C. coccinea мають хемічний склад, фармакологічні властивості і використання такі ж самі як у С. sanguinea. В іншому довіднику (Каталог…, 2009) перелік розширено за рахунок інтродукованих в Україні видів: C. ×almaatensis, C. anomala, C. chlorosarca, C. coccinoides, C. crus-galli, C korolkovii, C. macrosperma, C. pennsylvanica, C. submollis. З аборигенних видів, що культивуються наво-
дяться C. calycina, C. curvisepala, C. dipyrena, C.laevigata, C. monogyna, C. orientalis, C. pojarkovae, C. taurica, C. ucrainica.Тобто апріорі припускається, що рослини одного роду мають подібний хемічний склад і фармакологічні властивості, що дозволяє використовувати їх для лікування одних і тих же хвороб.
Віра Петрова (1965, 1968, 1969, 1972а, 1972б, 1973, 1986 та ін.) надала біо-
хемічну і технологічну характеристику 28 видам глоду, інтродукованим в Лісостеп України. Нею було визначено кількісний і якісний склад цукрів, пектинових сполук, органічних кислот, амінокислот, вітамінів, мінеральних речовин, ферментів тощо.
Цукри в плодах видів глоду представлені головним чином моноцукрами, насамперед глюкозою, фруктозою, а також рамнозою. Найбільш цукристими є плоди глоду крапкового (10,2 %). Цукроза у більшості видів відсутня або міститься в незначній кількості. За умістом пектинів плоди видів глоду належать до рослин, що є важливим джерелом цих речовин, накопичуючи в стиглих плодах до 3,9 % суми пектинових речовин, як у глоду сонгарський. Встановлено, що найвищий уміст пектинових речовин притаманний нестиглим плодам. У плодах одних видів переважає протопектин, інших – розчинний пектин. Від співвідношення цих типів пектину залежить консистенція м'якуша плодів глоду. На відміну від інших видів глоду, пектини мушмули мають низьку желюючу здатність.
За загальною кислотністю плоди видів глоду сильно варіюють (0,6–1,9 %). На відміну від інших складових, мінливість цього показника за роками є незначною. Основними органічними кислотами плодів видів глоду є яблучна і лимонна, кожна з яких міститься в рівному співвідношенні, або превалює у того чи іншого виду. З інших видів кислот найчастіше трапляються хлорогенова, хінна, кавова, бурштинова тощо. У більшості видів віднайдено по 6–7 різних органічних кислот, тоді як у плодах глоду Королькова набір складається з 10 кислот.
Амінокислотний склад плодів видів глоду представлений 14 сполуками, серед яких домінують аспарагін і аспарагінова кислота.
Види глоду містять доволі багато аскорбінової кислоти. Найбільшим умістом (у межах 40–60 мг/100 г) вирізняються глоди віяловий, даурський, золотавоплодий, канадський, Максимовича, річковий, шарлаховий. Збільшення накопиченої аскорбінової кислоти збігається достатнім забезпеченням рослин воло-
80
гою під час достигання плодів, тоді як суха, спекотна погода зменшує її кількість. Недоведеним є факт взаємозв'язку між умістом аскорбінової кислоти та активністю аскорбіндегідрогенази. У мушмули С-вітамінність великота дрібноплодих форм чітко корелює з цукристістю та кислотністю плодів та умістом фенольних сполук.
Накопиченню поліфенольних сполук у плодах видів глоду сприяє суха сонячна погода. Їхній уміст становить 420–1540 мг/100 г, у тому числі 80–1000 мг/100 г катехінів. Спектр катехінів налічує 3–8 індивідуальних сполук, різноманітністю яких вирізняється глід крапковий. Доволі мало катехінів в плодах найбагатшого на поліфеноли (1,26 %) глоду віялового, який вирізняється високим умістом антоціанів і лейкоантоціанів. Кількість лейкоантоцинів коливається в межах 55–302 мг/100 г, будучи мінімальною у фазі споживчої стиглості. Характер біосинтезу фенольних сполук є видоспецифічним для глоду. Мушмулі притаманна залежність терпкості плодів від накопичення значної кількості поліфенолів та їхнього якісного складу, причому особливе значення у формуванні та зникненні терпкості мають лейкоантоціани та фенілкарбонові кислоти.
Майже всі з досліджених видів глоду, завдяки високому умісту антоціанів, вирізняються яскравим забарвленням шкірочки плодів, а деякі й забарвленням м'якуша. Основним агліконом є ціанідін та його метіліроване похідне – пеонідін, у темнозабарвлених видів також пеларгонідін. Склад антоціан-глікозидів плодів видів глоду різноманітний, переважає ціанідін-5-моноглюкозид, у д е- яких видів ще й пеларгонідін-3-, 5-діглюкозид. Найбільше антоціанів міститься у плодах глоду сонгарського.
