Материал: Лісова таксація_конспект лекцій

ТЕМА 10. ТАКСАЦІЯ ЛІСОСІЧНОГО ФОНДУ

ТЕМА 10. ТАКСАЦІЯ ЛІСОСІЧНОГО ФОНДУ

1.Історичні передумови розвитку методів матеріальної оцінки деревини.

2.Види обліку деревини. Особливості переліку дерев на лісосіці.

3.Зміст та форма сортиментних таблиць. Визначення розряду висот деревостану.

4.Техніка використання сортиментних таблиць.

5.Грошова оцінка деревного запасу.

1.Історичні передумови розвитку методів матеріальної оцінки дере-

вини. Розробка методів таксації запасу лісостанів без зрубування дерев має досить тривалу історію. Одними з перших нормативів, які широко використовувалися на практиці, стали баварські безрозрядні масові таблиці. Ці нормативи були розроблені для 7 деревних порід (сосна, ялина, ялиця, модрина, бук, дуб, береза) і в 1878 р. введені у практику. Вони дозволяли визначати об’єм на підставі даних про висоту та діаметр кожного дерева.

Протягом 1890–1900 рр. були опубліковані таблиці австрійського лісівника А. Шиффеля (ялиця, сосна, ялина і модрина). Вони стали першими нормативами, які враховували форму стовбурів і були розроблені за новими методичними підходами. Об’єми дерев у цих нормативах залежали не тільки від діаметра і висоти, а й від форми стовбурів, яку характеризував другий коефіцієнт форми. У таблицях А. Шиффеля залежно від повноти насаджень виділялося п’ять класів форми стовбурів. До І класу відносилися дерева на відкритому просторі, які мали велику збіжистість стовбурів і найменший коефіцієнт форми, до ІІ класу – зріджені насадження, в яких стовбури характеризувалися значною збіжистістю, до ІІІ класу – насадження із середньою зімкнутістю і середньою повнодеревністю стовбурів, до ІV класу – зімкнуті насадження, які складаються із повнодеревних стовбурів, і, нарешті, до V класу – насадження з деревами максимальної повнодеревністі стовбурів. Кожна таблиця включала об’єми стовбурів визначеної висоти, але різного діаметра на висоті 1,3 м, різної повноти і відповідно до цього різними коефіцієнтами форми. Через надмірну детальність та складність використання таблиці А. Шиффеля практичного застосування не одержали.

Масштабні дослідження із розробки перших російських об’ємних таблиць провів А.А. Крюденер – управитель лісами імператорської родини. Спеціальна партія під його керівництвом заклала понад 6 тис. пробних площ у різних частинах Європейської Росії і обробила понад 108 тис. модельних дерев (сосна, ялина, береза, дуб, осика, липа, граб, клен, ясен). Опубліковані «Удельные массовые таблицы» (1909–1913 рр.) поєднували у собі старі і нові підходи – були безрозрядними, але враховували три типи форми стовбурів (повнодеревна, середня, збіжиста).

Уперше ідея таксації лісових насаджень за розрядами висот була реалізована в російських тимчасових об’ємних таблицях (1886 р.), які, не дивлячись на

55

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

їхню назву, використовувалися досить тривалий час. Вони були розроблені на основі баварських таблиць і, на відміну від своїх зарубіжних аналогів, доповнювалися даними про збіг стовбурів, що дозволяло визначати також об’єм окремих сортиментів. Завдяки своїй винятковій простоті, російські тимчасові таблиці віднайшли широке застосування в практиці лісового господарства, а ідея розподілу насаджень за розрядами висот лягла в основу більшості сучасних сортиментних таблиць.

У 30-х роках минулого століття було опубліковано об’ємні таблиці Союзліспрому, опрацювання яких здійснювали найвідоміші на той час учені. Розро-

проф. О.В. Тюріну. Керував дослідженнями проф. М.М. Орлов. Масові таблиці Союзліспрому, як і російські тимчасові об’ємні таблиці, за формою відносилися до розрядних, але з більшою кількістю розрядів. Крім даних про діаметр та висоту дерева, вони враховували також три категорії форми стовбурів: повнодеревну, середню і збіжисту. З одного боку, це підвищувало їхню точність, а з іншого – ускладнювало використання на практиці.

Протягом останнього часу кафедрою лісової таксації та лісовпорядкування НУБіП України було підготовлено та опубліковано низку лісотаксаційних нормативів, які набули статусу офіційних: «Сортиментные таблицы для таксации леса на корню» (1984 р.), «Сортиментные таблицы для таксации молодняков и средневозрастных древостоев» (1992 р.). Нині для вирішення більшості практичних питань, пов’язаних в тому числі і з таксацією деревного запасу, широко використовуються сортиментні таблиці, включені до збірника нормативів «Лісотаксаційний довідник» (2013 р.).

2. Види обліку деревини. Особливості переліку дерев на лісосіці. Об-

лік деревини на лісосіках може здійснюватися за площею, подеревно (кількістю дерев, що призначені в рубку) і кількістю заготовленої деревини. Під час проведення суцільних рубок застосовується облік деревини за площею, під час вибіркових рубок та рубок поодиноких дерев – за кількістю дерев, що призначені в рубку. Облік за кількістю заготовленої деревини застосовується під час проведення рубок освітлення і прочищення, а також під час ліквідації наслідків стихійного лиха (пожежі, вітровали, буреломи тощо).

Перелік дерев на лісосіці здійснюється за ступенями товщини, починаючи з 8 см (табл. 10.1). При цьому можуть застосовуватися 2-сантиметрові ступені товщини – якщо середній діаметр деревостану менший 16 см, та 4-сантиметрові – за середнього діаметра деревостану 16 см і більше. Одночасно з відбором дерев у рубку здійснюється їх клеймування біля шийки кореня і позначення категорії технічної придатності приблизно на висоті 1,3 м: ділові – однією рискою, напівділові – двома, дров’яні – трьома.

