — не з вини.
Сановники, що відають державними справами! Виявляйте, що заслуговують як нагороди, так і покарання.
252