Пігменти зелених плодів представлені хлорофілами А і Б, ксантофілом та каротином, з яких в стиглих плодах залишається каротин, а ксантофіл присутній в незначній кількості. Уміст каротину сягає максимального значення в стиглих плодах глоду Максимовича (11,8 мг/100 г). Понад 5 мг/100 г каротину накопичують глоди алтайський, зеленом'якушний та одноматочковий.
Робота Івана Івченка (Ивченко, Петрова, 1966; Ивченко, 1970, 1982) присвячена дослідженню дикорослих плодових рослин. На той час в Україні було інтродуковано 53 види родів Crataegus і Mespilus. Він проаналізував результати інтродукції дикорослих плодових рослин у дослідних установах України. Цінним є зауваження, що в Україні інтродуковано лише частку відомих дикорослих плодових помірної і частково субтропічної зони Північної півкулі, тому резерв для подальшої інтродукції складає майже 5 тис. видів. Це стосується й видів глоду, багато з яких ще не випробовувалося в Україні.
Біохемічний склад листків, суцвіть , плодів кримських видів глоду виявив наявність в них Р -активних речовин. За вмістом цукрів, органічних кислот та
81
вітаміну С плоди глоду Пояркової, східного, Станкова, Турнефора заслуговують на увагу як харчовий продукт (Косых, 1964б; Щербанівський, Косих, 1970).
Робота з інвентаризація флори України з метою систематизування даних про лікарські рослини та їхній біохемічний склад здійснюється в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка Андрієм Лебедою (2006, 2007, 2009). Ним складено переліки рослин, що містять біологічно активні речовини, зокрема алкалоїди і сапоніни. Фізіологічна активність алкалоїдів надзвичайно різнобічна. Їх застосовують у медицині та вживають в їжу як тонізуючі речовини. У природній флорі України алкалоїди знайдено в 707 видах рослин, у тому чис-
лі в C. curvisepala (листки), C. monogyna (коріння), C. pentagyna (листки), C. stevenii (листки) (Лебеда, 2006). Сапоніни також мають широкий спектр біологічної активності. Вони використовуються з лікувальною метою та для іншого призначення. Сапоніни містяться в 469 видах природної флори України, в тому числі в C. monogyna (квітки), C. pentagyna (плоди), C. sphaenophylla (кора, лист-
ки, квітки, насіння) (Лебеда, 2007).
Розвідки Вадима Батюка (1964, 1965, 1966а, 1966б та ін.) були спрямовані на дослідження флавоноїдів органів глоду віялолистого, як джерела лікувальних сполук. Ним знайдено комплекс флавоноїдних речовин, частину з яких вдалося ідентифікувати.
Наталя Сидора (2006, 2007; Сидора та ін., 2004а, 2004б, 2005а, 2005б, 2005в, 2006а, 2006б, 2006 в; Сидора, Ковальова, 2006, 2007 та ін.) провела мор-
фолого-таксономічне дослідження 38 видів глоду, в результаті якого виявлено що найбільш стародавніми є C. ambigua, C. volgensis, C. transcaspica, C. songarica та C. kyrtostyla. Вони показують найбільшу спорідненість з рештою видів та визначають морфологічну характеристику роду.
Якісними хемічними реакціями та хроматографічними методами аналізу в досліджуваних видах ідентифіковано 114 хемічних сполук: фенольні та ароматичні сполуки, амінокислоти, жирні кислоти, хлорофіли, каротиноїди, сапогеніни, аліфатичні сполуки, монотерпеноїди, мікроелементи та встановлено структуру 103 речовин.
Виявлено корелятивні зв’язки між морфологічними ознаками вегетативних та генеративних органів глодів та накопиченням біологічно активних речовин: гіперозиду, вітексину, ацетилвітексину, хлорогенової, неохлорогенової кислот та інших БАР. Н аявність гіперозиду вірогідна, перш за все, для видів глоду з багатоквітковими суцвіттями, опушеними чашолистками, яскраво-червоними плодами. Відмічено кореляцію гіперозиду з вітексином, ескулетином та неохлорогеновою кислотою.
Порівняльне хемотаксономічне дослідження 9 нефармокопейних видів з фармакопейними C. sanguinea, C. oxyacantha та C. monogyna довело, що вели-
82
коплоді північноамериканські види глоду є перспективною лікарською сировиною. На основі екстракту плодів С. submollis var. arnoldiana розроблено комплексний препарат "Фітокардин". Цей комбінований препарат поєднує рослинні компоненти з синтетичними субстанціями. Зменшення дози синтетичних препаратів усуває ризик можливої побічної дії, зберігаючи ступінь активності препарату. Екстрагування біологічно активних речовин флавоноїдної природи з плодів глоду слід проводити методом перколяції, використовуючи 70% етанол.