До ділових належать дерева, в яких загальна довжина ділової частини (лісоматеріали круглі, крім дров і деревини для технологічних потреб) у нижній половині стовбура становить 6,5 м і більше, а в дерев заввишки до 20 м – не ме-

56

ТЕМА 10. ТАКСАЦІЯ ЛІСОСІЧНОГО ФОНДУ

нше однієї третини їхньої висоти; напівділових – дерева з протяжністю ділової частини у нижній половині стовбура від 2 до 6,5 м; дров’яних – дерева з протяжністю ділової частини у нижній половині стовбура менше 2 м. Пошкоджені в нижній частині стовбури дерев, якщо пошкодження не розповсюджується вище 2,5 м від окоренкової частини, належать до ділових за умови, що довжина ділової частини залишається не менше 6,5 м.

Віднесення дерев до різних категорій технічної придатності здійснюється за результатами огляду стовбура і визначення наявних вад за зовнішніми ознаками. У разі виникнення сумнівів щодо правильності визначення категорій технічної придатності дерев через наявність внутрішніх гнилей і прихованих вад проводиться рубка модельних дерев з наступним розкряжуванням.

У польовій перелічувальній відомості зазначаються цінні та рідкісні дерева, занесені до Червоної книги України, плюсові дерева, насінники або їхні групи, дерева з наявністю дупел та гнізд птахів, інші дерева, які не підлягають вирубуванню і мають залишитися на лісосіках. На цих деревах на висоті 1,5 м наносять червоною фарбою кільце завширшки 10 см та порядковий номер.

3. Зміст та форма сортиментних таблиць. Визначення розряду висот деревостану. Історично склалися дві форми сортиментних таблиць – розрядні й безрозрядні. Останні являють собою звичайні таблиці з двома входами (діаметр і висота). Проте в лісогосподарській практиці більш поширеними стали розрядні сортиментні таблиці (табл. 10.2).

Розряд висот характеризує особливості співвідношення висот і діаметрів дерев у насадженні (рис. 10.1). З метою визначення розряду висот у межах лісосіки для панівної деревної породи, а також складових із часткою три і більше одиниці у складі деревостану для трьох центральних ступенів товщини висотоміром вимірюють висоту дев’яти модельних дерев (по три дерева з кожного ступеня). Для інших порід вимірюються висоти у трьох дерев із ступеня товщини, що має найбільшу кількість дерев основного ярусу. У кожного модельного дерева вимірюється висота із заокругленням до 0,5 м. Результати обміру заносять у польову перелічувальну відомість.

57

ЛІСОВА ТАКСАЦІЯ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Таблиця 10.2

Сортиментні таблиці для дерев сосни І розряду висот

Модельні дерева для обміру вибираються рівномірно на всій площі лісо-

деревостану перелічувальним шляхом розряд висот можна встановити також на підставі співвідношення середніх діаметра і висоти насадження.

4. Техніка використання сортиментних таблиць. Техніка використання таблиць є відносно простою. Розрахунки здійснюються в межах деревної породи за ступенями товщини. Напівділові дерева розподіляються порівно на ділові і дров’яні.

Встановивши значення потрібної категорії ділової деревини для одного стовбура (табл. 10.2) і помноживши цю величину на кількість ділових дерев, одержують запас ділової деревини за класами крупності (груба, середня, дрібна) і разом. Запас дров’яної деревини складається з двох частин: а) дрова з ділових дерев; б) дрова з дров’яних дерев, об’єм яких повністю зараховується до цієї категорії. Запас відходів розраховують, виходячи лише з кількості ділових дерев. Сума ділової, дров’яної деревини та відходів становить загальний стовбуровий запас кожного ступеня товщини. Наведемо приклад зазначених розраху-

58

ТЕМА 10. ТАКСАЦІЯ ЛІСОСІЧНОГО ФОНДУ

нків для двох ступенів товщини у табл. 10.3, якщо відомо, що до ступеня товщини 28 см потрапило 10 ділових і 8 дров’яних дерев, а до ступеня товщини 32 см – 20 ділових і 5 дров’яних.

Таблиця 10.3

Матеріальна оцінка деревного запасу (сосна, І розряд висот)

5. Грошова оцінка деревного запасу. З метою стягнення збору за заготі-

влю деревини як частини збору за спеціальне використання лісових ресурсів використовуються відповідні ставки збору, затверджені в установленому порядку (Податковий кодекс України). Ставка за один кубічний метр щільної деревини залежить від поясу лісів (перший або другий), розряду (1–5), деревної породи (групи деревних порід). До першого поясу належать усі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей і лісів гірської зони Львівської області, які належать до другого поясу.

Розряди встановлюються для кожного кварталу (урочища), виходячи з відстані між центром кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пунктом відвантаження деревини залізницею (табл. 10.4).

Відстань (пряма) від центру кварталу (урочища) до нижнього складу або пункту відвантаження деревини залізницею визначається за картографічними матеріалами і коригується залежно від геоморфологічних умов місцевості за такими коефіцієнтами: у лісах з рівнинним рельєфом – 1,1; у лісах з горбистим рельєфом або у лісах, понад 30 відсотків площі яких зайнято болотами –1,25; у лісах з гірським рельєфом – 1,5.

Пунктом відвантаження деревини залізницею вважається пункт (залізнична станція, роз’їзд), де дозволено здійснення такої операції, незалежно від наявності на ньому відповідних складів.

59