Материал: Меженська Л.О., Меженський В.М. Рід Глід (Crataegus L.) в Україні інтродукція, селекція, еколого-біологічні особливості
Нікіта |
Старий Крим |
Всеволод |
Лубенський |
Мармеладний |
Карадазький |
Мал. 37. Добірні форми глоду
Мал. 38. Саджанці сортів глоду
1 – Однорічні саджанці Crataegus pojarkovae ‛Злат’;
2 – Однорічні саджанці C. submollis var. arnoldiana ‛Збіґнев’; 3 – Однорічні саджанці C. punctata ‛Людмил’
(Артемівськ, розсадник Донецького філіалу Інституту садівництва, 1997 р.).
Примітка: Масштабна лінійка = 1 м.
Мал. 39. Прищепно-підщепні комбінування
1 – Cormus domestica на Crataegus chlorocarpa (Артемівськ, сад ДГ АДСР, 3.08.2005); 2 – Pyrus pyrifolia на Crataegus submollis (Артемівськ, сад ДГ АДСР, 3.08.2005);
3 – Crataegus pojarkovae на Crataegus rhipidophylla (Артемівськ, сад ДГ АДСР, 3.08.2005); 4 – Aria alnifolia на Crataegus submollis (Донецьк, дендрарій ДБС, 25.08.2005).
Мал. 40. Колекційний сад видів глоду, рік садіння 1999
(Артемівськ, ДГ АДСР, 2003–2010 рр.)
Вумовах Лісостепу в дендропарку "Олександрія" більшість північноамериканських видів глоду є достатньо зимостійкими. Тут тільки у C. ×persimilis та C. phaenopyrum спостерігали пошкодження річних пагонів, що можна пояснити тривалим ростом пагонів і недостатнім здерев'янінням у деякі роки (Рубіс, 2001а).
Вумовах ДБС практично всі колекційні зразки є зимостійкими. Лише у
C. chlorosarca, С. dahurica, С. chlorocarpa та C. microphilla спостерігали відмер-
зання кінчиків однорічних пагонів після січнево-лютневих морозів, що сягали -20...-25 °С. Пояснити морозні пошкодження вищезгаданих видів в умовах Донецька можна, зокрема, тривалими відлигами, притаманними донецькому клімату. У місцях природного зростання види секції Sanguinea (C. chlorosarca, С. dahurica, С. chlorocarpa) витримують більші морози, але там сезонний хід температури не має таких перепадів, як на сході України. Унаслідок відлиг рослини виходять зі стану в имушеного спокою і потерпають від повторного зниження температури повітря. В умовах Москви, Мінську, Уфи ці види повністю зимостійкі і тільки інколи отримують незначні пошкодження (Бобореко, 1974а; Древесные…, 1975; Вафин, Путенихин, 2003).
Суворі зими дозволили перевірити колекційні зразки за другим компонентом зимостійкості – стійкістю до критичних температур у середині зими. Після суворих зим 1984/1985 (-31,6 °С), 1986/1987 (-30,4 °С) років ми не відмічали підмерзання пагонів у C. pinnatifida, C. punctata, C. submollisз нашої колекції,
яку тоді тільки розпочали збирати. Пізніше, коли колекція вже налічувала декілька десятків зразків, мінімальні температури взимку практично кожної зими сягали позначок нижче за -20 °С: -29,7° (1993/94 р.), -23,5° (1996/1997 р.), -30,5° (1997/1998 р.), -20,2° (1998/1999 р.), -21,3° (1999/2000 р.), -27,8° (2001/2002 р.), -24,3° (2002/2003 р.), -23,0° (2003/2004 р.), -22,5° (2004/2005 р.). У жодного з досліджуваних видів однорічні пагони не обмерзали. Усі види відзначаються високою зимостійкістю в наших умовах, незважаючи на своє походження з інших регіонів планети з відмінними кліматичними умовами. Це свідчить про високий адаптивний потенціал інтродуктів з Північної Америки (C. chrysocarpa,
C. flabellata, C. holmesiana, C. supii,je C. mollis,C. coccinea, C. pennsylvanica, C. punctata, C. rivularis, C. schuettei, C. submollis, C. submollisvar. arnoldiana, C. succulenta), Західної Європи (С. ×media), Криму, Середземномор'я і Малої Азії (C. azarolus var. azarolus, C. germanica, C. meyeri, C. orientalis, C. ×pojarkovae), Центральної та Східної Азії (C. azarolus var. pontica, C. chlorocarpa, C. pinnatifida, C. pinnatifidavar. major, C. ×pseudoazarolus, C. songarica) до з и-
мових умов південного сходу України. Загальний стан дерев усіх видів після перезимівлі завжди був відмінний, без обмерзанняпагонів та пошкодження штамбів.
119