У Національному фармацевтичному університеті всебічно досліджують різні види глоду, що є джерелом цінної лікарської сировини (Ковальова та ін., 2004, 2005, 2006а, 2006б, 2007а, 2007б, 2007в, 2008а, 2008б; Ковальова, Сидора, 2006; Ковальов та ін., 2004, 2005; Гончаров и др., 2006а, 2006б, 2008; Ковалева и др., 2006, 2009 та ін.). Проведено дослідження 12 видів глоду, в тому числі нефармакопейних, таких як C. сanadensis, С. chrysocarpa, C. densiflora, C. flabellatа, C. mollis, C. submollis, С. submollis var. arnoldiana тощо, як лікарської си-
ровини. Докладно вивчено біохемічний склад плодів, листків та квіток. Встановлено, що важливими джерелами біологічно-активних речовин є C. сanadensis, C. submollis, С. submollis var. arnoldiana.
З метою регламентування використання лікувальної сировини для Державної Фармакопеї України розроблено монографії "Глоду плоди" та "Глоду листя та квітки". Фармакопеї Європи, Німеччини, Чехії за лікувальну сировину приймають листки і квітки C. monogyna, C. laevigataабо інших європейських видів глоду: C. pentagyna, C. nigra, C. azarolus, тоді як "Государственная фармакопея XI" вважає за таку лише квітки та включає до фармакопеї ширший перелік ви-
дів. Крім C. monogyna, C. laevigata та C. pentagyna, це також C. sanquinea, C. korolkowii, C. chlorocarpa, С. dahurica, C. alemanniensis, C. orientobaltica, C. curvisepala, C.×curonica, C. ×dunensis. Порівняльний аналіз морфологічної будови листків, суцвіть і квіток 12 видів роду Crataegus показав, що для їхньої ідентифікації та діагностики важливими є такі макроскопічні ознаки: форма верхівки та основи пластинки листка, характер її опушення, відносна довжина черешка, ступінь опушення осей суцвіть та квітконіжок, форма та відносна довжина чашолистків і кількість стовпчиків маточки (Вовк та ін., 2009).
Насіння глоду одноматочкового і глоду згладженого містить жирну олію з високим умістом ненасичених жирних кислот, що мають фармакологічну активність (Ошитко, Грицик, 2012). Доцільним є визначення перспектив комплексної переробки плодів глоду та встановлення можливості використання жирної олії кісточок глодів у медицині.
83
2.5.3. Глід як плодова рослина. Глід як плодова культура вирощується са- дівниками–аматорами та на присадибних ділянках. Це переважно північноамериканські види з великими і смачними плодами (Мисник, 1974; Клименко и др., 1987; Кондратюк, Остапко, 1990; Комар-Темная, 2000; Кудренко, Мороз, 2003; Павленко, 2009). Крім того населення широко заготовляє плоди аборигенних видів глоду в місцях їхнього поширення.
Владислав Олешко (1993а, 1993б, 1993в, 1994) досліджував мушмулу в умовах культури. Він дібрав декілька форм з великими плодами хорошої якості та розробив агротехніку.
Інтродукційне випробування 120 зразків 45 видів роду Crataegus, здійсне-
не Людмилою Меженською (2005а, 2005б, 2005в, 2005г, 2006а, 2006б, 2007 та ін.), показало їхню цінність для вирощування плодової продукції. Для плодових насаджень рекомендовано C. chrysocarpa, C. coccinea, C. flabellata, C. mollis, C. orientalis, C. pennsylvanica, C.×pojarkovae, C. punctata, C. schuettei, C. submollis, C. submollis var. arnoldiana. Створено сорти ‘Збіґнев’, ‘Людмил’, ‘Шаміль’, які занесено до Реєстру сортів рослин України. Це дозволяє перевести вирощування глоду на сортову основу і розпочати в Україні господарське використання глоду як плодової культури.
Яна Євчук (2009а, 2009б, 2012; Дубковецький та ін., 2011, 2012 та ін.) дослідила біохемічний склад та встановила біологічну цінність плодів різних видів і сортів глоду та продуктів їхньої переробки. Сорти плодового глоду ‘Збіґнев’, ‘Людмил’, ‘Шаміль’, завдяки великим плодам і збільшеному виходу їстівної частини, мають перевагу над видовими зразками. Високий уміст природних антиоксидантів та імуномодуляторів дає можливість застосовувати висушені плоди глоду, котрі є каротиноїдним комплексом та концентратом фенольних сполук, для виготовлення продуктів профілактичного призначення та як напівфабрикати для лікарських препаратів.
Доведено, що конвективний метод сушіння найменше впливає на біологічно активні сполуки в плодах глоду в порівнянні з мікрохвильовим та контактним способами. Розроблено удосконалену технологію сушіння плодів глоду, а також визначено її раціональні режимні параметри. Висушені плоди в картон- но-паперовій тарі упродовж декількох місяців зберігають достатню кількість β-каротину, аскорбінової кислоти та поліфенольних сполук. Зберігання в поліетиленовій тарі призводить до більших втрат біологічно активних речовин у сухих плодах.
84